Впервоначально издано в Ужгороде в 1938 году издательством газеты “Наш путь”, спонсируемым Русской национально-автономной партией. Переиздано Обществом по Русинскому Возрождению, 2026 год. УЖГОРОД-АМЕРИКА Ищи жив А. Г. Бескид.
Мы получили много писем из Америки, в которых высказывались настойчивые желания поближе сблизиться с нами, жителями старого края. И мы и они чувствовали, что разделены океаном на два разных мира, что за океаном карпаторусы живут точно так же, как дома. Хотя американские русские решали судьбу нашего народа, мы не верим, что они могут бросить нас и в дальнейшем жизни…
В этом духе шла переписка между Америкой и нами – бл. памяти губернатором А. Г. Бескидом и мной. Дело зашло так далеко, что протоиерей Баран из Америки прямо предлагал, чтобы кто-нибудь из нас отправился в Америку и, конечно, установил скапчаность между “новым” и “старым” краем. В то время, в 1928 году, шла речь о том, чтобы наши представители посетили Америку – д-р Николай А. Бескид и я.
Но тогда, при всем своем желании сблизиться с американскими братьями, я не видел достаточной почвы для этого. Я был противником того, чтобы идти в Америку по призыву какого-либо “циркового” общества. Хотя в то время было много комбинаций относительно этих “цирковых” обществ, я твердо противостоял им и заявил, что нас может спасти только национальная организация, национальная скапчаность.
Переписка продолжалась, и при этом нам задавали вопросы, согласные с моим мнением: “Покажите, что у вас есть национальная организованность и организация! А у нас идет борьба только за то, кто вы – “русины”, “местные”, “народники”, “кацапы”, “греко-католики”? Мы с покойным губернатором отвечали на эти вопросы так: мы укрепим национальный фронт дома, дадим возможность карпаторусам прочно встать на ноги…. Читайте дальше
УЖГОРОД-АМЕРИКА
СПЕРЕДСЛОВО
Сесю збирьку ныні дуже чажко найти, а первотный стиль и язык її написаня годен быти дакус чажкый на порозуміня читатилями. Ипен позад сього, ай и позад надміру недооціненої ролі Штефана Фенцика у формованьови політичної ситуації у меживойновуй Карпатськуй Руси, сесе діло было выбрано діля нашого проєкта «Язычіє». Нароком исьме всокотили кам май веце, накулько тото мож, ориґіналный прозаїчный стиль, и выдаєме йсю книжку написанов Універзалным Пудкарпатськым Русинськым языковым Стандартом.
Тоты, кому інтересно почитати й другі роботы Фенцика, годни ся спознати з нашым товмачіньом його річи у мадярському парламентови у 1941. році пуд назвов «Пудкарпатська автономія тай вопрос меншин» – найти йсе мож на нашум сайтови.
Старік Поллок 21.01.2026
УД АВТОРА
Слідучі путьові заміткы посящаву мойим братам карпаторосам у Америці на спомин за сиринчливыма днями перебываня межи них, у благодарность за радусный и щедрый руськый прийом, котрый уни ми вчинили, а у моюй твари и усюй націонално настроєнуй Пудкарпатськуй Руси и у глубокуй надії и увірености, же Американська Русь буде так само непорушно стояти и бороти ся за удроджіня нашої милої Утцюзнины – Пудкарпатської Руси.
Д-р Штефан А. Фенцик
Ужгород, 19.05.1935
УЖГОРОД-АМЕРИКА
Вступ
Ищи жив А. Г. Бескид. Ун дустав много письму из Америкы, у котрых ся высказовало настойчивоє желаня май тісно ся скапчати из нами – обыватилями старого края. И мы и уни удчували, што мы поділині океаном на руні дарабы, што за океаном карпаторусу живе ипен тулько, як дома. кідь американські руські рішали долю нашого народа, та мы не віриме, жебы уни могли нас лишити и у далшому животови… У сьому духови и ишла переписка межи Америков и нами- бл. Пам. Ґубернатором А. Г. Бескидом и мнов. Діло уже зайшло так далеко, же пр. о. Баран из Америкы прямо предлагав, жебы кось уд нас ся удправив у Америку и конечно установив скапчаность межи «новым» и «старым» крайом. У тот час, у 1928 році, бисіда ишла за тото, жебы нащивили Америку д-р Миколай А. Бескид и я.
Айбо тогды, при вшиткому свому желаню скапчати ся из американськыма братами, я не видів ищи доста напарованої ид тому почвы. Я быв противником того, жебы ити у Америку по кликаню якого бы не было «цирьковного» общества. Хоть у тот час и было много комбінацій удносно сих «цирьковных» обществ, я їм твердо противостояв и заявив, же нас годна спасти лем націонална орґанізація, націонална скапчаность.
Переписка ишла дале и при сьому нам ся клали вымаганя, согласні из мойим думаньом: «укажіт, же у вас сут націонална орґанізованость и орґанізація! Бо у нас ищи иде борьба лем за тото, ко вы – «русины», «тутешны», «народовці», «кацапы», «греко-католикы»?
Мы из покойным ґубернатором клали сесе звіданя сяк: мы укріпиме націоналный фронт дома, даме возможность карпаторуському кріпко стати на дві ногы. При сьому мы мали на думаню културно-націоналну орґанізацію – О-во им. А. В. Духновича и независиму каждоденну ґазету.
У в Америку писали сьме – «Робіт и вы подобноє. Создавайте націоналный фронт! Орґанізуйте Америку не лем на цирьквоных зачатках, но и на націоналнуй основі».
Сим самым ґубернатор А. Г. Бескид скапчовав ідию Руського Народного Дома из ідийов каждоденної ґазеты. Ун лем тогды благословляв ідию народного дома, кідь у ньому буде напись: «Редакція». Ґубернатор лем пуд сим условійом давав гроші на Народный Дом, же редакція каждоденної руської независимої ґазеты (на основі усного тестамента ґубернатора) повинна ся там находити.
Аналоґічні были и наші требованя в удношіню Америкы.
Уд имени ґубернатора я написав пару письму у Америку, обмальовав наші планы и требовав аналоґічної діятилности и у Америці, и не лем тому, же треба спасти націоналну, а не інтернаціоналну Пудкарпатську Русь, но и про тото, жебы пудкреслити, же я готовый ити лем тогды, кідь мене буде стрічати нова націонална руська Америка.
Дійствително, у Америці зачали орґанізововати клубы и читалні им. А. В. Духновича. У рамках читалню ближе, на полі културної роботы, познакомили ся уніяты и православні и так ся выробило общественноє думаня, же и православный и уніат – нарувно годні быти руськыма и же про єдного и про другого потребна націонална платформа.
Так создав ся у Америці Карпаторуськый Союз, а тым самым, годні сьме повісти, же из 1932 и 1933 року зачинат ся націоналноє удродження и у Америці.
Сесе психолоґічный и історичный пудход ид тому, як руська Америка напаровала ся до выголошіня свої націоналної зрілости и про далшоє удроджіня…
Из усього сього слідує, же и моє вандрованя у Америку не являє ся припадковым фактом авадь власным кроком. Мож и тото повісти, же типирішні всьовозможні противоруські мафії и інтригы, а также політичні махінації смыслу мої поїздкы помішати не можут.
Інтригы ишли уже из 1930 року на разных засіданях у Америці – и в О-ві Духновича и в Союзі – дуже много раз. Облетілов, Берзиниць и Г. Сабов могли мы розказати за сесі інтригы дуже много.. (Усі ориґіналні документы находят ся у архіві О-ва им. А. В. Духновича в Ужгороді).
Такым образом, тот факт, же я йду у Америку, має за собов історію, пудготовку и, особоє значіня у епоху нашої оброды. Не тому, же моя малинька особыстость играт у нюй роль: через мене націонална руська Америка говорит из націоналнов Пудкарпатськов Русьов.
Колим дустав афидевиты многых націоналных орґанізацій, я рішив ити у Америку…
Уже пуврока тому я мав у руках повноважности тых карпаторуськых орґанізацій, котрі годні закріпити межи нами и Америков націолну скапчаность.
Думаву, же типирь ясно про каждого, же пудготовка ґрунту ишла на много булше, чим дакотрі думавут, и же скапчаность, за котру иде бисіда, правдиво поможе нам у оброді свого народа и там и туй. Америка повинна нас порозуміти, повинна выправити усі хыбы жатковицького синьо-жовтого и чорного режима. уна повинна удалити як американськый, так и пудкарпатськый «русинізм» и «рутенізм» и уд ныні помагати нам, руськым, як матеріално, так и морално, осознано и планомірно.
На Німцьох
Из такым чуством я лишав Прагу 14.10.1935 у 17:15 часу.
Сотні думок были у ня у голові. Мині было жаль лишати свою рудну землю. Усяды, де я ся прощав, были слызы. На вокзалі я прощав ся из представитилями усьых карпаторуськых орґанізацій моложавы у Празі. Сесе было доимливо… «О, Боже муй, а кідь я Вас уже ниґда не увижу!» Навгле гойкавут: Телефон! Фенцик! Депутат З. звонит:
– Осторожно! На гатарі буде ужасно… Є наказ… Дуже строго берут Тя! Осторожно!
Я думаву: айбо у мене, кроме чистої совісти и чистосердечных наміру не є нич… Я не желаву предавати конституцію ЧСР, не желаву робити неґативно, не желаву міняти гатары ЧСР. Годно быти, сесе гріх, же у нас демократія и мы маєме право на осуществіня автономії? Говориме…думаєме… по телефонному глашіню.
Поїзд иде скоро… Уже гатар… Пудмоклы… Вижу – два детектива уже пиля мене. Ид мині пудходит якыйсь шеф Мареш и закликав ня «во имня закона» выйти из ваґона. Я звідаву – чому? Укажіт наказ…
Повинен єм повиновати ся. Усьо, што я мав, было переникано. Хотя ми и было повіджено, же інтересує лем валюта, но усьо моє папіря, письма переводили ся, переписовали ся, фотоґрафіровали ся… Кроме мойих леґітимацій и пару статей у мене нич не было. Я кажу:
– Панове, што вы переписуєте, кідь я сесе давно уже опубліковав у «Карпаторуському Голосі»!
Передаву їм сись номер «К. Г.». Но сесе не діє. Я повинен быв лишити ся. Нич не найдено; по довгых муках мене пущавут: – «Вы слободні…» Айбо я ся уже запоздив на поїзд! И дуже, дуже пудлу нуч мусай ми было провести у Дрездені, де я повинен быв чекати 7 годин…
Нич. Сяк, получат ся, полагат ся. Я повинен ищи много и много терпіти за правду, за любов до свого народа и за чисту роботу…
Провожу ся по Німцях. Зачинавучи уд Дрездена, через Лейпциг, Магдебург у Гамбурґ. Усі сесі города блестящого порядка и дисципліны.
Я ся усяды інтересовав положіньом діл у Німцьох, настроями, но ачий нич такуй и не муг им ся дузнати. Люде усяды мовчат….
Народ желізнйо воли – в зачудованю. У поїздах каждый читат ґазету и нико не каже ни звука… Задерь звідати…
У Гамбурзі у вечері быв им у опері. Театр не повный, клали «Орфея». У тот такуй вечур быв концерт, де в проґрамі были Чайковськый, Рахманинов и Барток. Но німці май інтересувут ся народныма концертами.
У Гамбурзі май ліпше розникати біржу тай ринкы. Бо туй істинно скупченый всьосвітный комерчеськый живот. Ґазеты на дві триті заняті лем сим. Усядым быв, позирав на берегах Ельбы світову глоту товару и валют. У всьому ся наблюдат упадок. Говорив им из єдным из шоферу сього двиганя, айбо ун ми толколав кризу неявно и сбивчиво. Моє переятя такоє, же и туй удносно кризы не усьо в порядку.
Кидь датко хоче жити у Гамбурзі, ун повинен платити на 30% май дорого, чим у нас. Готел уд 100 кч, полуденок уд 20 кч. Айбо фруктами, табаком, кофе, усякыма спіцялностями туй конкуровати невозможно.
Гамбурґ – варош великый, красный. Ун предназначеный не про націоналісту, ай про економісту, комерсанту и банкіру.
Удносно політикы нико нич говорити не має дяку. Ґазеты пишут за усі події особенно за смерть короля Александра и міністра Барту, айбо курто и студено. Усяды Гітлер, усяды ся чує його силна рука, усяды дисципліна. А кідь зачати розвідововати – нич ся не дузнаєш.
У вувторок у 16 годин муй автобус готовый и мыся удправляєме на пристань.
Шіфа «Президент Гардінґ».
Велика американська шіфа. На нюй пиля 500 чоловік.
Мині указуют моє місто – кабінка ном. 240. Місто доброє, утулноє и чистоє.
Идеме вечиряти и по вечері усі розходят ся спати.
На шіфі
17.10. – первый динь на шіфі «Президент Гардінґ». 9 град. Цельсія, студено, віхор и у каждого… морська хворота. Каждый ходит авадь сидит смутный, упряменый, жоны стогнут и ревут, їсти нико не хоче. Морякы гооврят: «Діло звыклоє, первый динь у нас нико не їсть»…
18.10. Самочуство пасажиру мало ся май поліпшило, не є такого віхора, близько Гавр. Каждый уже годен мало перекусити, айбо … лем «малинько». Сесе про многых доткливо, бо полуденковоє міню на шіфі складат ся из девятьох страв!
Спираєме ся у Гаврі. Усі лишавут свої каюты, выходят на палубу. И што! Чую – весело гойкавут «по-нашому»! Пудхожу, знакомлю ся… Из Перечина Роман Игнат, другый из Т. Мокрої – Василь Сикула, третьый из Березного… Усьых нас, карпаторуськых збират ся 11 чоловік. Я такой нараз даву значкы из трьохцвітныма пантличками, най знавут, же мы – народ. Німці пудозрливо позиравут на пантличкы: уни думавут, же мы – французы. Я пояснюву, же руські кольоры дійсно такі, як у французу, лем инакый порядок.
И сяк путь стає веселый. Говориме за тото, же ци не удкрыти бы нам перву читалню им А. В. Духновича на океанськуй шіфі; нас 11 чоловік, а про читалню по уставу полагат ся 10. Потому оказує ся, же єдинадцятый – українофіл из Турянської долины. Видит ун, же мы дружно ведеме бисіду и уд свого українства зачинат ся удмаховати. Мы и туй у булшинстві…
Накониць, приходиме у Гавр. Купуєме ґазету «Ле Пти Гавр»: уся уна занята послідньыма смутныма подіями у Марсильови. Обвинят ся Мадярія…
Убзираву Гавр. Чистый, файнинькый французькый городок. «Наші, ясноже, из мнов. И туй ся указує «автохтонна натура». Нараз купили доброє червеноє вино по 4 франка за літер. И панську «паленку». Каже Иван:
– Най буде так, як дома!
Мы провели веселый динь. Американські матросы и капітаны заражавут ся нашым гуляньом и пудходят ид нам. Мы їх принимаєме «як дома».
– Выпий, куме! Чуствуй ся, як дома! Позирайте, уже и анґлічанин нас розуміє!
Наші говорят «по-нашому», американці по свойому, но єден другого мы розумієме. Ходив, ходив кругом німиць и тоже пристає ид нашому таборови и тоже розуміє «по-нашому». Звідат: was? И наші утвічавут: и «Вас» просиме! Дійсно, туй анґлічанин, німиць, русин стоят ближе єден ид другому, ги дома братове словяне… Красный быв динь….
У 6 годин играт оркестр. У 7 годин звоник: вечеря.
Мы спираєме ся у Саутхемптоні. Сесе красный анґлійськый порт. У вечері ун заллятый огнями, котрі создавут фантастичноє переятя. Издалеку снупы заречок – рефлекторы – освіщавут небо и морську гладь. Пошти до годины ночи мы проводиме на палубі, наслаждаючи ся чародійным зрілищом.
19.10. Пятниця – ясный и теплый динь Я ся пробужаву пузно, выхожу на палубу. Туй ня чекавут мої братове по крови во главі из Васильом и Романом. Я їх фотоґрафіруву и даву «Карпаторуськый Голос», пудпищиками котрого уни будут, як лем прийдут у Америку. Просят ня загнати уд їх имени дому привіть – и обовязково через «К.Г.».
Много говорив им из ними. Василь – опытный и свідомый руськый чоловік. Ун уже быв у Америці, говорит по-анґлійськы.
– Чудно, – говорит ун, попозирайте п. дохтор, ко из нами вандрує. Німці-фабриканты, котрі ходят по комерчеськым ділам туды и назад.Не много анґлічан, ищи май менше французу, пару чоловік мадяру тай жиду. А послухаш говур – каждоє другоє слово словянськоє. У процентному удношіню май великоє число складавут словакы, словачкы и мы.
Мы говориме по вопросови еміґрації. Сесе –страшноє явліня про нас. И у час бисіды нечекано пудскакує ид нам єден «україниць» и заявляє:
– Я уд учора слухаву, што вы говорите. Маєте правду… Мы – єден народ. Німці нас розбили… кідь бы была типирь Росія, усьо бы было инак…
Я даву му «Карп. Голос», пару брошурок. Ун читат и пак говорит по-руськы:
Дозвольте ми лишити ся у вашому обществі. Я вызнаву, же и у вас и у нас єдинство руського языка и народа розбивавут аґітаторы за чужі гроші. Из мнов у каюті везут ся 4 німці. Говорят – єден другого не розумівут, а усі гойкавут «Хайл Гітлер». Та, кідь прийдете дому, передайте там, же сесе вшитко вам говорив бывшый солдат української армії, котрый ныні повинен бігнути за хлібом у Америку…
Василь розказовав за живот у Турьянськуй долині. Быв ун на Дньови Руської културы у Турья-Реметах, розказовав за аґітацію українського учитиля и дає слово усяды боронити руськоє діло. Туй, на шіфі, мы ся чуствуєме, же «розділяй и властвуй» втрачат своє значіня…
Василь и Роман зась гооврили за еміґрацію.
– Тать у нас слобода, автономія… Допустили ид нам тисячі и тисячі еміґранту и мы зась у тяжкому положіню. Треба нам ся ліпше орґанізовати держати ся в «ракаши» и буде ліпше… Правду гооврит україниць, наші сепаратисты и винні у тому, же мы ся розпали… И у вас «розсыпавут» усьо…
Наструй у нас цімборськый, говориме за наші біды, знакомиме ся ближе…
Час утікат скоро. Уже звонят, мы повинні ити… У вечері послідня остановка в Ірландії, а там – океан. Приближаєме ся ид Ирландії. Ищи лем 15 годин, а шіфа фурт трубит – дає сиґнал: опасно ити.
У вечерім быв у шіфовому кіно. У 9 годин мы уже в Ірландії, у Квінстауні (Ван-Коб).
-
- У єдну годину пополудню мыуже на широкому океані, штос я нараз чує: силный віхор, шіфа робит нервно. У 4-5 годин зась чути крикы, стоны. Зась морська хворота.
На шіфі повный комплект пасажиру. Многі сіли в Ірландії. Наблядаву інтересну картину. Ірландські комерсанты ліґдвы ступили на шіфу, и такуй нараз зачали торговлю; продавут усячино 0 свої выробы, предметы домашнього промысла, літературу и инше. Єден предлагат ручну роботу, другый – якісь спомины за Ірландію. Дуже хітрый и шіковный народ. кідь бы наші карпаторуські годні продавати свої выробы, як сыны Єрина! По правді народ скупый ,айбо договорити ся из ним мож, як и у нас из болгарами. Просит долар, значит же мош купити за 10 центув…
Стойими мы из Васильом и говориме за нашоє народноє умільство. Наші народні выробы куштувут на много май выще ірландськых, айбо біда у тому, же наші торговати не знавут и нико не робит рекламу…
Приносят ґазеты «Дейли Експрес» (32 стр.), «Дейли Мейль» (40 ст), «Дейли Скетч» (ілюстрованый журнал). Переятя величезноє! Хлопчик-ґазетчик – хытрый, ун не хоче продасти лем єдну ґазету, а продає нараз 6-7, вручавучи при сьому пиля половины долара. Так усі и купувут. У сих ґазетах є вшитко: десяткы подобенок, ґрандіозні фотоґрафії из Белградаю У четвирь удбыло ся
18:57
погребіня короля Александра-Обєденитиля, а у пятницю уже исе усьо видиме у ґазетах на шіфі. Анґлійська и ірландська преса удносит ся до Юґославії дуже спувчутливо.
Неділя 21.10. и понеділок 22. 10. Силный віхор, ачий усі битіжні. Шіфа ачий у переживаню. Приходит час фрыштика. Идеме у столову. Десять проценту пасажиру такуй не прийдут. Морська хворота силно діє, и їсти ся не хоче.
Айбо и так я удчуваю якусь уднушну веселость: добрі позирати на усякых людей, на типы и народности.
Анґлічане май читаво уд другых привыкли до вандрованя на шіфі. уни бавлят ту тиніс, бридж, ремі и дуже ся много куплют. Народ закаленый, не є у нього ніжности. Тяжко из ними розговорити ся. У них написано чуство довольства: уни дома и усьо у них благополучно.
Ірландці – сесі темпераментні. Говорят много: «У нас уже ліпше – свобода. Мы дуже доволні! Наш Де-Валера! Слобода нам помогла: є робота. Чужі нам булше не диктувут…» Дуже симпатичный, роботоспосубный, правда, мало скупый народ.
Французу на шіфі дуже мало. «Нашто нам ся хосновати чужыма шіфами, кідь у нас сут свої. Годні си Вы уявити, же мы из Німцю будеме ся удправляти у Америку? Тот бы ся раховав зрадником Франції, тко бы ся осмілив на сякый поступок!».
Ужасна ненависть до німцю. Сеся ся отражат и на нас. Ґабы німицько-французької ненависти и отбываючі ся уд сього політичні неспокуйности чуют ся и у нас на утцюзнині. Ясно…
Мадяре – тихинькі. Як у них, так и у нас – біднота. И мадяре, и русины тихо сидят. Мріют за роботу, за ліпшый живот… Ясноже, мы – не свої. Маядре везут из собов свою солонину и вино, наші – паленку. Чим лем приходит смутноє думаня, треба закусити и выпити. Так ліпше…
Приходят на памнять слова Еґана: «Народ, не маючый не землі, не худобины, доля котрого находит ся у руках торговцю, уд произвола и уважаня котрых ун всеціле зависит, народ, систематично спиваємый и деморалізованый, котрому ник оне в стані помогти и не має дяку помогти, – такый народ повинен поступово падати усе ниже и ниже матеріално и культурно, закі не погыбне конечно…»
Се вид карпаторуськых и на шіфі и причина еміґрації. Ко має дяку спасати сись народ?
Можеме ищи нагадати слова нашого поета Ставровського-Попрадова:
Итак, лишеный чуств и силы,
Ты обездоленый гелот,
Умри, сниди у мрак могилы,
Нещасный угро-руськый род!
Словяне, пойте ґімн печалный,
Зажгіте факел погребалный…
На шіфі лем єдна чеська файта из дітьми. Родитилі фурт заняті дітьми, котрі тяжко переносят вандрованя и прихворіли. В бисідіиз нами привітливі и высказуют радусть, же словян много и на шіфі. Люде дуже симпатичні….
У неділю на шіфі было кіно тай концерт. Многі из пасажиру уже перезнакомили ся єден из другым, создалося шіфноє общество. Біли и танці, айбо не усі годні была танцьовати: жоны из трудом переносили и хворутливо переносили колысаня.
Мы споминали за Німці, Францію, Анґлію, Ірландію. Высказовали свої переятя. май велика техніка у анґлійськых моряку. Шіковность педантичность выконаня – чудні. Без особых пересказу, мовчкы, из свідомостьов свої повинности уни выконуют воистину ґіганську роботу. Удчуват ся, же сесе морськый штат, из склавшым ся опытом морського діла, из фурташным совершенствованьом, його модернізаційов.
На шіфі – радіо, а тому и не чудно, же такой туй ся выдає и каждоденна ґазета «Оцеан пресс», у котруй читеталь найде май послідні вісти світа. Такуй туй ся печатают повісти и є богатый удділ обяв. Типоґрафія на шіфі красно оборудована.
Сесе вшитко веселит, заінтересовує вандрувника и в результаті на морі не чуєш удорваность уд суші.
22.10. Увсьым уже ліпше. Уже привыкли до моря. уни уже не страшит и не отражат ся неприятно на орґанізм. Море зачинат вдохновляти, чинити поетичный вплыв на душу чоловіка.
Вечур на морьови. Споминаву верші Лермонтова: «В небсах торжественно и чудноо Ночь тиха, пустыня внемлеть Богу. Уже не жду от жизни ничего я, и не жаль мне прошлого ничуть. Я жду сводобы».
И рано на морьови. И зась верші Лермонтова:
«Играют волны, ветер свищет
И мачта гнется и скрипит…
18:57
Увы, он счастье не ищет
И не от счастья бежит!…
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой,
А он, мятежный, ищет бури,
Как будто в бурях есть покой!…»
Из такыма чуствами мы сидиме из Васильом. Говориме за нашу красну удданицю Верховину. Туй, туй на шіфі, видиме які мы далекі уд културы… У нас гнила тенгириця, а туй… Туй у будный динь ліпше їж, чим дома на Паску.
– Я уже и не муг дома жити… Тото не по-людськы… Я чекаву слободы!
Василю… «Как будто в бурях есть покой!…»
16 годин. Чуєме серену. Трублят – тривога – галаман – гойканя. Видит ся – близька опасность, возможно, пожар?
Неприятноє чуство. Жоны йойкавут тай ревут….
Я такуй нараз иду ид капітанови Тео Ван Бику тай його помучникови Джону Сохецкому. Звідаву – в чому діло, што ся стало? Представляю ся їм. уни дуже безпечно приняли ня, особенно Джон Сохецкій, родом из Словакії, поляк по націоналности, ныні американськый горожанин, чоловік из великов освітов, говорящый по-руськы, по-чеськы, по-польськы, по-німицькы, по-анґлійськы, по-іспанськы и ищи на другых языках…
Ун любезно многоє пояснює и удночасно я беру уд нього інтересноє інтерю.
– Днись у нас управы. Мы типирь усі стойиме пуд контролов межинародної комісії. Каждый миґ мы повинні быти готовыма ид усякым случайностям и возможным нещастям. Мы повинні обезпечовати живот каждого вандрувника. Особенно строго за сим гаткувут по недавному нещастю из шіфов «Морро Кестль». кідь хочете подробно видіти усі управы, пойме ворохом, я вам укажу. При сьому можете и фотоґрафіровати…
Каждый из моряку и вандрувникы мают особоє «морськоє пальто» – из ним мож плыном пару годин продержати ся на верхьови моря. Типирь скоро розязувут ся запасні лодькы… тай туй їх уже спущавут на море… Пуд час нещастя, такым образом, мы годні спасти усьых пасажиру. Такі управы мы чиниме каждоденно, такым путьом и публіка годна привыкнути и ознакомити ся из тым, што юй робити у минуту опасности.
При показателнуй тривозі на шіфі я видів и противоґазові маскы и усі типирішні средства защиты уд вшилиякых виду опасности. Усьо ишло по команді особых знаку шіфы…
Помучник капітана розказав ми за гыбиль «Морро Кестль». Сесе была май велика и сьогочасно оборудована америцька шіфа. Названа уна меном єдного из замку у Гавані. Самє найменованя буквално означат: «Замок проти морськых піратув».
Шіфа из Гаваны удправила ся у Нью-Йорк. У парі миль уд города, у Асбург-Паркови, уночи нечекано умират капітан шіфы, уд отравліня. И в слід за тым зачинат ся катастрофа – усьо горит! Сесе ся стало так моментално, же не было часу про тото, жебы спасати пасажиру. Кроме того, усі были заняті парованьом ид высадці.
Учинила ся страшезна паніка… Айбо молодый заміститиль капітана напряг усі намаганя и спас шіфу. Ун привів ї ид Асбургу-Парку на пару сот метру и там зопер ся на неглубокуй воді.
На днях я там быв и усьо сесе видів, – продовжат капітан, – у час самої катастрофы у мене была служба на морю – не далеко уд міста катастрофы. На моюй шіфі я приняв радіо-телеґраму. Так як до міста катастрофы было пару миль, то самі оказати помуч мы были не в стані. Я передав телеґраму дале…
Типирь, надію ся, вы розумієте, што было у нас на шіфі. Думаву, што сесе ся діє на каждуй шіфі пуд май строгов межинароднов контрольов. Сеся контрола ширит ся твердо на вшитко – на запасы, на їдіня, на лікарство – на усьо.
Типирь у нас на Президентові Гардинґі персонал ся складат из 219 чоловік, а пасажиру є 236. Идеме мы добре 17 миль за годину…
– А як проходит ваш живот? Ци доволні сьте ним?
– Удносно нашого живота, – издвигав капітан плечима, – тяжко говорити общыма словами. Живот тяжкый. Єдна лем выгода – не є часу дома вадити ся из жонов. Офіцеры у нас дуставут по 200 долару у плаваню и контракты мы повинні возобновити по каждому плаваню.
Наш персонал дустає на такых ипен умовах по 120 долару.
До 1923 року мыкуповали усьо у Європі, у Гамбурзі, де усьо было на 40 проценту май дешевоє, поруняно из американськыма цінами. Типирь – навборот, усьым ся запасаєме у Америці, бо у Європі великый кризіс. Не знаву што из сього выйде.
Мині ся не любит, што уже и у нас, в Америці, мож пянствовати. На американському животови сесе ся удразит смутно. Прикладу дуже много… Тай але и днись мы удалили єдного робочого за пянство…
Капітан розказує порываючо. Ун говорит много за свуй живот на морьови, за події на морьови… Чудно інтересный, образованый и начитаный чоловік.
Час незамітно утікат. Уже пузно, мы идеме спати. Я тсину на прощаня руку, благодарю за прекрасну інформацію.
23.10. – чудно тихый динь. Колысаня не є и усі ся чуствувт добрі. У каждого почув, што мы уже доходиме ид Америці.
Рано у нас 9 годин, а в Ужгороді на 3 из половинов годин булше, значит 12 из половинов годин, час ся уменшат. Так незамітно из європейського часу мы переходиме на американськый.
У 11 годин гудит сиґнал – контрола пасажиру. У вшиткых велика радусть: на паспорті поклали дату «27.10.1934. Нью-Йорк», значит – идеме мы доста добрі и дійсно приближат ся «суха земля».
24-15.10, дощ, усі ся чуствуют змученыма. Через тото, што у ночи быв попутный вітер – мы пруйшли много. Треба было из європейського часу зверичи не 30 минут, а 50. Такым образом учинила ся розлука межи європейськым и американськы часом в годину 20 минут…
Близиме ся ид материкови, до Нью-Йорка ся лишат лем 500 км. И сяк, мы переплыви розстояня в 600 км аваль, як говорят морякы, 3714 морськых миль. Єдна морська миля руна приблизно 1625 метрам.
Шіфа злегка ся колыше на незначнуй незамітнуй ґабі. Кругом тишина.
«Не пылит дорога, не дрожат листы…»
По мірі приближіня ид берегови на шіфі зачинат пуднимати ся ґаламан. Многі из нетерпимостьов и боязньов чекавут на берег, де їм треба буде ступити в борьбу за выживаня. Море ся зачинат укрывати водоростями, што указує на близость земли. Встрічавут ся баркы рыбаку и шіфы прибережного злучіня.
По полуденкови на шіфі став ся трафунок: якыйсь пасажир-жид мирно си дрімав на розкладному стульцови на терасі шіфы. Коли ун спав його борода имила ся за столиць и ун из страшным криком, присущым у подобных припадках сюй нації, пробудив ся и зачав винити у злому наміріню стоявшого недалеко німця. Капітанови и публіці коштовали великых труду переконати пострадавшого, же сесе случайность и же ниякої провокації и злого наміріня не было. Жидови замінили столиць, успокойили, но по выразови тварі мож было заключити, же ун не вірит у случайность и пудозріват, же сам Гітлер выслав свого аґента, жебы захыбити його дорогоцінну бороду. Трафунок вызвав даякоє оживліня и веселый наструй, хоть у мене ся лишило переятя, што борода и німиць мали штось общоє.
У вечирі, у переддинь прибытя у нью-йоркськый порт быв зашореный прощалный вечур и «морськый карнавал». Роздавали ся подаркы и публіка, перезнакомивша ся за пару дну сосполного вандрованя, дружно ся веселила, закріплявучи свої случайні знакомства бакалами вина и в танцях. Завтра ся усі розыйдут по рузні бокы и годно быти ниґда не встратят ся єден из другым.
26.10. Послідньый динь на шіфі, у вечирі будеме у Нью-Йорку. Поглда чудесна. Море ги бы хоче загладити свою провину перед пасажирами за тоты неприятности, котрі уно причиняло колысаньом.
Проходит ревізія багажа пасажиру. Усі ся прощавут, желаюут єден другому успіху у Новому Світі. Зачинают ся послідні парованя, скоро лишеме шіфу и я зась буду межи свойих.
18:57
Нью-Йорк
27.10. (субота) у 8 годин рана, по выконаню усьых формалностий, мыуже у ґавані Нью-Йорка. Поразителноє переятя производит на ня сись май великый у світі варош: будованя чудної высочины, руні улиці, порты повні малых тай великых шіф, приходящых и удходящых у усі кунці світа. Наша шіфа, осторожно маневруючи, пудходит ид пристани, предназначенуй про причала кораблю «Юнайтед стет лайн». Пристаєме. У тот час чути голосноє6 «Най жиє руськый народ! Най ся славит руська култура! Най жиє руськость!» Мене чекавут наші. Из слызами на очах мечеме ся в обниманя єден другому Американська Русь привітствує у моюй особі свою далеку и дорогу Утцюзнину. Як ми жаль, же я не муг принсети їм радусных вістий, а повинен правдиво обясньовати културні и економічні біды рудного краю…
«Усьый Руськый Восток из великым оплеском привітствує свого сына…» пише Ам. В. Вісник ч. 44-1934.
«У суботу 27 октовбра у 9 годин рана ступив на землю Америкы д-р Штефан Фенцик, гл. редактор єдиної карпаторуської ґазеты «Карпаторуськый голос» и гл. секретар и орґанізатор културно-просвітницького о-ва Духновича.
На пристани много нашых руськых людей привітствовали го: Георгій Сабов уд нью-йорксього патріотичного комітета, Георгій Берзиниць, представитиль централного о-ва им. А. Духновича у Америці из Порт Амбої (Нью-Джерсі) Іоан Каная, гл. представитиль соколу орґанізації Свобода, Михаїл Коганиць уд Карпаторуського демократичного клуба у Нью-Йорку, Степан Баницькый, учитиль уд читалні им. А. Духновича в Байоні и т. д.
У вечирі, в честь прибывшого, – ид великому зачудованю самого гостя, – нью-йоркськый патріотичный комітет учинив красну гостину сыну нашої землі, на котрому быв представленый усьый Восток Америкы без розлукы віросповіданя, тому што комітет, маючи не лем націоналну ціль, закликав на гостину усьых руськых патріоту, котрі красно выконовали свої обовязкы, появивши ся у великому числі.
Гостину удкрыв Н. Липчак. Предсидатильство передав Г. Сабову. Сабов уд имени нью-йоркськых гостю привітствовав прибывшого и єдночасно усьых зобравшых ся, выразив радусть у связи из тым, што наш народ зачинат свідомо честовати свойих вождю и отдає їм честь.
П осьому ун ся обратив до о. Оресту Томану прочитати молитву, и гостина была удкрыта. Первым оратором быв общолюбимый о. А. Вислоцькый, привітствовавшый доимливыма словами свого осбрата, д-ра Штефан а Фенцика, и обіцяв му повноє содійство на полі націоналнйо роботы.
Слідучым оратором быв Преосященый єпископ православної цирькви Адам, выразившый у свойих словах потребность народа содійствовати на полю націоналного удроджіня як у греко-католику, так и у православных єдночасно. Привітствовав дорогого госстя и пожелав му успіху у ділах народа.
Дале предсидатильствовавшый представив як оратора, широкознаного нашого брата, главного председу Американського Руського Сокола Скапчаня и председу восточного удділа Карпаторуського Союза г. Ивана Попа из Бриджпорта. Поп из привычным його краснословством привітствовав гостя, сына нашої Крайової Руси, пересвідчуючи го, што руськый народ, особенно Сокольство Скапчаня, подасть му руку помочи.
По сьому Сабов заявив, што типирь представит ся давно чекана возможность, коли Руські сынове у Америці будут у стані учути того, кого уни так мило привітствовали днись рано, того смілого, неустрашимого културного и націоналного труженика, подающого великі надії и сына славных предку – д-ра Штефан а Андрійовича Фенцика…
Як лем было обявлено имня Фенцика, усі, як єден, устали вылляли ся голосныма рукоплесканями сотинь рук, што ся супроводжовало голосным «ура».
Довгый час публіка не годна ся была успокойити и мусай было трудом уговорити, жебы каждый заняв своє місто. Так быв привітствованый д-р С.А. Фенцик.
Д-р. Фенцик говорив за годину, говорив уд глубины сердця. У залі стояла мертва тишина. Усі из напружіньом и из великым позором слухали Слідучу патріотичну річ сына Руси:
Рудні руські американські братя и сестры!
Я иду ид Вам из старого края – Вашої утцюзнины, Пудкарпатської Руси, и удчуваю, што мы из Вами духовно скапчаєме ся. Я иду ид Вам, як слободный сын Руської землі, из края – єдиного ныні носящого имня Русь, де родили ся Вы и де жили Ваші предкы.
Коли сьме жили в старому краю ищи пуд старым австро-мадярськым режимом и чекали побіды на фронтах, коли наша інтеліґенція и духовентсво жили ищи пропитані мадярськым духом и коли «глубокый сон», за котрый говорит Духнович, быв глубочайшым и нико не думав за возможности и словянської и руської побіды, кроме немногочиселных патріоту, тогды Вы туй, у Америці, обдумано и рішително проявили желаня, котроє єдночасно было желаньом усього карпаторуського народа, и свойим желаньом навхтема рішили долю свого народа.
