Русинская поэтесса Леся Адамова Стецович «Літо Бабино чалує, деньім світлом и теплом, файно сонечком цулює…»

Русинская поэтесса Леся Адамова Стецович «Літо Бабино чалує, деньім світлом и теплом, файно сонечком цулює…»

Літо Бабино чалує
Деньім світлом и теплом,
Файно сонечком цулює,
Йде октовбром напролом.

В травах золотіє листя,
Янтарьовов жовтизнов,
Ги урватоє монистя,
Ги утрачена любов.

Та любов пузньо-осіння,
Котра пестить душі нам,
Красна, тужна, бо послідня,
Гладить нігов серця храм.

Та любов, котру плекали
Вшиткі прожиті рокы,
Бо давно вни ї гледали
І гадали на чічкы.

Латичкы з них одрывали,
Звідали ся чесно їх,
Серенчу од них чекали -
Вірили у дáвньый міф.

Лем доричкы се не знали,
Чом з них латичкы всі рвуть?
Красоту вни даровали -
Се є жíвота їх суть.

Віхорь бавив ся з отавов,
Гомбав гомбалку в саду,
Осінь-дівку золотаву,
Обнимав, ги молоду.

Вна потихьі ґаздовала,
В горах, хащах і полях,
Красну співанку співала -
Смуток прятала в піснях...

А кой всягдьі притихало,
Нучка юй дарила сон,
Там ся вшитко забьівало,
Там бьів иншакьій закон...

Там серенчу свою мала,
Бьіла вічно молодов,
Од любови фурт співала
Была Краснов, Золотов...

Автор: Леся Адамова Стецович

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения: Леся Адамова Стецович, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Добавить комментарий

Иконка левого меню