З РЕДАКЦІЙНОГО АРХІВУ
«Віднайдений Рай» – Олександра Мельника
Замість передмови
Перегортаючи редакційний архів «Карпатської панорами», звернув увагу на публікацію відомого берегівчанина, географа за фахом, Олександра Мельника «Віднайдений Рай (річки Едему знаходяться в Карпатах?». І хоча, друкуючи цей матеріал, в лютому-березні 2003 року, ми дещо скептично до нього поставились, хоча і відзначили його оригінальність, який вартує того, щоб читач мав можливість з ним ознайомитися й зробити свої висновки. До речі, в якості заставки, цього разу скористалися світлиною з матеріалу Марії Цанько, який вона виклала на своєму ресурсі, де повідомляється, що «на одному з пагорбів Бистрого (біля Сваляви – Р. В.) є дивовижні заглибини в камені, які схожі на відбитки людських ніг. Є декілька версій легенд, пов’язаних із цим містом. В одній говориться про Ісуса Христа, якій під час своєї першої подорожі на північний захід зупинився на пагорбі, щоб помилуватися чудовими карпатськими долинами».
Валерій Разгулов, головний редактор «Карпатської панорами»
«Не знайдеться людини, котра б не читала Святе письмо. Звичайно, всю Біблію важко осягнути і за життя, але головні її книги добре відомі всім. Найперша – Буття, яка є релігійно-філософсько-історичним повідомленням про початки усього сущого. Добре відома й оповідка про річку Едему. Процитую російськомовне видання Біблії (далі стане зрозуміло, чому саме його):
«Из Эдема выходила река для орошения рая; и потом разделялась на четыре реки. Имя одной Фисон: она обтекает всю землю Хавила, ту, где золото, и золото той земли хорошее, там бдолах и камень оникс. Имя второй речки Гихон: она обтекает всю землю Куш. Имя третьей реки Хиддекель: она протекает пред Ассириэю. Четвертая река Евфрат» (Быт.: 2,10-14).
Традиційно Едем та його річки відносять до Месопотамії – межиріччя Тигра і Євфрату. Я пропоную дещо інший погляд на це питання. Почнемо із річки Фісон. У Короткому біблійному словнику читаємо: «Фісон … Не ідентифікована». Тобто, досі не відомо, що то за річка.
Філологи підтвердять, що літери «Т» і «Ф» досить часто змінюють одна одну. Наприклад: Томас і Фома, Федор і Теодор. Після такої заміни невідома Фісон перетворюється на Тісон. В атласі світу можна знайти лише три річки із схожою назвою. Найбільша з них – наша рідна Тиса! Вона має довжину 966 км. Інші дві – малі річки. Це – р. Тис на кордоні Шотландії (що само по собі цікаво, бо підтверджує гіпотезу про спорідненість скотів-шотландців і скіфів-сколотів) і р. Тисхан в Індокитаї.
До речі, видатний Комінс Бомон теж звернув увагу на те, що біблійний рай міг знаходитися у Шотландії. Чи не мав він на увазі вже згадану річку Тис? Хоча у літературі повідомляється, що свій висновок зробив на основі апокрифічної «Книги Еноха».
Річка Фісон, обтікає, як було вище зазначено, всю землю Хавіла. Знову звернемось до біблейського словника. Пояснень цього слова є чотири. Два власні імена, інші – географічні назви. Ось що написано про землю Хавіла: «… Не ідентифікована». Тобто і землю Хавіла досі не знайшли. Звернемось знову до філології. Літери «Х» і «К» теж часто взвємозамінюються (особливо в латинський абетці: h – ch – c, а літра «С» читається як «Ц» і як «К».
Після заміни виходить «Кавіла». Це слово нам дуже добре знайоме. Ковила… Безліч раз вона згадується у народних піснях, казках, літописах. Ось, що про ковилу повідомляє енциклопедія: «Ковала» (Stipa) – рід рослин родини злакових. Ковила – характерні степові рослини, які, звичайно, є провідними видами у ксерофітних (засушливих) трав’янистих фітоценозах . Відомо біля 300 видів».