Тым самым утвітственность за долю карпаторуського народа на Пудкарпатськуй Руси у значнуй степини Вы приняли на себе. И за сись рішителный крок – слава Вам! Ві повинні гордити ся тым, што по вашому почину зачала ся ера нового живота.
Я, прийшовши ид Вам у первый раз, приношу Вам привіт, признателность и благодарность, як плуд Вашої роботы и роботы Вашої орґанізованости и єдночасно нагадуву Вам, што за крок, зробленый Вами на благо народа, у перву очирідь Вы несете утвітственность перед будучностьов, перед старым крайом. По Вашому почину родила ся слободна, автономна Пудкарпатська Русь и Вы утвічаєте и за далшу долю и за воспитаня новорожденої дітины.
Айбо я не хочу за усьо складовати утвітственность на Вас, уна у нас обща. Жебы мы перед історійов и будучныма поколінями выдержали критику, и Вы и мы повинні мати скапчаность, сосполность, на основаню котрої мы будеме у стані систематично и планомірно выспитовати нашу дітину.
Я не хочу типирь критиковати Ваш крок, ссылати ся на межинародні положіня, на ґарантії прикапчаня Карпатської Руси, на автономію и обезпечіня націоналного живота, бо в деталях єм годен повісти много чого. Я типирь говорю лем за сущность факта нашого прикапчаня ид штатови самых западных словян, што и было про нас єдиным спасіньом руськости. А тому не лем фактом, но и нашым лоґічным лозунґом є: неділима Чехословацька Республіка уд Хеба и до Ясіня, неділима Пудкарпатська Русь уд Попрада до Тисы и неділима руська култура уд Попрада до Владивостока.
Як и у вас, таки у нас до 1918 року не было свідомого руського націоналного живота. Правилно говорит історик Годинка: історія Пудкарпатської Руси є історія Мукачовської и Пряшовської єпархій. Я хочу поширити сесе тверджіня и на Вас, бо и Ваша културно-націонална історія также ґрупировала ся пиля цирьков и їх орґанізацій. Сесе докус природньо. Історія каждого народа указує нам аналоґічні припадкы. По словам Дарвіна у давнину живот народу муг роззирати ся, як борьба за єствованя. Друга епоха живота усьых народу – борьба за єствованя реліґіозноє и за християнську ідию. Французька революція удкрыват третю епоху у історії людства, а ипен – націоналну. И ныны мывидиме в каждому штаті особенно яркоє возроджіня націоналної самосвідомости и лем из жальом повинні констатировати, што у руського народа, як на Пудкарпатськуй Руси, так в Росії и в Америці, и у усьому розсіяню сись процес поруняно запоздив ся и не приняв ищи орґанізованого намаганя. В Росії народ уд царизма перийшов у другу крайность – ид інтернаціоналізму. Мы на Пудкарпатськуй Руси уд комунізма перийшли ид оструй реліґіознуй борьбі, шкудливуй про християнство и про націоналность. Єднакож, ныні обідві сесі крайности, видячи на фактах небезпеку про народ, прийшли и приходят ид єднаню в процесови націоналного удроджіня.
Чуству, што прийшов я ид Вам напереддинь нової еры, на переддинь небывалого по своюй моци руського націоналного удроджіня и в Американськуй Руси и на Пудкарпатськуй Руси. Чуству, што сись процес оздоровліня близькый и в нашуй общуй културнуй и націоналнуй матери – Росії, создавшуй світову епоху и стоящої напереддинь создаваня нової, ищи май ґрандіозної еры людства.
У Вас, американськых русину, я вижу акт ренесанса. Усі вы, без розлукы віросповіданя, скапчали ся на націоналнуй платформі. На Пудкарп. Руси удбыват ся ипен сякый процес: там, де кыпіла віросповідна борьба, ныні руська людность переорієнтовує ся в борьбі за націоналні права на общуй руськуй націоналнуй платформі. У каждому селови орґанізовані читалні О-ва им. А. В. Духновича. Неникаючи на політичный и економічный кризіс, народ тисячныма глотами збират ся на Дны Руської Културы, жебы демонстріровати за руськый язык и руські културні права. У 1934 році плыном шістьох місяцю из апріля и по кониць септембра, удбыло ся лем єдных окружный ДРК – 29 и на них были присутні 77 000 чоловікУ сись результат не зараховані торжества у рамках удділных читалню и удділных сел. И на каждому из сих збору пуд трьохцвітныма руськыма фанами лляли ся річи в защиту нашої руськости, в защиту руського націоналного єдинства и протесты проти усякого рода денаціоналізації – українізації, чехизації и словакізації. Усі торжества проходили пуд лозунґом знатного руського писатиля Гоголя: «Слава Богу, же мы руські!» Неникаючи на нашоє тяжкоє положіня, на перепоны ид нормалному розвою нашої руськости, мы говорили: «Слава Богу, што мы – руські!» И на усякых торжествах мы из гордостьов цитовали незабыті слова не май менше знатного руського писатиля Тургенева: «У дны сомніваня и тяжкого роздумованя за долю мої утцюзнины, ты єден ми опора и пудпора, о, о великый, могучый и слободный Руськый Язык! Не буде тебе, як не впасти в безнадію при виді того, што чинит ся дома. Не мож вірити, жебы такый язык не быв даный великому народови…»
Истинно, карпаторуськый народ ся пробужат. Ун уже не ганьбит ся называти ся руськыма, бо тямит, чим были його предкы – Балудянськый, твориць «Свода закону Російської Імперії», Орлай, первый ректор с. Петербурського Університета, Венелин – «просвітитиль Болгар», Добрянськый – основатиль О-ва сятого Василія Великого и Словацької Матиці, Лодій, Куколник и другі.
Ун уже не рахує, што «вонячый русин» осуженый быти воньов, а прославлят свойих предку, кладе їм памнятникы, косицями и співаньом вінчат їх труды и подвигы – усьо сесе явный признак націоналного воскресіня. Што мы ся пробудили – доказує тот факт, што уже не рахуєме ся лем «нашыма», а усвідомлюєме ся сынами сто шісдесят мільйонного руського народа, обыватилями простору земли, де сонце не заходит, учасниками творьбы тої културы, котра завойовала усьый світ.
Дійсно, ныні мы руські. И ныні, коли мы говориме, што поздит ся осуществованя нашых автономных прав, што наш народ у тяжкому положіню, значну долю провины мы повинні приняти на себе и не скрывати сього: мы довгый час пыняли ся в оприділіню свої націоналности. май велика наша хыба была тота, што по переворотови мы допустили саму возможнсоть «русинізма», тот факт што школный удділ ипен на сюй основі – де наш язык ближе ид чеському, ги ид літературному руському – удклоняв наші меморандумы. Провина в тому, што и мы допустили диктатуру галицькых українцю гикой Панькевича, Бирчака и другі, котрі так оскорбително говорят за нашу літературу и язык, што кідь бы уни ся вмішали в діла другого народа – їх «изглядовованя» были бы испалині на огньови. Нико не може ныні ся сумнівати у нашуй руськости – у звыкы, язык, традиції скапчаности, як за свідчат 80 року нашої літературы и имена Духновича, Добрянського, Фенцика, Сільвая, Митрака, Попрадова, Павловича тай другых. Мы фурт были руськыма и из сього боку позираня мы бориме ся проти українізації, словакізації и чехизації, як наші предкы ся бороли прти мадяризації. Наші предкы твердо ся бороли прти мадяризації цирькви, уни удстояли кирилицю, наш старый календарь, не дозволили ввести целібат, воспретити носити бороду… Всьо сесе лем способы борьбы, но ціль борьбы фурт была єдна: не дасти убити руськоє єдинство, традицію, руськоє націоналноє двиганя, на што посягли наші неприятелі.
На основні всього сього понятноє нашоє ідийноє єднаня – старого края и Американської Руси. Лем общыма силами, признавши єднаку вину и повинность перед народом, мы годні реалізовати наші ідеалы и у слободнуй Європі стройити общоє – націоналноє и економічноє благо нашого народа. Лем при общому націоналному пудйомі м можеме реалізовати у нашому старому крайови автономію, як залог нашої общої слободы.
Чуву, што ныні вольов Провидіня нам, карпаторуськым, суджено быти на западови кріпостьов Руси, як колись восточна Русь вбараняла Запад уд нашестя кочевнику и татар. Запад у удношіню Руси – сесе ґерманізація, мадяризація и українізація; їм у перву очирідь повинні противостояти мы.
Ныні, коли я привітствую Вас, то роблю сесе из переконаньом, што лем руська націонална свідомусть може дасти нам слободу и ґарантовати неділиму, слободну и истинно руську – Пудкарпатську Русь!
Річ оратора, особенно у кунцьови, перерывала ся довгыма и горячыма плесканями.
Через пузный час слово было представлено ищи лем двом ораторам. Говорив смілый бориць Востока, главный председа братської орґанізації Сводоба и председатиль Карпаторуського Союза в Америці Петро Гузлей. Послідньым говорив Горняк. И ун, як и осталні, обіцяв сполупрацю, – кооперацію (Американськый Руськый Вісник, ч.44, 1934)
Привітства американцю лишили у мині глубокі переятя. Я задумав ся за долю мойих брату карпаторуськых, котрі ишли у Америку не про тото, жебы ся занимати спекуляціями, не ради научної авадь увеселителної екскурсії, но мусіли были еміґровати у Америку, так як на утцюзнині не было возможности єствовати, не было міста на земли утцю, не было што істи, сесе заставляло нашых май шустрых, и пудузятницькых карпаторуськых плыном 150 року лишати утцюзнину и выїжжати у Америку. Наша утцюзнина в їх особі стратила величезный капітал – енерґію и труд народа, карпаторуські-американці робили не про блага свого краю, а про чужых їх душі – американськых прерій. Сесю тяжку траґедію нашого народа ниґда не треба забывати.
На выще описануй гостині было ясно, што карпаторуські-американці не пурвали скапчаность из утцюзнинов. У Америку уни пуйшли на зароботкы и вудці продовжувут ясно слідити за дольов свої утцюзнины. Туй, у чужому крайови, уни создали свої школы, свої ґазеты, свої храмы, приняли участь у духовному тай общественому животови словянського світа. Наша еміґрація не пуйшла уд нас, уна чесно выконує свою повинность и свої обовязкы.
На другый динь у американськых ґазетах было напичатано слідующу вість (Восток, XIV 352):
Дорогі братя и сестры, члены Орґанізації Свобода!
Было бы бажано, жебы кажда руська дуща, живуща у Америці, учула нашого удкрытого и любимого гостя д-ра Штефан а Фенцика, котрый ся являє вождьом Карпаторуського народа.
Тому, кідь ваша парафія авадь комітет ищи не закликали д-ра Фенцика на лекцію у ваш город, та такуй типирь на мітинґови збиріт комітет, котрый постарат ся, жебы д-р Фенцик прочитав лекцію у вашому городі.
Кликаня заганяйте на имня Георгія Сабова (слідує адрес посліднього).
Мих.Рабницькый
28.10, рано у неділю я быв у Нью-Йоркови у греко-католицькуй цирькви. Сеся цирьква у 1912 была перестроєна из реформаторської дякувучи енерґії о. Єв. Гомичкы, первого нью-йоркського пароха. У типирішньый час настоятильом (парохом) сиї цирькви є о. Ал. Выслоцькый, єден из май діятилных тай розумных сященику. Приходит цирькви складат ся из 300 файт. Цирькви велика, чиста и богата. У всьому чує ся солідарность и жертовность из прихожанами. Пуд цирьквов поміщат ся школа и великый приходськый зал. Плыном літурґії співав хор талантливого дирижжера И. Палажинокого, котрый уже неєднократно выступав у радіо-передачах. Богослужіня, хор и цирьков произвели на ня великоє переятя.
У кунци літурґії о. А. Выслоцькый привітствовав ня теплыма словами и хор сроспівав «Многая літа». По літурґії Цирьковна Рада чекала ня у залі и туй было выголошено много теплых, щирых и душевных слу.
Такуй того дне, у вечирі я присуствовав на торжественому праздникови Чехсоловацької Республікы – «28 октовбра».
PITTSBURGH-HOMESTEAD, PA.
Ищи тої ночи я выїхав поїздом у Піттбурґ, де 29-го, рано повинна ня была чекати на вокзалі делеґація во главі из председом выконавчого комітета и парохом у Піттсбургі, мойим учеником о. М.М. Ставровськым.
Приняли ня в Піттсбургі ипен так добре и из тым позуром уднесли ся ид мині и моюй місії.
29 октовбра, у вечирі я присуствовав на балови, учиненому моложавов, котру я провітствовав уд имени моложавы мої утцюзнины. Свою утцюзнину американська карпаторуська моложава знає лем по розказах старшых, но и уна не утрачена про нас, так як не забыват свого руського походжіня и учит ся руського языка.
30 октовбра у машині о. Ставровського мы удправили ся у Гомстед, де мене чекали у Сполоку руськых братств. У Гомстеді я зайшов навістити представитиля М.Г. Югаса. Югас межи словянами являє ся честованов особов. У бисіді из ним я дустав много цінных інформацій. Особенно цінныма інформаціями являют ся відомости из історії нашых переселенцю, карпаторуськых-американцю, из історії нашого прикапчаня ид Чехословацькуй Республіці и за типирішньоє положіня руськых у Америці. М.Г. Югас указав ми много інтересных документу.
М.Г. Югас
За представитиля Сполока, о. Михаїла Югаса, много ся писало. У послідні рокы много писало ся за нього через меморандум, из котрым ун обратив ся (12 децембра 1930 року) ид Раді Ліґы Націй у Женеві и ид Чехословакому правитильству по поводу проводящуй ся на Пудкарпатськуй Руси політиці. Печать ачий каждого напряму жорстоко го критиковала, його обвиняли у мадярофільстві, глядали якісь комбінації и старали ся очернити.
Ипен так ся отозвав за нього – «мадярофільськы» орієнтованый русин п. М. Югас – мін. Є. Бенеш у своюй промові за карпаторуські хыбы пуд час вого перебываня у Ужгороді у 1935 році, забываючи за тоту роль, котру играв М. Югас у звіданю прикапчаня Пудкарпатської Руси ид Чехословакії.
Не буду думати за щирі душевні настрої сього май старшого у окружіню американськых карпаторуськых чоловіка. Но тото, што я выслухав за нього, уд особ, што близько знали М. Югаса, што слухав им уд нього самого и, на кониць, особисті позираня за його борьбов из ревізіоністами, усьо сесе говорит и рекомендує Югаса инак. Я дустав за нього докус противоположноє представліня и думаня, чим тото, котроє за нього старали ся вчинити усужлива печать.
Але што из достойнов скромностьов розказав за сесе сись постаршый и многолітный діятиль, председа май великої орґанізації нашых соотчественнику у Америці.
Родив ся я у 1865 році у Раковці над Ондавов (Земплин). Кунчив елементарну школу у Ижепі и поступив у ґімназію у Шарошпотокови. Чотырнадцятилітньым хлопчиком я попав у Анґлію, у Ліверпуль. Туй из 1879 до 1885 року учив им ся тай робив. Сесі рокы являвут ся основов усього мого далшого живота и діятилности. У 1885 році удбывав воєнну повинность, по чому зась ся вернув ся у Ліверпуль, а у 1890 році пуйшов у Америку у Гомстед. У тоты рокы ищи туй было инако. На місті, де типирь мы стойиме, (будова о-ва Сполоку) ищи орали, сіяли тенґерицю; сих грубых будов, фабрик – не было. Вмісто електрикы (електричный трамвай) тогды єствовала конка, двигающа ся куньми. У 1903 році я пересилив ся у Латробе и там до 1918 року мав отиль и пілораму.
Общество «Сполоку» было основано у 1892 році. Оноватильом быв Р. И. Жаткович и другі. У 1897 році я быв выбраным членом надзирателнйо комісії, на V конвенції (общі зборы довірникув) у 1899 році, – и у 1901 році (10 авґуста) председов. Общество у тот час нарахововало до 5 000 члену. Я ся узяв енерґійно проводити реорґанізацію и Общество дустало много новых члену.
На V конвенції у 1902 році трафив ся первый трафунок. На основаню американськых закону членами общества могли быти лем горожане, у наслідок чого пуйшли сященикы, котрі основали другоє общество – «Дружество», пуд керівництвом Подобанського и Жатковича. На VIIІ конвенції было достигнуто согласованя из сящениками. У 1906 році на IX конвенції было рішено перевести наш орґан «Американськых Руськый Вісник» из Нью-Йорка у Гомстед, была
зачата словянська аґітація и выданый наказ: говорити лем по-руськы.
У 1908 році я быв зась выбраным у контроль и тому ниєм годен быв занимати другі посады у обществі. У 1920 році быв выбраный председом и из того часу єм ним до типирішнього часу.
У 1918 році у рамках Общества быв выбраный так названый «народный комітет» у котрый зайшли: М. Ганчин, М. Немет, М. Мончак и другі, усього 18 чоловік. Председом комітета быв выбраный О. Мартяк. На первому засіданю было вынесено рішіня за прикапчаня Пудкарпатської Руси ид Чехословакії, пуд умовами широкої автономії, зобрано 12 тисяч долару, котрі были вручині В. Горзо и Жатковичу на поїхдку у Прагу и Ужгород про передачу нашого рішіня. уни 8 мая 1919 року прибыли ид Вам и реалізовали нашоє доручіня. Уже 15 септембра того року вылажині вернули ся у Америку и у Гомстеді – рефоріровали нам, што Чехословакії ґарантовала провести у живот усі наші умовы. Такуй тогды было зобрано зась 12 тисяч долару, котрі, богужаль, были передані Червеному Хресту, а не на пряму Вам. Жаткович вернув ся у Ужгород, де пробыв до 1922 року, а пак зась ся вернув у Америку. Видав усі читали його спомины, знаєте усьо сесе самі и тому я не буду за сесе говорити.
У 1932 році (12 децембра) я подав меморандум «PETITION concerning the educa tional complaints of the autonomouns carpatho-russian territory south of the Carpathian mountanis» у Ліґу Націй и Чехословацькому правитильству уд имени нашых орґінізацій. Я Вам дуже благодарный, што Вы єдиный у своюй ґазеті «Карпаторуськый Голос» ( в 108 номері, уд 23 мая 1934 року) критично и обєктивно удмітили сись черезмірно важный про карпаторуськый народ наш крок.
Мині дуже тяжко, што міністр Бенеш называт ня «мадяроном», пудозріває, што мы вчиниме якусь ревизіонистичну комбінацію авадь пропаґанду.
Я стою абсолютно за неділимость Чехословакії, за словянство и иду проти ґерманської, української сепаратистичної пропаґанды. Вымагаву неодкладної реалізації автономії и введіня руського языка у школах и урядах.
Мы, американці, привыкли ид реалнуй роботі и кідь чехы подали нам руку, та мы сесю руку держиме, но уни ги бы не держат нашу як треба…
Я не мадярон и я люблю як Словянство, так и Чехословацьку республіку».
Але слова нашого карпаторуського старійшины. Мині ся видит, што штось доказовати буде зайвоє….
Руські орґанізації в Америці
У Гомстеді в канцилярії «Сполок» я мав возможность познайомити ся ачий из усьыма знатныма патріотами карпаторуськыма-американцями, борцями за руські ідеї, из історичныма особами нашого ослободжіня. Туй я встрітив от. С. Варзалія, д-ра Зеєдика, П. Ратицу, Н. Пачату, д-ра Цмора, И. Попа и другых.
Наявность многочисленых матеріалу дало ми возможноть выяснити, што май великов карпаторуськов орґанізаційов у Америці є «Сполок Руськых Греко-Католицькых Братств», што ся накурто кличе «Сполок», скапчующый булше 100 тисяч нашых соотчественику. Председом «Сполока» є М. Югаст, офіціалным орґаном орґанізації являє ся «Американськый Руськый Вісник», пуд редакторством от. С. Варзалія. «Сполок» має Сокольськый удділ во главі из председом И. Попом. Сокольськый удділ має свуй печатный орґан «Американськый Руськый Сокол», пуд редакційов П.И.Мацкова.
Другов по величині орґанізаціов є «Скапчаня Руськых Православных Братств», котру возглавляє председа П. Ратицой. Печатный орґан сиї орґанізації «Руськый Вісник», пуд редакційов Н. Пачутой.
Дале в Клівленді єствує орґанізація «Братство», председов котрої є Іос. Гадвабный. «Браство» має печатный орґан «Родина», пуд редакційов В. Расиным. В Петр Амбоі фунґує орґанізація «Сводоба» пуд предсидатильством П. Гузлея, што має печатный орґан «Восток».
Українці-русиністы мавут свою орґанізацію «Зборы», председов котрої є Андрій Добош. Печатный орґан сиї орґанізації «Просвіта» на сись час редаґує ся от. А. Попом, перед ним редактором быв от. Балинт Балог, котрый ныні жиє у Будапештови и являє ся сторонником мадярської ревизіонистичный орієнтації.
19:00
Кроме сих великых цирьковно-ассекурачных орґанізацій єствує ищи шор май друбных и поруняно малочиселных орґанізацій. У процентному удношіню усі русофільські орґанізації скапчувут у собі 95 проценту усьых карпаторуськых у Америці. Єдина русинсько-мадярофільська орґанізація «Зборы» нараховує не булше 5 тисяч члену.
Руські у Америці, у час світової войны не мали чисто націоналных орґанізацій. Коли пудняло ся звіданя за ослободжіня Пудкарпатської Руси, сесе звіданя ся рішало у великых цирьковных орґанізаціях. Лем у 1918 році была основана «Американська Руська Народна Обрана», мавша характер націоналної орґанізації. Богужаль, сеся орґанізація по актови прикапчаня не фунґовала. Жаткович, Гардош и другі робили у «Сполоку», котроє фінансовало «Народный комітет». Жаткович привіз из собов гроші «Солока» и сино-жовтый прапор сиї орґанізації. Такым образом сино-жовтый флаґ не являє ся націоналным флаґом карпаторуськых, а являє ся флаґом «Сполоку Руськых Греко-Католицькых Братств» у Америці.
Хронолоґія ослободжіня Пудкарпатської Руси:
Хоснуючи ся даныма протоколу я склав хронолоґію ослободжіня карпаторуськых уд австро-мадярської зависимости. Сеся хронолоґія хоть и знана, айбо итак ї не мішат повторити.
1918 рук, 8 янвуара: Выголошіня 14 пукнту президента Вільсона.
1918 рук, 23 юлія: Первый конґрес у Гомстеді за независимость Пудк. Руси.
1918 рук, 21 октовбра: Передача президенту Вільсону протокола за независимость Пудк. Руси.
1918 рук, 26 октовбра: Другый конґрес у Філадельфії. На конґрес при участи проф. Т. Г. Масарика, складеный первый меморандум удносно федерації и автономії Пудкарпатської Руси на припадок скапчаня из чехословацькым народом.
1918 рук, 2 новембра: Проєкт професора Т. Г. Масарика удносно прикапчаня Пудкарпатської Руси ид Чехословацькуй республіці принятый у Празі.
1918 рук, 12 новембра: Третьый конґрес у Скрентоні. Основаня «Американсько-Карпаторуської Рады». Результаты голосованя за прикапчаня:
За Чехословакію – 67%
За Мадярщину – 1%
За независимость – 2%
За Галичину – 28%
1918 рук, 18 новембра: Основаня «Руської Народної Рады» у Пряшові.
1918 рук, 6 децембра: Заява Викса.
1918 рук, 21 децембра: «Руська Країна» у Мадярщині
1919 рук, 12 янвуара: Приход чеськых войськ у Ужгород.
1919 рук, 13 фебруара: Приход Жатковича, Гардоша и Бескида у Париж.
1919 рук, 8 мая: Скапчаня трьох Руськых Рад и выдаваня прикламації за прикапчаня Карпатської Руси ид Чехословакії.
1919 рук, 23 мая: Основаня Централної Руської Народної Рады у Празі.
1919 рук, 10 септембра: Вопрос за прикапчаня Пудкарпатської Руси принимат ся у Сен-Жермені.
1920 рук, 29 фебруара: Прикапчаня Пудкарпатської Руси и її автономія включині у Конституцію Чехословацької Республікы.
Документы, што ся дотулявут ослободжіня Пудкарпатської Руси
26 октовбра 1918 року у Філадельфії професору Т. Г. Масарику быв врученый Слідучый меморандум:
Меморандум
«Американської Руської Народної Обраны» посящаємый Його Высокоблагородству професору Т. Г. Масарику
Славному и непогнутелному труженику за ослободжіня Словянськых Народув
Нашым братам Чехословацької Народної Рады:
Типирішня світова велика война повинна принести ослободжіня и дасти повну слободу усьых угнітеным и порабованым народам и племенам.
Слухали мы из уст Президента Скапчаных Держав ободрителні слова про усьых угнітеных народу и племен: Ни єден народ не повинен быти пуд управліньом, пуд котрым ун не хоче ся пуддавати»…
Тоты слова ободрявут и нас, походящых из Мадярщины Карпато-Русину, котрых мила утцюзнина там пуд лісныма Карпатами также находит ся у тяжкуй Австро-Мадярськуй неволи.
Руськый народ перебывающый у сіверно-восточнуй части Мадярщины, аж до середины віку, быв слободным.
Руськый народ дотипирішньої Мадярщины из єдної части поселив ся ищи перед заселіньом мадяру, по великуй части заселив ся вєдно из мадярами, а тому рідкыма нашыма, пуд час владіня королю Арпадового поколіня, у части нашестя татару, ясноже пуд водовитильством литовсько-руського князя Федора Корятовича.
Державні законы и царсько-королівські ґрамоты свідчат, што РУСЬКЫЙ народ в Мадярщині, уд заложіня державно-політичного живота, не быв лем масов доповнявшов ичсло людности, но быв державно-основтильом и дердаву пудпоровуючым елементом, ипен так, як мадяре.
Руськый народ у Мадярщині уд найдавных часу быв слободным, ни рабством авадь баршинов повинностьов и отяженый и стояв пуд прямым покровитильством царю Мадярщины, «кому одовжили ся, як придворні вірно служити, авадь за довірині їм осадыбы у воєнный період воєнно пудчиняти ся».
Слідователно хоть-якый руськый у Мадярщині уже уд природы быв слободый, як тото мож прочитати у Endichera, in Regest Varad, ad annum 1230, h. 715. «Msautem dixerunt se esse liberos de genere Ruthenos… Chedur itaque portato ferro justificatus est probavit illos liberos esse».
Уже у Гиедельбергськуй хроніці читаєме, што сын Штефан а первого угроруського царя Ємерик быв князьом Руського народа, до Мадярщины засилившого ся, иминовав ся: «Dux Russorum».
Руськый народ у Мадярщині уд зачатку быв скапчаный у княжество пуд назвов «Ducatus Russorum» и як такый мав самоуправліня-автономію.
Сліды автономії Руського народа у Мадярщині перед уведіньом урбаріалных закону являвут ся и удті, што кроме царями назначеных князю, руські у Мадярщині мали свойих власных чиновнику, як на приклад каждоручно выбраных князю, крайнику и другых.
Руськый народ у Мадярщині через мнові віка хосновав ся по ділам княжным криміналным правосудством, а по другых ділах выимково рішінями свойих руськых чиновнику, без того жебы быв принужденый бігнути ид царському престолу, про оборону свойих привыклых привілеґій.
Царські ґрамоты, а тото: грамота Єлизаветы из 1378 року, друга грамота Єлизаветы, матери короля Матія Корвин 1466 року, грамота Іоана Гунядій из 1506 року, грамота королевы Марії из 1523 року, грамота Іоана Заполя из 1562 року, грамота короля Максимиліана из 1572 року, грамота Георгія Раковція из 1648 року и другі, ясно указувут, што Русины у Мадярщині “уд непамнятных уже часув” мали свої права, привілеґії и автономію.
И не лем автономію мали наші предкы у Мадярщині, но уни творили о особенноє політичноє общество, што доказує грамота Фердинанда из 1552 року, у котруй ся пише: “Ferdinandus – fidelibus – Uriversitati Populorum Ruthenjrum salutem”.
Кроме царськых грамот находит ся много державных закону у Мадярщині, по котрых видко, што Русины у Мадярщині аж до 16017 столітя мали свою автономію и як Адольф Добрянськый пише, што тоты законы доказувут, што Русины у Мадярщині мали особенні льготні положіня, у тому числови автономію в у політичных и правосудных ділах ,а тото на основі 800 ручного звыку шелеякых ослободителных письму, ґрамот и державных закону.
Но сесю автономію, самоуправліня, котроє ся зачинало ищи у часы Штефан а первого мадярського царя и якоє самоуправліня хосновали наші пращуры у часы мадярськых царю, так званого Арпадського племини, из части утратили наші предкы, но из великов частиьов удобрали уд нас насилно.
Утратили наші предкы из части сесю автономію по туй причині, што в час вороісповідных гонінь руськоє дворянство, жебы утікнути уд гонінь, удлучало ся уд свого племини, вынародовило ся – и так не было уде кому на дале настайовати про пудпору бывшої автономії.
Уд запроваджіня так названої цирьковної “Унії”, усьым сповідникам Восточної Цирькви, дуже облегшеный быв переход на латинськый обряд, котрый тым часом быв владіющым у Мадярщині, а котрый руськый бояр перейшов на тот обряд, переставав быти руськым.
Єпископам и сященикам грицького обряда тяжко было дійствовати у інтересах свої паствы.
Коли руськый язык быв вытісненый из сященицької сімениці, ун втратив свою вагу и перед цілым народом, што го привело ид моралному паданю.
Айбо главнов причинов утраты нашої автономії была пекелна політика Австрії, Габсбурґської династії и мадярського парвитильства.
Руськый народ у Мадярщині у наслідок преслідованя мадярського парвитильства фурт чекав помуч и ослободжіня уд Росії и на туй основі, што Карпато-Руськый народ Мадярщины у націоналному и културному смыслі держав ся членом великої руської файты.
Коли ха тото мадярськоє правитильство ся удостовірило, зачало насилу вынародовляти, денацілізовати наш Руськый Народ.
Днись у Мадярщині руському народу заказано называти ся руськыма.
Руськый народ у Мадярщині, котрый быв слободным, хоснуючый свої історичні, народні и політичні права, уже булше як 300 років є рабом-отроком мадярами управляємов Мадярщины.
Про урядного мадярського перепису – Руськый народ у Мадярщині складат днись лем 400 000 чоловік, а у первуй половині ХІХ стороча у уряднуй статистичі нарахововало ся 800 000 чоловік.
Школы змадяризовані, руськый народ причисленый ид мадярам ,авадь ид рутенам, руськый язык выверженый не лем из середньых тай штатных шкул, но ищи из руськых парахіалных шкул.
Руськый язык не має значіня и вартости, ани в комітатнуй, ани в сільськуй адміністрації, и тым менше перед правосудством.
Руськым народом управлявут такі урядникы, котрі не розуміют руськый язык и октрых не розуміє руськый народ.
Из цирьков вывержена тисячилітями хоснована осящена словянська кирилиця.
Руському народу заказано читати руські книгы, а у котрого руського силянина такі є, правитильство не лем конфіскує книгы, но и посадит у тюрму каждого силянина, у котрого ся находят руські книгы…
И не лем за політичні намаганя, не лем за свою вірность и удданость свому роду, но и за самоє реліґіозноє переконаня пудвергат ся руськый народ у Мадярщині жорстокому преслідованю из боку правитильства и політичных шпіону.
У Мараморошському комітаті за своє реліґіозноє переконаня засуджено 32 силян на 40 року тяжкої темниці.
У економічному удношіню Руськый народ у Мадярщині также у печалному положіню. Хоть земля, на котруй Руськый народ у Мадярщині жиє, є красным крайом природных богатств, народ ся находит у великуй бідности и худобности, природні богатства руської земли сут неприступныма корінным руськым обыватилям.
Майкрасні плодородні землі принадлежат чужым: німицькым авадь мадярськым землевласникам.
Лісы тай полонины сут у руках правитильства авадь мадярськых маґнату, опорных стовпу австрійської реакції.
Несиринчливый, сам на себе лишеный руськый народ быв дуже убдуреный уже при урбаріалному розпоряджіню и коло парцелованю земли, коли мадяре и великі землевласникы из удобраных статку руського народа вчинили свої великі статкы.
Єдна третина земли у комітаті Мараморош принадлежит правитильственнуй казні, а лем на двох третинах ділит ся худобный народ из великыма землевласниками.
У Бережськуй столиці из 652,765 акру території, 219, 533 акру принадлежит графам Шенборнам, кроме котрых у Бережанськуй столици ищи є 45 великый землевласнику, котрі и дыхати не дадут бідному руському народу.
У Ужгородськуй столиці, казні приналежит 196.386 катастралных акру.
У Земплинськуй столици малі землевласникы не мавут у руках лем 36 процента цілої земли, а другі ґрафы и великі землевласникы мавут в руках.
И так наш Руськый Народ у Мадярщині, ограбленый уд свойих політичных и народных тисячолітньых прав и привілеґій; обрабованый уд май цінного скарбу: уд руського языка и руського письма; ограблена уд нього слобода совісти, слободноє сповіданя реліґійного переконаня; ограблині уд нього землі и богатства тої земли, котра руськов кровльов была удобрена и котру роса руської крыве зробила плодороднов.
Нынійшна світова война.
Уд тої войны чекат повно слободу каждый угнітеный, порабощеный народ, чекат ослободжіня порабощині племена и народности.
Уд тої войны чекат ослободжіня и Руськый Народ у Мадярщині.
Треба нам признати и тото, што мы самі слабі бороти ся за політичноє ослободжіня нашого Руського Народа, и по туй причині приходили мы ид помочи нашої милої, кровної утцюзнины, ид нашым власным братовам и нашов політичнов мрійов было абсолютноє скапчаня Руського народа из Російов, на основі повної автономії Руського народа из Мадярщины.
Айбо ґолесо історії тым часом убернуло ся, наші давні політичні мрії не годні уживотити ся и нам треба было глядати другу дорогу, жебы ослободити наш народ из Австро-Мадярської неволи, рабства.
Мы гнядали и найшли выходящу путь, а ипен тоту выбрали и наші стонящі в Австрійському ярмі браты Русины из Галичины.
Нашым путьом є прикапчаня усього Прикарпатського Руського Народа н автономнуй основі из Чесько-Словацьков Державов.
Мы переконані, што при сякому часі лем пуд покровитильством Чесько-Словацької державы Прикарпатська Русь годна ся ослободити из рабства и неволі АВстро-Мадярщины.
Ипен по сюй причині из щирыма переконаньом из братськов словянськов любовльов и удданостьов молиме предводитилю и борцю осуществити чудесні ідеї Чесько-Словацької Державы, и ласкаво из братськов любовльов приймут и нас пуд своє покровитильство, и помагавут нам робити за слободу політичну, културну, реліґійну и економічну Руського народа у Мадярщині.
Нашыма мріями є, жебы наша старокрайова утцюзнина могла як слободный народ у Свободнуй Словянськуй Державі, хоснуючи сесі політичні, културні и реліґійні и економічні права, які хосновали наші предкы перед многыма сторочами.
И жебы наш угнітаный Руськый народ у типирішнюй Мадярщині муг дожити ся слободы, просиме помочи и защиты нашых братув: славных предводитилю політикы.
Уд имени Американської Руської Народної убрані:
Миколай Пачута, председа
Іоан Дримак, писарь
Іоан Шандор, пудпредседа
Георгій Кондор, тл. председа
Іоан Дримак, гл. писарь
“Скапчаня Греко. Кат. Руськых Братств”
Емиліян В. Шарадій,
редактор “Народної Обраны” тай “Сокола Скапчаня”
Другым документом, што указує на діятилность карпаторуськых у Америці на хосен свої твердо любованої утцюзнины, являє ся “Возваня ид усьому всьочесному руському духовенствови и мирянам”, выпущеноє православным єписокпом Александром, 30 новембра 1918 року у Вашингтоні. Не будеме повностю наводити сись горячый призов, повный любови и боязни за долю Прикарпатської Руси и її обыватилю. Удмітиме лем тоты крокы, котрі были предприняті Його Преосященством у ділі устройства будущої долі нашої утцюзнины у читаво утвітственный момент нашої історії.
У первуй части возваня излагат ся, як на средства, зобрані межи сящениками, єписокоп Александр совмісно из протоірейом о. Сергійом Базиловичом (председов Ліґы Духовенства) и о. М. Фекулов удправили ся у Вашингтон, де 29 децембра мали встрічу из бывшым руськым премєр-міністром князьом Г. Е. Львовым, котрый ся намічав делеґатом из Росії на мирну конференцію. Князю Львову была вручена резолюція за ослободжіня Прикарпатської Руси. Дале у возваню говорит ся, што єпископ Александр из отцями протоіреями нащивили руського посла. Обі сесі нащивы, як ся говорит в возваню, принесли великый хосен цінныма совітами. Аудіенції у Президента їм дустати ся не удало и мусай было ограничити ся нащивов міністра заграничных діл Робера Ласинґа, котрому были вручині про передачу Президенту резолюції православных приходу из просьбов за прикапчаня Прикарпатської Руси ид Росії авадь выділіню її у независимый штат. Міністр Роберт Ласинґ повинен быв сам участвовати на мирнуй конференції вєдно из Президентом и, принявши резолюції, обіцяв вшелеяку пудпору.
У другуй части возваня, єпископ Александр обращат ся ид пастырям и мирянам из просьбов зобрати средства про поєздку делеґації на мирну конференцію, сеся делеґація была бы доповніньом руської делеґації. Єпископ Александр предлагат выбрати главов сьої делеґації Преосященого Владыку Штефан а Дзубая, касиром делеґації – протоієрея о. М. Фекулу и, кроме того, выбрати двох делеґату уд мірян: єдного из Галичины, а другого из Мадярщины. Указана делеґація повинна была рушити не май пузно 20 децембра 1918 року, а средства про її поїздку нарахововали ся у 10 000 доларах.
