Тых сокотім, гий око в голові,
Што знавуть нас хоть мало розсміяти,
Котрі нам стимулы давуть нові,
Порадувут и словом можут обнимати.
Нече́кано узвуть ся ти самі,
Зазвідавут красно тя "Як ся маєш?"
И зафіґлювут, таги фрасикы смішні,
Про пюдлоє из ними забываєш...
Тых сокотім, тко близькый до душі,
Як серця ся торкнути легко знавуть,
Такі нам люди никус не чужі,
З такыми у єстві косиці розцвітавуть...
Цінуйме, што у нас в жытю вни є,
Серéнча мати їх, хоть може и далеко...
Судьба шлиякі на́годы из пу́тюв в'є...
Лем най войны ся кончить уже пекло!
© Copyright: Леся Адамова Стецович neděle 10. dubna 2022 г.
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения: Леся Адамова, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.