«Ковиль-трава» – ці слова у степовиків в крові. Не будемо далі заглиблюватись в особливості природи Паннонії і угорського степу-пушти, а лише зауважимо схожість слів (степ – pusta – stipa). До речі, чи не є Хавіла (Ковила) первісною назвою Середньо-Дунайської низовини і Паннонії?
Далі в Біблії йдеться про золото. Зауважимо: Мужіївське родовище знаходиться в 10-15 км на північ від Тиси, а декілька інших – на 40-50 км південніше (район Бая-Маре), а також у Трансільванії (Румунія). Історичних свідчень про видобуток і обробку золота в Карпатах – багато.
Про землю Хавіла ще сказано: «… там бдолах і камінь онікс». Звернемось знову до біблейського словника: «Бдолах. Слово «bedolach» використають як для визначення білої прозорої маслянистої смоли, так і перлин. Його використовують при описі манни небесної (…). Білі перлини, здається, більш схожі на манну, яка у Вих.: 16, 14 до всього іншого порівнюється з дрібною крупою».
Що виходить із цього пояснення? На перший погляд – цілковита мішанина із смоли, манни і перлин, і до всього «бдолах» стоїть між добре відомими золотом і оніксом. Але не поспішайте з висновками. Звернемось за консультацією до геологів і запитаємо: які в долині Тиси є корисні копалини світлого кольору, маслянисто-в’язкі і залягають поряді з золотом? І почуємо у відповідь: каолін. «Горна енциклопедія» свідчить, що каолін – це глиниста гірська порода світлого кольору (біла, сіра). Має високу вогнетривкість, низьку пластичність. З первинних каолінів одержують збагачений концентрат для виробництва фаянсу, фарфору, вогнетривів. Із вторинних каолінів без збагачення виготовляють вогнетриви і будівельну кераміку.
Що відомо з історії про гончарство (бажано нестандартне) в долині Тиси? Багато. Процитую уривок з «Нарисів історії Закарпаття»: «У басейні р. Міц виникає найбільший в Середній Європі гончарний виробничий район, який тягнеться вздовж русла ріки від с. Берегшурань (Угорщина) до околиці Берегова, розкинувшись майже на 5 км. Тут же знайдено понад 100 гончарних печей. Ремісники даного центру спеціалізувались у виробництві парадного сіроглинного посуду, оздобленого найрізноманітнішим декором, нанесеним спеціальними штампами. Гончарний виробничий центр біля Берегова існував із ІІІ до ІV ст. н. е. і забезпечував начинням населення карпатського ареалу».
Зауважимо масштаби використання глини (сірої) і зрозуміємо, чому саме «бдолах» асоціювався із «Фісоном». Добре відомо: ще в ХVІІІ ст. у великій кількості використовувався каолін Берегівського, Дубриничського і Квасівського родовищ. Про це свідчать наявність на родовищах експлуатаційних кар’єрів, штолень. Тепер ми можемо глибше в минуле продовжити історію каолінів Закарпаття, приблизно до ХІV ст. Для впевненості наших здогадок щодо «бдолах» зробимо ще одне дослідження – філологічне. Спочатку згадаємо синоніми слова «біле». Одно з них – «бліде». А тепер слова «бліда глина» порівняємо із «бдолах». Звернемось ще до іноземних мов. По-англійські «глина» – «clay». Стає зрозуміло, чому «бдолах» асоціюється із смолою – клеєм.
Ось тепер виникає ще запитання хто і коли писав (або перекладав) текст Біблії і примудрився заплутатись у змісті слов’янських та англійських слів?
Запитуємо у геологів також про камінь опікс. І почуємо розповідь про мармур, якого в Потиссі теж немало. Мармуровий опікс – декоративно-облицювальний камінь. До речі, Верхнє Потисся віддавна називається Мараморош (можливо від мармур руський)». Продовження буде.
Р. S.
Редакція «Карпатської панорами» просить сприймати все це як гіпотезу, адже не нам трактувати Слово Боже. Читайте Святе письмо і зрозумійте по знаннях і по вірі своїй. До речі, тоді, на початку 2000, «КП» планувала в своїй бібліотечній серії, під однією обкладинкою, видати ці матеріали на мові оригіналу та в перекладах на угорську, румунську та англійську мовах.
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Валерий Михайловича Разгулова, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.