«Надію ся, што не найде ся ниєдної руської души, котра бы удказала у своюй жертві на Прикарпатську Русь, у таку важну ґабу, котру, кідь пропустиме, стягнеме на себе проклятя потомства» – такыма силныма словами призыват ид жертовности єпископ Александр.
У кунци возваня єпископ Александр из ипен таков просьбов за помуч обращат ся ид греко-католицькому духовенству тай мирянам.
Слідучым (третьым) документом, сыгравшым роль у історії типирішньої Пудкарпатської Руси, треба удмітити ноту мадярському правитильству, пудписану пудполковником Виксом уд имени командующого восточныма арміями союзных деражав. Наводиме повностю сись документ:
«Вашоє Высокопревосходитильство!
Маву честь довести до позуру Вашого Высокопревосходитильства, у доповніню ид мойому письмови, уд 3 децембра 1918 року, за ном. 83-5, што по розпоряджіню командующого восточныма арміями союзных держав и согласно из жаданя Чехословацького правитильства, про Словакію установлині Слідучі, як історичні, границі:
нынішня сіверна границя Мадярщины,
западна часть Мадярії по Дунаю,
ріка Дунай, по руслі рукы Иполь,
ріка Иполь по Римську Суботу (сесь город словацькый),
пряма лінія уд Римської Суботы по руслі рікы Уж,
ріка Уж, по Ужанському пролому,
Дефинитивні границі будут оприділині союзныма державами лем на світовуй конференції.
Прошу Вашоє Высокопревосходитильство дати наказ, жебы мадярська армія удыйшла на юг уд лінії, указануй у пунктах 3, 4, 5 и 6.
Прийміт Вашоє Превосходитильство, увіріня у мойому щирому честованю до Вас
Викс, с. д.
пудполковник»
Якраз наведена нота, пудписана пудполковником Виксом уд имени командующого восточныма арміями союзных держав и обращена ид мадярському правитильству, говорит выимково за Словакію, за її ги бы історичных границях. Восточні, из Пудкарпатськов Русьо, границі Словакії, у реалности оприділині несоотвітственно історії. Історія не знала такых границь на востокови Словакії. Высказувут ся предположіня, што нота, пудписана пудполковником Виксом, спирала ся на історію борьбы за мадярськый трон, што ся удбывала у середині 15 ст. У сюй боротьбі плыном куртого часу фіґувірувут войська Гишкры, капітана народа Кошиць и правитиля усьої верховины, зобрані за гроші імператора Фридерика и складавші ся, главным образом, из чеху и мораван. Єден час сесі войська заходят далеко на восток. Єднакож, послідньоє обстояня ищи далеко не представлят націоналноє двиганя и пудйом чехословаку, я являє ся лем малинькым історичным епізодом, мавшым докус другу причину и основаня. Не мож не обратити позур и на тото обстояня, што сеся нота появила ся пошти 2 місяці по тому, як Г. Жаткович и професор Т. Г. Масарик договорили ся за прилучіня карпаторуськых ид Чехословакії. Не є сумніву, што у всюй сиї історії изыграло велику и рішающу роль тото обстояня, што Велика Росія была у тот час обята огньом революції и пуйшла из політичного живота Європы.
Никаня руськых кругу ярко характеризує в свойим споминах (Slovaci v zahranicnei revolucii, Praha, 1923) член чехословацької місії ( у час войны) в Росії Иван Маркович. Наводиме дословно соотвітню часть його споминув: Што ся дотулят границь Словакії, то мы представляли, што на юг уни пуйдут май глубоко, чим уни идут у типирішньый час. Наприклад, у петроградському “Чехословакі” уд 2 децембра 1915 року были включині в границі Чехословакії Вацов и Мішковвиць; на востоці итакже до 1918 року, до переговору професора Масарика из американськыма представитилями русину, мы не розчитовали на тото, жебы ид республіці могла быти прикапчана и Пудкарпатська Русь. Инак, ипен в Росії, было бы дуже нетактично и неосторожно, дашто сякоє подобноє думати и тым булше говорити; представліня руськых словянофілу ширили ся аж до Попрада и ищи дале на запад и добрі тямлю, што мы у 1916 році мали через карту, поміщену у “Чехословакії”, даяку суєту у наслідок того, што на нюй быв заштрихованый край по Ужгород”.
Величезноє и невыправноє переятя и вплыв оказала на карпаторуськых глубоко русофільска статя професора Т. Г. Масарика – Delenda est Austria – поміщена 25 янвуара 1917 року у ґазеті Руська Воля. Горяча заява, зроблена професором Масариком у сюй статі, што «Усі наші політичні партії являвут ся русофільськыма… У всьых припадках мы хочеме лишити Росії ініціативу по всьым словянськым вопросам. Мы ниґда не призывали до даякого політичного сепаратизма малоросу!…» изыграло велику роль у вопросі рішіня свої будучности и укріпило симпатії и віру у щирость ідеї словянського єднаня межи карпаторуськыма.
Намаганя карпаторуськых щиро ся привітствовало. Пак а инак не годно было быти. Моралноє значіня доброволного прилучіня Пудкарпатської Руси ид Чехословакії, особенно про молодый штат, неспорно и читаво. Матеріално штат получав нові території, богаті хащами, виноградниками, мінералныма жерелами, сульов и другыма мінералами.
Переговоры за прилучіня зачали ся ищи у октовбрі 1918 року у Філадельфії. Из боку чехословаку переговоры вів професор Т. Г. Масарик, як президент чехословацької народної рады, а из боку карпаторуськых Г. І. Жаткович, як президент американської руської народної рады.
Кунчавучи розділ за документы, штос я дотулявут ослободжіня Пудкарпатської Руси, мы повинні повісти, што из великого числа такых документу мы навели лем чотыри, котрі незнані авадь мало знані нашому обществу…
Грекокатолицька цирьква и єпископ В. Такач
У Госмтеді находит ся и резиденція єписокпа Такача. Я байловав нащивити єписокпа, дав знати по телефону, айбо єпископа не было дома. Што його не є дома повів по телефону, видав, ун сам. По інформації положіня як самого єписокпа, так и його єпархії – катастрофічноє. У динь мого прибытя сященикам бв врученый утвіт кардинала удносно целібата.
У Америці, на земли повної націоналної терпимости и слободы, денаціоналізовати карпаторуськых ся не удасть. Єднакож, галицькый українськый клір, мавущый великый вплыв у Римі, найшов средства отравльовати руські сердця у Америці.
Борьба проти целібата являє ся націоналнов борьбов руськых у Америці. «Цирьковный вопрос» у Америці являє ся ипен такым, як «языковый вопрос» на Пудкарпатськуй Руси. Як на Пудкарпатськуй Руси языкову борьбу ведут волошинці и пару ренеґату грекокатолицькых сященику пуд покровитильством єпископа, так и у Америці пуд покровитильством єпископа Такача ведут борьбу кругом цирьковного вопроса мадяроны: Балог Балинт, Тегзе, Пап, Шандоры и дргуі. Історія реално повторят ся у Америці, як и на Пудкарпатськуй Руси – є ера «панькевича». Думаву, май смутна ера американського и пудкарпаторуського цирьковного живота.
Жебы порозуміти сесю борьбу, треба тямити и знати, же зачинавучи из 1880 року карпаторуські глотами еміґровали у Америку. Уже у 1907 році у Америці жило до 200 тисяч карпаторуськых, мавшых пиля сто сященику и приходу, но тогды ищи не мавшых свого єпископа. У 1907 році быв вчиненый викаріат, пудчиненый римокатолицькому єпископату.
Первый апостольськым викарійом быв назначеный Сотер Ортинськый, галицькый монах-василіан українського направліня. Перед свойим отїздом у Америку єпископ Ортинськый нащивив Мукачовськый и Пряшовськый єпископат, но ничим не выдав свойих українськых галицько-латинізаторськых намагань. Карпаторуськый народ думав, што первым апостолькым вікарійом авадь єпископом у Америці буде от. А. Дзубай, котрый там робив уд 1880 року и заробив си там великого авторитета. Типирь стає понятным, чому по назначіню єпископом Ортинського, от. А. Дзубай зробив ся первым православным спикопом и, сполу из Товтом, основатильом православної єпархії у Америці. Понятні и тоті острі напады на єписокпа Ортинського из боку ачий усьых американськых ґазет. Наводиме мотивы и сущность сих нападув: «Мы не думали, што ун вмісто благословіня принесе нам суєту, несогласность…». «Кой ун ся появив у Америці, появила ся и булла Е, а semper», из котрої мы думали, што Ортинськый є лем викарій римокатолицького єпископа, што ун не має свої єпархії», «што греко-католицькі сященикы не мавут право миропомазаня, што введеный «целібат»… штос я повна латинизація» (Американськый Руськый Вісник). Выяснило ся также и тото, што Ортинськый быв май перше україниць, а пак уже уніат, котрый и быв тым первым, што зачав у Америці українізовати карпаторуськых.
Ортинськый умер нечекано 24 марта 1916 року и говорили, што його отровили. По його смерти были назначині два адміністратора: от. Г Мартяк про карпаторуськых и от. П. Понятишин про галичан. Такым образом греко-католикы были поділині на карпаторуську и галицько-українську єпархії.
Православный єпископ А. Дзубай лишив православя… думавучи инак,.. айбо у июньови 1924 року быв назначеный єпископом не ун, а Василь Такач из Ужгорода. Сесе назначіня вызвало великоє зачудованя и на Пудкарпатськуй Руси и в Америці, де біло много у всьых удношінях май удповідных кандидату на сись высокый и утвітственный пост.
Характеризуючи положіня, «Американськый Руськый Вісник» уд 23 янвуара 1935 року пише слідующоє: «У нашуй американськуй діецезії руськость живе и розвиват ся лем тому, што у народа єствує кріпка руська націонална свідомусть и май велика братська орґанізація американськых карпаторуськых Скапчаня из булшинов свойих посадовых особ стойит на основі руськости. Айбо смутно констатируєме, што сеся руськость ся преслідує. У Просвіті, наприклад, не раз ся сообщало такоє шаленство, што руськость, сесе «кацапство, москальство, схизма» и переконаный руськый
чоловік не годен быти вірным членом католицької Цирькви. Накурто: у нас ся веде ипен така політика удносно руськости, як ся веде на Пудкарпатськуй Руси в Мукачовськуй діецезії. И мы «обнаружуєме українську політику» хоть ведущу ся не натулько удкрыто. И сеся поілтика є єдинов причинов того, што у нас типирькы не є покою».
Также хыбноє установліня выщенаведеної статі тото, што мы ослободили ся уд навязаної світському сященству целібата… Принужденный целібат введеный по розпоряджіню Восточної Конґреґації, у котруй українські галицькі єписокпы и галицькі монахы мавут типирь читаву силу. Сесе ся друга причина нашого реалного тревожного цирьковного положіня».
«Кидь бы руськоє націоналноє направліня не было бы преслідовано и кідь бы не старали ся внести принужденный целібат по желаню українськых монаху и єпископу у нашу діецезію, тогды легко мож бы было востановити порядок и у нас».
«Старокрайові руські газеты осуждавут українофільську політику. Осуждали ї недавно и тоты, котрі типирь игравут роль українізатору у старому крайови. Але в 1908 році из типоґрафійов «Унія» были тісно скапчані от. Волошин и другі. Отиць Волошин удкрыто писав проти єпископа Ортинського у наслідок несиринчливої народної и цирьковної політикы посліднього. Єпископ Василій тоже быв противником українофільської політикы и його діецезіалный секретар д-р І. Григашій реално стояв на руськуй націоналнуй платформі. Но дакотрі люде, не усі, котрі типирь изгруповані пиля Просвіты, и в тот час пудпоровали єпископа Ортинського, ненакаючи на його вредну націоналну и цирьковну політику. У Просвіті и типирь проводит ся політика 5. П. єпископа Ортинського – получат ся політика проти руськых. Дуже жаль, што сеся політика типирь играт велику роль у нашому діецезіалному управліню. Айбо мы віриме, што пузно ц ирано кріпка націонална поведінка народа доведе ид коріннуй переміні противоруської теденції у нашуй діецезії и українофільські намаганя перестанут нищити наш уднушный покуй». (Американськый Р. Вісник).
ПРОШІНЯ
Амерк. Гр.Кат Руського Сященства проти заведіня целібата.
Сятійшый Отче!
Нижепудписані в свойому имени, як и в имени усьых тых, котрі законно представлявут, из тов скаргов приступавут ид Вашому Сятійшеству, што велика кривда діє ся нашов Восточнов Цирьквов, нашому Сящентсву, нашому Народу и як справедливого Суддю и безбоязливого Зуступника угнітеных, смиренно просиме закрочити, жебы усякі надужиткы, удбираня прав и привилею, пренаслідованя оборонцю тыхже прав раз и навхтема перестали.
- ВОСТОЧНА ЦЕРЬКОВ НАВГУЛ.
Восточна католицька Церьков є тов рунов частьов Вселенської Цирькви Христової, котра у ОБРЯДІ и ДИСЦИПЛІНІ рузнит ся уд Западної часто тойже Цирькви.
Замінивши сесі характеристикы, авадь лиш єлну из них, на иншоє, змінив, скітив ипен саму сесю часть Цирькви! СЯка дія противит ся справедливости, братської любови, честованю старинности и намірам всегдашных Сятійшых Отцю, Папу Римськых, выявленых у примногых документах, из додатком клятвы на усьых сягіющых на сес особенности.
Из глубокым смутком установлюєме, што новыма часами – вмісто потребного укріпліня, фаворизованя Восточної Цирькви, того «моста ид навертаню удступившых братув» – усяды видіти замах на Її поступ и житя. Новым гаслом дакотрых проводщых тварю є не «католиком», а «латиняком» каждого учинити.
- ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦИРЬКВА У АМЕРИЦІ
Причинов замаху на особенности Восточної Цирькви у Америці є тото што “Америка миссійна територія”, на якуй Восточна Конгреграція ги бы удправлена нова, выдавати черезвычайні розпоряджіня.
Но як можете сись довод обстати коли подобні замахы видиме не лем у Америці, но и в Галичині, туй колысці восточного католичества тай Унії? Про западный обряд Америка не є булше місійнов територійов, чого бы мала быти сяков про восточный обряд?
Типирішньый стан нашої Восточної Цирькви у Америці свідчит, што уна не є більше місійнов територійов, но чимсоь фурташным!
Берім нашу Єпархію. Про 320 000 вірнику маєме: Єпископа, 140 сященику, тулько парафій из многыма дочурныма цирьквами. Дакотрі из сих єствуют 30-40 років и доста обезпечині про далшоє єствованя. Маєме благотворителні орґанізації, як: Скапчаня из 150 000 членами и выще 6 мільйонным маєтком.
Сього року минуло 40 року, удколи Скапчаня єствує, пуд котрым часом выдало близько 16 мільйону посмертної и мерзачної пудпоры. Не меншу помуч подавали розмірно и другі організації и їх братства из свойими членами.
Маєме сиротиниць пуд проводом Впр. Сестер Василіянок.
Кидь не проуказовали великый успіх, сьому головнов причинов было и є тото, што поважовано нас за мисійну територію и так поступовано из нами!
За довгі рокы мыне мали свого Архіпастыря, но пудчинині были латинськым бискупам, котрі – на жаль, понатя за нас не мали. Тому вмісто покладіня восточного Єпископа из повныма правами, выслано “Апост Визитатора”; за ним “Єпископа” без прав, як бы спіцялно на сміх и чужым и свойим. По сякых удачных пробах выслано Єпископа, ги бы из повныма правами, но типирь зачато удтинати його права.
А приичнов сякых неудачных проб зась было и є тото, што ділами Восточної Цирькви рядит Конґреґації, у котруй не є восточных особ, не духа восточного.
Жебы сесі причины давно повинні были быти удстранині, и мы смиренно просиме Вашоє Сятішейство удстранити їх, и тогды Восточна Цирьква до зачудованя приведе світ свойим поступом. Инак фурт буде каміньом протыканя.
Айбо – як видите – мы мылиме ся. Америка про нас ищи є місійнов територійов, жебы фанатичні латинські плебаны 0 замість навертати протестанту, атеїсту, безвірных – слободно могли красти нашых живых и умершых вірнику, и хвалити ся роками католицької Цирькви у Америці!
- УНІЯ И ЇЇ ВАЖНОСТЬ!
По нечастому удпаду нашых предку (пуд вплывом грицького сященства) уд єдинства Вселенської Цирькви, плыном часу настали навертаня и заключині были дві “Унії”. Єдна галицькым Русинам (Українцям) у Бресті пудтверджена Климентом VIII 12 юнія 1595 буллов Maonus Dominus, а друга пудкарпатськыма Русинами в Ужгороді 24 апріля 1646 и пудтверджена 8 юлія
19:02
1655… (Дале напечатана історія Унії, котру мы, жебы скуртити, выпускаєме).
Сими Уніями взаємно встановлині и пудтверджині права и привилеї: а) не были дані “ad beneplacitum”, слідователно и не можут быти єднобоко справно удкликаныма авадь заміненыма!
б) Не были “територіалныма” бо в Югославії, котра не заключила Унію, уживают ся. Получат ся, куды греко-католицькый русин пуйшов, из ним вєдно пуйшло и наслідство восточного Обряда и Дисципліны, слідователно и в Америку!
Не лем тото, но Католицька Цирьква не лем иде, – што – жебы колись ворожі собі народности по прикапчаню не мішати – каждої народности подала особенного Патріарха. Тому видиме, што н. пр. в Александрії сут два восточні Патріархы (Копт и Мелкіт), а в Антіохії аж три восточні Патріархы (Мелкіт, Сір и Мороніт).
Лиш нам Русинам, тої май булшої части уніатської Цирькви, Рим до типирь не дав Патріарха. Дав правда, што булше, “свойих” Єпископу, но ограничат їх права. Сесе істотно не про инше лем про тото, жебы – зламавши спершу невелику часть – пак легко муг и другі стерти, авадь як мімії указовати світу.
Што американська латинська Гіерархія нич не знала за сякі наші права и привілеґіях, сесе, накулько осуждат непробачну її непорядность, на тулько оправдат нас в хоснованю сих прав и ту2й, у Америці. Любый так названый “моралный скандал” латинського обряда нашых собрату, не быв и не є иншым, як scandalum pusi orumn за якый моралька из осбудом споминат.
- “ПРАВО ЗВЫКУ” У АМЕРИЦІ
Католицька Цирьква вызнає “право звыку” (consuetudo) кідь дашто за повных и неперерваных 40 року явно было в хоснованю, то уно не лем стане правом, ай май ліпшым толкованьом права (Consuerudo opt ma legum interpres).
Мы Русины, Греко-Католикы, туй у Америці, маєме сякоє право звыку проти шелибата, котроє право Сятійшый Отиць не може не честовати.
Первый приказ целібата выданый 1 октовбра 1890 на Всеч. о. Євґеній Волкай 26 марта 1890, выходит пуврока скорше, прийшов вєдно из свойов благороднов жонов и дітьми у Америку, и уд тогды туй фурташно живе як жонатый сященик. За ним каждоручно булше жонатых сященику вєдно из фімілійов приходило у Америку, и много жонатых клерику было в Америці рукоположено ищи самым Преосв. Еп. Такачом, а закону противным звыком сам закон престават.
У Америці фурт менше 75% сященику было женатых, живущых туй вєдно из жонов тай файтов, 13% было вдовцю, а лем 12% нежонатых и монахув…
Из сього ясно слідує тото, же хоть бы злагода Унії на греко-католику ги бы місійної Америкы не удносила ся, итак мы туй, и проти усякых заказу, маєме «право звыку» про жонатого сященства, уд котрого ся не удкажеме.
- ПРАВО ПАТРОНСТВА У АМЕРИЦІ
Майновоє цирьквоноє право не позволят подаваня авадь присвоєня нового патронатства (С. 1450), но через основаня и удержаня цирьков скорше добытоє право и далше стерпит, и приписує, же тогды Патрон выбират сященика из трьох, предложеных му Ординаріатом.
Каждый знає, же наші вірникы создали туй цирькви, школы, и удержувут їх и свойих сященику и учитилю.
Абсолютно природно, же тоты люде, котрі в старому краю виділи, же не раз чоловік другої віры и народности выбирав про них сященика, и тото лем за тому, бо колись давно його предкы дали велику жертву при основаню и про удержаня їх цирькви, на пудставі побобных жертв жадали и жадавут собі, хосновали и хосновати хотят право патронатства.
Сесе право и належит добрым вірникам. Не треба ся нич бояти, бо добрі воспитані вірникы істотно, же лем май ліпшого сященика будут хотіти тай выберут си.
- НАПАДЫ НА ПРАВА ВОСТОЧНОЇ ЦИРЬКВИ
Про Унію, нашої Восточної Цирькви приналежат Слідучі права:
а) слободно держати восточный Обряд;
б) мати сященство зволеного и Апост. Престолом пудтвердженого Єписокпа;
в) слободно хосновати свої цирьковні звыкы, дисципліну.
Великый жаль, же – докі в єдных документах Сятійшый Престол являє ся май старостливый хранитиль прав Восточної Цирькви, айбо – у другых документах, а особенно на практичі, є прямо авадь посредственно скітитильом тых же прав.
а) Накладено – правда – хранити чистоту восточного обряда но руночасно дозволеный, облегшеный и возбужденый переход на латинськый обряд. кідь люди легко можут лишити Обряд, та ко буде сокотити Обряд?!
б) Право вольбы Єписокпа – то через посланя Вікарію, то через дочасноє вручіня сього права «апостольськым королям» – не допущено до хоснованя ии на час забрано уд нас.
в) Нові хапляю ся забрати уд нас право женитьбы клірику, право сященику Миропомазаня, а по сьому право кунчити Службу на языкови народа и так дале.
У сьому намаганю схосновано слабоволных и слабоважных зраднику, які усяды и фурт ся находят. Через сих зачне ся розділ, борьба, из чого третьый має выгоду. Не никают, же сим третьым часто сут схизматикы и єретикы, «не никаєме хоть кулько парафій удпадат» – сесе гасло єпископської канцилярії. Їх власть тото штось май важноє як спасіня душ.
У Галичині – про сесе – два єписокпы сут противниками свого Митриполита, котрый вірно боронит восточні права. По їх прикладу и сященикы и вірникы сут поділеныма, а схизма росте, безвірство ся ширит.
У Америці – розділ, борьба, а схизма и єресь нетерпливо чекавут свою добычу. На руїнах Восточної Цирькви латинізм – доволный и малов частьов – буде торжествовати, же восточный католицизм из його «соблазнителныма» особенностями розбитый знищеный.
Стумноє, дуже смутноє торжество!
- БЕЗДІЙСТВО ЄПИСКОПА ТАКАЧА
Удколи Преос. Єп. Такач, 1924 року, прийшов у Америку усьо його діяня складало: а) в нащивліні парафій про поблагословіня цирьков авадь цирьковных річей, а при сюй прилежитости выголошіня ни зимної – ни теплої проповіді; б) у перемінині сященику – и тото без оголошеных конкурсу – из фары на фару, в чому ся указав страшно неудачным.
Про заведіня общого правила и порядка – за 8 року – не обстарав ся у складіню «Єпархіалных Статутув».
Наші совмісні школы докус го не інтересовали. И не позираючи на домаганя деканалных соборщику, не постарав не за єдну потребну школам книжку. А коли соорґанізовав учитилю, робив сесе из цільов поставлення сященству єдного ворожого табора, и орґанізовав statum in statu.
Про пуднесіня духовного живота, вмісто постарати ся за потребні молитовні книгы про дітий, моложавы, и старшых: вмісто подаваня місії, лем тото зробив, же выдав книжечку “Почитаня Найсв. Сердця Спаситиля”, як бы вопрос на латинізованя восточного Обряда.
Будованьом грубої Резиденції на новому місті, великый долг затягнув Єпархію так, што и днись – по выплачованю 82.000.00 дол. на сплатку и інтерес ищи 80.000.00 дол. є долга, а маєток и на половину того ся не цінит.
Про розширіня місійного дійства (кидь уже “місійна територія”!) про наверніня в схизду нашых заблудшых братув; про навертаня другых іновірцю, докус нич не зробив, хоть обставины ниґда не были и не будут такі выгодні, як типирь, коли російська місія в межусобицях была роздроблена на дарабчикы.
Проти, у наслідок його нерозважного поступованя, утрачено: Clarton, Pa, St. Clair, Pa, East Pittsburgh, Pa, Passais, N. J,. Newark, N J, Chicago III, а на кониць ищи и ги бы “катедралну цирькву” у Homestead) Pa.
И днись – кроме пару “просонячникув», лакаю – не є парафії, не є сященика, не є вірника, котрый бы быв сопокуйный з дотипирішньыма діями Єп. Такача.
- ПРИЧИНЫ НЕУДАЧІ
Причины неудачі Єп. Такача сут: а) сам Єпископ – при малому знанню и слабинькуй, вплывом легко пудпадающої воли – повный європейськыма ідиями, и не наклонный приспособити ид американськым обставинам и вымогам. (За 8 року не став горожанином, по-анґлійськы ся не навчив); б) за секретаря си закликав из краю д-ра Юлія Григашія, собі подобного «зеленого чоловіка», пышного на своє мнимоє дипломноє знання, но в реалности туман, засліпленый мертвыма параґрафами натуралної лоґікы живота; в) за головного дорадника выбрав си о. Валентина Горзо, ненормалного чоловіка не до себе, не до другых, до себе бо є своєволным, до другых бо є немилосердным тираном, правдивым образом «по сьому быти…» правило крывавого російського царизма и ним порабощенного православя; г) не меншов
19:02
причинов неудачі є и тото, же Преос. Єп. Такач уже из Європы прийшов як май тісно скапчаный ид двом братам Жатковичам, из котрых єдного поклав за канцлера, а другого за фискуса, и уд котрых – хоть бы дуже хотів – неяк ся не годен ослободити; д) главным защитником Єпископа лишив ся о. Валентин Балог, котрого сам Єпископ привык быв называти «моралным трупом». Што сесі своєкорысні дорадникы и помучникы кажут, тото ся у Єпархії діє. - ВВЕДІНЯ ЦЕЛІБАТА БЕЗДІЙСТВА И АВТОКРАЦІЇ.
Жебы закрыти сесе бездійство, Єп. Такач став подвижником заведіня целібата, котрый Орієнтална Конґреґація уд давна намагала ся впровадити. Йому сказано дорадниками, же люди докус не никають на тото, а из сященику лем пару «пряшовчанув» спротивит ся из котрыма легко выйде на шорсуспензіями авадь удкликаньом у старый край. Ун повірив у сесе.
У наслідок сякої порады Єп. Такач зачав: а) вымагати, жебы каждый просящый за принятя за клерика присягнув и письменно пудтвердив, же не буде ся женити; б) отказав ся рукополагати жонатых оконченых клірику, сыну бідных робочых людей, у свуй час принятых у Семинар без якогось ограничіня до женитьбы, и вто: Василія Беньо из Corning, N. V. (зятя о. Ємил. Невицького); Михаїла Циберея из Trenton. N. J; Йосифа Мигаль из Bridgeport, Conn. И Михаїла Капюка из Freeland. Pa; в) покутовав невинных сященику.
- СУПРОТИВ ЦЕЛІБАТУ ЄДНОДУШНОЄ.
Єп. Такач – пуд натиском общого думаня – повинен быв изкликати сященику на конференцію по ділу целібата. На сюй конференції – и не позиравучи на штучноє сознаваня и проваджіня – из выключіньом єдного неженатого вшиткі пристуні сященикы, межи ними и тоты, котрі на динь скорше осудили го через целібат. Чорняка и Варзалія – власноручно пудписали просьбов названый протест против целібата. сись протест, як и явні протестыачий усьых Парафій и Обществ, сут явным доказом того, же усі сященикы и усьый народ противит ся введіню целібата. Рада Скапчаня довершила сесе согласованя. Усі єднодушно борониме права и привілеґії нашої Восточної Цирькви.
Што 2-3 парафій, што конвенція Скапчаня ищи не протестовали, сесе лем стало ся тому, бо предводитилі не допустили до выявліня правдивого чуства.
- КОМІТЕТ ОБОРОНЫ ВОСТОЧНОГО ОБРЯДА К. О. В. О.
На конвенції Скапчаня Гр.-Катол. Руськых Братств, пудпорованов уд 20 юнія до 2 юлія у Detroit, Michigan, усі, близько 500 делеґату, сященикы и світські, власноручно пудписали резолюцію далше боротися проти введіня целібата до нашої Цирькви. Сесе лиш так значит борьбу проти Єпископа, кідь сись Єписокп затято буде придержовати ся введіня целібата. Инак конвенція предложила Єпископу свою помуч, жебы из нього быв знатый противный заказ власти восточного єпископа: нерукополагати жонатых клерику.
За неісточный утвіт из боку Єписокпа, конвенція Скапчаня установали «Коімтет Обороны Восточного Обрядя» КОВО. Його председов є Всесв. О. Монс. Гавриїл Мартяк, председов о. Йосиф Гануля, секретарьом др. А Сморк, касирьом др. М. Варга, контрольорами о. Дес. Симко и Корпош. сись уряд повіреный ищи раз зайти ид Преосв. Єп. Такача и попробовати злагоду, инак настане повна pasiva resistenca, як у сюй мірі уже є.
КОВО буде писати не лем у наші ґазеты, ай и у чужі, особенно у анґлійські и великоруські составит Меморандум, заганяєме не лем у Рим, ай у усі Єпископства Востока и Америкы; буде збирати фонд про покрытя выдатку обороны и спомучоєствованя суспендованых сященику иай нерукоположеных лерику и так дале.
Сим способом світ дузнає ся політику Рима, што єднов руков дає, а другов удбират права, привілеґії дані навернувшым ся у Католицьку Цирькву.
- ВОЗМОЖНОСТЬ СМУТНЫХ НАСЛІДКУВ
До типирь сящентсво ищи в силі было задержати народ уд переступу границь, но пуд попілом огинь удкрытый, котрый годен ся легко имити. И тогды розлучныма будут перед Богом, и перед світом не сященикы, а тоты, котрі форсирувут целібат.
Женитьба не примусова и ко хоче годен ся лишити єдинокым. «Многый вмістити вмістит». Но силовати когось на целібатство є гріхом проти природы, воли Спаситиля и цирьковных закону.
Жонатоє сящентсво не менше уд єдинокого є спосубным и успішным. Неопровержимым фактом є, што и в Америці не єдинокоє, а жонатоє сящентсво указало схопность и успішность.
- МЫ В ПРАВІ И В УЖИТКУ
Риму треба доказовати, што сесі права и привілеґії нам належат, и што уни єднобоко справедливо удобрати їх уд нас не можут, но и мы не отрікали ся и не отричиме ся уд них.
Но жебы и світ видів и убідив ся, што мыв праві, осмілиме ся нагадати пару доказу. (Идут ссылкы на історію).
Мы в повному праві! Мы не просиме ласку, не штось новоє, но борониме и будеме боронити наші особенні права! А Рим – кідь уже нам Русинам не выгаджат так як другым, бо ищи и до типирь не дав нам свого Патріарха – хоть най не удбират уд нас наші віками посячині звыкы!
- НАША НАДІЯ ЛЕМ НА СЯТІЙШОГО ОТЦЯ
Из радостьов констатуєме, што напады на наші права возбудити любов ид свойому ищи у многых до типирь байдужых, як старых, так и молодых. Но не можеме не видіти и удверто не повісти и тото. Што сорозмірно росте ненависть навпроти усього того, што латинськоє, римськоє, и повинно бояти ся, што – кідь напады не кунчат ся, 0 та – ненависть розорве натягнуті струны єдинства! Diximus!
Пониже дакотрі особы и кругы докус не думавут за спасіня душ, а лиш за тото, жебы было выконано їх своєвольство, мы звертаєме вопрос до Вас Сятійшый Отче! У Вас, у Вашуй вірности ид вік-вічному преданію, у Вашуй безбокуй справедливости наша послідня надія.
Вас, Сятійшый Отче смиренно благаєме зоперти усякі напады на права Восточної Цирькви и не дасти ограничити права нашыї Єпископу, не дозволити їм переступити границі свої власти!
За сесе обіцяєме вірность, послушность, жертволюбство и любов бо є союз досконалости.
У нерушимуй надії, што скоро настане Христу мир, союзным честованьом пишеме ся:
о. Йосиф Гануля,
о. Аноній Мглей,
o. Георгій Гриць,
о. Іоан Сабов,
o. Штефан Гуляшій,
о. Мик. Криштоф,
o. Іоан Крушко,
о. А. М. Бигарій,
o. М. Стулякович,
о. Теодор Годобай,
o. Антоній Є. Кубек,
о. Дизидерій Дубай,
o. Гавриїл Мартяк,
о. Димитрій Даринь,
o. Ємилій Невицькый,
о. М. М. Ставровськый,
o. І. Яцканич,
о. Андрій Дзмура,
o. Дезидерій Симкув,
o. І. І. Мацков,
o. Лудвик Артим,
о. Ігорь М. Мацков,
o. М. Андрійкович,
о. Стеф. Захаріяш,
o. Ємилій Бурик,
о. Ириній Долгый,
o. Орестес Коман,
о. Іоан Байцуров,
o. Алексій Выслоцькый,
о. Іоан Сорока,
o. Євгиній Волкай,
о. Дезид Зубрицькый,
o. Петро Кешиляк,
о. Ст. Козак,
o. Мик. Мартяк,
o. В. Мигалич.
П. С. Вшиткі сесі без гніва и партійности – чисто про інформацію, написно было ищи у юлію.
Мы чекали.
Богужаль, уд тогды усьо усе до пудлого. Народ ся засмутив. На многых містах уже выгнали сященику, и узяли собі другых, авадь заказувут у цирьквах споминати имня єпископа.
Кидь причина войны не буде типирь усунена, кідь форсованя целібата не зопре ся, мож чекати, што Цирьква ся повностю розорит.
Документом, што дає представліня за ужасну цирьковну тай націоналну борьбу у Американськуй Руси, є книжка д-ра П. И. Заєдика: «Нашоє Положіня». Homestead, Pa, USA.
Сеся книжка боронит історичні права и привілеґіїї восточної греко-католицької цирькви и руськость карпаторуськых. уна доказує хыбность цирьковної політикы єпископа Такача.
Содержана книжкы Слідучоє: Введіня, Документы Ужгородської унії, Двохсторонный характер унії у Америці, Обряд-дисципліна и «missijna territoria», Латынизація, Українізація, Jus patronatus, Выборы єписокпа, Введена анґлійського языка у американську греко-католицьку цирькву, Пап-Силаґій и д-р Годинка, Конечноє слово.
Книжка має 78 сторінок, читаво інтересно и великого значіня. Навожу лем єдну її часть – «Українізація» про тото, жебы было ясно, як позират на сись вопрос Карпаторуська Америка.
УКРАЇНІЗАЦІЯ
Цирьква повинна стояти над націоналностями и уна не може быти средством ни для якої націоналної політикы, так як віра и народность розлучні діла и змішовати їх є опасно и про церву, и про народность. Тото, што удділні особы старавут ся придасти греко-католицькуй (уніятськуй) цирькви выйимково українськый націоналный характер, особенно, коли вопрос ся дотулят (мало) руського народа, являє ся доста неблагополучным ділом. Спіцялно сесе доказовати видит ся доста лишным, но треба указати на смутні наслідкы такої українізуючої політикы удну греко-католицької цирькви на територіях Галичины и Пудкарпатської Руси. Мы знаєме, што в Галичині и в Пудкарпатськуй Руси ширит ся «православя», у Галичині за послідньый час дуже значноє число людей перейшло даже у протестантизм. На основаню достовіных інформацій сесе удступничество уд греко-католицької цирькви має свої причины, котрі ся заключавут главным образом у тому, што удділні предводитилі, єписокпы уніятської цирькви фанатично репрезентувут українську націоналну ідию, и наперек руському сентименту свойих вірнику, старавут ся путьом цирькви ширити свою ідию. Не наша типирь задача занимати ся вопросом, ци являє ся українська націонална ідия правилнов авадь неправилнов «in se», но знавучи тото, што наш карпаторуськый народ противит ся українськуй націоналнуй сущности (авадь булше, просто ненавидит українську націоналну ідеолоґію), нам треба установити, што такоє українськоє «цирьковноє» політиканство дуже опасноє про цирькву.
Хоснованю уніятськов цирьквов про ширіня українізації може быти єднов из причин удступничества у Америці. Што така опасность єствує видко из того, штос я стало у Пудкарпатськуй Руси, де недавно доста читавоє число інтеліґенту удступило уд уніятської цирькви у наслідок української політикы мукачовської єпархіалної власти. Уменшати важность такого кроку было бы по-діточому, айбо осуждати го невозможно. Осуд падат на цирьковну власть, котра своєволно, наперек просьбам и протестам карпаторуськых інтеліґенту, проводила таку політику, яку не мала право проводити, так як сесі політика была образлива про вірнику.
Хоть в нащуй американськуй діецезії опасность українізації ищи не єствує, не не мож не вызнати, што и межи нашыма предводитилями сут такі, котрі симпитизувут українізаторськуй політиці. Из другого боку треба думати за тото, што в Америці єствуют дві єпархії, по свому характеру українські. У старому краю українська політика ся упорно проводит. Ясноже, што мож ся бояти вплыву такої націоналної політикы из боку старокрайовых діецезій и из боку нашых власных українізующых цирьковных особ, котрі змішувут віру и націоналность. Дале треба вызнати и тото, што в українськых діецезіях проводит ся поетапна переміна обряда из цільов создати особенный українськый обряд. Тому мож назвати сесе двиганя цирьковнов українізаційов, проти котрої не раз были протесты из боку нашого карпаторуського народа.
На противоположному нам бокови твердят, што такої українізаторської політикы у цирькви не є. Про опровержіня сих твирджінь мы укажеме пару факту.
Майсмутноє про діло тото, што представитилі українізаторської цирьковної політикы находят ся у Римови. Кругом Престола уни занимавут важні міста и, злохоснуючи свойов позиційов усьыма способами ширят українізм и там, де народ ся противит тому май рішучым образом. На основаню достовірных факту ми повинні повісти, што нам так видит ся, же у Римови в ділах греко-католицької руської (уніятської) цирькви типирь диктувут фанатикы – пропаґандисты українського двиганя. уни враждебно никают на тых руськых уніяту, котрі не склонні ид українськуй націоналнуй ідеї. Слідователно, кідь выще и на дале буде ся проводити така політика, тогды легко годно наступити такоє положіня, при котрому карпаторуські будут мусіти боронити свої націоналні інтересы. Така політика легко може уменшити довіру народа до Рима, кідь в римськых цирьквоных выдаванях и на дале буде ся продовждати українська політика на шкоду руськым греко-католикам. А кідь сесе ся
19:03
стане, тогды несправедливо буде проголошовати анафему протестующым проти українізаторської політикы, но буде єдино справедливым осудити тых, котрі необдумано причинили соблазн, коли, злохоснуючи свойов цирьковнов позиційов, ширили свою націоналну ідеолоґію неникаючи на стан вірнику.
Во главі українізаторського двиганя у Мукачовськуй Дієцезійи стойит Авґустин Волошин. Ипен сись А. Волошин у 1909 році писав проти українізма Слідучоє:
«Тоту страшну заразу українізма и радикалізма, котра в Галичині в послідньый час так ся силно розлютила, котра удчужує уд цирькви русина, уд языка, даже уд имени руського, котра свою выдуману правду не любовльов, а страшнов ненавистьов ширит, сесю заразу перенюс Ортинськый у Америку. Ортинськый передав ся пуд опіку українцю, котрых добре знав наш народ, як такых, у котрых головноє діло політична ненависть проти усьых, непринимавшых їх науку, особенно проти тых русину, котрі твердо имавши ся до свого історичного письма, языка, обряда не хотят ся бороти проти свойих кровных.» (Місяцеслов на 1909 рук, Ужгород).
Колосална розлука межи тогочасныма и типирішньыма переконанями А. Волошина. Но тогды (у 1909 році) Волошин не быв «Монсиньйором). Видав, сесе його новоє достойинство обязує його типирькы быти «українцьом» ради ласкы удділных римськых українізатору.
Жебы доказати, што в Римови находят ся українствующі и што уни мавут возможность и націонално вліяти на греко-католицьку цирькву, што уни даже и роблят у інтересі розширіня українізації в уніятськуй руськуй цирькви, про сесе мы накурто припомниме слідующі факты:
У 1933 році Восточна Конгреґація выдала книгы пуд назвов «Condificazione Canonica Orlientale», де зобрані жерела про складаня Цирьковного Права Восточної Цирькви. Сесе офіціалні книгы.
Єдинадцятый том (Fascicolo XI) одобреный кардиналом Сінцеро, секретарьом Восточної Конгрегації. Слідователно сеся книга представлят урядноє позираня Восточної Конгреґації, в руках котрої находит ся доля и нашої діецезії.
Передслово до сиї книжкы написав П. Діонисій Головицькый, высокый представитиль Ордена сят. Василія Великого. Слідователно сеся книга представлят урядноє удношіня Ордена сят. Василія Великого, корый уд давна быв стойкым фактором руськости в уніятськуй цирькви.
У первых шориках передслова, написаного о. Головицькым, сказано дуже ясно.
«l. Rutheni seu ukraini….» и так дале.
У третьому удрывкови первый шорик говорит Слідучоє:
«Rutheni se ipsos nominant quasi exclusive ukraini. Russi denominant eos Parvi Russi. Ven unt etiam nomina: Galicia, Carpatho-Russi, Carpatho-Ruthenim Hungari Graeco-Catholici, Austriaci, Poloni nationis Ruthenae etc.»
По сих словах о. Головицькый дає історичный очерк, у котрому ун говорит за «Ecclesia Ruthena». Мы знаєме, што латинськоє слово Ruthenus являє ся переводом слова Руськый. У такому смыслі слово Ruthenus хоснує ся у давных папськых цирьковных римськых документах про обозначіня руського народа. Айбо о. Головицькый у Римови, як Delegatus Ruthenus у комітеті кодифікації закону по сьому заявлят:
«Рутены авадь українці»… Рутены называт ся выйимково українцями». И кідь ун говорит за «EcclesiaRuthena», та получат ся там, де находит ся латинськоє слово Ruthenus треба розуміти українськый – Ecclesia Ruthena авадь Українська Цирьква.
Не доста и сього. Даже и тоты греко-католикы, котрі просто называют ся мадярськыма греко-католиками (Hungari graeco catholici), як и «Carpatho Russi» сут «ruthenami», по думаню о. Головицького – українцями. И такых українцю у Чехословакії є 650 000 – пише Головицькый.
Очевидно, што о. Головицькый по смыслу свойих власных слу являє ся прямым фанатичным українцьом. Ун переробив даже мадяру на українцю, и має смілость твердити общезнану неправду, коли пише, што в Чехословакії є 650 000 українцю. Удкі ун бере свої факты мы не знаєме. Невозможно предполагати, жебы в Ватиканськуй бібліотеці ун не муг найти нові статистичні дані удносно народу у Чехословакії, из котрых ун легко ся муг переобідити, што пише неправду. Но про нього не важна правда, а важно лем єдно: ширити україсньку пропаґанду што бы ся не стало. Ву нне подумав за тото, што сими очевидно фальшивыма фактами свого передслова, ун понижат авторитет усьої книжкы, а што ищи май важно, усьої цирькви.
На кулько фанатичныма українцьом являє ся о. Головицькый, характеризує тото, што в свому передслові, выражаючи благодарность свойим сотрудникам, споминат межи ними о. д-ра Йосифа Мацкова, котрый типирь ся находит в Америці и являє ся пудсекретарьом нашої діецезії. Д-р Йосиф Мацков быв єдным из нашых клерику, котрый довгі рокы робив у Римови. Ун, як знаєме из передслова о. Головицького, совмісно робив из послідньым по складіню сей книгы. О. Головицькый, выражаючи свою признателность пише так «Gratias ago Rmo D. Iozepho Mackiv…». Українськый фанатик Головицькый переукраїнізовав даже чесноє имня отця д-ра Мацкова на МацКІВ, согласно українському правопису замінив О на букву І.
Выходит, што в Восточнуй Конгреґації українствующі мавут великый вплив. Тому докус природньо, што мыся бойиме українствующых, котрі диктувут нашуй цирькви типирішню політику и, кідь уни хоснуют ся свойов властьов про ширіня українського націоналізма, та уд сього можут стати ся доста смутні наслідкы про Цирькву.
Общезнано, што часть нашых клерику выспитує ся у Римови, пуд руководством о. Головицького. У якому положіню находят ся наші руські клерикы, най буде дозволено цитовати слова Алексія И. Ильковича, котрый быв студентом у папському університеті у Римови пуд руководством Головицького.
«У 1931 році… я быв слухачом філософії у папському університеті Depropagamda fide у Римови и питомцьом української колеґії, де я ся находив пуд дисциплінов Д. Головицького и Т. Галущинського, видав добре знатных редакції «ДІла», защитнику самоспасителного українства…
Націоналні діла из реліґіозныма я ниґда не скапчовав и не змішовав… За шкоду внесіня націоналных звідань у реліґіозні діла я обідив ся власно якраз у Римови у українськуй колеґії, де жил оу тот час 17 карпаторуськых, великов частьов американцю, котрі находили ся дійстно пуд католицькым українськым терором фанатичных настоятилю. Українські цирьковні власти не слободні уд шовіністичної ненависти ид руськым у Римови. За сесе я муг бы много розказовати. Раз не робив им сесе и не плану робити. Моюму бывшому настоятилю ректору Головицькому я раз у розговорі заявив, што буду ся бороти проти українства, злохуснуючого про свойих некатолицькых цілю католицьков Цирьквов и сесю заяву не узяв назад.
Словом: наші американські клірикы находят ся у Римови пуд українськым терором. Муж си уявити, яку політику уни будут вести, коли ся вернут ид нам. Таку політику, котра їх тероризовала и наповняла їх головы таков науков, што греко-католицька цирьква rutenska, и што вмісто слова «ruthenus» треба читати «ukrainus» – независимо уд того, любит ся сесе карпаторуськым греко-католикам, ци ніт. Отождествліня української народности из рекокатолицизмом, жебы представити українізм як спасіня католицизма межи словянськыма народами – сесе усяды ся повторят українськыма пропагандистами.
Пуд руководством українцю наші добрі клерикы наповнявут ся духом ненанисти проти такуй свого руського народа, котрый не хоче быти и не буде українськым, не латинськым, но фурт буле руськым и восточным.
Ци заслужив наш чесный и роботящый народ, жебы його сыны воспитовали ся проти руського націоналізма? Мы не хочеме туй возвышати голос нашого глубокого прискорбства по поводу сього смутного факта, но усьов моцов переконаня, што наш карпаторуськый народ не хоче в особі свої цирькви видіти фриволну пропаґандистку українізма, протестуєме проти того, жебы українізм являв ся патентованым властевитильом католицького спасіня. Мы видиме, што сесе не так. Українці вірні римському престолу лем ради українізма. Но лем попробуйте кынути їх основы. Тогды уни загооврят по другому, як и зробили, коли Римська Столиця, видячи смуток руського народа в Галичині «осмілила ся» назначити єдного руського неукраїнського єпископа про Лемковину. Ипен
сяк уни тогды казали: «Польща иде проти католицизма» – ги бы католицизм и українізм єдно и тото же самоє… «Рим є врагом українського народа», ги бы удовлетворіня желаній руського лемкувського народа было выпадом проти українськых пропаґандисту. Уд якого часу українці мавут право на перевагу у «уніятськуй» греко-католицькуй цирькви? Уд коли повинен быти каждый «уніят» – ци тото карпаторуськый авадь мадяр – українцьом?
На якому основаню наші єпископы называют ся «українцями», авадь єпископами укрїнцю? Поникайте ґазеты и книжкы, котрі выдавут українці, там усяды вы найдете оскорбливі перехрещованя: мы, карпаторуські – закарпатські вкраїнці, єпископ Василій закарпатськый вкраїнськый єпископ чехословацькых, мадярськых risum teneatis amicil! и югословлянськых українцю, даже и Преосященый Стеф «Микловши» (Єпископ Гайдудорогської гр. кат. діоцезії), єпископ про «змадяризованых українцюв». А противный бук нам говорит, шт оу нашуй цирькви не є українізації. Чому не пуднимут голоса наші «змадяризовані» и чехословацькі українські єпископы проти такогоаттентата? Ци пуд натиском Восточної Конгреґації и уни повинні тайити свою народность? Ко може повісти, што такоє положіня являє ся потребным про спасіня душ?
Князь Александр Волконськый говорит:
«The Ukrainophile assertion that the «Ukrainian Nation» tends decidedly towards Catholicism, is a pure invention; THE VERY OPPOSITE IS THE TRUTH…, and in truth the Catholic Church wants nothing but freedom of conscience for its success. For this it is not needful to divide Russia… In any case there is no case to support Ukrainian separatism».
Князь Волконськый знатный у Римови сященик, кідь так пише, та боре ся не проти неєствованого. Ун, руськый католицькый сященик, боре ся проти истинно єствующого українського двиганя, котроє безжално нищит довіру руськых греко-католику до тых, котрі рішавут діла уніятської Цирькви у Римови.
Американська греко-католицька Цирьква полагала, што по такых и подобных розоблачающых книжок, меморандуму, протесту, масовых переходу у православство кунчит ся далше шкудлива політика выщых цирьковных кругу.
Стало ся навборот. 25 октовбра 1934 року єпископ Такач дав сященикам слідующоє розпоряджіня:
Уд Єпископа Піттсбурґської Греко-Католицької Єпархії
Число 263-1934.
Высокопр. и Всечесн. Сященству Єпархії!
Дорогі мої Сыны и Братя во Христі!
Сими днями я дустав рішіня Сятого Престола по ділу целібата, як тото было комуніковано Його Екселенції, Апостольському Делеґату, Сятов Конгреґаційов про Восточну Цирькву. Свойов Єпископськов должностьов хочу сообщити повноє письмо Сят. Конгреґації про Восточну Цирькву из Впр. и Всеч. Духовенством.
Сята Восточна Конгреґація
Прот. ч.572-30.
Рим, 23 юлія 1934
(Борго Нуово, 76)
Ваша Екселенція!
Видав, не без глубокої хвороты повинен быв Сятый Престол констатовати тото, што в вукі католицького обряда греко-руського у Злученых Штатах, особенно межи сященством и вірниками Ординаріятя русько-пудкарпатського, пуднесли ся тяжкі поостращі ся аґітації и смутні ребелії, котрі, закрытов угрозов мотивуют, што сеся Сящена Конгреґація хотіла бы порушити права и привілеґії Руської Цирькви.
Єднакож, Ваша Екселенція абсолютно знає, як, пуд видом обширных вопросу, скрыват ся докус тот (вопрос), хоть булше ограниченый, котрый сонову має у розпоряджіню 12 артикула, поміщеного у Декреті «Cum data fuerit» из 1 марта 1929, якым ищи раз установлює ся тото, што уже у 1890 році было предписано: “што греко-руські сященикы желающі удправити ся у Злучині Штаты и там перебывати, мавут быти нежонаті. Сесе розпоряджіня поправді не было и не є «lex de coelibatu apud clerum graeco-ruthenum» так як поєдні хотіли твердити. Из тым розпоряджіньом нич не ограничує ся, авадь поводит ся у тоту особенну цирьковну руську дисципліну, из котрої, хоть як реферує ся ид привілеґії жонатого сященства, Сятый Престол согласив ся и фурт ся соглашат. Сесе розпоряджіня возстало не новоє, а изасьЮ из причин особенных обстоянь руського елемента у Злученых Штатах Америкы. Там уно представлят ся, в комплексії католицького живота, єден елемент іміґрації и меншинства, и не може, слідователно, домагати ся того, жебы там задержало свої власні звыкы або преданя, котрі были бы в контрасті из тыма законныма звыками и преданями католичества у Злученых Штатах Америкы; тым менше не може уно там мати власноє сященство, котроє было бы способно возбуждати тяжкі зачудованя авадь скандалы межи большинством американськых католику.
Вшелеяк, коли Сятый Престол признав особенности греко-руської Цирькви и їх забезпечила, та ун, тым самым, навгул желав – як то являє ся у Декреті Унії из 1596 року, выданоє у час Понтифіка Климена VIII и пак у Бреве Павла из 1615 року – вызнати и забезпечити обрядові традиції Русину. Дотычно особенно їх канонічної дисципліны, Сятый Престол не муг бы быв пудтвердити юй цілоє приложіня на усе и усі міста, без наріканя до відомсти шелеякі припадкы и обстояня. Так дійсно порозуміти мож, як жонатоє сященство, позволеноє у тых областях, де обряд греко-католику ся появив и складат єден владный елемент, муг бы менше быти позволеный там, де тот самый обряд быв принесеный и найде розлучні околичности и умственности.
Тай не видит ся, што розпоряджіньом Cum data fuerit выголошено было штось новоє, хоть предшествующый декрет Cum Episcopo (17 авґуста 1914) – выданый як перейминованя конституції E semper (14 юнія 1907) – не вчинив някого споминку за нього.
Удсутность, поправді, такого розпоряджіня у неякому способі не може быти приписано ид тому, што уно было удкликано из постановы принятої уже у 1890 році, а пак повторно и торжественно споминано – но навборот, приписати треба ид туй благосклоннуй постанові Сятого Престола уважающого на голосы руськыї єпископу у Європі, што в тому часі число нежонатых сященику было такоє малоє, што уни не могли, в свойих діецезіях, уменшити його так, жебы назначити єдну часть из них про духовноє спомоществованя руськых вірнику у Америці. Же діло так дійсно было, докаже ся тым світлым фактом, што уд 1914 до 1929 – плыном періода выщенагаданоє розпоряджіня булше ся не появляло – Сятый Престол на практиці пудпоровав сесі самє розпоряджіня, котроє продовжало ся быти знаным цілому Єпископству и руському сященству, у такуй мірі, што коли Преосященый Ординарій пудкарпато-руськых у Злученых Штатах Америкы держав потребным у 1925 році рукополагати пару жонатых клерику, та просив дозвул уд Сятого Престола у ексцепціоналнуй формі, и Сятый Престол, при дозволі, уважав удкрыти ексепціоналность сього дозволу, айбо додав: «exclusa quavis spe futurarum similium ordinationum».
Як ся положіня поміняло ид ліпшому, виділо ся добрым, жебы Декрет из 1 марта 1929 року обявив ищи раз и выразно тото, што тактично ниґда не было удкликано. И тото тым ліпше, бо выщенагаданоє розпоряджіня не дотулят ся выйимково руського сященства, но тыче ся без вуйимку сященику усьых обряду.
Сятый Престол супровождав сись Декрет из постановліньом невеликої розсудливости и благосклонности, у такуй мірі даже, што по його появі, ун не предприняв из Злученых Штату уддати тых жонатых руськых сященику, кутрі туды іміґровали противоположно тому розпоряджіню, котрым ся тото їм заказовало; и тоты сященикы не были зажурині даже тогды, коли дакотрі из них проуказовали ся быти пудпороватилями докус враждебного двиганя проти свого Єпископа и проти самого Сятого Престола.
Супротив лиця ясности и лоґікы розположіня артикула 12 Декрета «Cum data fuerit» типирь ся очевидным появило, што туй ся намагало из боку дакотрых путьом обманства тай шкудливого толкованя каждого акта выходящого уд Сятого Престола и запровадженого Ординарійом Єпископом Такачом, закаламутити положіня, ввести у заблуджіня простодушных розумом вірнику. кідь бы быв даякый сумнів у сьому, што типирь розбє ся из тым, коли подумаєме, што стало ся на конґресови пудпорованому КОВОм, пуддержаным у Питтсбурзі уд 26 до 28 юлія, котроє было зборами наміру и маніфестацій чисто схизматичеськых, до такої точкы, што ищи грозили Сятому Престолу, што кідь ун – плыном 60 дну – не дозволит тото, што резолюціями сього конґреса жадало ся, та зубравші ся у Питтсбурзі и ними репрезентованый народ выголосят ся быти “независимыма уд Рима”. Сесе выголошіня є страшноє, єднакож не чудноє, бо уно розкрывало, без возможности далшого сумніву, правдивых мотиву повнов компанії печати, зїзду, протесту, повстань и схизм, котрі пуд плащом обороны привілеґії Руської Цирькви, так хворутливо поранили уже тот дух благоговіня и послушности ид Ординарію – скітивши про нього ачий каждоє средство єствованя – и нарушаючи даже саму приязаность ид Католицькуй Вірі.
Про потішіня сердця Сятого Отця и в надії благосостояня круга Русину у Злученых Штатах, Милосердный Господь изволит, жебы сящентство, што ся зобрало у Питтсбурзі, пуд настоятильством Його Екселенції, Єпископа Такача, 30 авґуста 1922 року, подало свою торжественну заяву в доказ выражіня вірности, пудтверджуючи свої похвалні розпоряджіня послушности до Сятійшого Отця. Сятый Престол має довіру ид сим выражіням и розположіням. Ун познає тоту глубоку доброту народа руського обряда и ун памнятливый у тых твердых, хоть часто смутных супротивах поуказаных проти тулько много намагань, котрі хотіли вырвати сих людей уд єдинства Католичества. кідь сященство буде сознавати свої тяжкі обовязкы до вірнику и тым, сердечнов щиростьов и смиренностьов выявит свої цінні слова, возбуждающі їх ид супокою, ид послушности тай довірі ид справедливым благосклонням діяням Сятого Престола, тогдывірникы, возбуджині согласом, найдут своє місто як діти, при свойому Пастырьови, и вєдно из ним послушно и радусно будут слідовати отцювськый голос и дозираноє діяня Римського Отця.
Най выгнаный буде вшелеякый несоглас и усякі пудозры, тай истинно, жебы в утіхы общаня католицької віры и в чуствах братства про общого жерела того же самого обряда, востановила ся тота сама взаємна любов, котра повинна прикапчати цілый руськый народ, у Америці ид свойим єпископам и свойому сященству и зробити из них, даже в сих землях отдаленых уд свій утцюзнины, єдно чудноє возваня до усьых загубившых ся уд єдинства Католицької Цирькви.
Ваша Екселенція изволит, так як Вам, из причины вашої приязаности и уряда, близько ид сердцьови стойит духовноє благополуччя, круга Русину у Злученых Штатах, передати усьым добрым, из них в первых Єпископу Такачу – котрый так несправедливо и смутно потерпів – щирі слова Сятійшого Отця, котрый, из обовязка свого Апостольського Уряда и як Хранитиль Цирьковної дисципліны, намагат ся, жебы точноє выконаня тых розпоряжінь выданых сив Сят. Конгреґаційов, удносящых ся ид Руської Цирькви, у Злученых Штатах у Америці, было май достойным доказом їх Католицької Віры и їх воли жити, рости и процвітати у ділах сятости.
На Єпископа Такача, на його сящентсво и на усьых вірнику – и на тых из них, котрі уд своих злодіянь ся покаяли и навернули ся ид здоровому суджіню – най зыйде тото самє потішающоє и одушевляющоє благословіня Господа Бога, котроє Сят. Отця – ходатайствам май славної Матери Господа – признає май красныма ласками.
Вшелеяк, хосную ся из сього припадку выразити Вам мої чуства глубокого честованя, из котрым ся лишаву
Вашої Екселенції брат,
Luigi Cardinale Sincero,
Vescovo di Palestrina,
G. Cesarini, Assessore.
До Його Екселенції
Высокопреосященому Архієпископу
Гамлету Іоану Чигоняни,
Делегату Апостольському
у Злученых Штатах,
Вашингтон, Д. К.
Сесе письмо говорит за себе и потребно мині лем доложити пару слу. Сесе письмо содержит конечноє слово Сятого Престола в ділі целібата. Тото уже не є порным вопросом. Сятый Отиць ясноже рішително говорив и намлишат ся лем точно охотно ся повиновати, як тото пристойно вірным сынам Сятої Матери Цирькви. Я віруву, што довіра Сятого Отця не преставлено.
Я сообщаву обсяг сього письма Сятого Престола также из духовенством Єпархії и сесе не має быти комуніковано лаикам. Вірникы фурт ишли из увітливостьов за водитильством свого сященства. кідь сящентсво смиренно, точно, послушно пудчинят ся сьому конечному слову Сятого Престола, як я думаву, што уно зробит, не є сумніву, шт овірный народ буде ити за їх добрым прикладом. Дорогі Отці! Не треба ми пудкресльовати важну утвітственность, яка лігат на Вас. Душі народа у вашых руках. Учувши конечноє слово Сятого Престола я в дусі сыновської лоялности и удданости ид Верховному Пастырьови Християнства, и як другі Христы, якыма єсьте по своюй сященицькуй власти, продовжайте роботу освящіня и спасіня, ид котруй Вы были Богом звані про душевні блага и вічного спасіня руського народа в сюй країні.
Дорогі Отці! Подобно Наміснику Христа и я кладу повну довіру на Вас. Я певный, што аґытація, котра – богужаль – так много шкоды начинила в нашуй Єпархії, типирь ся кунчит. У сюй довірености и певности кунчаю сесе сообщіня, молящоє, жебы каждый єден из Вас навгул чуствовав благословіня Сят. Отцьом призваноє на Вас.
Гомстед, Па, 25 октовбра 1934.
Благосклонный Отиць Ваш во Христі
† Василій, Єпископ
По выданьови сього розпоряджіня розгарят ся борьба. Сященикы и миряне парувут другый церековный конґрес. Тяжко угадати, но по усьым даным парує ся провал диктатуры єпископа Такача, в вєдно из ним и провал уніятської цирькви. Возможно, што, як при Ортынському у 1913 році, буде дана гарантія недокываности прав и привілеґій восточної руської цирькви и сим буде досягнуто умиротворіня… увидиме…
29 и 30 октовбра мы из о. М. Ставровськым были из візитом у представитиля Чехословакії – консула – котрый по первому выступови руського хора 28 октовбра пуд управліньом о. М. Ставровського быв по удношіню ид нам дуже любязным и благодарив.
Уд М. Ставровського, як председа выконавчого комітета Карпаторуського Союза и дириґент хора, выразив повну лоялность по удношіню до Чехословакії и єдночасно, коли консул вручив му пару бисідов міністра Бенеша у Ужгороді, подав протест проти обвиніня у «мадяронстві» председу Союза М. Г. Югаса.
КАРПАТОРУСЬКЫЙ СОЮЗ
31 октовбра у середу удбыло ся засіданя выконавчного комітета Карпаторуського Союза, на котрому я в первый раз присутствовав.
У передслові ид сим заміткам я уже пудкресльовав, што не хотів им ити у Америку доті, докі там не буде орґанізовано «націоналноє руськоє общество». У 1933 році на первому цирьковному конґресі появили ся дві орґанізації. Єдна мала задачу боронити права восточної цирькви, друга – націоналні права карпаторуськых. Сим послідньым и являє ся Карпаторуськый Союз.
Главна ціль КРС – защита и орґанізованя прав руського народа на Пудкарпатськуй Руси, всокочіня и укріпліня народного и културного єдинства усьых русок руського народа.
Ближайшов цільов є автономія Пудкарпатської Руси, як первый крок ид борьбі за права усьых карпаторуськых и за всокочіня руського єдинства. Автономія Пудкарпатської Руси у рамках Чехословацької республікы потребна у інтересах усього руського народа и тому по сьому вопросови КРС розраховує на содійство усьых націоналных руськых орґанізацій. На території Злученых Штату задача КРС складат ся в всокочіню и розвою руської націоналної свідомости у карпаторуськых, у всокочіню и розвою межи них інтереса и любови ид Утцюзнині – старому краю и ид усьому руському народови при єдночасному розвою чуств любови и обовязка ид Злученым Штатам.
На засіданю выконавчного комітета были ачий усі його члены: о. Тидик, о. Варзалій, Ратица, Пачута, Білак, Мацков, Облетілов, Геровськый, о. Янчишин, д-р Жидик, д-р Цмор и другі.
Засіданя мало торжественый характер. О. Ставровськый, удкрыв засіданя, привітствовав мене и просив представити проґраму, леґитимації и повноважіня.
Коли уьсо было проникано и леґалізовано, выконавчый комітет Карпаторуського Союза єдноголосно высказав мині довіру и приняв мою проґраму. Приняв на позур інтриґы из боку Централної Руської Народної Рады и дакотрых особ у Ужгороді, выконавчый комітет у противовіс інтриґам заявив, што я закликаный май великыма карпаторуськыма орґанізаціями у Америці и на основаню діятилности и мойих переконань, котрі ясні из стовпчику ґазеты «Карпаторуськый Голос», сесі орґанізації мині вірят.
По выробліню проґрамы далшої роботы, было постановлено перевыдати у Америці дакотрі из мойих брошур, замінивши на них ініціалы О-ва им. А. Духновича ініціалами УРС – Карпаторуського Союза, тоты же ініціалы повинен мати и тот руськый націоналный флаґ, пуд котрым будут удбывати ся усі мітинґы и віча.
UNIONTOWN – PANKIN, PA
1 новембра, у четвирь мы были у о. П. Долиная у Юніонтавні. Вєдно из ним мы роззирали ґрандіозный монастырь у сестер Василіянок “Monastery of Sisters of St. Basil the Great Mt. St. Macrina”.
Будова, у котруй поміщат ся монастырь, была куплена на лицитації уд мільйонера З. В. Томпсона за 57 000 долару. Айбо її реална ціна перевышала указану ціну на 100 000 долару. Благодаря любезности о. Долиная и сестер мині удало ся дустати за монастырь Слідучу інформацію: у 1911 по кликаню єп. Ортинського прибыли у Америку перві сестры Сят. Василія Великого. Первоначално їх монастырь быв основаный у Філадельфії. У ньому сестры содержали до сто сирут. У 1912 и 1913 роках продовжали прибывати монахыні из Галичины и быв удкрытый новіціат про сестер. По смерти єпископа Ортинського у 1916 році греко-католицькі приходы были розділині на дві єпархії и монастырь у Філаделфії трафив у рукы галицько-українського адміністаратора. Удці отцю Мартяку удало ся дустати трьох сестер у Клівленд, де у парафіалному домі уд І. Гацуньї быв удкрытый жунськый монастырь. У 1921 році у Клівленді быв удкрытый первый новиціат из птьму сестрами. Такуй того року О-во «Скапчаня» у Елмгорсті основує приют про сирут («сиротиниць») и 17 іюня 1923 року сестры из Клівленда пересилявут ся туды. У тот час уже было 9 сестер и 5 кандидаток. У септемброви 1925 року у Вілкінс-Баррі, у 1927 у Трентоні (Нью-Йорк) и накониць, у 1932 у Газлеоні удкрывавут ся мінісіонерські дома, у орґанізації и роботі котрых принимавут участь сестры. Сестры живущі у Елмгорсті 14 октовбра 1927 року пересилявут ся у Факторивилле. Дом, у котрому уни жили до покупкы великого дома розорившого ся Томпсона, быв дуже малым и не задоволняв їх потребності. Дом, у котрому ныні сут сестры, дуже великый, удобный и богатый. кідь сестры не будут лімітіровати українську пропаґанду и латинізацію руської цирькви, та монастырь тот може бати величезноє значіня про розвуй руської културы и кріпліня восточного обряда. Маса красных картин, ікон, каплиць и залы – всьо, што треба про великый монастырь, є у сьому домі.
У вечирі того ж дне были в Ранкині у о. Штефан а Варзалія, главного редактора «Американського Руського Вісника». Туй нас чекав цирьковный хор пуд управліньом професора Н. Сильвестова. По куртуй проґрамі нас привітствовали бисідами. Привітствовали и отвічали на привітствованя о. Ставровськый, Козак, Варзалій, П. Карпош и я.
Інтересно удмітити, што хор у кулькости пошти 50 чоловік, складат ся выйимково из карпаторуськых, штос я родили у Америці. Усі учасникы хора добрі знавут руськый язык, про них туй сут курсы руського языка тай історії. Благодаря енерґії о. Варазалія рудный язык и рудна минувшина, свідомусть и руськый націоналный дух, не лем не забыті, но розвивают ся, культивируют ся и кріплят сяю
У пятницю 2 новембра удбыло ся у Піттсбурґови пуд председатильством о. Капанадзія засіданя президіума «Карпаторуського Совіта». На засіданю присутствовали о. Ставровськый, Варзалій, Баран, Янчишин, д-р Цмор и другі.
Засіданя носило читаво теплый характер, на ньому православні и уніятські сященикы скапчали ся на руськуй націоналнуй платформі. На засіданю было рішено учинити 18 новембра великый руськый динь у Клівленді.
У ночи машинов я вернув ся у Нью-Йорк. Дорога из Питтсбурга через Harrisburg, Johnstown, Philadelphia, Trenton Newark до Нью-Йорка (620 км, 10 годин їзды) по своюй красоті и по свому устройству превышат усяку фантазію, описати не є возможности.
Bayonne
У суботу 3 новембра, у вечирі, читалня им. А. Духновича у Байонні у честь мого прибытя учинили ґрандіозну концерт-академію. Проґрама зачала ся привітственным словом уд Е. Бурика, дале слідовав выступ хора, привітствованя председы И. Судимика, декламація, музика. Зась декламація и музика. Друга часть проґрамы складала ся из театра, выставы, котра пруйшла успішно и оживлено. Третя часть проґрамы была посящена мойому докладу, заключителному слову Е. Бурика и, накониць, проґрамну часть концерта-академії заключив хор, што красно співав пару народных співанок, дале слідовали танці. Сесе быв первый концерт-академія, учиненый читалньов им. А. Духновича у Америці, на котрому я присутствовав.
Читалня им. А. Духновича у Байонні єднат усьых руськых, має великый и красный хор, театралну и музикулну секції, успішно фунґуючі пуд руководством професора Ст. Банитського. Ініціатива орґанізації читалні належит о. Е. Бурику, котрый являє ся читателным орґагізатором и патріотом. О. Е. Бурик робит у Америці из 1906 року и його ініціативі и енерґії принадлежит мурованя цирькви, школы, орґанізація читалні и инше.
По концертови-академії была налажена вечиря. На котруй присутствовали представитилі місного руського общества. За вечирьов, ґаздом котрого быв о. Е. Бурик, наші братя по руськости из слызами на очах привітствовали ня, як представитиля Утцюзнины.
Ґазета «Восток» в 353 номері слідующым образом описує муй выступ на сюй вечирі: «Байонськый карпаторуськый народ учинив незабываємый вечур, концерт и педставліня про выражіня щирого привітствованя д-ру Штефан у Андрійовичу Фенцику, предводитилю карпаторуського народа там на милуй Пудкарпатськуй Руси, на руднуй земли, котрый типирь прибыв сюды в Америку, жебы познакомити свойих рудных брату из положіньом рудної земли… сись вечур лишит ся на довго у нашуй памняти, тому бо ниґда до сього часу наш народ не збирав ся у такуй кулькости, як типирь,коли гості зыйшли ся из усьої околиці, про встрічу сього милого нашого гостя д-ра Феницка. Чудесна школа была наповненагостями, не было де ся убернути, у каждому углови, у каридорі, у залі, на дворі перед школов, усяды были гості, многі были недоволні, што про встрічу нашого гостя напаровали малоє поміщіня. Коли ся усьо кунчило согласно програмі, по привітствія нашого гостя о. Буриком, выступив оратором сам наш дорогый гость д-р Фенцик, котрый прибыв ид нам из довіренностями и повноважінями уд 300 читалню им. А. Духновича на Пудкарпатськуй Руси. Коли учули имня «Фенцик» народ стрітив го из бурныма рукоплесканями… Слухавучи за смутноє положіня нашого бідного загубленого народа у многых падали из очи слызы…. Обширно у говорив нам д-р Фенцик за нашу руську културу, за нашу націоналность, за наш карпаторуськый флфґ, за наші музику и співанкы, усе сесе слухали мы из уст нашого милого гостя д-ра Фенцика. Його слова и розказы мы ниґда не забудеме. Уд имени нашої читалні щиро привітствовав нашого милого гостя Йосиф Судимак, председа общества, котрый обращав ся ид д-ру Фенцику, уд свого руського сердця желав му май булшого успіху у його місії туй, у Америці. У залі танцьовала моложава, а мы, старші люде, числом до 40 особ, вєдно из нашым милым духовным вутцьом Буриком и из д-ром Фенциком, нашым милым гостьом из рудної земли, зайшли на фару (парахіалный дом) и май подробно поговорили за положіня нашого народа. Д-р Фенцик поснив нам, што лем скапчаныма силами мы можеме добыти нашому народу, там за морьом, ліпшу долю и будучность и лем тогды, кідь мы будеме пудпоровати нашу руську ідию, нашоє направліня, жебы достигнути свої цілі.
Наш карпаторуськый народ спав послідні 50 року, он не мав способности представити ся циливізованому світу, тому бо не мав утвітственных вождю, но типирь, Слава Богу, межи нами появив ся новый «Моисей», котрый хоче свуй милый карпаторуськый народ вывести из печалного положіня, ун жертвує усьо, што може пожертвовати єден чоловік про свуй народ, и я переконаный, што наш народ пуйде по слідам карпаторуського великана д-ра Фенцика, буде слідовати за ним, як слідом за Ильов ишов тогочасный народ и слухав його учіня – так точно повинні и мы ити усяды и слухати лекції – выкладаєме д-ром Фенциком. Най поможем у Бог сиринчливо кунчити свою місію туй, у Америці, жебы його поїдка из місійов была сиринчлива и успішна.
Байонськый карпаторуськый народ буде зась просити вас прочитати лекцію, коли Вы – д-р Фенцик – будете ся вертати назад у рудный край, на Пудкарпатську Русь. Мы будеме просити Вас, жебы Вы указали нам и фільм Корятовича и отця Духновича.
Та до милої встрічі д-р Фенцик. Прийміт уд нас байончан поздоровліня, як уд вашых руського духу цімборув». Ф. Р. Гость. Нью-Йорк
У неділю 4 новембра я выступав у Нью-Йорку. «Американськый Руськый Вісник» у номері 46 за сись муй выступ помістив Слідучу статю:
«Ґрандіозный Нью-Йоркськый концерт»
Бурна овація д-ру Фенцику. – Тисяча а тисяча народа уддає честь націоналному вождю.
Усьый Руськый Восток репрезентованый»
«Неділя 4 новембра 1934 довго ся лишит у памняти не лем у руськых людей Нью-Йорка, но и усьых руськый из околичных городку и городу, котрі в сись динь принесли указати у Нью-Йорк свою руську націоналну свідомусть. Несумнівно лишит ся на довго у памняти сись динь у тото чоловіка, у честь котрого нью-йоркські и околичні патріоты постарали ся, жебы парованя такого торжественного концерта, якый и сам город Нью-Йорк рідко видів.
По довгый чеканях наступив динь 4 новемьра, но сись динь ( у наслідок силного віхоря тай дощу) заставив не єдні добрі руські очи ревати уд пудлої погоды. Грубі чорні тучі укрыли не лем недусігаємої высоты нью-йоркські будовы, но и осіли на його низькых домах, виділо ся, што не є надії на файну погоду.
Надія не лишала руськых людей и в час зачатку торжества перестали ривати чорні тучі и руські люде плыном пувгодины звповнили велику залу Вебстера. Особенно силныма духом оказали ся руські люде и співкы из околиці Нью-Йорка, корых неперерывный дощ (уд самого рана до 3 годин пополудню) не застрашив и сотні їх такуй попопудню прийшли в будову концерта.
Руно у 3 годины и 30 минут появив ся на естраді Георгій Сабов, розпорядитиль торжества, и нараз настала тишина у грубому залі. Сабов тепло привітствовав зобравшых ся уд имени нью-йоркського патріотичного Комітета и Карпаторуського Союза у Америці… Согласно проґрамы первым выступив нью-йоркськый хор пуд управліньом И. І. Палажія, котрый из привычнов точностьов проспівав американськый ґімн и руську возбудителню пісню.
Дале слідовав хор из Джерсей Сіті, дирижером котрого є молодый Штефан Герзанич. Сим хором были проспівані «Горы Соколы до діла» и «Земля Руська», котрі сут композиційов честованого руського сященика о. Михаїла Андрійковича. Композитор присутствовав на концерті и выбором сих пісинь любитилі музикы указали позур и признателность трудам автора, силні рукоплесканя заставили посліднього выйти в переда, а його красна улыбка лишила файноє переятя.
По Джерсей Ситського хора слідовав третый номер проґрамы: річ д-р Фенцика… Туй изасьб наступат нервность, каждый ся обзират, убы первым увидіти высокого гостя. – У сопроводжіню Сабова входит у зал и почесный гость. Народ устав. Усі, як єден устали, сим и голосныма рукоплесканями уддавучи честь свому націонално-културному вождю.
Роспорядитиль накурто обкреслює його заслугы на културно-націоналному полю и представлят публіці Штефан а Андрійовича Фенцика. Зась гойканя: «Ура! Най живе! Слава!» и довгі аплодисменты. Усьому повинен быти кониць, так и типирь, розпорядитиль дає знак, жебыусі заняли міста, што ся дає из трудом. Высокый гость зачинат свою річ. Наступат тишина. Каждый уважно слухат переживаючу річ щирого сына крайової Руси. Річ кунчат ся словами знатного руського ґинія: «Слава Богу, што мы руські!».
Выступат неварськый хор пуд управліньом тоже ищи молодого свого дирижера Ивана Теллигія…
Слідує балалечный оркестр «Молода Русь» пуд управліньом знатного професора музикы Ивана М. Рутковського из Юнкерса. Красно убраті хлопчикы и дівочкы, учасникы оркестра, производят на публіку дуже красноє переятя…
Зачинат ся друга часть проґрамы.
Выступат Байонськый хор из Пас. Гафільда пуд управліньом Михаїла П. Гілкова. Хор у красных костюмах и добре дисциплінованый. За ним согласно проґрамі выступат солоґармоніст радіо-музикант Птеро Ковальчик, котрый ид великому удовольству публікы красно заиграв три руські співанкы.
Дале выступат у красному составі єлизаветинськый хор пуд дерижерством молодого Іоана Молнара.
Слідує хор из Юнкерса пуд управліньом Л. Бакоты из піснями пуд аккомпанимет музичных інструменту.
По сьому на естраду выходит розпорядитиль Сабов и выголошує за непридвиденый номер проґрамы – наші собратове руські галичане хочут привітствовати «вашого и нашого» гостя, руського діятиля. Розпорядитиль представлят публіці Віктора Петровича Гладика, бывшого редактора «Правды», незунованого галицько-руського діятиля у Америці. Ун привітствує Штефан а Андрійовича Фенцика и желає му успіху. Обіцят повноє содійство у націоналному ділі.
Послідньый, як и первый номер, из великым успіхом выконав нью-йоркськый хор Палажія.
Розпорядитиль выходит послідньый раз. Благодарит усьых прибывшых на сись малый концерт, усилвшых торжественность и принесшых славу руському имени, єдночасно уддавучи честь борцю за права рудного народа. «Вы повинні самі себе поздоровити – повів розпорядитиль – Вашу руськость и націоналну свідомусть.
Наструй на концерті быв дуже красный. Каждый ся тряс уд радости. Каждый из удовольством удмічав непривычный у нас факт, што руські сященикы обох цирьквий осознали обовзяок по удношіню ид нарадови. Точно з и з присутствовали на концертови. Три православных и три греко-католицькых, но в очах руськых людей руськых сященику было на концерті.
Выступали точно 4 и 4 хора, уд греко-католицькых цирьквей, и 4 уд православных цирьквей. Народ говорив: «Так и має быти. доста братоубийственної борьбы! Най буде сятый мир Божый хоть на націоналному нашому поприщі».
Слава вам усьым, потрудившым ся в націоналному ділі.
Нью-Йоркськый кориспондент».
(Ам. Р. Вісник)
ХХХ.
У пониділок 5 новембра быв у Нью-Йоркови, де зробив пару візиту американськым общественным діятилям. У числі послідньых познакомив ся из С. Яремов, руськым чоловіком, котрого словянськый Нью0Йорк выставляв на выборы свойим кандидатом. У сись динь мині удало ся выхлопотати желізнодорожный білет из 50% знижков про поїздкы по усюй території Злученых Штату.
У вечирі обзирав май великый кінематограф світу «Радіо Сіті»ю Там была выйимково руська проґрама, ишло кіно «Воскресіня» по творови Л. Н. Толстого. Не лем усьый Нью-Йорк, но и уся Америка увлікат ся руськов културов тай руськым умільством.
Там мині уже удало ся познакомити ся из многыма карпаторуськыма и євреями из Пудкарпатської Руси, котрі достигли у Америці великого богатства, добили ся великого авторитета и играву твыдающу ся роль. Так, наприклад, Грунштейн из Берегова, май авторитетный мурник Рот, власник май великого бовта Альтман и другі. Бисідовали из знатным туй журналістом Кауфманом из Брадієва, котрый сообщив ми, што в Америці межи нашых земляку єствує силноє двиганя на хосен єднаня усьых діятилю, походящого из Пудкарпатської Руси, на єднуй общуй платформі в рамках ЧСР.
Сесь динь быв читаво інтересным, поучителным и разнообразным.
PERTH AMBOY, N.Y.
У вуторок 6 новембра удправив ся у Perth Amboy, де ся находит Централноє Правліня Общества им. А. В. Духновича у Америці.
Там у тот динь, у 8 годин вечера, удбыли ся надзвычайні общі зборы читалні. На сих зборах, на самому зачатку, я прочитав свуй доклад. Председа Георгій Берзиниць предложив желающым высказати ся по поводу основных положінь мого доклада. Высказали ся: Г. Гечура, о. Баран, Г. Талабішка, Г. Долиман, Г. Генгар, И. Маркулин, Г. Стец, М. Маркулин, Рыбницькый, учитиль Петах, Русин, Стиць, Г. Пензолик, Дудаш, Телиха и другі.
Зборы носили надзвычайных серйозный характер и річи усьых оратору свойов обоснованостьов, серйозностьов и знаньом указали высокый културный уровинь нашых брату американцю. Наводячи неопровержимі документалні дані, усі орґанізаторы без выключіня высказали ся за єдинство руського языка и руської културы.
У кунци збору было рішено орґанізовати віче и у каждому закутови Америкы, де лем є хоть бы малинька колонія карпаторуськых, удкрыти читалні и клубы им. нашого славного будитиля Александра В. Духновича.
Выборы в Америці
У тот же динь, 6 новембра у Злученых Штатах удбывали ся выборы, котрі ся кунчили побідов демократу над республіканцями – американськыма аграрниками. Величезна булшина голосовала за “New – Deal” – спаситиля робутникув”. Особенно показовов и рішителнов была побіда в Pennsylvania, де плыном послідньых шісдесят року незмінно выирав ся республіканиць, типирь туй быв выбраный сенатором Jos F. Guffev и ґубернатором G. H. Earle вмісто Reed’а.
Выборы дійсно пруйшли сопокуйно. Правда, аґітація была силнов, роздавали много летучок, розклейили тисячі плакату, но каждый вів себе из достойинством, серйозно, спокуйно и независимо. Уд результата выбору чекавут укріпліня вартости долара и усі из нетерплячков ожидавут консолідацію. Предполагавут, што голос американцю окаже вплыв и на Європу. Консолідація в Америці, укрпіліня долара, возможность заключіня новых контракту, бо сесе и для Європы великый успіх и выход, хоть и частичный, из безроботиці. Побідившый Рузвельт дустав усі возможности реалізовати всої планы и намаганя…
У сись динь я быв у кіноматографі и коли на екрані было указано образчик Рузвельта, публіка розразила ся у його честь оваціями… усяды мож было чути за Рузвельта, як за «за спаситиля Америкы»…
Говорив им из сторонниками республіканської партії. уни держали ся другого думаня, говорячи, што Америку може спасти лем капітал и буржуазія, што стабилізація долара ліквідація безроботиці и другі поліпшіня годні настати лем у припабку побіды республіканської партії.
Інтересно повісти ищи пару слу за конституцію и закон про выборы у Сіверных Американськых Злученых Штатах. Каждый штат, а усьых їх 48, має свуй парламент и свого ґубернатора. Кроме сього, усі штаты вєдно выбиравут 530 депутату и 95 сенатору у общый парламент и сенат, засідающі у Вашингтоні. Такым образом на проходящых сього 6 новембра выборах повинні были выбраті 530 депутату парламента, 95 сенатору и 48 ґубернатору. Результаты сих выбору Слідучі:
Парламент:
Демократи: 309
Республіканці: 114
Остальні партії: 107
Усього: 530
Сенат:
Демократи: 69
Республіканці: 24
Остальні партії: 2
Усього: 95
Слідователно, як у парламенті, так и у сенаті, демократы оказали ся у значнуй булшині.
Участвовати на выборах годні усі зареґістровані горожане обого пола, достигші 21 року живота. Реґіструют ся, як горожане, усі проживші у Америці 5 року. Рада Міністру складат ся из 8 міністру, у їх числови єдна жона M-me Perkins, міністр труда.
У общому у Злученых Штатах царствує великый порядок, дисципліна и чесность. Законы надзвычайно строгі, як строга и совість американця. Усі роботящі и солідні. У 12 ночи уже усі дома. Америку мож назвати чуднов роботов а не веселощами.Уже из 3 годин дне у театрах зачинавут ся выставы и кыпит живот. Такым образом плыном дне каждый театр устигат дасти дві выставы. Усьый уклад живота приспособленый про роботу и надзвычайно практичный. Привычный час про обід у американцю у 6 годин вечера, у наслідок чого каждый ищи до обіда може поробити 8-10 годин. Кофейню и ресторану у роді нашых у Америці не є. Американиць не спосубный по обовязку сидіт иу кофейнях и рахує, што сим занимати ся годні авадь несерйозні люде, авадь безроботні.
Каждый американиць – спортсмен. Спорт розвиненый усяды, но носит грубый характер. Я пару раз присутствовав на футболных змаганях и каждый раз грубость игры мене чудовала. Межи американцю много вадасу и рыболову, но орґанізація сих виду спорта стойит ниже, чим у нас. Недостаток орґанізації складат ся у тому, што територія про вадску не розділена межи вадасами тай вадаськыма обществами, каждый вадасує де хоче и часто случайно рунят єден другого.
PITTSBURGH–HOMESTEAD, PA
У середу, 7 новембра, я зась ся удправив у Піттсбурґ.
У четвирь, 8 новембра, я участвовав у засіданю довіреных особ Общества «Єднаня» у Homestead. Туйкы м ся познакомив из діятилями и вождями Общества: Ставровськым, д-ром Варгом, Комлошом, д-ром Зеєдиком, Попом, Тимковым, Глебом, Лапутком, Хиляком, Варзалійом, д-ром Цмором, и из многыма другыма.
Засіданя было закрытоє и дотуляло ся выйимково вопросу уднушного живота Общесства. Годен лем повісти, што туй ґаздовала дисципліна. Обдуманость и енерґія. По просьбі председы я зробив доклад за Пудкарпатську Русь.
У пятницю, 9 новембра, засіданя ся продовжило. Я присутствовав на засіданю єдночасно хлопотав у типоґрафії «Єднаня» за напичатаня мойих брошур про далші «віча» и «мітинґы». (Брошуркы на анґлійському и руському языках).
У вечирі того ж дне я мав возможность чути концерт нашої руської гордости Сергія Рахманинова. Концерт проводив ся у Syria Mosque у присутности 4000 слухачу. С. В. Рахманинов быв в ударі и мав колосалный успіх, в особенности свойими руськыма композиціями. Американські ґазеты писали за нього, як за май великого музиканта, композимтора и піаніста типирішнього часу. Я быв гордый, што руськоє умільство, руська ґиніалность торжествує у Америці… На днях выступат из свойим хором «Донськых козакув» Жаров, май великый заґраничный руськый балет, Шляпин и другі… май первокласні руські маляры и артисты…
У суботу, 10 новембра, кунчило ся засіданя Общесва «Єднаня». На послідньому засіданю было вынесено рішіня проти требовань єпископа Такача удносно целібата и было предложено ми высказати ся за положіня Пудкарпатської Руси. По мойому выступу, членами президіума нараз было постановлено пожертвоватипару сот долару на хосен Общества им. А. В. Духновича, быв выробленый план пудпоровати послідньоє морално и матеріално, пудпоровати руськоє двиганя и усі тоты общества, котрі стоят на стражі руського діла и роблят солідарно во имня руського діла и руського двиганя. сись план до конечної оброботкы и реалізації быв переданый Културнуй Комісії «Єднаня»…
На сьому засіданю постановлено офіціално протестовати проти заведіня целібата и соотвітствующу заяву опубліковати у вшиткых ґазетах, читаву часть котрої навожу ниже.
«Скапчаня» и єпископ Такач.
Ид усьым членам Скапчаня Греко-Католицькых Руськых Братств у Америці»
(Выголошіня «Єднаня»)
У типирішнюй нашуй борьбі проти целібата и за всокочіня прав и привілеґій восточного обряда мы пудыйшли ид важнуй ґрани, перед котров треба ся усьым зоперти и из сознаваньом повної утвітствености мы повинні повісти усьым нашым почесным членам пару серйозных слу, жебы каждый из заінтересованых муг видіти, што чинив Гл. Уряд Скапчаня у сюй борьбі и при якуй ситуації находит ся типирь усьый наш американськый греко-католицькый руськый народ.
Мы усі знаєме, што у 1929 році Восточнов Конгреґаційов быв выданый «Cum data», дикрет, вводящый целібат у нашу греко-католицьку цирькву у Америці. У наслідок сього Гл. Правліня Єднаня, согласно рішителному требованю сященства и члену орґанізації по свому ручному засіданю, удбывшому ся у Binghamton, N. J. У 1930 році, рішило вступити у борьбу проти целібата, котру пудтвердили усі Гл. Правліня и Детройська Конвенція Єднаня.
Уд того часу и до типирішнього дне, нашоє «Єднаня» из свойим Гл. Урядом находит ся на полю борьбы проти целібата и за всокочіня прав восточного обряда.
Усьым нашым почесным членам знано, што мы уд самого зачатку борьбы выконуєме и чиниме свої обовязкы…
Наша борьба продовжат ся не лем на сторінках Американського Руського Вісника, но и дипломатичныма способами. У 1931 році у Рим быв загнаный Меморандум уд имени Єднаня, на котрый не полученый утвіт до типирішнього дне.
Гл. Уряду много раз сообщав ся из верховнов цирьковнов властьов и просив ї зробити потребні крокы про удміну целібата. Наша місія не дала хосенных результату.
На Дейтройськуй конвенції у 1932 році мы телеграфно просили Римськый Престол за удміну розпоряджіня за целібат. Успіха не было.
У 1933 році Гл. Уряд Єднаня вступив у удношіня из Преосященым єпископом Бучисом, папськым делеґатом, и просив го помогти у вопросови удміны целібата. Його ходатайство не было успішно.
У 1933 році при содійстві Гл. Уряда удбыв ся Цирьковно-Народный Конґрес, рішіня котрого было загнано у Рим, айбо утвіта не дустано до типирішнього часу.
У фебруарі 1934 року Коімтет Єднаня посітив апостольськый делеґат у Вашингтоні и просив го, жебы ун ходатайствовав по сьому ділу у Римі. Результату не было.
У октовбрі 1934 року, удбыв ся мітинґ гл. уряднику Єднаня и КоВо, согласно рішіню котрого спіцялный комітет зась посітив апостольського делеґата и передав му письменну просьбу Скапчаня, жебы целібат при його содійстві быв удміненый. До сього часу утвіт на сесе мы не дустали.
Словом, из боку Єднаня, його Уряда и редакції Американського Руського Вісника было зроблено усьо возможноє про удміну целібата и про обезпечіня прав-привілеґій восточного обряда.
Же наші щирі труды и борьба до типирішнього дне не увінчали ся успіхом и на наші прошіня-меморандумы мы не дустали утвіт – мы за сесе отвічати не годні.
На днях мы узнали, што наші сященикы дустали утвіт из Рима уд Восточної Конгреґації на прошіня, загнаноє из їх конференції, удбывшої ся по Піттсбурському Народному Конґресови, обсяг котрого рахуєме свойим обовязком туй сообщити, жебы члены Єднаня мали возможность познакомити ся из реалнов ситуаційов нашої борьбы.
Из сим єднобоковым рішіньом Восточної Конгреґації и из нарушіньом прав Восточної Цирькви мы ся не согласиме.
Типирь мы маєме ищи єден крок, за котрый было рішено на дейтройтськуй конвенції и котрый ищи не быв схоснованый у сюй борьбі. сись крок: загнати комітет у Рим, жебы ун представив там наші справедливі желаня про справедливоє рішіня…
Тому просиме Вас, Братя тай Сестры, обсудити сесе діло на вашых общественных засіданях и увідомити Главного Председу за вашоє рішіня: хочете вы, жебы быв такый комітет загнаный у Рим, як тото было рішено на конвенції, ци не хочете?
Увіряєме усьых вас, што Главный Уряд готовый у усьых удношінях удовлетворити ваші требованя и желаня и без вашої воли не хоче нич предпринимати.
Из честованьом:
Главный Уряд Єднаня гр.-кат. Братств.
У неділю, 11 новембра, произносив проповіді у цирьквах: у 9 годин у North Sid и у 1 годин у South-Sid. На выголошіня о. М. Ставровського, прочитаноє у сих цирьквах, народ ся удкликнув щедрыма пожертвованями. У North Sid наблюдав им явноє возмущіня віруючыма єпископом Такачом, думаву, што уни скоро удкрыто выйдут из повиновіня послідньому.
У понеділок, 12 новембра, мы нащивили, у Homestead о. Мольчанія, де обсудили и согласили ся удносно далшої проґрамы діятилности; попозирали у школі привезині мнов фільмы. У вечирі присутствова им на ґрандіозному балови у Піттсбургови, у проґрамі котрого приняли участь усі хоры піттсбурського району.
Усьый вувторок, 13-го и середа 14-го новембра пуйшли на роботу у типоґрафії и на пудготовку далшых выступу у провінції. У сесім дны побывав у Youngstown, у о. Мацка и о. Волощука.
Другоє засіданя Карпаторуського Союза
У четвирь, 15 новембра, удбыли ся, пуд предсидатильством М. Г. Югаса другі зборы Карпаторуського Союза. Зборы носили офіціалный и торжественный характер. Были выслухані доклады усьых должносных особ Карпаторуського Союза, дефинтивно принята и одобрена моя проґрама, высказана ми довіоа и утверджена матеріална помуч не никаючи упрікы и атакы из боку Каминського, Гомичкова, єпископа Стойкы и другых из Пудкарпатської Руси.
Коли были принята моя проґрама, мавуща на позорі досягніня положінь, указаных мирныма договорами, конституції Чехословацької республікы и в рамках послідньої, цімбора председы Карпаторуського Союза Тидик задав вопрос Геровському, предлагаючи послідньому выяснити своє положіня у КР Союзі у связи из його вандрованьом у Європуи из сообщінями ґазет, у котрых Геровського называли ревизіоністом, тым булше, Геровськый вандровав из документом Карпаторуського Союза. Геровськый отвічав, што Європу ун нащивив як
19:06
приватна особа, уд имени Карпаторуського Союза ниґде не выступав и в політичных удношінях ни з кым у контакті ся не находив. Не никаючи на сесю заяву пудозры и недовіра по удношіню до Геровського у булшины ся не розвіяли и даже ся посилили, коли о. Баран и І. Гадвабный (председа Братства у Клівленді) заявили, же докус неясно, што желає Геровськый, и указали, же послідньый много раз злохосновав довіров людей тай власти. Я реферировав зборам за інтерпиляції сенатора Клофача и за заявах проти Геровського чеської пресы и заявив, же кідь усьо сказаноє у інтерпиляції и в чеськуй пресі соотвітствує реалности, тогды я протестуву проти ірридентської політикы Геровського.
Што думав Геровськый – никому не знано, но там на тых зборах и ун приняв мою проґраму и не протестовав проти мого основного положіня: «в рамках Чехословацької республікы».
Заява Геровського не задоволнила и мене, я ясно осознавав и чуствовав, што послідньый являв ся мойим врагом, буде и на дале продовжати свою пудкопну роботу. Лем ун єден протестовав проти выдачі ми affidavit и желав, жебы вмісто мене закликати дакого из патрії «Каминського» (покойного Куртяка). Дійсно уже по зборах Геровськый зачав свою аґітацію проти мої проґрамыи зачав ширити слухы, што я загнаный у Америку міністром Бенешом, так як поїздка и діятилность у Америці д-ра Сливкы не дала позитивных результату.
На сих зборах выступали: д-р Цмор, д-р Зедик, о. Варзалій, о. Тидик, Н. Пачута, о. Баран, І. Вабній, о. Ставровськый, редактор П. Мацков, П. Корень и о. Янчишин.
По зборах и общуй вечирі мы вєдно из о. Г. А. Бараном, А. Ф. Коренейом и І. Гадвабным удправили ся делеґаційов у Клівленд у «The Carter Hotel».
CLEVELAND–OHIO
У пятницю, 16 новембра, мы лем у 5 годин рана лягли спати. 180 км дорогы, котру мы проїхали, были надзвычайно інтересні и поучителні… такыма зробила їх велика американська техніка и култура…
Уже у 8 годин рана первым быв у ня о. Громяк из Johnstown’а, муй бывшый ученик, зать арх Фленька, другый знатный М. Ганич и другі.
У 11 годин мы нащивили чехословацького консула В. Калду и представитилю Клівленда, як о. Ганульи, о. Каппанадзія и другых.
У 7 годин вечера у Lakewood мене привітствовали члены О-ва им. Александра Духновича пуд ведіньом о. Барана, Йосифа Росула, Василя Ріпича и другых. У вечирі удбыла ся у The Russian Bear (Carnagie Hall) гостина, на котруй присутствовали кроме члнеу клуба, чехословацькый консул и його секретар Сабов. У суботу, 17 новембра, уд самого рана я принимав представитилю Клівленда из усякых обществ, пожелавшых нащивити ня. У мене были: о. Ганулія, о. Каппанадзій, о Баран, П. Кормош, И. Ладыжинськый, А. Михак, Михаїл Луцак, М. Калиник, о. Левдар, Михаїл Дзамка, В. Ріпич, І. Росул, Н. Магада и многі другі.
Колим выйшов на улицю, увидів им великі афіші Слідучого обсягу:
РУСЬКЫЙ ДИНЬ
удбуде ся
v Public Auditiorium Musik Hall,
у неділю, 18 новембра 1934
Честовані руські люде города Клевенда, околиці усього штата Огіо!
Клівлендськый Руська Културно-Патріотична Рада братськы привітствує Вас и из честьов увідомляє, што в неділю, 18 новембра сього року, нив ся орґанізовує другый Руськый Динь у городі Клівленді.
Сесь народный праздник буде ся скалади из двох главных части.
Перва часть: торжествині зборы у Cleveland Publis auditorium – Music Halle у 2 годин пополудню до 6 годин вечера.
Друга часть: танцьовалный бал из краснов музиков и народноє гуляня уд 7 годин вечера до 1 годины ночи у Karter Hotelu Prospect I E. 9 ulica.
Дале слідує подробноє перерахованя номеру проґрамы и, накониць, «Майважноє и навгул важноє: доклад торжественым зборам лем прибывшого из утцюзнины из Пудкарпатської Руси д-ра Штефан а Андрійовича Фенцика».
По сьому слідує у май ліпшых про ня тонах и выражінях довгоє перечисліня мойих заслуг.
Скликаня кунчат ся горячым призывом приходити усьым без розлучности віросповіданя. – «У народных вопросах віра не повинна нас розділяти» – на Руськый Динь и твердов увіреностьов, што «живый и буде жити во вікы Єдиный великый руськый народ».
У неділю, 18 новембра, я произніс велику проповідь у цирькви отця Ганульї, у котруй провів Службу. У сись динь уся словянська людность торжественно праздновала Динь Руської Културы. Из 2 годин дне в великому театрі у присутности 3 000 позирачу выступали хоры, оркестры, из націоналныма танцями и выступами, представитилі руської, чеської, словацької, сербської, болгарської и польської колоній. Межи присутствовавшых было много єпископу и Велика Княгыня Марія Павлувна. Выступав и я, муй выступ тягнув ся ачий цілу годину… Усі ґазеты уддали заслуженоє орґанізаторам и помістили май восторжині статі. Єдиным дисонансом была возмутителна статя Геровського, поміщена у ґазеті «Росія» уд 2 децембра №87. Геровськый выступив проти сього праздника, проти выступу консула В. Калды и мого. Сполу из Геровськым высказали своє недовольство праздником м українські ґазеты «Діло» (№41) и «Америка» – «The Ukrainian Newspaper» (№102-105). Анґлійські ґазеты удзывали ся восторгом и даже пудкреслили, шт ов Клівленді нико и ништо не годно конкуровати из руськым умільством.
Навожу тоті настрої, котрі овладіли карпаторуськым обществом у Клівленді и в Америці и котрі прямо и удкрыто выражині у статі «Давно чекана радусть», поміщеної у ґазеті «Родина». У первуй части сьої статі говорит ся за тоті чеканя, котрі предшествовали моюму приїзду и выступу. Автор статі прикапчує ид мойому имени на тулько файні и высокі епітеты, што я не рішаву ся їх повторити. Несумнівно, што и моє удношіня до нашых американськых брату, гостьом котрых я быв, было и є повным честованя и любови. Из тым же трепетом и нетерплячков я чекав уд руського американського общества удзывы и суда мої многолітньої роботы и признаву, выражині мині симпатії грубої булшины нашых американськых брату глубоку ня дотулили и дали моци на далшу роботу, тяжку, неблагодарну и повну небезпечности.
Про ілюстрацію настрою нашых американськых брату привожу слідующу выйимку нагаданої статі: «Коли мы радуєме ся, коли утішаєме єден другого, страшна чорна рука продає нас за нашыма плечима, продає нашого героя, нашого любимого патріота д-ра Штефан а Фенцика… Проклятя іудам.. розрушитилям. Пусті были ваші стараня при закрытю Карпаторуського Голоса, каждоденної ґазеты. Тяміт, што Карпаторуськый Голос є наш и ун ся лишит нашым и наш великый гость є наш, нашым ся и лишит и, ищи булше, лишит ся великым геройом нашої історії. Коли мы дустали пуд заголовком Наш Карпаторуськый Голос, та сесе ми дало ищи май булше духа бороти ся проти врагу руськости, проти іуд и 5 новембра лишит ся у памняти карпаторуського народа, як туй у Америці, так и у старому краю, як типирь мы уже видиме, ко из нами и ко проти нас». Дале слідує прославліня моложавы, сміло принявшої на себе борьбу за свуй народ и свою руськость. На кониць, выражат ся суровоє чеканя тьмы, ко винен в неорґанізованости прав и слободы рудного народа, проклятя продавшым сяту руську ідию и так далк. Наведині знані усьым нам імена сих «діятилюв», но из честованя перед колосалностьов и сятостьов руської ідеї, я не хочу наводити, жебы не ставати в шор. «Най здравствує карпаторуська моложава у старому краю и туй в Америці! Най здравствує д-р Фенцик! Най здравствує неділимый руськый народ!» – кунчат свою горячу удкрыту статю мужественный автор Rodina (новембр 1934).
У вечирі у руському ресторані была учинена гостина, у котруй приняла участь и Велика Княгыня Марія Павлувна.
Понеділок, 19 новембра, смертелна змученость… Отвітственный выступ минувшого дне перед многочисленов публіков, межи котров было много высокых особ, знакы позору…, бал на котрому прийшло ся гооврити из сотнями и сотнями земляку, усьо сесе не могло пруйти безслідно. Межи иншым встрітив им на балу Михаїла Магаду из Зарічева, мого сусіда… приятна и имливавстріча за тридевять земиль уд рудного краю.
У 12 годин были великый полуденок у Г. Барана, на котрому присутствовали усі православні єпископы, консул В. Калда, о. Каппанадзій и многі другі. Консул обіцяв пудпоровати у Празі наші резолюції. Наші говорили из ним обосновано и из великым розуміньом свого обовязку…
У 8 годин вечера удбыло ся засіданя у Руському Народному Домі Американського Руського Народного Братства. Ціль сього Братства: «просвіщіня члену на руському тай анґлійському языках и намаганя устройити будучность руської моложавы». (параґраф 6 устава). На зсіданю пуд ведіньом енерґійного робутника и председы Братства І. Гадвабного присутствовали: І. Гайдук, д-р Вілнер, М. Дзямка, І. Шпек, І. Гайдош, д-р М. Луцак, Б. Высоцькый, М. Костак, М. Ференц, І. Рипитих, М. Ганчин, І. Росул – як представитилі розлучных руськых орґанізацій, и много другых особ. Дебаты на засіданю затягнули ся до пузньої ночи и тому было рішено зобрати ся изась у вувторок.
Вувторок, 20 новембра. Динь прощаня. Полудникали сьме у консула В. Калды, а из 8 годен вечера были на продовжіню засіданя «Братства». На зсіданю присутствовало на читаво май булше представитилю, чим у пониділок. Горячі дебаты продовжали ся до 2 годин ночи. Было радо чути тот інтерес, оживліня и енерґію, котрыма дыхали выступы оратору. У результаті дебату были вынесині Слідучі глубоко націоналного характера постановы:
Из 24 новембра удкрыти курсы руського языка и руської літературы.
Удкрыти руську школу выйимково на руському літерратурному языкови выкладаня.
Требовати, жебы усі руські печатні выдаваня, у тому числови и ґазеты, пичатали ся кирилицьов.
Удкрыти клуб им. А. В. Духновича.
Осятити возможно скоро руськый націоналный флаґ.
Создати особу комісію – «Акція Фенцика»
Приступити до збору пожертв про «типоґрафії Карпаторуського Голоса».
Выробити меморандум про представліня чехословацькому правитильству из требованьом осуществованя обіцянь автономії, санації, руськых інституцій и вступит у контакт из піттсбургськым Карпаторуськым Союзом про реалізації «Акції Фенцика».
Из чуством щирого удовлетворіня уд учутого и увиженого на сьому засіданю и из смутком розтаваня я простив ся 2 годины ночи из нашыма клевенландськыма братами,пообіцяв им ищи раз побывати у них. Присутствовавшых Михаїлу поздоровив им из наступающым дньом їх Анґела и пожелав їм усякого благополуччя.
«Руськый Cleveland (Клівленд)» и засіданя «Братства» лишили у мині неизгладимоє переятя кыплячої енерґії и страсного намаганя ид рудному руському націоналному воскресіню.
Середа, 21 новембра. Динь Сятого Михаїла. Побывав им у цирьквах… У сьому році, сись динь у Клівленді має особоє значіня. У сись динь, пуд предсидатильством митриполита Феофіла из Сан-Франциско, удбыв ся Собор усьых православных американцю. НаСоборі обсуждав ся надзвычайно важный вопрос за скапчаня православної цирькви у Америці. Єпископ закликав ня на вечирю и я у 6 годин вечера прибыв у резиденцію о. Каппанадзія, де усі єписокпы и представитилі были уже у сборію. Надзвычайно имливо было чути «Многая літа…», проспіваноє карпаторуському народу 6-ма присутствовавшыма єпископами.
У нашому общому руському націоналному ділі усьыма присутствовавшыма мині было обіцяно содійсво и выражена повна солідарность. Туй я уже дустав кликаня у Канаду.
У четвирь, 22 новембра, вєдно из отцьом Ганулійом присутствовав на бавкуу гольф. Чудна бавка. У нас її не знавут бавити тай не бавлят. Туй уна поширена и нив ся увлікавут даже наші греко-католицькі сященикы. Сущность бавкы Слідуча: поле має 18 ямок «holej» у котрі треба загнати лопточку. До типирішного дне у сюй игрі покладеный рекорд Кобертом Джонсом, котрый кунчив игру на 68 ударі. Наші игравут непогано и за три годины зробили 5688 ds. Выйграв о. Ганулія на 98 пукнті. Навгул мож назвати Америку «державов спорта». Излюбленыма сут баскетбол и футбол, послідньій ся играт не по нашым правилам. Ачий при усьых выщых школах туй сут студіоны из красныма плодащками и усьыма приспособлінями про спорт тай атлетику. Студіоны давут великі доходы… Треба
19:06
удмітити, же выщі школы у Америці не державні, а приватні предприятя.
У вечирі того же дне я вернув ся у Піттсбурґ на машині М. Ганчина, котрый быв добрый, што повіз ня «домув».
PITTSBURGH, PA
«Дома», у пятницю 23 новембра, мене чекала проґрама пару орґанізацій из довгым шором дат и міст мойих выступу – лекцій. Сеся проґрама Слідуча:
Johnstown, PA, 25 нов. Межи 25-30 новембра у Слідучых містах: Beaverdale Central Citi, Barnesboro, Portage, Windber, Gavy, Ind 2 децембра до 8 децембра.
Homestead, PA, 16 децембра. Межи 16-23 децембра будут локалні віча на піттсбурськый околици. Їх проґрама буде опублікована у ґазетах.
Youngstown Ohio, уд 23 до 29 децембра
Bridgeport, Conn, 30 децембра
Passaic, N. J. 31 децембра
Perth Amboy, N. J. 1 янвуара 1935
Binghamton, N.Y. 7 янвуара
Trenton, N. J. 8 янвуара
и т.д.
Кроме много письму из Пудкарпатської Руси, мене чекали и телеґрамы. Постарав ся, на кулько позволяв час, утвітити и задоволнити вшиткых. Сяк такой им узнав за положіня дома – в Ужгороді, узнав им за інтриґы, закрытя первої руської каждоденної ґазеты, за повелінку д-ра І. Каминського, навгул узнав им и представив им синизость зрады сех людей рудному народу и принципам… Што робити! Я власно позираву на сесе докус сопокуйно, главноє, народ из нами и мы из народом, а зрады історія знає много…
У вечирі, вєдно из о. Ставровськым и д-ром Цмором, мыся удправили у Johnstown, де у председы І. Ниткулинця (из с. Сериднього удбыло ся засіданя, на октрому мы выробили проґраму до четверга, так як 1-го я повинен уже быти у Чикаґо.
JOHNSTOWN–BEAVERDALE
У суботу, 24 новембра, я быв у отця Игоря Мацка у Бівердейлі, де уд самогом рана принимав свойих земляку. О. Игорь свідомый руськый чоловік, родив ся ун у Америці, но освіту дустав у Пряшові. Сесе не лем красної душі чоловік, но и надзвычайно розумный и діятилный. Ун є председов Карпаторуського Союза у Джонстоні. До полуденка у нас некунчиющі ся нащивы, переговоры по телефону, конференції… треба пудготовити зборы, віча, у цілому окрузі.
У 5 годен вечера мы удправляєме ся у Dunlo, Pa. Чудный край! Высоко, як нашоє Бардієво, розположеноє «верховинськоє американськоє село»… Переятя, што находиш ся на утцюзнині… Туй уже сніг тай морозы, -2* по Цельсію… У горах богатство краю – кокс. Народ, добывающый из горы «чорноє золото», живе у благоучиненых хыжах обществ, што ведут розробку. Мы запросто повертаєме ид І. Михалику, богатому землевласнику из Шариша. У нього бовт, ларьок, богата фірма… и даже зразковоє розведіня куриць. Из усього извлікат ся хосен и єдна куриця, сесе не булше, не менше, як цілый долар. Перегооврили ьсме из Мих. Цингелом, власником кінематоґрафа, у котрому у вувторок повинен удбыти ся наш праздник. Чудливоє діло, такуй наш чоловік, котрый на утцюзнині чуть не умират из голоду, ун и худобный и некултурный, а туй – и културный, и богатый, и пудузятницькый и типирішньый… у нього и власні хыжі, як у «főispana», гооврячи словами сусіду.
У 7 годин вечера мы из о. Ігорьом уже у Ланфері. Ипен такоє гурськоє, малинькоє село». Зайшли сьме ид председови греко-католицької цирькви А. Цингелу, у котрого нас чекав президіум: М. Кмиць, И. Ковальчик и другі. «У типирішньый час Ланфер має пиля 2000 обыватилю – розказує Цингиль. Коли я прибыв сюды, туй жили лем руські из Мальцова, Снакова и другых міст. Типирь сут и чужі, но нас булшина и мы первенствуєме. Робиме 5 дну на тыждинь, зароблявучи пиля 130 долару у місяць. Слава Богу, туй нам ся живе добрі.».
«У мене, як видите, 6 комнат, хыжа приналежит акціонерному обществу, котрому я плачу 8 долару у місяць. Квартира тепла, и укутана по типирішньму. Печі коксові, кокса кулько лем хочу по 3 долары за тону. У кліматичному удношіню мы живеме, як на Бардієвськуй Верховині, ипен тот воздух, сніг тай горы… лем гроши тай роботы туй булше. Я дуже сиринчливый и ліпшого не глядаву, у мене велика файта и усі діти уже вывчині люде… дому ся не лажу».
У силі у нас выбраный на 6 року – бирув (староста) и сторож-поліцейськый, котрый ся выбират на 4 рокы. уни и отвічавут за порядок. Живеме слободно, про нас нико ся не старат, но и нико ся не журит… и не терба… туй каждый робит серйозно, на бітанґство и на «fici» часу не є».
19:07
«Маєме мы и толокы, годні сьме держати худобу, но лем треба про продажу молока и другых продукту дустати дозул у Джонстовні. У нас каждому давут жити и туй, и в городах, чоловік годен найти роботу. Нам, фермерам, не хоче ся лишати рудного земледільства».
Красный живут… я быв дуже радый, што познакомивим ся из «американськов верховинов»… Туй усьо спаса туднушноє богатство гур, иншак сесе бы была ипен тота верховина, што у нас на утцюзнині.
У 10 годин вечера, мы уже дома, туй нас уже чекавут вірникы и знатный баритон, дяк из Beaverdale, Дикун. Ун родом из Руськых Комаровцю, муй земляк. Дикун знає вшиткых нашых діятилю укжгородського округа. Ун дустав добру театралну и музикалну освіту, первый баритон округа, бывшый член групы у «Fоx Theater» у Detroit и навгул дуже інтересный и приятный чоловік.
У неділю, 25 новембра, мене чекала велика робота. У 8 годин рана я уже служив літурґію у цирькви Beaverdal, и я говорив проповідь. Удці, такуй по літурґії, удправив им ся у Dunlo, де по настоятелнуй просьбі вірнику и честованого о. Ігоря повинен быв также выговорити проповідь. У цирьквах добрый порядок и чистота, чує ся глубока и удкрыта віра и богобуйнуй наструй. Накулько читаво народ любит свою віру, накулько рішително ун противит ся латинозаторськым намаганям єписокпа, целібату и иншому, нарушающому права и обряды восточної цирькви. Мене просят, жебы на вічах я также протестовав проти сього усього. «У нас руська віра, руськый обряд, руськый сященик… лем єписокпы и туй, и дома не наші… Мы не знаєме, чим сесе ся усьо кунчит»… говорят вірникы.
У 2 годины мы ся удправляєме у Johnstown, де нас чекат перед «Horvatskoj Halli» велика глота народа.
Печать, як руська, так и анґлійська, повна настоящым націоналным віче. Але єдна из обяв:
ВЕЛИКОЄ НАЦІОНАЛНОЄ ВІЧЕ
у неділю, 25 новембра 1924
У «Horvatskoj Halli» (Cambria City, Johnstown, Pa)
Зачаток у 3 годины пополудню.
Честовані руські браты и сестры на Джонставнськуй околици:
Д-р Фенцик, наш славный и удкрытый руськый патріот, буде май главным оратором на нашому Вічі. Ун розкаже также, што мы повинні робити в будучности, жебы досягти тої ступени, котра юй удповідати. Ораторами будут также и другі вожді нашої руської націоналности.
Проґрама:
- Удкрытя збору ґаздом віче І. Никулинцьом. 2. Окр Сокольськый хор співат «Я русин быв…». 3. Бисіда о. Игоря Мацкова, Beaverdale, Pa. 4. Проф. Дикун, Beaverdale співат народні пісні. 5. Бисіда Михаїла Романа, Conemauoh, Pa. 6. Бисіда д-ра Штефан а Андрійовича Фенцика. 7 Окр. Сокольськый хор співат народні пісні. 8. Бисіда о. Михаїла Ставровського. 9. Заключіня.
По віче удбуде ся велика гостина на честь нашого патріота, д-ра Фенцика. На сюй гостині д-р Фенцик и другі націоналні вожді повідят нам воздушивляючу річ. Вхудна плата на гостину лем 50 центу, на віче 15 центу. Каждый пришедшый на віче, дустане значок руськости.
Комітет.
Подобно наведеному кликаню, не лем у руськых. Нои у анґлійськых ґазетах были поміщині горячі статі кличущі на «Великоє націоналноє віче», кличусі «старых и молодых руськых брату и сестер напаровати ся ид сюй історичнуй події». Много май красных епітету было написано тай сказано на муй адрес, котрі из гордостьов удношу до мойих єднодуммцю и ид тым ідиям, котрі тручавут и воздушевлявут нас. май велика у Америці анґлійська ґазета «Tribune» в номері уд 25. 11.1924 помістилавычеряющу и красну статю (CARPATHO RUSSIAN PEOPLE WILL HOLD BIG MASS MEETING. Dr Stefan A. Fencik of Czechoslovakia Principal Speaker Tomorrow. Is Prominent figure») за мене, за нашу утцюзнину, карпаторуську хыбу и за наступающоє націоналноє віче. Уже по вічови «The Daily Tribune Johnstown, Pa» у номері уд 27.11.1934 деє повный опис торжествам 25 новембра у тому серйозному и прямому тонови, котрый достуный народу, привыкшому быти независимым и привыкшому честовати чужу слободу.
Опис поміщеный пуд заголовком: STEFAN A. FENCIK IS SPEAKER HERE BEFORE BIG CROWD Urges Support of Carpatho-Russians in Political, Religious Demands.. Але невелика выдержка из сиї статі:, Dr Smor of Pittsburgh presented a resolution at the meeting which was unanimously adopted by the group. The resolution asks for the local autonomy which was guaranteed to the Carpatho-Russians by the St. Germaine conference.”
Віче, гостина, тай цілый динь 25 новембра 1924 року дійсно были історичныма. Кулько чуств, воли енерґії, вдохновліня, дисципліны и єдинодушства приявили наші браты, невычерпноє жерело любови и переживаня за свойих страждающых и бідствующых земляку на далекуй утцюзнині, глубокый інтерес за їх долю, желаня прийти їм на помуч. Усьый тот позур, тото правдива руська любезность и гостинность, котрым уни ня удохновили, я из радустьов удношу ся ид мойому твердо любимому народу, котрый я представляв у тот час у далекуй Америці.
«Американськый Руськый Вісник» у №49 уд 6 децембра повностю наводит протокол віча. Протокол занимат булше печатної сторінкы великого формата сьої ґазеты, тому навожу из протокола май яркоє. Перед протоколом секретар усьых віч на Джонстонської околици Михаїл Роман розказує за тото «вдохновляющоє» привітство, котроє было сказано мині присутствовавшыма (пиля 1000 чоловік) на «великому націоналному вічі у Джонстоні». Накурто приводит обсяг моих річей у Дуло, Бівердейлі, Віндлері и пудкреслює слова, сказані мнов на послідньых зборах: «Я єм такым вірующым, як сам наш єпископ, явывшым ся утвітом на злосні выдумкы за мої пристрасті до православя, што ширят наші врагы. Дале дає куртый обсяг мої річі у Централ Сіті. Указує, што на Джонстонському вічі, як и на приведущых, резолюція была принята єдноголосно без єдиного «противного голоса». Накониць, уд имени живущых у Джонстонському округови желає ми здоровя и успіху и заключат словами: «Вы нам указали путь и мы идеме за Вами у борьбі за слободну Карпатську Русь и за слободный восточный обряд».
Проґраму віча удкрыли окружный сокольськый хор из Бівердейля пуд управліньом професора М. Дикуна, проспувавшый по-анґлійськы «My Country» и по руськы «Я русин быв…» и «Сокольські руські». По выступови хора ведучый віча І. Ниткулиниць привітствовав зубравшых ся, указав, што орґанізатором віча є екзекутивный Комітет Руського Дня на Джонстонськуй околици, по чому, по установившому ся звыку, присутствовавшыма были сотворена молитва «Царю Небесный». Первым оратором на вічі, согласно проґрамы, выступив о. Ігорь Мацков из Бівердейля. У своюй образнуй бисіді о. Мацков вспоминат послідньоє реліґіозноє віче, на котрому усьый народ высказав ся проти целібата, и высказує ся из переконаньом, што «Бог поможе нам досягти нашої цілі».
Споминат мадярську орду и высказує переконаня, што «руськов кровльов невозможно перемінити у кров другої народности!». «Мы повинні гордити ся тым, што мы Карпаторуські» – заявляє оратор. Дале, из істинно ораторськым умільством о. Мацков представлят тото кровну скапчаность, котра єствує межи карпаторуськыма Америкы и на Пудкарпатськуй Руси, выяснять потребность пудпоры сьої скапчаности и потребность єднаня и взаємної помочи. «Я увидів – говорит оратор, – што д-р Фенцик має чисту руськость. Його ціль, жебы усі мы, карпаторуські, туй у Америціи у старому краю были орґанізовані. Д-р Фенцик скапчує Американську Русь из Пудкарпатськов и сим путьом поможе досягти слободу про нашых брату и сестер у старому краю, а нам досягти побіды над целібатством». Свою прекрасну річ, вызвавшу голосні рукоплесканя, о. май ков кунчив словами: «Мы – Руські и за руськость готові умерти!»
Слідучым оратором быв о. Іоан Сорока из Дженерс. Сущность його річі: «Наш руськый народ много страдат, ун ся находит у смутному положіню. Мы маєме руського Моісея, котрый хоче спасти, дати нам совіт, жебы мы не стратили наші руські ідеалы и традиції. Мы не повинні пропасти, нико не може нас скітити. Наша руськость буде жити во вікы. Ко завів межи руськыма суєту? Не народ! Руськый народ добрый,
чесный и боголюбивый. Врагы, паскудота учинили суєту. Сященикы повинні быти вєдно из народом, а народ из сящениками. Мы не рутены, не русины, не словакы, не москвофілы… Мыі руські! Най живе Руськый народ и най ищезнут його врагы! кідь будеме обєднані, мы усі руські будеме жити благополучно».. Річ оратора была укрыта голосныма рукоплесканями.
Дале из великым успіхом зась выступив Соколькый хор пуд управ. проф. Дикуна, котрі співали пару народных співанок.
Третьым оратором выступив о. Михаїл Ставровськый, котрый у своюй річи констатировав тото смутноє положіня, котроє учинило ся у старому краю. Констатировав нежеланя дасти возможнсоть руськым людям учити ся по руськым учебникам и на руському языкови и за противодійство и нежеланя признати карпаторуськых руськыма. Оратор призывав ид єднаню и орґанізованости. Выражаючи переконаня, што (при єднаню) не є того врага, котрый бы муг нас перемочи». «Я типирь привітствую д-ра Фенцика, – кунчат оратор. Ун прийшов сюды про націоналну місію. Нам треба ити из вождями, межи котрых находит ся наш д-р Фенцик. Твердым и удкрытым предводитильом и вождьом є д-р Фенцик. Нам треба пудпоровати його ідеї на 100 процентув». Річ о. М. Ставровського заслужила довгі и голосні рукоплесканя.
По річі о. М. Ставровського, Соколный хор зась співав пару народных співанок.
Четвертым оратором быв д-р А. М. Цмор, котрый повів: «Вы на реліґіозному народному конґресі рішили по предположіню о. Ставровського орґанізовати Карпаторуськый Союз на туй основі, што «Мы усі руські». Тота чорна рука, котра преслідовала нашых брату и сестер у старому краю, ділит нас и туй, у Америці. Дале нам невозможно терпіти ренеґату у нашуй народности и реліґії. Нам треба бороти ся скапчано. Руськость и восточность скапчані до вєдна. Мы маєме щирого патріота д-ра Фенцика, котрый робит, жебы помогти руському народу у старому краю. Мы просиме Вас, жебы Вы приняли резолюції нашого конґреса. Вы зробите сесе первыма у Америці». Принимавут єдноголосно Слідучі резолюції:
Резолюція народных збору американськых карпаторуськых, удбывшых ся 25 новмбра 1934 у Джонставні, PA.
Мы стойиме на основі културного и націоналного єдинства усього руського народа без розлукы віроисповіданя, містопоходжіня, языкового діалекта авадь політичных переконань.
Мы вызнаєме Карпаторуські Союзыу Америці єдиныма повномочныма орґанами и представитилями волі и переконань карпаторуськых у Америці у усьых народных, културных и політичных ділах, дотуляющых ся рудної земли. Также візнаєме Карпаторуські Союзы главным направляющым фактором про направліня и сосредоточіня волі у американськуй політиці у ліпшому інтересови и на хосен нашої славної адаптованої утцюзнины Злученых Штату, пуд флаґом котрого мы маєме таку слободу, яку руськый народ не мав ниґда.
Мы одобрюєме и обіцяєме пудпоровати діятилность Карпаторуськых Союзу. Одобряєме и устав и вымагаєме, жебы у інтересах карпаторуського народа у Америці ив старому краю уни продовжали свою роботу выйимково у рамках Чехословацької республікы.
У наслідок того, што карпаторуськый народ дустав вызнаваня народных прав и самоуправліня (автономію) про свуй карпаторуськый народ, живущый на юг уд Карпат, мы на основі сього моралного обовязку и на основі того факта, што у 1918 році, коли доля карпаторуського народа, живущого на юг уд Карпат, была рішена, наш голос быв признаным на усьых межинародных форумах правилным и законным, мы типирь констатируєме, што май широка автономія про Пудкарпатську Русь, дана мирныма договорами, заключеныма и пудписаныма у Сен-Жермені у 1920 році, ищи до сього часу не осуществена Чехословацькым правитильством так, якза сесе говорят параґрафы 3, 1-9 нагаданых мирных договору, хоть чехословацька конституція была складена из візнаваньом автономії Пудкарпатської Руси так, як сесе ся говорит у указаных параґрафах мирных договору. Днись мы констатируєме тото, што чехословацькоє правитильство не выконало обовязкы чехословацької державы удносно Пудкарпатської Руси и продовжат таку політику, котра намагат ся ид націоналному и політичному ослабліню карпаторуського народа у Чехословакії, жебы зробити автономію безпредметным ділом. Мы проти такої політикы чехословацького правитильства протистуєме.
Вымагаєме уд чехословацького правитильства осуществити у гатарах свого штату широку автономію про Пукарпастьку Русь у смыслі мирных договору, заключеных и пудписаных у Сен-Жермені, в смыслі чехословацької конституції, у смыслі справедливости и народної чести.
Вымагаєме спираня чехословацької політикы розділіня, котра розбиват на части політично, културно и по языку карпаторуськый народ.
Вымагаєме єднаня усьых етноґрафічных руськых територій у єдну область автономної Пудкарпатської Руси уд Попрада до Тисы на основі чесного и справедливого народного перепису, проведеного Комітетом, складающым ся на половину из карпаторуськых політичных представитилю.
Вымагаєме ввести у усі уряды и школы руськый літературный язык. Вымагаєме фаворизації русинізації авадь словакизації карпаторуського народа. Вымагаєме, жебы шкулні книгы были выдані на правилному руському літературному языкови. Также вымагаєме, жебы законы, урядні розпоряджіня, были выдані на руському літературному языкови.
Вымагаєме руські школы про карпаторуського народа из руськыма професорами и учитилями. Вімагаєме, жебы у Ужгороді были основані юридичный и філософськый факультеты університета на руському языкови.
Вымагаєме ошколованя руськых солдат на руському языкови.
Вымагаєме назначіня ґубернатором Пудкарпатської Руси чоловіка из кріпкыма руськыма переконанями и из май великыма правами удносно адміністрації Пудкарпатської Руси. Губернатор повинен мати право назначіня усьых уряднику у автономнуй Пудкарпатської Руси.
Назва Пудкарпатської Руси повинна быти Карпатська Русь.
Вымагаєме назначіня карпаторуського руськых переконань міністром Карпатської Руси и такый повинен быти членом чехословацького правитильства.
Вымагаєме ревізії земелної и лісової рефрмы, озаконіня планомірної помощи так, як сесе требовало ся резолюціями зїзда централної руської рады в Ужгороді, 8 мая 1934 року. Навгул вымагаєме, жебы чехословацькоє правитильство усьыма силами намагало ся ид поліпшіню соціалного и економічного положіня пудкарпаторуського народа по указаням знатных політичных карпаторуськых предводитилю.
Вімагаєме назначіня єдного карпаторуського у чині консула у Чехословацькоє делеґатство у Вашингтоні и єдного у чині консула у піттсбургськоє консульство Чехословацької Республікы. Из смутком констатируєме, што хоть у Злученых Штатах находит ся приблизно 500 000 карпаторуськых, у заграничных урядах не находиме не єдного карпаторуського и леґдвы там мож найти чоловіка, котрый бы муг говорити по-руськы.
Призываєме правліня Карпаторуськых Союзу, жебы за наші резолюції уно вірно увідомило Чехословацькоє правитильство и усі політичні партії у Чехословакії, также правитильства усьых держав, пудписавшых мирні договоры у Сен-Жермені и Ліґу Націй у Женеві.
Призываєме правліня Карпаторуськых Союзу, жебы онги представили картину смутного положіня подкарпаторуського народа правитильству Злученых Штату, особенно славному нашому президенту Ф. Д. Рузвельту на туй основі, што мы, американські карпаторуські, согласили ся на прикапчаня нашої рудної земли ид Чехословакії по совіту и желаню бл. Памняти президента Вудро Вільсона. Мы віриме, што президент Злученых Штату благосклонно уднесе ся до діла нашого народа и найде спосуб подати свою высоку моралну помуч карпаторуському народу.
Призываєме карпаторуськый народ у Америці приняти и одобрити на другых зборах наші резолюції. Просиме нашых брату и сестер у старому краю зєднати ся так, як мы тото зробили у Америці.
Уд имени Націоналного Віча Джонстонської околиці:
Иван Ниткулиниць, председа,
Михаїл Роман, секретар.
Дале председа Ниткулиниць представив Михаїла Романа, секретаря Руського Дня Джонстонської околиці и секретаря сього віча. Пан Роман говорив по-руськы тай по-анґлійськы. У своюй руськуй річи ун осуждав предатилю руського народа. «За тридцять року серебрянику сесі іуды руськости продали нас, и на хресту сепаратизма розпинавут нас и нашу руськость дома тай туй». Казав, што мы не повинні ганьбити ся нашої руської націоналности тому, што руськый народ дав всесвітнюй културі много літературного и музикалного богатства. Свою руську річ ун кунчив Слідучыма словами: «Мыся зачали єднати и скапчано бороти ся на полі руськости. Не будеме ся дробити. Наш Духнович казав: «Не лиши свуй руськый народ, буду йому вірный и хоть не будеш богатым, но будеш сиринчливый». Мы Духновичу на тото утвітиме: «Духнович, мы не лишиме наш руськый народ, мы є тай будеме му вірні. По-анґлійськы г. Роман накурто перераховав усьо тото, за штос я говорило на даному вічі и нагадав руськуй моложаві, жебы уна не забывала свого славного руського походжіня. Річ была покрыта рукоплесканями.
По сьому председа Ниткулиниць представив нашого славного гостя руського патріота о. д-ра Штефан а А. Фенцика. Усьый народ устав и стоячи привітствовав свого народного вождя голосныма рукоплесканями.
«Дорогі братя и сестры! – зачав д-р С. А. Фенцик. Словами нашого славного писатиля Гоголя я начинаву свою річ: «Слава Богу, што мы руські!». Лем тот народ має право на живот, котрый має історію, ідеалы и традиції. Наш руськый народ являє ся єдным из май великых народу світа. Но сись руськый народ усяды бідує. Ун докус розбитый и многі думавут, што сись народ не выдержит….
Я приніс Вам из старого краю горячу любов…
Прослідім важні моменты нашої руської історії.
За руськый народ споминат ся ищи у 5 и 6 стороччу. Наш руськый народ быв первым, принявшым християнство. Тот руськый народ быв жертсвов у борьбі проти язычнику, монґолу и татар. Собов ун боронив културу Європы и свідователно културу Америкы. Росія фурт пудвергала ся нападам врагу и сесе заставило нашых предку поселити ся у Карпаты…
Коли мадяре прийли и завладіли Карпатами, уни ся обідили, што руськый народ културно и реліґіозно розвинутый и независимый. Наші предкы говорили выйимково по-руськы. На Карпатах в Мадярщині были лем руські монастырі и робили лем руські сященикы. У 9 и 10 стороччі на мадярськуй території, особенно на Карпатах, уже єствовала руська віра, руськый язык и руська держава…
Наша руська цирьква на Пудкарпатськуй Руси ипен така, як и в Росії. Наші звыкы, наш восточный обряд и наші привычкы также єствуют у Росії. Руськый народ фурт ся держав без компромісу. Другі народы и инші областыі зачали ся бояти руськости. По французькуй революції, єден из писатилю писав за руськый народ Слідучоє: «Кидь сись руськый медвідь стане на ногы в Європі, тогды зачне ся велика держава». У первый раз Європа прославлят Росії, коли тота одержала побіду над Наполеоном…
Я слухав річ у Нью-Йорку за безсмертный твур Л. Н. Толстого «Воскресіня». Главный герої сього твору Димитрій Неклюдов пуйшов у Сибір, жебы покаяти ся у свому гріхови преслідованя Катюші. Ракушакы и мадяроны тоже повинні были удправити ся у Сибір, жебы каяти ся у свойих гріхах за преслідованя руського народа. Чому Вы пуйшли у Америку? Вы прийшли сюды тому, што дома Вас мучили и преслідовали націонално и културно…
Туй, у Америці, каждый народ слободно орґанізовує свої цирькви. Туй руськый народ любит свойих сященику и боре ся за свої права. У нашому сердцьови живе руськость, любов до віры и до Христа…
Нам треба орґанізовати ся на націоналнуй платформі цирьковної слободы про Вас и націоналної слободы у старому краю.
У нашуй історії не є момента, коли мы сумнівали ся у руськости. «Мы можеме дустати нашу націоналну слободу у Чехословакії, а Вы цирьковну слободу, лем лишавучи ся на націоналнуй руськуй платформі». Старайте ся учити вашых діятилю так, жебы уни любили руську културу. Културна и економічна будучность находит ся у Росії. кідь имня руського народа старавут ся скітитиЮ та итак уно буде єствовати и воскресне из мертвых». От. Д-р Фенцик награжденый довгыма рукоплесканями за свою поучителну лекцію. Публіка гойкала: «Слава д-ру Фенцику!»
По сьому, пуд час демострованя картин из живота старого ркаю, Сокольськый хор заспівав пару цирьковных піснепінь и народных співанок. Народ быв радый видіти картины старого краю, свойої рудної земли.
Віче кунчило ся ввыголошіньом и співаньом многолітя д-ру Штефан у А. Фенцику и молитвов «Достойно єсть».
Так описує у «Американському Руському Віснику» віче у Джонстоні Михаїл Роман, секратер сього віче…
У вечирі того ж дне, удбыла ся гостина. Наструй на гостині быв бодрый, житєрадусный и веселый. На гостині межи иншым выступав пуд управліньом А. Гутник хор, котрый співав много співанок и в їх числови много сатеричных куплету, у котрых ся дустало многым и в тому числови целібатникам. Выступали декламаторы, гооврили річи, ріков ся лляли розказы из місного живота. Туй, на гостині, ищи май різко и май ясно обмальовав ся непримеримый наструй віруючых по удношіню ид привержинцям целібата, латинізації, русинізма и усього антируського и антивосточного. Про приклад наведу пару шаришськых народных куплету, котрі хоснувут ся великым успіхом межи місної публікы и ясно указувут наструй послідньых:
Йшов целібатник до пувниці
Пурвав ґаті й нагавиці…
Целибатом до каміна,
Най ся сушит як сланіна.
Целібатник… мадяр
Не хоче женити ся…
Лем му треба
На карк… ланцуґ завісити…
Наш отиць Бискуп… великый пан
За латинськый обряд… лем ун сам,
Але пред ним народ и наша застава…
Най вам, руськым вождям, Бог помага…
На многая літа…
Розказовали, як єдного сященика жоны не пустили у неділю у цирькву служити богослужіня, не платят му гроши и вымагавут го удалити, обвинявут у русинізму, латинізації и целібатництві…
Школа у Америці
У пониділок, 26 новембра я робив у хыжи отця Мацка. Єднакож и туй ня находили и нащивам не было кунця. У часности треба ми было гооврити из учитилями и многоє узнати уд них за американську школу. Учитиль-дяк И. М. Дикун много ми інтересного розказав за воспитаня дітий у Америці. У елементарных школах туй принятый выйимково ґлобалный метод, школа ся складат из 6 елементарных класу, 3 выщых класу и 3 старшых класу. Дале діти идут у чотырьохкласный коледж авадь університет. Узнаву, што в Джонстоні є и руська цирьковна школа. Діти туй держат ся май слободно, чим у нас и производят переятя смілых и розумных. У сьому я обідив ся из говорінь из дітьми отця Мацка. Діти туй сокотят и дозиравут їх. Пиля каждої школы стойит спеціалный поліцейськый, котрый, коли діти идут из школы, спират и регулює двиганя у інтересах безпечности дітий. Тай и старші у Америці любовно и сокутливо сокотят діти на улицях. Єднакож діти на тулько шустрі и смілі, што часто злохоснувут тым покровитильством, котрых ся хоснувут и, бавлячи ся на самуй середині улиці, нарушат двиганя авадь жорстоко ся платит. По кулькости научного матеріала американські школы стоят ниже європейськых, но про практику живота уни май приспособлині. У американськых школах дітям не задавут урокы дому. Усьо ся учит у школі, а дома повинні уддыхати авадь бавити ся. Діти туй надзвычайно наївні и прості, так плыном бисіды из ними уни кликали и мене ся бавити.
Українськоє звіданя у Америці…
Пополудню, мав им припадок говорити из єдным из американськых українськых «вождюв».
Вождь ся представив «самостійником», доста інтеліґентный чоловік, имня котрого по ясным причинам раз не публікуєме. Бисіда из ним проходила выйимково на руському языкови. Тоты мыслі, сообщіня и признаваня, котрыма послідньый поділив ся зо мнов: «Рим нас лишив у тяжкому положіню… У 1924 році быв назначеный єпископом українськый сепаратист из Галичины д-р К. Богачевськый… Ун нараз зачав проводити у цирькви латинізацію и целібат и из 70 приходу, 40 го лишили, перейшли у православя, тогды мы увиділи, што значит політика дакотрых сященикув… «галицькый кафтолизм». Жаль, што єп. Жук, первый єпископ из українськых націоналісту, умер… было бы инак… Богачевськый типирь у такому тяжкому положіню, што мусит сам єден «колектовати» у цирьквах… сесе ниже достойности єпископа… Йому нико не вірити и не честує не його, не його орґан «Америка». У цирьквах иде велика аґітація за «велику україну»…, українські ґазеты ( а їх приблизно пять, точно повісти не мож, так як выходят уни нереґулярно), як «Сводоба», «Америка», «Народна Воля», «Чтоденні Вісник» и другі гойкавут и шумлят, но порядка не є неякого, не є ідийных вождю и не є самых ідий, так што українськоє звіданя являє ся мертвым звіданьом у Америці. Збирали и гроші на «велику україну», но пропали и гроші и україна…, «украли» усьо. Не є школы, не є здушевліня… старшина воліє дасти свойих дітий у анґлійські школы. Молода українська ґенерація и знати не буде за україну, котрый не є и не буде… Мы знаєме, што українськоє звіданя є результатом німицькойполітикы, Гітлер пудпорує ї… удті и гроші…
Были мы на Вашому праздникови у Джонстоні, было там много українцю и усі уни были одушевлині, так як чуствувут и розумівут, што Вы праві… лем єдинство руського народа годно нас спасти».
Много інтересного и важного розказав ми «вождь українцюв», у часности поділив ся из мнов красным матеріалом удносно Пудкарпатської Руси.
DUNLO, PА
У вувторок, 27 новембра, мы удпразновали первый Руськый Динь, «американської верховины» у Dunlо, Pа. Туй нас стрітив наш земляк. Властник місного кінематографа Михаїл Цинґел. По приєздови мы нараз удправили ся у цирькву, де быв «параклис», а пак у грубому залі сього малого села. Село нараховує не булше 2000 обыватилю, но зал кінематоґрафа не хуже нашого «городського театра» у Ужгороді.
Зал переповненый… и не лем руськым продавут «тикеты», туй присутствуют и словакы, и німці, тальянці и представитилі многых другых народу. Зборы удкрыв о. Ігорь М. Мацков, котрый у краснуй бисіді, казануй на анґлійсьокму языкови, розяснив значіня руської културы у Америці. По ньому говорив представитиль округа и Руського Дне І. Ниткулиниць (родом из Середнього). Послідньый, рішително и убідително высказавши ся за руськость, призывав усьых писати свойим рудным на Пудкарпатську Русь и призывати їх ити за руськость и за словянство. Дале говорили Петро Шоппій, Михаїл Роман, делеґат и секретар из Conemough, Pa и многі другі.
Накониць, пиля пядисят минут тягла ся моя річ, котру я кунчив демонстраційов фільму из живота Пудкарпатської Руси.
У Матеріалному удношіню зборы превзошли усі чеканя и наш ґазда зобрав не мало доларув…
У вечирі мы были гостями Ценґела и, коли їли чудесну ковбасу «михайлика», тепло и уютно бисідовали из земляками до пузньої ночи.
BEAVERDALE, PA
У середу, 28 новембра, наш ґазда о. Ігорь Мацков заняв ся пудготовков великого Руського Дне у свому силі Бівердейлі.
Ранішні ґазеты извістили за мої далші выступы. (Наводиме содержаня сих обяв без перемін, як історичні документы про нашых американськых робутникув).
Так у «Руському Американському Віснику» читаєме: «Великоє руськоє віче удбуде ся у четвирь 29 новембра у Руськуй Гали, Віндер. – Зачаток у 2 годины пополудню. На вічі буде присутствовати наш великый руськый патріот д-р Штефан А. Фенцик и повість річ за наші націоналні діла. Кроме того укаже нам фільм из старого краю. Приходіт усі, руські братя тай сестры, укажіт Вашу руськость и послухайте великого и славного вождя из Карпатської Руси. Вас усьых кличе Комітет: Андрій Сабо, Андрій Тимко, Георгій Балог, Павло Федорушко». Тай друга обява: «Д-р Штефан Фенцик прибуде у Binghamton на великоє народноє віче. Усі руські люди у Binghamton-Endicott и в околицях извіщавут ся, што уже приступлено до пудготовкы проґрамы Великого Народного Віча, на котрому главным оратором буде великый сын, патріот и вождь карпаторуського народа д-р Штефан Андрійович Фенцик. Руськый Народ! Паруй ся до встрічі сього славного труженика и чудесного оратора. Узнаєш из його уст, як живут наші рудні браты у Карпатськуй Руси. Д-р С. А. Фенцик прибыв из рудної земли, жебы пробудити нас уд глубокого сна. Ун представив нам ясну картину бідованя нашого карпаторуського народа. 18 новембра у цирьковнуй будові сятого Арх. Михаїла у Binghamton, удбыли ся зборы представитилю тутешных парохій и обществ, на котрому быв выбраный комітет про кликаня д-ра Фенцика на нашоє віче. Уже ся вшитко парує. Руські люде из нетерплячков чекавут динь, коли уни учувут нашого будитиля и страдальця за наш руськый язык, за руськоє діло и за права Карпатської Руси – д-ра С. А. Фенцика. Выконавчый комітет».
Туй читаєме обяву Комітета из Чикаґо: «Д-р Фенцик на Чикаґськуй околици. Лекції д-ра Фенцика на Чикаґськуй околици удбудут ся, як ся предполагало: 1 децембра, Ґері, Індіана у 8 годин вечера у Мадярському домі на 11-туй Ґарісон улици. 2 децембра у Чикаґо, у 2 годины пополудню у Paradise Hall 52 ulica I So Danes Ave. 2 децембра у Whiting, Indian у 7:30 годин ввечера у Словянському домі. 3 децембра у East Chigago, Ind у 7:30 годен вечера у цирьковнуй будові. 2 децембра у Whiting, Indianа, на честь д-ра Фенцика буде гостина у будові Михаїла Примиха. На сесю гостину кличут ся усі руські браты и сестры. Ко буде мати дяку быти на гостині повинен записати ся уWhiting, Indian, у Гайсак у Ґері, Індіана, И. Баранкова у Чикаґо ІІІ, у Калиняка, у Індіана Гарбор, у М. Примича.
На выщенагадані лекції д-ра Фенцика кличе ся усьый руськый народ из Чикаґської околиці. Укажеме браты и сестры, што у нас є любов до руськости и што нас інтересує доля и живот нашых брату вит сестер старого краю. Из лекції д-ра Фенцика Вы дустанете точну уяву про положіня у старому краю и науку у нашых народных діятилях. Просиме и нашых словянськых брату и сестер прийти на сесі лекції, так як и про них буде хосенно тото, за што розкаже д-р Фенцик. Комітет».
У 8 годин вечера удбыв ся Руськый Динь у Бівердейлі, прошедшый надзвычайно удачно благодаря тому, што в сись динь быв американськый державный праздник «Динь благодарности» и чилядь была слободна уд роботы и талантованя. На Руському Дньови у Бівердейлі присутствовало много гостю из околиць, было сказано много прочуствованых и теплых слу за руськость и за єдинство руського народа. Орґанізатор Руського Дне о. Ігорь Мацков, прекрасный орґанізатор навгул, и туй проявив свої орґанізаторські таланты и порядность. Торжественні празднчині зборы были закрыті председов Андрійом Суличом.
WINDBER, PA
У четвирь, 29 новембра, мы из делеґатами удправили ся из Johnstownaу Windber, де у 3 годины пополудню удбыли ся торжественні зборы. У Windber живе до 300 руськых файт и живут бы туй проходив супокуйно, кідь бы не о. І. Лой, місный сященик, котрый свойим русинізмом и вызнаваньом целібата нарушат общый супокуй и вызыват недовольство и суєту. Зал торжественных збору переповненый, усі, як єден, єднодушно демонстровали за руськость и за руськоє єдинство. Председа І. Сабов, коли удкрыв зборы, передав слово о. І. Мацкову, дале говорив о. Ставровськый, М. Роман, Г. Яшков и другі. Зборы єднодушно приняли резолюцію.
CENTRAL CITY, PA
У 7 годин удбыла ся гостина, а у 9 годин мы повинні уже были быти у Central City на зборах.
У Central City нас чекали гр-кат. Сященик о. Д. Дубай вєдно из православным сящеником о. І. Кучарськым и великоє число віруючых. Глота чиляде, грубый пудйом, оживліня и вдохновліня. Туй о. Д. Дубай являє ся місіонером руськости. О. Дубай удкрыват зборы и передає слово председови Волчку. Дале говорят о. І. Мацко, И. Скиря, И. Ниткулиниць, І. Тельманич, о. Кучарськый, В. Лудка, Анна Гутнич, І. Ганій, о. Ставровськый, И. Савулич, М. Роман и другі. Резолюції были приняті єдинодушно. Пиля 12 годин, пуд звукы красного хора пуд управліньом учитиля В. Бабиля (из Свидника) и прекрасного баритона соліста І. Дикуна, торжествині зборы были закрыті.
[EAST] CHICAGO, IND.
У пятницю, 30 новембра, рано иду на вокзал про удправлу у Чикаґо. Шустро пролитіли 850 кілометру. У вечирі я уже у сьому грубому, третьому по величині и кулькости людности, городі світу. Город лежит на берегови озера Мічиґан, по своюй ґрандіозности, красоті и величині (4 мільйоны обыватилюв) ун производит незруняємоє переятя, сесе другый Нью-Йорк. Не чудно, што сись город быв выбраный про орґанізованя всьосвітньої выставкы.
У суботу, 1 децембра, у 7 годин рана на вокзалі чекат ня І. Примич (родом из Андрашовиць), из котрым удправляєме ся у Ґері, Інд. Примич у Америці из 1900 року, занимат у городі місто судді, ун председа Русього Дне, розумный и діятилный наш земляк, заробившый туй великый авторитет и вплыв.
До 14 годин мы стараєме ся нанести візиты нашых чикаґськым діятилям. Межи иншым нащивили и о. Тегзе, котрый не є нашым сторонником. Усяды, у кого лем мы не были, слухали єдинодушный осуд такых діятилю, як Папп Шандор, редактор Просвіты, «славный русинськый аґітатор», «целібатник» и противник усього руського. Не никаючи на аґітацію посліднього и подобных йому, народ густыма глотами зобрав ся у 7 годин вечера у Ґері, Інд, де пуд предсідатильством І. Примича удбыла ся моя лекція. Кроме мене на зборах говорили: о. Довгый, о. Луцик, о. Кедровськый и Г. Гвоздяк.
У неділю, 2 децембра, присутствовав на літурґії и говорив проповідь у Гарборі. По літурґії удбыли ся зборы. Усяды на улицях мож было видіти афіші Слідучого содержаня: «Усі пуйдеме на лекцію д-ра С. А. Фенцика! Ныні у vo Paradise Hall 52 ul. S So. Damen Ave удбуде ся лекція д-ра Штефан а А. Фенцика, прибывшого из Пудкарпатської Руси сообщити нам за положіня нашых брату у старому краю. Зачаток лекції у 2:30 пополудню. Вход безплатный». На сих многолюдных зборах выступали: Г. Гвоздяк, о. Симков, о. Луцик, П. Боденчак, В. Кумяк, о. Архимандрит Тимон, о. Долгый и много другых. На усьых нас грубоє переятя вызвав выступ В. Скларія, котрый коли жив у Вел. Шарді цімборовав ся из Андрійом А. Фенциком, мойим дідом.
Такой того дне, у 7 годин вечера, удбыла ся моя третя лекція у Whiting Indiana у Словенському Домі пуд предсидатильством о. І. Долгого..
На сих торжественый зборах присутствовали пуд предводитильством о. Ф. Брадача усі словакы, чехы, много леґіонеру и словацькых націоналісту. О. Брадач, вождь словацькых автономісту тепло привітствовав нас, як руськых націоналісту и усі чехы и словакы привітствовали во имня словянського єдинства. Дуже добре говорили І. Примич и Г. Бодинчак, котрі пудкреслили, што мы, карпаторуські, являєме ся руноправныма з чехами и словаками, якже ся являєме основатилями Чехословацької республікы и желаєме кооперировати из чехами и словаками на принципах словянського єднаня и равенства. Богужаль, сесю ідию словянського єднаня пудрывают и убивают чехізація, словакізація и инше. Усі присутствовавші из великым чосуством ся удносили ид высказаному, а чехы и словакы вєдно из нами єднодушно демонстрировали за автономію.
У 10 годин вечера удбыла ся читаво удачна гостина, на котруй мині было передано 300 долару у знак признатилности за мою роботу про націоналноє двиганя на Пудкарпатської Руси.
У пониділок, 31 децембра, я уддавав авізиты робутникам нашого двиганя, такуй у вечирі удправив ся у Ґері, Інд., на гостину, на котруй ня тепло и радосно стрітили, и Слідучі особы обіцяли коопорацію тай пудпору: Райланд, Припинов, Горкавый, Баранков, Примич, Долгая и многі другі.
У вувторок, 4 децембра, по літературі у East Chicago, де я говорив проповіді, удбыли ся важні зборы у Habor Indiana, де у 8 годин вечера до 12 годин ночи, я, на повноє своє зачудованя и радусть, чув многочислині привітствованя на адрес нашої Утцюзнины, Пудкарпатської Руси.
У середу, 5 децембра, у 9 годин рана я зась у Чикаго у генералного секретаря П. Калиняка, де треба было розобрати и проштудировати доста тяжку проґраму предстоящої роботы.
У 6 годин вечера удбыла ся гостина. По котруй удбыло ся доста важноє засіданя по вопросам далшої совмісної діятилности на хосен старого краю, Пудкарпатської Руси. На засіданю говорили: Примич, як председа, П. Калиняк, котрый як секретар, предложив проґраму роботы и сердечно ня закликав ищи раз прийти у Чикаго, дале говорили: В. Склар, П. Бодинчак, М. Юрищак, І. Кабіцькый, А. Югас, С. Лажо, І. Кузьмак, Г. Гвоздяк и многі другі. Тепло протекло засіданя, зогрітоє общым желаньом помогти свойим близькым, свойим землякам.
Четвирь, 6 децембра, я посятив біглому осмотру Чикаго. кідь бы я хотів описати усьо тото, што я видів у сись динь, усьо, што чу за Чикаго, та про сесе бы треба было потратити много-много часу тай турда. Мавучи на увазі ціль свого труда, я лем накурто, попробуву у пару шорикахобняти необнятоє. Чикаго другый город у Америці по величині и ачий первый по красоті. Розліг ся ун на грубому пространстві, и росте не по дням, а по годинам. Жебы пруйти красный парк, у котрому была розміщена світова выставка, треба пруйти не менше 20 кілометру. Будову выставкы типирь розбиравут, айбо и типирь ми удало ся увидіти цілі городкы, вывезині из Європы, Японії и так дале. Пороззирав я парк, зоологічный сад, пару музею, а пополудню быв на сільсько-ґаздувськуй выставці и на скотобойні Swift et Company – 1861.
На выставці я оцінив «американську аграрну політику». Робота туй веде ся у неміряных про Європу, не говорячи за нашу утцюзнину, розмурах. На выставці експоніровали сотні тисяч рогатого скота, коню и другых представитилю звіриного царства, служащых на хосен людства. Такуй туй лабораторії, позволяющі переобідити ся у всьых способах изглядованя тай переробкы хосенных продукту.. Безчислена бібліотека май рузнообразных книжок и брошур, не лишающх у тіни не єдного вопроса сільського ґаздувства. Видна неспирающо ся робота, знаня, опыт тай пудузятництво многых тисяч просвіщеных земледільцю.
Ґрандіозна скотобойня по свому технічному оборудованю, ґіґієні и грубуй кулькости неперерывно выконуючої нив роботы превзойшла усі подобні основатильства у Європі. Сесе май велика и совершенна скотобойня у всьому світі. Скотобойня плыном лем єдної годины убиват 800 свини, 900 барану и 400 голу великої рогатої маржины. Фермеры заключавут из обществом, владіющым скотобойню контракт, в любый час направлявут туды свою худобу, такуй туй продавут, хоснуючи ся уд общества всьовозможнымауказаніями тай совітами и матеріалного обезпечіня.
У сись динь мині удало ся быти ищи в май великому кінематографі «Revue Chicago», попозирати пару балету и видіти ґрандіозні світові рекламы, подобных котрым не є в Європі.
У пятницю, 7 децембра, вєдно из о. Симковым и П. Денисом мыся удправили у Easl Chicago, де удбыли ся великі зборы и гостина у Павлишина, богатого карпаторуського ресторатора ученика учитиля Фаринича у Бехерові. На зборах выступили из бисідов: о. Долгый, о. Симков, о. Пшенищук и римо-католицькый плебан о. Млинарович, вождь словаку.
У вечирі мы были в гостях у о. Млинаровича, де вела ся доста інтересна бисіда по вопросам русько-словацької конференції, справедливому удношіню, особенно межи сими двома сусідньыма словянськыма народами и справедлиовму розґраничіню їх дивотськых звідань и території. Сердечный и задушевный тон бисіды лишив у мині незабываємоє приятноє переятя. О. Млинарович дав обіцянку, як вождь словаку у Чикаґо, приняті усі міры про справедливоє рішіня сих актуалных звідань.
У 11 годин вечера я выїхав поїздом у Detroit.
DETROIT. MICH
У суботу, 8 децембра, у 7 годин рана у Detroit, на вокзалі мене уже чекала делеґація из Войтко, Г. Каплуна, І. Себена и другых, котра предложила мині ниже Слідучу проґраму и афішу: «Великоє націоналноє віче у Детройті у неділю 9 децембра 1934 року у Словянському залі на Strong I Frontena – зачаток у 3;30 пополудню. Дорогі руські и словянські браты и сестры! Як Вам извісно, наш щирый патріот д-р Штефан А. Фенцик нащивит наш город, жебы розказати нам за наші народні діла и указати фільм из живота нашого народа у страрому краю, котрый бідує там, на Пудкарпатськуй Руси.
«Приходіт усі на сесе важноє віче! Воздаме честь д-ру Штефан у А. Фенцику, борцю нашого многострадалного народа.
Иван Г. Плавчан, главный председа «Єднаня» у штаті Мічаґан удкрыє віче привітственов річов.
Хор цирькви Сятого Отця Миколая пуд управліньом професора Ивана Мацека заспіват пісні.
Привіство ораторами д-ра Штефан а А. Фенцика.
Хор цирькви Сятого Михаїла пуд управліньом О. П. Ткача проспіват пісні.
Лекція и річ д-ра Штефан а Андрійовича Фенцика, славного руського патріота.
Хор цирькви Сятого Духа пуд управліньом професора Данила Янушкевича проспіват пісні.
Закрытя збору річов Ивана Г. Плавчана
По вічови удбуде ся гостина на честь нашого милого гостя, смілого борця нашого народа, д-ра С. А. Фенцика.
Вхудна плата на віче 15 сантиму. За сесю платку каждый дустане значок. Вхудна плата на гостину 50 сантиму.
Уся чиста прибыль иде на народні цілі у старому краю.
Каждый руськый и кажда руська по походжіню и переконаню повинні прийти на віче тай гостину!
Каждого буде щиросердечно привітствовати Комітет!
До встрічі! Георгій Присташ, секретар.
Из вокзала мы прямо удправили ся на квартиру о. І. Сокола. Там нас чекали пані Сокол и Віра Сільвай, онучка нашого писатиля. Єднакож, на великый жаль, сись потомок нашого славного руського писатиля дуже ся пропитав «американськым» духом, мало знає історію свого народа, а што хуже усього, впитав у собі шкудливу пропаґанду русинізма. Но итак у сьому припадку живитилна стрія націоналного выдроджіня имила ся у її душі и заставила пуйти на встрічу нашым ідиям и намаганям.
Detroit красный город из полумільйоннов людностьов. Сесе центр автомобілного май строваня. Туй зосереджині грубі фабрикы, выроблявущі мільйоны машин. Усьый живот сього города зосередженый кругом інтересу такых колосу автомобілного май строваня, як Ford, Plymuth, Dodge, Chevrolet, Chrysler, Packard, Hupmobile и другі. Я нараз зачав пудготовляти ґрунт, жебы проникнути и попозирати сесі чуда типирішньої технікы. Такуй сього дне мині удало ся проникати пару мозею и паркы сього інтересного и надзвычайного благоустроєного города, по чому мы переправили ся на ґраницю в Канаду. Туй мав им сиринчу стрітити доста інтересного чоловіка Загонія, котрый розказав ми за сесю державу много-много інтересного. Напослідь за сесю державу мині удало ся говорти из братом о. Симкова ( из Чикаґо) робившым у Канаді, котрый пудтвердив усі свідчіня Загонія.
У вечирі такуй того дне мене чекав заказный експрес уд єп. В. Такача:
CG. 294/1934. 6 ho decem. 1934 Vsesvitlijšemu Otcu: Dru Stefanu Fenczik. Detreit. Mich. Tutešnij Eparhialnyj (sic) Ordinariát svojeju dolžnostijeju deržit soobščati s Vami tct telegramm, jakij polučil dnešnoho dňa, i to: Westeru Union Received at 820 Ann St. Homestead, 7 G WS KF Cable CD Užhorod Via Radio Praha 27,5 NLT B’skop Takač Homestead, Sacerdos Fencik hisce suspenditur ob ordine ob inoboedientiam suspicionemque de schisma et ob vitam statui clericali indignam digneris eum certiorem reddere episcopus Stojka Dec. 6 1934 849. A. Ot Eparchialnoho Ordinariata: Vasilij Takach episkop”.
Я ся поділивобсягом сього письма из мойими цімборами, котрі неодкладно пуд предводитильством П. Дорича телефоніровали (позвонили) у Homestead и Pittsburgh.
Мої цімборы-сященикы по сього поводу ми говрили: «Слава Богу, што янычаре и зрадникы руському ділу так укріпили тебе перед народом»… сесе лем увеличит успіх и довіру межи народа…
У неділю, 9 децембра, слова мойих цімбору неодкладно и блискучо оправдувут ся. Свідчіня за получіня телеґрамы и обсягу из шустростьов блискавиці облетіли усьо карпаторуську колонію у Америці и уже уд рана мене нащивлювут многочислині нащивльовачі из поздоровлінями и выражіньом довіры. Много теплых слу я учув у сись динь на свуй адрес, много рук треба было пожати, а главноє, ясно ся чуло, што довіра до мене и скапчаность из мойими земляками ищи май булше укріпила ся и усилила ся. Але тоты прості и щиросердечні слова, котрі удкрывали наструй мойих нащивльовачув: «Слава Богу»… «уж Вам вірим»… «рано ци пузно, но мы лишиме такачу и стойок и усьых подобных їм»… «уни винні у всьому»… и так дале.
У 4 годины дне удбыв ся ґрандіозный концерт Дня Руської Културы. Зал быв переповненый. Красно говорили: председа Н. Плафган, М. Войтко, о. Шекелей, о. Соколов, о. Югас и инші. Особої напругы дуйшла публіка, коли пару дівочок имливо пуднесли мині файный вінок… многі ревали… падали слызы шаленої журбы уд пережитого и типирішнього, и страсного желаня ліпшої будучности, смуток и неприклонна воля добити ся ліпшої доли одушевляли зборы.
У 8 годин вечера удбыла ся гостина, а пак удбыло ся засіданя. Выконавчый Комітет, на котрому была выроблена проґрама далшої кооперації из Пудкарпатськов Русьов.
FORD
У понеділок, 10 децембра, хоть поштим нич не спав, у 8 годин рана я уже бів готовый ити обзирати величні фабрикы світу. Не мож было лишити припадок, може быти єдиный.
Удправляєме ся на фабрику Форда. Туй мене принимавут директор фабрикы Р. Н. Dillingham, М. Є. Форд и його секретар руськый інженер С. Пшеменськый. Лишньо гооврити за тото, як было приятно и туй встрітити в числі руководящых особ свого руського чоловіка. Інженер Пшеменськый любезно и гостинно водит ня по грубуй фабриці, даже вычерпающі поясніня, снабжат ня літературов по выробництво на фабриці и навгул на стан технікы у Америці, єдночасно высказує великый інтерес до карпаторуськых и обіцят писати про «Карпаторуськый Голос».
Основов фабрикы, її двигатилнов силов, є вода. Фабрика хоснує булше воды, чим такі города, як Нью-Йорк, Чикаґо, Париж и Лондон вєдно. Наш водопровуд чотырьхметровый – каже ун. Уд основаня фабрикы (1903 рук) послідня дала міру до 30 мільйону новых машин. Основав сесю ґрандіозну фабрику містор Форд, котрому типирь 72 рокы и, неникаючи на добрі рокы, ун ищи діятилный, бодрый и свіжый дідо, до типир ся занимат спортом и веде свуй тяжкый промысел из помучов свого сына Едварда.
Фабрика має 140 кілометру власної жилізної дорогы, 13 локомотивами из двигаючым составом и 10 шіфами. Кроме главної фабрикы, де ся збиравут машины из готовых удділных частей, до 5000 фабрик заняті выробов сих частей. Число робочых, роблящых на промыслі Форда, руно 60 000 чоловік. Каждый робочый робит 40 годин на тыждинь из платньов 5 долару. Каждый робочый має власну машину, так як ціна юй туй дуже мала, усього 400-500 долару, тото 15 000 корун. Недавно у печати циркуліровали слухы, што Форд редуціровав свуй промысел, но сесе не є правдов. На фабриках Форда были установлині нові усовершенствовані машины, котрі и замінили собов до 20 тисяч робочых. Робота иде усе увеличующым ся темпом и в типирішньый час фабрика каждоденно выпущат до 6 2000 новых машин. По думаню мого руководитиля, Європа не годна конкуровати из Америков у выробі машин, так як ціна выробы послідньых обходит ся Європі у 8 и булше раз, чим аМерицію Кроме того, ціна безнина у Америці у 8 раз май ниже, чим у Європі и так дале. Быв кынутый и доста інтересный вопрос за мурованя у три раза май ґрандіозного завода Форда у Росії. сись завод уже вчиненый и фунґує, но чекати результату мож лем у будучности, так як типирь у Росії ищи мало опытных спеціалісту.
Была у мене возможность говорити из молодым інженером Фордом, котрый произвів на ня переятя чоловіка, у совершенстві скапчовавшого у собі демократа и лорда, чоловіка абсолютної скромности и багача, дустававшого сто мільйону долару дохода в рук… Никаючи грубый промысел старого Форда, учиненый ним величезным трудом, напружіньом и енерґійов, мині стало понятно тото тяжкоє чуство, котроє, видав, владіло послідньым, коли ун у 1932 році утратив до 50 мільйону доларув… Необычный талант… а сесе сын простого фермера… типирь отиць цілого двиганя, названого у Америці фордизмом. сись сын скромного фермера и, на первых кроках свої независимої діятилности, власник малинької май стерської досяг состояня, при котрому його помучниками являє ся армія в 200 тисяч робочых, як указує статистика, пошти 2 мільйоны чоловік живут роботов в його промыслах. До 1894 року ун быв первым інженером и помучником Едісона, пак налатав капітал у 20 тисяч долару и удкрыв май стерську, а пак фабрику, основав про сесе акціонерноє общество. Його сотрудникы не дуже вірили в доходность и життєвость промысла и Форд помалы куповав акції, став накониць єдиным власником цілого промысла. За тото, што ун досягнув, Форд говорит: «Я дустав сесе не умом, не капіталом, а выйимково свойими здоровыма и силныма нервами». Дійсно сесе так, кідь нагадати, што Форд много ращ стояв перед банкротством и повным розчарованьом. Типирь ун ліпше и май точно другых платит своюй робочуй армії, каждый робочый намагат ся и мріє робити у Форда, у нього зосереджині ліпші робутникы и спеціалісты Америкы…
Перві ресурсы Форда – 40 десятин землі, котру му лишив отиць, дале Форд сам комбінує первый практичный бензиновый мотор, у 1903 році ( сорок року уд роду) ун возглавляє акціонерноє общество «Camp. Ford», котроє до 1910 року выпустило усього 18 тисяч машин, типирь Форд выпущат сесе число плыном трьох дну. У 1920 році промыслу Форда грозила повна розореность, дефіцит його промысла руняв ся 60 мільйонам долару. Форд ураховав, што про выробу єдної машины йому треба 15 робочыж и жебы скуртити и удешевити машину, ун шором усовершенствовань редуцирсовав число робочых до 9 чоловік. У недавный час американські банкы, за тото, што Форд не хосновав ся капіталом, хотіли матеріално убити усьо його діло, но и туй планомірнов роботов и выдержков Форд выйшов из смутного положіня.
У свому власному животі Форд, як ус яму файта, май консерватор. Звыкы и привычкы, одіж и инше, усьо напоминат фермера середньых віку. Старый Форд и ус яму файта живут надзвычайно скромно, не позволявучи си нич лишнього. У 10 годин вечера усі члены фамілії уже по свойих хыжах (комнатах) уддыхавут за читаньом. Сам дідо любит уддыхати за колекціями старинных гроши, старинных інструменту. Сын Форда, як и отиць, скромный, но упертый и надзвычайно роботоспосубный інженер… Коли ьсме ся прощади, ун казав: «Передайте Європі, што мы ищи лем на самому зачатку типирішньої модерної технікы»…
Тяжко пересказати усьо, штом увидів и учув за сись динь, тай мало и дне, жебы толком проникати грубый промысел. кідь прибавити ид тому, што в самому Детройті є ищи 26 автомобілных фабрик другых фірм, та стане понятным, якым у сьому удношіню незначным сроком и возможностями я обладав. Но и тото, штом увидів, произвело неизгладимо силноє переятя. Детройт – город машин, єден из май молодых городу Америкы, нагле выросшый за послідні десятилітя город, у котрому значну часть людности складавут словяне. Туй много руськых, до 100 тисяч поляку, маючых свого градоначалника, 4 православні цирькви и так дале.
CLEVELAND, OHIO
У вувторок, 11 децембра, я удправив ся у Піттсбурґ, но по дорощі у Клівленд ид мині повинна была прикапчати ся делеґація. У Клівленді я выйшов из поїзда и дійсно встрітив велику делеґацію во главі из председов Г. Гадвабным. Цільов нашої совмісної поїздкы было рішіня побывати у представитиля Чехослоцького правитильства Калды. Послідньый приняв нас надзвычайно любезно и мы предложили му резолюції из протестом проти політикы на нашуй утцюзнині из боку пару буковинськых и галицькых еміґранту. Наші резолюції по свому обсягу совпадали из таков же резолюційов нашых студенту у Празі. Калда удправив у Прагу на имня председы Совіта міністру Малипетра телеґраму, у котруй указав, што Американська Русь выражат солідарность из акційов д-ра С. А. Феницка и вымагат реалізації автономії Пудкарпатської Руси и другых умов, за котрыма рахує себе утвітственнов перед послідньов. Єдночасно мы загнали телеґраму у редакцію «Карпаторуського Голоса, из сообщіньом за на тулько важну подію.
У середу, 12 децембра, удбыла ся конференція из о. Каппадзійом, Расиным, Ладыжинськым и другыма. На конференції быв рішеный вопрос про орґанізацію клуба имени А. Духновича и за способы кооперації из орґанізаціями у старому краю. Мене просили прибыти у Клівленд ищи раз.
У четвирь, 13 децембра, я нащивив у Файрпорті о. Г. Раца, мойих земляку (Колесар из В. Торуня) и тых, котрі ня просити нащивити їх.
У вечирі у Клівленді удбыла ся гостина, на котруй мині треба было перед пару сотнями присутньых. «Родина» (уд 6. ХІІ. 1934, №28) так описує торжества у Клівленді.
«Як было сообщено у минулому номері, 18 новембра удбуде ся Руськый Динь, сись динь удбыв ся и быв ґрандіозным и торжественным в наслідок пристуности нашого гостя д-ра Штефан а Фенцика, великого знатака и робутника на руськуй народнуй ниві.
Д-р Фенцик преподав свою лекцію на Руському Дньови, выявив своє руськоє сердце, коли представив Американськуй Руси свою діятилность у старому краю. У її доказатильство ун указав філмы, котрі свідчили за його роботу, котру ун вю у час свого предводитильства.
Д-р Фенцик пудянв дух нашых продводитилю и указав на многочислині хыбы удділных из них, котрі роблят ги бы за народ, но роблят лем на словах, а кідь треба буде робити на самому ділі, та прячут ся и уся їх словесна робота лишат ся непродуктивнов.
Мы виділи на картинах ,котрі указав нам д-р Фенцик, як орґанізовує ся руська моложава, виділи як сеся моложава удносит ся до нього и вызнає його істинным предводитильом, котрый робит не лем на словах, но и робит на ділі первым, а коли треба страдати, та и туй, лишат ся первым.
Кроме д-ра Фенцика выступили и другі представитилі, як д-р В. Калда, чехословацькый консул у Клівленді, котрый зачав річ за наш руськый народ у старому краю и горячо повбіцяв, што автономія нашому народу на Пудкарпатськуй Руси буде уже конечно надана. (Дай Бог, жебы його ся слова збыли!).
На другый динь по Руському Дню, д-р Фенцик нащивив Брастькый Дом, де його привітствовало много руськых патріоту. Д-р Фенцик произніс вторично річ и просив усьых присутньых зробити ся істинныма борцями за руську націоналность не лем на словах, як было много раз, но досягти тої степини свідомости и вызнати, што про діло треба реалну и дійсну роботу.
У присутности усьых патріоту д-р Фенцик критиковав наші американські ґазеты за тото, што уни боронячи руськость и находячи ся во главі руського двиагня печатавут ся латинськыма буквами, а руська кирилиця пропадат. Розуміє ся д-р Фенцик правый, што руська націоналность погребе ся чужым про нас письмом и наша моложава читат и привыкат до чужого.
Є надія, што в скорому часі народ сам буде вымагати, жебы руські ґазеты выходили на чистому літературному языкови и кідь ко не в стані буде їх читати, тому даме школу, жебы ун муг навчити ся сього языка».
PITTSBURGH–RANKIN, PA
Пятницю, 14 деіембра, я провів у Pittsburgh–Forward–Rankin, Pa. У вечирі того ж дне я удправив ся у Піттсбурґ, де повинен быв выступити на Націоналному віче. Орґанізаторы давали знати за віче обявами Слідучого характера. Націоналноє віче удбуде ся у неділю 16 децембра 1934 року, в половині восьмого вечера, у греко-католицькому цирьковному залі у Pittsburgh (Forward Ave) Pa. Д-р Штефан А. Фенцик выступит у первый раз на піттсбурґськуй околици про руськый народ. На сьому вічі будут приняті в інтересах слободы карпаторуського народа, резолюції. Вступна плата 20 центу. Каждого и кажду будеме середчно привітствовати. Комітет».
У неділю, 16 децембра, я быв закликаный по желаню вірнику и людности многых парохій главным редактором о. С. Варзалійом, вождьом руського двиганя у Америці проти латинізації греко-католицької цирькви, у Rankin, на літурґію и проповідь.
По богослужіню мене многі привітствовали за «акцію проти Такача-Стойкы» и высказовали повну довіру усььої мої діятилности.
Туй удбыло ся и засіданя, главным звіданьом котрого было принятя мір противодійства терору єписокпу Такача и Стойкы и проти нападу українсько-мадярсько-русинської ґазеты «Просвіта». На засіданю было рішено опубліковати Слідучу заяву:
ЗАЯВА
Я, нижепудписавшый ся, як генералный секретар Общества им. Духновича, прийшов у Америку из тов цільов, жебы увідомити усьых нашых Брату и Сестер, карпаторуськых у Америці за тяжкоє културноє, політичноє и економічноє положіня, сообщити нашому народу за націоналный и културный живот нашых брату и сестер у старому краю. Усьый доход пуйде на народно-културні цілі карпатського положіня нашого народа на Пудкарпатськуй Руси. Привели ня у Америку добра воля и любов, жебы помочи туй руськуй земли и її руськым інституціям, котрі также стонут пуд ордов врагу.
И хоть я знаву и знав, што карпаторуськый народ у Америці у типирішньый час має свої тяжкости у наслідок борьбы проти целібатата и латинізації, и тому не мав на позорі занимати ся уднушныма ділами Греко-Католицької Цирькви, хоть и у мене болит моє руськоє сердце у наслідок преслідованя мого греко-католциького руського народа и в наслідок постепенної латинізації, я итак рішив лишити сесе звіданя місным вождям народа и цирькви, котрі спосубні до того, жебы принести діла нашої цирькви у совершенный порядок и зоперти тот процес, ціль котрого знищити восточный обряд у слободнуй земли, у Америці. Колим прибыв у Америку, я раховав свойим обовязком нанести візит и тым, котрі находят ся у противоположному лаґерьови, як цирьковної, так и націоналної політикы. До сього часу я некому не давав повода до враждебного на ня нападу авадь на провокацію в мою місію. Айбо и так, як у Америці, так и в Ужгороді, особы, близько стоящі ид ґазеті «Просвіта», котрі выражавут думаня єпископської ауліры, видав, пуд вплывом ужгородського цирьковно-українського круга, без достатных основань и причин напали на ня и зачали явну и секретну пропаґанду проти мої народної місії. Така поведінка указаных особ и їх провокації РОЗЯЗАЛИ МИ РУКЫ и дали основаня тому, што я повинен быв публічно боронити ся и туту акцію, єдинов цільов котрої є спасти у націоналному удношіню наш руськый народ на Пудкарпастькуй РУси. У наслідок того, што целібатська політика и форсованя латинізації у Америці веде ся ипен тыма силами, як и в старому краю розбивавут єдность нашого народа и нищат руськость, я буду раховати свойим обовязком указати усьому руському народу у Америці усьых сих гробару цирькви и народа.
Призываву усьый греко-католицькый народ у Америці, жебы ун держав ся сьої руськости и восточного обряда, того восточного обряда, котрый я уже боронив явно и публічно из кафедры ужгородської семинарії, за што м мусів пострадати.
У наслідок того, што мої противникы свойими неквалифікованыма нападами безупрічно спровоковали ня, я заявляву, што в будучности не лишу без утвіта їх напады. Обіцяву, што всьыма силами буду боронити автономію про старый край у рамках Чехословакії и ненарушимусть восточного обярда про американського карпаторуського народа.
Гомстед, 20 новембра 1934
Д-р С. А. Фенцик».
Друга моя заява:
«Отвіт Просвіті. «Свобода» у старому краю, «Просвіта» у Америці, являвут ся офіціалныма орґанами українізації. У старому краю єпископ Стойка, а в Америці єпископ Такач стоят за сими ґазетами. Сесі ґазеты представлявут направліня указаныї єпископу проти руськости, проти усього, што є ддорогым нашому карпаторуському народу. Розуміє ся, што сесі єпископы являвут ся українізаторами нашого народа. Їх ціль єдна. Лем пуд розлучныма именами уни проводят свою політику. Єпископ Такач веде свою політику пуд видом введіня принудитилного целібата. Проти целібата зачала ся борьба и сеся борьба потребна про тото, жебы удволікала руськый народ у Америці, докі єпископ Стойка у старому краю проводит свою борьбу проямо проти руськости (русинізм).
Сесі єписокпы хоснувут ся при свому наступі свойов цирьковнов властьов проти свойих політичных и націоналных опоненту. Так уни схосновали свою цирьковну власть и проти мене, коли суспендіровали ня. Но правда и фурт буде правдов, што нагадані єпископы хотят силов свої цирьковної власти мене діскваліфіковати тому, што я не можу из ними ся согласити из вопросами світської націоналної політикы, так як борю ся за руськость, а уни розширавут українізм и латинізацію.
У ПРосвіті на мене фурт нападавут, хоть я не хотів выступати проти дакого туй, у Америці. Свойими поступками Просвіта трутила ня до того, што я не лишив ї без утвіта. Тому отвічаву Просвіті и тым, котрых уна представлят, и роблю сесе не лем через самозащиту, а главным образом, в защиту тых ідеалу, котрі я представляву, в защиту руськости.
Просвіта цитує проти ня статі тых убивающых народ ґазет, котрі сут на службі у врагу єдинства руського народа и проти котрых я борю ся. Ґазеты пражськых чехословацькіх правитильственных партій писали проти ня усяку неправду: уни нападали на ня, тому я сміло боров ся за правду свого руського народа. А типирь Просвіта повторят річі врагу руськости. Клеветникы дома уже дустали своє возміздя перед судом, и туй так буде. Просвіта занимат сям нов и из власного боку позираня. На сесе я лем повім, што коли буде ити річ за моралноє руняня мої особности и нагаданых врагу руськости, та я такого руняня ся не бою, так як можу доказати фактами тото, што у врагу руськости не є и понятя за честь. За їх скандалы знавут широкі масы нашого народа и туй, и там, у старому краю.
Я зачав робити за руську ідию уже у 1913 році, у Парижі, и продовжив им сесю роботу уд 1914 до 1916 року в Вени, при царському дворі, де я учив княжеськых дітий руськый язык. У тот час врагы руськости, врагы восточної цирькви, старали ся ввести латинську азбуку вмісто кирилиці, тому бо сесе вымагали мадяре.
Сесі рутиністы, мадяроны, обєднано выступавут типирь проти мене, тому, же видят, што я без страха говрю народу правду и указуву му де ся находят врагы, врагы руськости.
Руськый чоловік про нагаданых єпископу не добрый даже в тому припадку, кідь бы ун быв великым католиком, ищи май , як Папа Римськый. Но україниць и в тому припадку буде добрый, кідь є членом православної цирькви. Чому Просвіта ниґда не написала не єдного слова проти українськых православных, но фурт пише проти руськых, хоть уни бы были и католиками? Тому бо бисіда иде не за віру, про Просвіту май важні уд віры українізація, рутенство. Чому єпископ Стойка не видит, коли суспендирує и пудозрює у мині «шизматичный дух», што в ужгоросдькуй греко-католицькуй Учитильськуй Семинарії, перед його очима, межи професорами находят ся українці православні по вірі? (Приходько, Аркас!). Українці добрі му и тогды, коли уни православні. Лем руські про нього не добрі, кідь бы даже и были добрыма католиками.
Ци знаєте, што из семинарії, насыченої українськым духом, выйшов аттентатчик Татиниць, котрый хотів убити из револьвера о. Євминія Сабова, предводитиля руського напряму? Так учат українці у греко-католицькуй учитильськуй семінарії нашых сыну Законы Божі! Такый християнськый дух учитильської семінарії єпископа Стойкы! Ци знаєте, жунська учитильська семинарії у Ужгороді уже погыбла? Чому? Не лем тому, што главный українськый аґітатор єпископа Стойкы, директор свойої семинарії, україниць-пуп пудло ґаздовав грушми сирут, а и тому, што уся сесяінституція находит ся уже в руках українськых монаху из Галичины.
Ци знаєте, што дома булше 160 000 уніятву из молодої інтеліґенції перейшло у православство тому, што єпископы ведут и вели українську політику проти руськости?
Штор обит Стойка там, то туй робит из свойими помучниками єпископ Такач. Тому и туй – у Америці результат буде ипен такый, як и старому краю. Я типирь повім удкрыто, што пуд єпископством Такача американська греко-католицька Церьков погыбне. Но вшитко єдно! Ун не видит, што дух народа туй руськый и што ун повинен быв и вести руську політику вмісто рутенизма и українізма.
Просвіта обвинят ся, што я сам про себе збираву гроші. Сесе не правда. Я хочу, жебы Американська Русь пудпоровала морално и матеріално руськость у старому краю. Перед тым як обвиняти ня, Просвіта повинна дати вам звіт, де тоты гроші, котрі збирали туй на народні гроші люде, близьконаближині ид Просвіті и дома, люде, близьконаближині ид Свободі? Де ся находят гроші ,котрі збирали про помуч руськым інституціям старого краю, а вмісто сих інституцій муровали там українські інституції?
До того часу, закі оне не дадут вам звіт, оне не мавут права подузрівати ня в корыстолюбных намаганях. Я буду занимати ся ищи побробно сим вопросом.
Третьым являє ся «утвіт Єпископу Василю Такачу. Munhall, Pa. Pittsburgh. dec 1934. На вашоє письмо пуд номером 294-34, ныні, 6 децембра 1934 року, маву честь утвітити слідующоє из тым, жебы сесе неодкладно было сообщено єпископу Стойці.
Не принимаву до позору суспендацію єп. Мукачовської Єпархії и протестуву проти сього, бо я уд 13 юнія 1932 выступив як сященик из Мукачовської єпархії, так як не муг согласити ся из братоубийственнов українськов політиков, котру єпископ Стойка веде проти нашых народных традицій у Мукачовськуй Єпархії.
Єп. Стойка пуд номером 3998 уд 12 авґуста 1932 року приняв до позору муй удказ уд єпархіалных посту и дав ми отпуск, освободив ня уд усьых опусту у Мукачовськуй Єпархії. И так, коли ун мотивує суспендацію непослушностьов – його крок є аномалійов и терором про оскорбіня мої націоналної роботы.
Нияк ниєм годен приняти до позору суспендацію, мотовіровану у пудозрі у схизмі (православстві), тым булше, што судити по кабилю за долю чоловіка и карати на основі лем «пудозры» – несправедливоє діло, пудобноє іспанськуй інквезиції.
Являє ся брехливым принципом и погребіньом Сят. Уніятської Руської Цирькви тот лозунґ, же руськость є єдночасно и схизма. У вилу того, што сись принцип панує у типирішньыї греко-католицькых єпархіях, я як руськый чоловік и член греко-католицької руської Цирькви на основі Ужгородської Унії, не желаву быти и не єм сящеником якойсь єпархії, слідоватилно єп. Стойка злохосновав свойов властьов, поступавучи такым способом проти мене.
Из честьованьо,
Д-р Штефан Фенцик».
(Усьых сих пану я, кроме того, привлік до судової утвітственности)
Інтересно пудкреслити, што в Будапешті ,,Magyarsáo” уд 16 децембра 1934 року пише слідующоє: «Dr Fenciket.. felettes egyházi hatósága Prágai utasitásra kény telen volt felfügeszteni a papi teendők végzése alоі…”
Єдночасно у ґазеті «Наш Карпаторуськый Голос» уд 13 децембра 1934 року №15, наводит ся інтерю сотрудника ґазеты из єп. Стойков, у котрому послідньый повів: «Кидь бы д-р Фенцик пожелав проводити богослужіня у Америці, та дозвул му по його прошіню буде даный».
Сесь вопрос обыйшов усі ґазеты и довго не сходив из їх сторінок. Інтересно удмітив статю «Позору д-ра Фенцика», цитовавшу опис обстоянь, при котрых мусів робобити А. Глинка у час царствованя мадяр, котрый также суспендірованый за словацьку політику. сись опис взятый из словацької ґазеты «Jednota».
У статі описує ся діятилность Андрія Глинкы: «Як зачав ун (А. Глинка) свою борьбу за народ проти мадяризації словацького народа». Ясноже, што мадярькі урядникы увиділи сесе, увидів и єпископ Парв, што «пан фарар превелебный» діє не по смаку «выщої власти». Суспендіровали го уд сященства и прихода. Дале слідує ориґіналный текст из ґазеты «Jednota»: Правда, не спали уряды покладині на службу мадяризації. уни позирали як бы задушити усяку діятилность ,котра ся вела в тишині ид пробужіню народа на словацькуй утцюзнині: могли уни благосклонно позирати на діятилность Глинкы? На помуч політичным урядам служащым мадяризації, выступив и єпископ Глинкы – Парвы. Такоє єдинодуманя дало возможность зробити многоє. Так, Андрія Глинку, ружомбергського фарара, 18 юнія 1906 року суспендировали «ab officio et ordine», ун не смів совершати сященицьку службу, дуставати фарські доходы, а світські власти на другый тыждинь посадили го у тюрму». Ґазета добавляє ид сьому опису, што в типирішньі час Глинка – папськый прелат – «Mon sionor» На його юбілейнуй гостині предсідатильствовав єпископ Ян Войташкович и так дале. «Опасный прецедент» – заключат автор статі.
На кулько силноє переживаня ухлпило усьых, мож судити по тым настоятилным вымогам многых приходу за созыв цирьковного конґреса, на котрый народ вымагав закликати и мене. Про доказ навожу выдержкы из такых вымог за скликаня конґреса: «На конґрес неодмінно треба закликати Вскпреп. О. д-ра Штефан а Фенцика, нашого доблесного сященика и великого руського патріота.
У перед за Бога, віру и народа!
Дано у Homestead, Pa, 20 янвуара 1935.
Уд имени парафій: о. Мольчаный, духовник; Иван М. Герецак, цирьковный председа; Мизаїл Василь, цирьковный пудпредседа; Иван грушка, секретар; Ґеорґій Білый председа Контр.; Михаїл Грицо, діловод. Дале за шором иде 28 пудпису куратору.
Выдержка из другої постановы и вымогы: «… рахуєме потребным закликати на конґрес о. д-ра Штефан а Фенцика, д-ра Сят Богословя и бывшого професора ужгороської духовної семинарії, про толкованя контракта Ужгородської Унії».
Давно у Rankin, Pa, 27 янвуара 1935
Уд имени парафій: о. Штефан Варзалій, сященик; Георгій Пчолинськый, председа; Иван Адам, пудпредседа; Иван Бушак, секретар; Павло Мигалій, касир; Иван Бороній, діловод; Фред Семко, перд контрю; А. Коцлун мл. контрольор; Иван Леско, контрольор и 19 пудпису куратору.
У тот час, коли булшина парафій вымагат скликаня конґреса, малинька ґрупочка єп. Такача, скапчана довкола ґазеты «Просвіта», старат ся усьо представити у инакому виді. Представлявучи собов Балог-Балінту, Теґзе, Григашію, Жатковичу, и в особенности Пап Шандору, сеся ґрупочка не лем сама не знає другого языка, кроме мадярського, но свойих дітий воспитує у Будепешті и никого и нич, кроме долару не любит и не вызнає, заявлят, што наш народ «русинськый», же ниякої унії у нас не є и не было… же мы латиняне».
Такуй того дне (16 децембра 1924) у 4 годины пополудню у Forward удбыла ся ґрандіозна демонстрація за руськость на котруй выступили из річамиЕ І. Гуляшій, о. С. Козак, о. С. Варзалій, о. М. Ставровськый, Г. Мацик, М. Роман, д-р Цмор, д-р Жидик, В. Линчак и П. Мацков.
Коли ораторы упомнянули у своих выступах за «suspension», та народ горячо и шумно демонстровав проти єпископу Такача и Стойкы.
Свідомый народ щедро жертвовав на народноє діло свої трудові центы.
У понеділок, 17 децембра, мав им нараду из членами Карпаторуського Союза и другых орґанізацій, на котрому была выроблена проґрама далшої діятилности и постановлено выпустити Слідучоє скликаня:
СКЛИКАНЯ
Из дотипирішньых указовань видко, што наш американськый карпаторуськый народ силно інтересує ся народныма руськыма ділами и у многых містах желавут видіти д-ра Штефан а Фенцика и послухати його лекції. Сесе є радусным предзнаменованьом и доказом щирого патріотизма нашого американського карпаторуського народа.
Д-р Штефан Фенцик планує вернути ся на Пудкарпатську Русь 15 апріля 1935 року. Просиме усі наші руські колонії, жебы приняли сесе на позур и кідь желавут, жебы д-р Фенцик побывав у них, та най будут добрі чим май скорше заявити за сесе своє желаня Карпаторуському Союзу, жебы мож было скласти точну проґраму. Єдночасно просиме нашых патріоту на містах, жебы не переміняли дну, назначеных на віче, торжеств авадь лекцій д-ра Фенцика, бо сесе фурт вызыват непорядкы и чинит тяжкости про д-ра Фенцика.
До 15 апріля 1935 року наші руські колонії мавут возможностьчинити віче авадь якісь торжества про акції д-ра Фенцика. Там, де ся дорадили дашто орґанізововати, най зачинавут паровати ся нараз. У час торжеств, кроме віче, можут ся орґанізововати балы, концерты, гостины и так дале. Призываєме Вас и удділно чинити и в хосен старого края гостины, концерты и колективы.
У тых околицях, у котрых великоє число нашых руськых колоній, предлагат чинити у перву очирідь єдно великоє віче в май булше населеному місті – городі, а пак локалні віче у каждуй удділнуй колонії авадь фарности.
У кунци марта 1935 року удбуде ся Общый Народный Конґрес у Піттсбурґови.
Врагы уже типирь ширят усякого рода слухы проти акції д-ра Фенцика. У єдному из них говорит ся, што д-р Фенцик пробыв сюды зобрати гроші про свої власні цілі. Сесе неправда! Усі доходы повинні быти загнані д-ру Петру Жидику, так як ун старає ся про тото, жебы наші старокраянські руські інституції дустали гроші из акції д-ра Фенцика.
Д-р Штефан Фенцик прибыв у Америку про выконаня націоналної руської роботы. Ун не хотів ся вмішовати у наші уднушні цирьковні діла. Айбо удділні цирьковні кругы выступили проти сьої руської народної роботы и д-р Фенцик быв заставленый представити народу, яка шкудлива и вражебна робота проводит ся проти руського народа из боку удділных цирьковных кругу. Ун мусів быв указати на тых врагу руськости, котрі пуд цирьковным плащом фурт воювут проти руського народа, проти руського слова и проти руського духа».
Комітет
С. А. Жаров
У вувторок, 18 децембра, мене нащивило много цімбору. У вечирі мы ся зобрали на концерт хора донськых козаку пуд управліньом С. Жарова. сись хор в свуй быток в Ужгороді дустав диплом уд Общества им. Александра Духновича. У Злученых Штатах сись хор концертує из 6 октовбра 1934 до 31 янвуара 1935 року, а пак иде у Мексику. За каждый концерт дустає не менше 500 доларув… успіх чудесный… проґрама нова… інтерпретувут Кастальського, Чайковського, Гречаникова, Римського-Корсакова… переятя неникаючоє… американці в ззачудованю… Коли, нащививши «жаровцю, мы увиділи на них значкы Общества им. А. Духновича… мы заревали… С. Жаров говорив, што сесе єдиный значок, из котрым уни ся не розтавут… значок націоналный… напоминат націоналну Росію… По концертови у університеті была удкрыта «руська комната», у котруй за чайом мы довго бисідовали из козаками и многыма руськыма, прибывшыма из разных закуту Америкы. За чайом выступали из річами представитилі піттсбурґського університета панове І. Е. Моуротзев, А. Н. Авинтов и Р. Н. Барна. Было имливо сути річ пана Моуротзева за значіня руської културы туй, у далекуй Америці. Двого сьме бисідовали за чайком за долю многострадалного руського народа. Ниґда не забыти сись вечур, концерт… До рана мы проговорили, выробили проґраму далшых робут, но нич не могло заглушити руську пісню…
У середу и четвирь, 19-20 децембра, паровали ся до засідан Выконавчного Комітета Руськых орґанізацій. На сомому засіданю красно говорили: редактор Н. Пачута, Р. Тидик, Р. Янчишиниць, д-р Цмор, д-р Зеєдик, професор Корпош и другі.
Отиць Варзалій не муг присутствовати на засіданю, так як його вызвав «ad andiendum verbum» єп. Такач удносно «роботы из д-ром Фенциком»! Ги бы єпископ протестовав проти пудпоры д-ра Фенцика из боку К. Р. Вістника… Но о. Штефан , як и фурт, вів ся ґероїчно… заявивши, што до кунця буде стояти за свуй народ, не удступит перед «яничарами» и буде пудпоровати «акцію д-ра Фенцика».
HOMESTEAD, PA
У пятницю, 21 децембра, удбыло ся засіданя у Homestead. Туй мене чекала велика депутація пуд предводитильством П. Сірка из Фріленда.
По просьбі греко-католицькых сященику и многых другых мойиз хемляку, я обіцяв пудпоровати їх у Фриленді.
У суботу, 22 децембра, мы были заняті парованьом до віче у Homestead.
Неділю, 23 децембра, я провів у отц Мильґанія. Туй траґічноє положен. Усі проти єп. Такача… цирьква в руках народа, веде ся процес… кідь єпископ буде мати гроші, ун може удкупити цирькву, но и в сьому припадку народ не лишит ся из «целібатниками», народ говорит, што тогды пойстройит нову цирькву.
Рано перед літурґійов мене привітствовали мої землякы из В. Торуни пуд предводитильством Ивана Арендаша, привітствовала и делеґація уд цирьковної управы пуд предводитильством председы І. Хиляка. Говорят, што туй жиє до 600 нашых файт, а о А. Голошняй служит у мадярськуй цирькви про мадяр, котрых туй усього до 30 фамілій.
Кураторы цирькви: Іоан Хиляк, Г. Білей, Г. Ондов и проф. Кузьмин, усі тверді націоналісты и патріоты, любящі свуй обряд и руськость…
На літурґії співав красный хор пуд управліньом С. С. Кумина. У вечирі, по вечурни, зобрали сьме ся на віче.
Опис віче навожу из статі нашого славного редактора «Руського Вістника» Н. Пачуты, №667:
«Величественноє віче у Homestead, Ра»
Уд 600 до 700 присутньых жун тай людей
Віче удбыло ся 23 децембра у 8 годин вечера. Зал быв натулько переповненый, што многым мусай было стояти и стояти плыном усього віче. Віче удкрыло ся политвов. По тому пан Іоан Хиляк привітствовав пристньых и просив о. Петра Молчанія, жебы заняв місто председы віча. От. П. Молчаній занявши місто председы, также привітствоаав присутньых, в особености д-ра Штефан а А. Фенцика, прибывшого из старого краю. И пояснив значіня сього віче. По сьому о. Молчаній предстаив ораторув: І. Мигало, Миколу Пачуту, о. Штефан а Варзалія, о. Федоренко и пана Романа, співуитиля из New Castle, Pa. Ораторы говорили накурто, так як зналию што присутньый народ нетерпливо и из великым інтересом чекат момента, коли д-р Фенцик зачне говорити свою обширну річ.
Председа віче о. Молчаній у раснуй бисіді зробив нарис, ко такый д-р Фенцик, указав на його высоку освіту, на його културну и націоналну діятилность на Пудкарпатськуй Руси, а также представив го як гостя, як патріота, як професора, як труженика и як орґанізатора
Великі овації, привітства, рукоплесканя, най живе!
Народ устав и великыма оваціями и рукоплесканями привітствовав д-ра Фенцика плыном пару минут. Чути было выгойканя: най живе!
Д-р Фенцик сердечно отвічат вшиткым, благодарит за горячоє руськоє привітство и за поздоровліня, які ун дустав уд руськых брату и сестер у Homestead, у гнізді противника д-ра Фенцика – єп. Такача и в гнізді целібатництва и латинізації.
Д-р Фенцик подрубно говорити за положіня карпаторуського народа, навгул за руськый народ, за уніятську цирькву, за її єпископу, за унію из Ватиканом, за яничару карпаторуського нраода, за зраднику його и за стражданя сього народа…» Дале автор статі наводит детално обсяг мої річи, дотуляющої ся карпаторуського народа по світовуй войні и части, дотуляющої ся бл. памняти ґубернатора А. Бескида…
Накониць наводиме послідню часть статі, из пудзаголовком:
«Меморандум «Народної Обороны» в руках д-рф Фенцика»
«Д-р Фенцик держит у руках Меморандум «Народної Обороны», котрый быв переданый пану Т. Г. Масарику у 1918 році и цитує из нього історичні факты, котрі ся там находят за наш народ. Просит американськый руськый народ, жебы послідный кооперовав из карпаторуськым народом, жебы согласно содіяв руському народу на Пудкарпатськуй
19:11
Руси и на Восточнуй Словакії тому, што лем такым образом може ся стати скапчаня руського народа на Восточнуй Словакії из руськым народом на Пудкарпатськуй Руси.
Д-р Фенцик говорив ищи много хосенного и поучного. Говорив булше годины…
Річ д-ра Фенцика фурт ся перерывала голосныма рокоплесканями, а сесе значило, што народ согласный из ним и из вдохновліньом принимат в позур сообщині ним історичні факты цирьковного и народного характера.
Споминаєме ищи, што д-р Фенцик уддав должноє єпископу Такачу так, як тот того заслужив и так, як д-р Фенцик знав го ищи в Ужгороді. Присутні навхтема сесе затямили и розказовали тым, котрі на віче не были.
Усьый народ голосно и из вдохновліньом проспівав д-ру Фенцику многолітя. Выражена любов народна произвела на д-ра Фенцика глубокоє переятя и укріпила його далшуй културнуй и націоналнуй роботі.
Дале о. Молчаній прочитав резолюцію котра была принята у Джонстоні, Па и котра была уже наведена у нашуй ґазеті. Homestead ськоє віче єдиноголосно приняло сесу резолюцію в тому виді, в якому уна была складена и прочитана.
По сьому быв указаный фільм из Пудкарпатської Руси, його обсяг пояснив нам д-р Фенцик. Усі присутні из радустьов позирали фільм, представившый нам културный и націоналный живот руського народа на Пудкарпатськуй Руси.
На вічі присутствовали наші люде из Braddock, Rankin, Duquesne, N.S., Pittsburgha и другых городу Homesteadського округу.
Слава и честь всьым руськым, присутным на вічі, слава и честь патріоту нашого народа д-ру Штефан у А. Фенцику. – (Р. В.)».
Єдночасно, жебы было ясно, у якоє положіня была покладена Американська Русь безотвітственыма выступами дакотрых політику у старому краю, навожу статю «Американського Руського Вістника» уд 2 фебруара 1935 року.
«Карпатська Русь, д-р Фенцик и мы в Америці»
«У Карпатськуй Руси противникы д-ра Фенцика сконцетровали ся в єдиный фронт и фурт атакувут го в ґазетах. До того часу, докі атака вела ся лем проти д-ра Фенцика, мы чекали, што буде дале, так як не знали точної причины, чому усі політиканствующі так гнівно верли ся на д-ра Феницка и унижавут го так, жебы усьый наш народ, як у Карпатськуй Руси, так и в Америці погордно никали на нього, іґноровали и його особистость и його діятилность. Повторяєме, раз лем го атаковали, мычекали – щто буде дале, но противникы д-ра Фенцика уже осужувут и нас в Америці за тото, што мы так тепло привітствуєме д-ра Фенцика у нашому окружіню.
Політиканствующі у Карпатськуй Руси и противникы д-ра Фенцика фурт милят у свойих ґазетах, што д-р Фенцик не представлят руськый народ на Пудкарпатськуй Руси, што ун не представлят Общество Духновича и так дале.
Панове політиканы и предводитилі на Пудкарпатськуй Руси, чому вы молотите солому без колес? Ци вы не знаєте, што солома без колес не дасть вам зерна?
Панове політиканы на Пудкарпатськуй Руси, мы в Америці з а к л и к а л и д-ра Фенцика в Америку. Мы не звідали д-ра Феницка, кого ун буде представляти, а кого не буде. Нам потребна была інформація уд чоловіка, котрый знає за політичноє и каждоденноє положіня людности Пудкарпатської Руси.
Нам так представлят ся шум проти д-ра Фенцика на Пудкарпатськуй Руси, што д-р Каминськый и Цурканович сердят ся, што Американська Русь не їх закликала в Америку».
«Пудкарпатські Гласы»
«Чеська ґазета «Пудкарпатські Гласы», котра не має основу в Ужгороді, также сурово нападат на д-ра Фенцика и паскудно оскорблює и наш руськый народ в Америці. По якому праву чеська ґазета мішат ся у вопрос єствованя Пудкарпатської Руси?…» Дале в статі розбират ся звіданя за назначіня ґубернатора и говорит ся за кандидату на сись пост. Усьо высказаноє по сьому звіданю мож орахактеризовати єдным словом, котрым характеризує и автор: «ужас!». Накониць, в статі дані утвіты угодливому «предріканю» «Руського Народного Голоса».
«Што буде из д-ром Штефан ом А. Фенциком?»
«Пуд такым заголовком Р. Н. Голос уділят великый позор д-ру Фенцику и межи иншым говорит: «… но знатно, что в ближный час на д-ра Феницка буде подано карноє донесіня державнуй прокуратурі у зязкови не лем из діятилностьов д-ра Фенцика в Америці».
Чому буде подано карноє донесіня? Д-р Феницк не бунтує проти Чехословакії ун не бунтує проти чехословацького правитильства. А кідь ун повів и говорит, што Пудкарпатськуй Руси належитит автономноє самоуправліня, та ци мож сесе раховати бунтом авадь такым злодіяньом. За котроє може быт подано на д-ра Фенцика карноє донесіня?
Кого сь дуже сердит, што д-р Фенцика «тріумфално» привітствовали у Америці. И видав сесе май читаво сердит Каминського и Цуркановича, бо уни так бунтувут карпаторуськый народ проти нього, што уже ся удбыло «тріумфалноє» привітство д-ра Фенцика.
Панове політиканы в Ужгороді, бунтуйте народ проти д-ра Феницка як вам ся хоче, мы пудпоруєме и будеме пудпоровати го, так як мы го закликали у Америку, жебы ун обяснив нам на словах положіня нашого народа в Чехословакії. И ун говорит лем за тото, што наш народ у Америці хоче знати.
Ищи добавляєме: мы закликали д-ра Фенцика у Америку, бо сокотиме го, борониме и будеме боронити!» (Американскьый Р. В. 2.ІІ.1935)
Я муг навести ищи булше выдержок из шелеякых ґазет, но думаву, што и сього доста. Из наведеного ясно, што руські американці и їх вожді свідомо скапчувут ся в націоналному двиганю. В недовгый час усьо ся повинно выяснити, но чує ся наступ нової еры в історії карпаторуського народа… «ренесанс руського націоналізма»…. Народ готовый жертвовати матеріално за руськость и свуй обряд.
Рождество Христово
Понеділок, 24 децембра, сятый вечур… Чує ся богатство Америкы, американськых бовтув… шум и чеканя на улицях… усяды «Christmas Greetings». Туй роздавут ся подары на первый динь Праздника, хоть сись звык скапчаный як и у нас, из имньом Сятого Миколая; сесе ун, так як у всьому світі, утішат и радує… У вечирі неякых веселощу, рання вечиря, діти скоро укладувут ся спати, старші у ночи идут до цирькви… а уд рана роздача и дуставаня подаркув… праздничный и радусный наструй…
Погода в сись памнятный вечур была істинно рождественна… падав легкый пухнастый сніжо. Я из пару цімборами удправили сьме ся у город, пак сіли у машину и повезли ся на май высокоє місто в Піттсбурґови. Дулю розтилив ся грубый город, блистящый тисячами огню, як красна богата ялинка, удті ніс ся шум ялинок, колядкы, музикы… тяжко си уявити май файну картину.
Американці дуже люблят сись динь и по-американському маштабу закупавут подаркы и усьо потребноє про сесе сято, про фамілію.
Вувторок, 25 децемброа… первый динь Рождества Христова… Быв им у цирьквах… усяды торжественный и сятковый наструй молящых ся, крані хоры, чудноє співаня и высокоторжественноє богослужіня…. Фабрикы мовчат, празднує уся Америка, честувучи Спаситиля світу…
BRIDGEPORT–PERT–AMBOY–MANNVILLE, N.S.
У середу, 26 децембра, парую ся до поїздкы у Нью-Йорк, де зачинат ся шор мойих лекцій у сьому округови.
Знатный редактор В. П. Гладик у ґазеті «Росія» (09.12.1934) слідующов статьов вводи ту курс нашых віче руськых людей: «До світової Великої войны нынішня Карпатська Русь была знатна світу и навгул історії, як Угорська Русь. Угорська – называла ся тому, што належила Уґрії, авадь Венґрії, а в новый час – Мадярщині.
По розпаду Австро-Мадярської монархії Угорська Русь, на основаню плебисцита, проведеного у Злуч. Штатах межи выходцями из Угорської Руси, належащым туй великым орґанізаціям, як Єднаня Греко-Католицькых Руськых Братств из 140 000 членами и до другых мало май меншых орґанізацій и братств, а также на основованю меморандуму, загнаных на мирну конференцію из Угорської Руси, така была прикапчана до Чехословакії на автономных зачатках из назвов Карпатська Русь.
Чеська делеґація у Парижі из свого боку предложила мирнуй конференції также меморандум, у котрому чехы ся спирали из єдного боку на плебисцит америкаснкьых и місных угроруськых, а из другого – враховолало ся, што Угорська Русь не желає быти прикапчана до сусідньої Галицької Руси, котра трафила пуд вплыв Польщі.
На основаню рішіня на мирнуй конференції Угорська Русь была прикапчана як автономна часть, до Чехословацької республікы.
У акті договору, пудписаного из єдного боку представитилями Злуч. Штату, Анґлії, Франції, Італії и Японії, а из другого боку представитилями Чехословацької республікы, межи иншым сказано… (туй наводят ся ст. 10, 11, и 12 договора, котрі пропускаєме, як добре знатні нашуй общественности).
Из того часу, як союзні державы и Чехословакія пудписали акт за автономію Карпатської Руси, пруйшло 15 року, єднакож, и по ныні не выконані демократичні принципы и не затверджена у Карпастокй Руси автономія и ґарантовані слободы».
Дале автор удкрыто описує типирішньоє положіня на Пудкарпатськуй Руси, в наслідок сьої удкрытости мы пропущаєме часть статі, жебы не мати неприятности.
«… в Злуч. Штаты прийшов – говорит дале автор – видный діятиль и редактор єдиної в Карпатськуй Руси каждоденної ґазеты «Карпаторуськый Голос» – д-р С. А. Фенцик, котрый їздит карпаторуськыма колоніями и читат на многолюдных зборах лекції за тото, што ся робило в Карпатськуй Руси при мадярах и што пак при чехословаках.
Руські люде, выходці из Росії, повинні приняти живу участь у лекціях д-ра Фенцика у борьбі за автономію Карпатської Руси…
У скорому часі д-р Фенцик выступит у Нью-Йорку перед руськов общественностьов из лекційов за положіня в Карпатськуй Руси.
В. П. Гладик».
У 9 годен вечера, вєдно из о. М. Ставровськым, удправив им ся на вокзал и, дуставши файноє місто в ваґоні, пробувдив ся уже у Нью-Йорку у 8 годин рана, 27 децембра.
НЬЮ-ЙОРК
Четвирь, 27-го и пятниця 28 децембра.
У Нью-йорку у Г. Сабова чекала ня велика проґрама выступу, розрахована пошти до 1 марта.
Туй ми ся удало стрітити из о. Д. Симковым, руководитильом «Сокола», знатным діятильом «Востока» и мойим старым цімбором и приятильом.
Туй нащивили ня у великому числови не лем мої руські землякы, но и мадярн и даже євреї из Пудкарпатської Руси.
Субота 29 децембра. Первый муй выступ у Нью-Йоркському округови назначеный на неділю у Bridgeport.
Многі сотні афіш про оповіщіня руськых колоній за мої выступы напаровані місныма комітетами, котрі горячо и енерґыйно ведут свою роботу. Навожу єдно из извіщовань удносно віче в Bridgeport
Віче. Віче. Віче.
Де?
У залі сятого Іоана Хреститиля 1055 Pembroke Str. Bridgeport, Conn.
Коли?
У неділю, 30 децембра 1934 р.
у 2 годины пополудню.
Ціль віче?
Всьообщоє єднаня карпаторуського народа.
Проґрама:
Читаня лекції за положіня Карпатської Руси д-ром Штефан ом А. Фенциком, народным вождьом и істориком, прийшовшым ид нам из рудного краю
На сесе віче кличе ся усьый руськый народ независимо уд віроісповіданя из штата Connecticut. Ціль віче – народа! Тому каждый вірный сын и донька руського народа повинні раховати свойим обовязком явити ся на віче, указати свойов присутностьов любов до свойих брату и сестер у рудному краю и привітствовати о. д-ра Штефан а Андрійовича Фенцика, сього щирого и смілого борця за руськость, за права руського народа в Карпатах.
У неділю, 20 децембра, усі дорогы будут вести наш руськыый народ у Bridgeport, на Великоє Націоналноє Віче.
Брая-сестры! Прийдіт на сесе віче, укажіт свою любов до руського діла. Укажіт, што наша Карпастька Русь живе у сердцяхїї заокеанськых руськых дітий. Збирім ся вєдно и заспівайме пісню нашого Няян Александра Духновича: Я русин быв, єм и буду», и докажім врагам и розрушитилям нашої руськости, шт ов нас руська кров, руськоє сердце и руськый дух!
У вечирі, того ж дне, в честь нашого Великого Гостя о. д-ра Штефан а А. Фенцика, орґанізовує ся ГОСТИНА.
На віче и на гостину усьых кличе и буде привітствовати:
Орґанізовуючый Комітет
Іоан Поп, Андрій Сура, Н. Моляк».
BRIDGEPORT, N.Y.
У суботу, у 6 годин вечера, я быв уже у о. О. Черняка у Bridgeport, кльоый приняв ня тепло тай радо и много розказав…
От. О. Черняк рукоположеный у 1906 році. А у 1908 быв уже у Америці… сись чоловік надзвычайної точности и великый у сьому педант. У 1928 році ун мав первоє здрыліня из єпископом, коли тот не дав му місіонеру, хоть обіцяв… У наслідок сього ун удказав ся уд «деканства», пак протестовав проти «Cum data», проти «целібатничеської» політикы єп. Такача и … у 1931 році быв суспендированый.
Уся руська людность, до 700 файт – из о. О. Черняком; ун и централна фіґура руського двиагня у сьому округови.
Іоан Поп (из с. Драгова у Марамороші) председа цирькви и вождь руськых не лем у Bridgeport, но и в усюй Америці; ун быв председов на послідньому цирьковному конґресі. У типирішньый час председа Руського Сокола у Америці.
У вечирі зобрали ся гості и усі мы тепло и удобно провели сись вечур у радусного ґазды.
У неділю, 30 децембра, велика цирьква у Bridgeport была переповнена народом… прийшло много не лем свойих, но прийшли и посторонні… наструй празднечный. Дале віче и гостина, за котрі навожу статю Симеона Яснчака из «Американського РУського Вістника уд 7 фебруара 1935 року:
«Што ся робит у Bridgeport, Connecticut?
Честована Редакція А. Р. В. Прошу помістити сесі пару шору, так як хочу описати, як мы живеме типирь, туй у Bridgeport». Дале иде опис чисто місных діл и удношінь, котрі пропущаєме.
«Д-р Штефан Фенцик межи нашыма» – дав заголовок автор Слідучуй части статі. «30 децембра 1934 року наш добрый и щирый руськый народ привітствовав у себе о. д-ра Штефан а А. Фенцика На раннюй, на первуй сят. Божуй Службі, о. Чорняк сообщив, што Вел. Сят. Божу Служюу буде кунчати о. д-р Штефан Фенцик. Присутні на первуй сят. Службі, як лем учули сесе, рішили прийти и на Вел. Літурґію,
жебы послухати о. д-ра Фенцика.
Ищи не звонили другый раз, а цирьква уде была повна. Зачала ся сят. Божа Служба, по читаню Єванґелія, о. д-р С. Фенцик повів красну и глубоку поучну проповідь за значіня и велич нашого Восточного Обрядаю У кунци проповіді проповідник спомнянув и врагу нашого Восточного Обряда и просив бриджпорстськый руськый народ за свуй Восточный Обряд и скапчані из ним права и привеллиґії, тогды побіда буде на нашому боці. Бог поможе нам, так як мы ся бореме за правду…
Ґрандіозный концерт
Ипен того дне, у 2 годины пополудню, у нас удбыв ся ґрандіозный концерт на честь нашого доблесного гостя о. д-ра Штефан а Феницка, на котрому ун, д-р Фенцик, прочитав лекцію за смутноє положіня нашого рудного краю, нашої Карпатської Руси. Розпорядитиль концерта быв пан Иван Поп, гл. председа С. О. Єднаня. У концерті приняли участь три хорові гурткы, присутствовали 5 руськых сященику, ипен руськых, а не зраднику восточного обряда, хоть и тоты были закликані, но не прийшли, бо ганьбили ся присутнього руського народа. Руськых было дуже много не лем из Bridgeport, а из околиць. Булше не могло помістити ся у залі. Повів вступноє слово и удкрыв концерт пан И. Поп. Пак выступив хор цирькви сят. Іоана Хреститиля пуд управліньом професора Н. І. Солака, котрый проспівав «My Country», пак вшиткый народ співав «Я русин быв…». По сьому выступали хоры цирькви Сошествіє Сятого Духа и цирькви Сятого Миколая, котрі проспівали шор руськых пісинь. Хорові гурткы и їх дерижеры были награджині голосныма рукоплесканями.
По хорах глав. Розпорядитиль И. Поп представив зобравшому ся народу нашого милого гостя о. д-ра С. А. Фенцика, котрый по общому рукоплесканю и выгойкованю «Най живе», зачав свою лекцію, котра ся продовжала дві из половинов годины. Присутні братя и сестры из радустьов слухали річ оратора, многі говорили, што межи нашым народом ищи не было такого щирого и смілого руського сына и вождя, як д-р Штефан Фенцик; каждый радовав ся и гордив с, што ун являє ся сыном великого и славного руського народа. Настала велика любов межи місныма руськыма людьми, независимо уд того, у яку цирькву ко ходит, лем бы быв руськым чоловіком.
Гостина на честь д-ра Фенцика
У вечирі, того ж дне, удбыла ся гостина на честь д-ра С. Фенцика. На гостині присутствовали 4 руські сященикы и булше 300 гостю. Тост-майстром банкета ыв наш трудолюбивый о. Орест Чорняк. Гостина была сервірована богато, усьо было елеґантно. Первыма ораторами были Духовні Отці, пак наша інтеліґенція и гості, имена котрых было тяжко затямити. Каждый говорив за силу и любов руського народа, за красоту нашого восточного обярда. У кунци быв представленый наш высокочестованый гость из рудного краю в особі о. д-ра Фенцика, котрый говорив красно и призывав народ до свої руськости, за тото быв нагородженый голосныма рукоплесканями и выгойкованями: Най живе д-р Фенцик!!!
Гостина зачала ся у 7 годин вечера и была до 1 годины ночи».
Туй автор статі переходит до опису празднованя Рождества Христова и встрічі Нового року у Bridgeport и, накониць, слідующым кунчат свою статю: «Усьо сесе служит живым доказом, што в нашому народі в Bridgeport, у усьых удношінях царствує братська любов. Народ любит своє, гордит ся свойим, заступат ся за своє, хранит свуй премилый восточный обряд, за всокочення го боре ся уже 5 року. Мы будеме бороти ся и дале и не удступиме ся уд свого, хоть бы нам мусай было лишити ся єдным у сюй нашуй сятуй борьбі.
Из глубокым честованьом!
Симеон Ясенчак (А. Р. Вісник уд 07.02.1935).
На «Sylvestra» у Нью-Йорку
Понеділок, 31 децембра, перед Новым роком.
Рано много нащивльовачув… наструй у усьых бодрый и красный… У сись рук первый раз «уніяты» из «православныма» празднувут Новый рук вєдно… вєдно обіцявут робити и дале… удкрывати націоналні орґанізації…
Пополудню я из паном Миклушом из Passaic удправили сьме ся у Нью-Йорк, жебы видіти Сільвестору вечур у май великому городі світу.
У п. Сабова мене чекав молодый спосубный орґанізатор Г. Берзиниць и пиля 9 годин вечера усі мы на «Times Square» у сердцю американського живота и културы… Думаву, што «Avenue 42-48» Нью-Йорка не має конкуренту у всьому світі. Туй булше тисячи театру про каждого народа и націоналности, редакцій май булшых ґазе ту світі, осліплюющоє освітліня, світові рекламы… усь оу такому розмірі, у якому не увидиш не в Парижі, не в Лондоні, не в Берліні.
Паде легкый сніжок, ищи булше увеличує сятковый и торжественный наструй.
У 9 годин вечера уже не найдете не єдного слободного міста н ев театрах, не в дансинґах, ресторанах и даже на улиці.
Из 10 годин вечера у центрі Нью-Йорка спират ся автомобілноє двиганя, мосты и тотуары заповнині безчисленов глотов… море людей… 4 мільйоны выйшли на улиці и зулляли ся в єдну могучу масу… Уся сеся глота людей ги бы «загубила голову», каждый гойкат, бавит ся, у каждого якыйсь інструмент, што выдає новту авадь простый діточый ружок… шум неприставляємый. До 11 годин даж за ся знати вплыв алкоголя, пют усі… наструй такый, што и псам и коням давут «выпити». Поят даже позирачу порядка – поліцейськых. Шум, гам уд людськых голосу, барабану, труб, звоночку, тромбону и другых выдающых звукы и шум інстурменту, предмету и приспособлинь. Веселощі досігавут выщої точкы и уся улиця пущат ся в танцьованя… Тот, ко ся не заразив общым настройом, обращат всьообщый позур, пудозру и протесты. Такого настрою, такых веселощу я не видів ищи ниґда. Чудно и поучно тото, же, неникаючи на всьообщоє «шаленство», тот, кому треба быти на стражі, не губит голову: поліція, санітарні часті, перва помуч и инші бодструют, роблят и в любый момент готові прийти на помуч.
До 12 годин нарастат выщоє напружіня; типирь у море звуку и шуму моцно врыват ся буй годинок, звун звону и рявканя пушок… народ впадат у шаленство… «Times Square» уподоблює ся грубому, у пару кілометрах, танцьовалному залу, танці и гуляня перерывавут ся голосныма поздоровлінями весилящых ся ґруп, цюльованьом, співаньом ґімна, зась цлюльованьом и так дале. Каждый думат и надіє ся, што Новый рук буде ліпшым прошедшого, што 12 мільйону безробутных дустанут роботу, кризіс перестане душити Америку. Вірят, што нова ера президента Рузвельта создасть рай, буде робота «бизниць» и долар… долар стане на желізні ногы, котрі го будут кріпко держати, банкы буду саніровані, а тоті знищині, де лежат мільярды… Але чому танцює Америка. Туй ся весилят лем єден раз у році, лем на єдну нуч Америка стає легкомысленов, коли легкомысленость у Європі явліня фурташноє – так пояснили ми американці.
Не мож забыти сесю встрічу Нового року… не мож забыти сесе мору звуку и свіжость, радощі и веселости слободных горожан земли Вашинґтона. Стає ясным стан многых переселенцю, натулько полюбившых Америку. што уни забыли землю свойих отцю, забыли могылы предку и не желавут вертати ся и видіти гатары старої Європы. У Європі, куды ся не оберни, оґраничіня и гатары, малинькі загороды – державы, ведут межи собов безконечну борьбу и конкуренцію… Широта Америкы создає слободу конкуренції выйимково про знаня, умільсво и роботоспосубности, останов вне конкуренції.
Уже рано… а Америка танцює… «Times Square улиця 42-48. Вас забыти не мож.
PERTH–AMBOY, N.Y.
У вувторок, 1 янвуаря 1935 року, удправили сьме ся у Perth–Amboy, туй перва читалня имени А. Духновича. У будові усяды афіші слідующого содержаня:
Позур! Позур!
Ґрандіозноє націоналноє
В І Ч Е
У вувторок, 1 янвуаря 1935 року.
Віче зачне ся у 2 годины пополудню у залі греко-кат. руської цирькви у сят. Іоана Хреститиля на Division street. Perth Amboy, N.Y.
Проґрама:
Докладчикы-ораторы:
- Георгій Берзинецб, председа читалні им. А. Духновича у Perth Amboy. Главный інструктор орґанізації «Сводоба»удкрыє віче привітственным словом.
- «Подкарпатскіе русины…» выконавут члены читалні.
- Привітство д-ру С. А. Фенцику уд имени читалні им. А. Духновича у Perth Amboy повість Анна Дудаш.
- Лекція д-ра С. А. Феницка, націоналного вождя карпаторуського народа и гл. секретаря Общества им А. Духновича у Ужгороді.
- Живі картины из рудного краю – Пудкарпатської Руси и так дале.
Г О С Т И Н А
- Місто – Packer Hotel, Smith Stree Perth Amboy.
- Час – у 7:30 вечера.
- Ґазда 0 пан Петро Ґузлей.
- Ораторы – вожді и патріоты місні и из округа.
Білеты на банкет мож дустати у читалні им А. Духновича, 152 Broad Str. Perth Amboy. Ко має дяку быти на гостині, повинен перед тым дустати білет, так як гостина буде розрахована лем на записаноє число особ.
Дорогі руські націоналні-думаючі люде!
Приходіт глотов на сесе націоналноє віче не лем из Perth Amboy, но и из околиць Нью-Йорка и Нью-Джерсі, укажіт. што Вы любите руськость, што Вы руські душов и тілом. Но сесе віче кличеме усьых нашых руськых греко-католицькых сященику, релиґыозных и націоналных вождю и усьых Вас, дорогі братя и сестры. Докажеме на ділі, што мы любиме нашу націоналность, што мы за права нашых брату, што мы вымагаєме слободу нашых брату на Пудкарпатськуй Руси, ґарантовану Сен-Жерменськым договором у рамках Чехословацької республікы.
Голос совісти кличе нас, жебы мы спасали нашу любиму матірь, Пудкарпатську Русь, нашу сяту руськость уд авантюристу, котрі ся намагавут скітити сесю руськость за океаном. Мы, руські, повинні учути голос реваня нашых многострадалных предку, котрі жертвовали свойим животом у борьбі за єдинство руського народа, котрі у тюрмах и в Талергофі приняли мученицьку смерть. уни позиравут на нас!
Ко руськый – тот из нами!
Комітет по орґанізації націоналного віче зробит усьо возможноє, жебы каждый мав возможность послухати націолаьного твердого борця за руськость, д-ра Штефан а А. Фенцика.
Ко прийде – не пошкодує!
Орґанізовуючый Комітет.
Присутныма на сьому віче были не лем руські, но и много анґлічан во главі из градоначалником паном Патоном, много словаку пуд предводитильством зтаного І. С. Сциранка.
«Восток» у №357-XV описує сесе віче Слідучым образом:
“Нарисы лекції д-ра Фенцика”
“Первого янвуаря сього року д-р С. Фенцик дав лекцію у городі Perth Amboy, як тото было извіщено у американсько-руськых ґазетах и в удділных закликаных на сесю лекцію.
Из усьых околиць народ у великому числови зобрали ся у Perth Amboy, жебы послухати лекцію д-ра Феницка. Уже нараз пополудню в будові, у котруй была назначена лекція д-р Штефан а А. Фенцика, зачала ся збирати публіка. Пиля 3 годин прийшов наш милый гость д-р Фенцик. Глота нраода зачала занимати міста в будові школі и чекати вход милого гостя. Д-р Феницк зайшов ид нашому духовному отцю вспр. о. Лукачу, там втсрітив свого родича о. Євґенія Петрашовича, сященика из Manville N.Y. и по курту2й бисіді усі рушили до школы у супроводжіню місног оучитиля Іоана Є. Петаха.
Лекція д-ра Феницка была удкрыта Слідучым образом: коли усі гості заняли свої міста, тогды молитвов «Царю Небесный…» была удкрыта проґрама збору. По молитві пан Ґеорґій Берзиниць привітствовав д-ра Фенцика и представив го присутным, котрі у свою очирідь привітствовали милого гостя голосныма рукоплесканями. Жебы не тратити час задерь, по привітстві уд имени читалні А. Духновича у Perth Amboy паном Берзинцьом, д-р Феницк зачав свою обсягову лекцію.
Накулько народ інтересовав ся выданов д-ром Фенциком лекційов были видко из того, што в просторах будовы царствовала тишина, котру не осягнут в театрі. Лекція д-ра Феницка продовжала ся цілу годину. кідь быя, пишущый сесі шорикы, хотів дословно помістити усю його бисіду, його слова, та сесе бы заняло бы не менше 10-15 сторунок ґазеты, из сього матеріалу мож быскласти велику книжку. Ко присутствовав, тот пудтвердит, што было ипен так и кадый присутньы старав ся каждоє його слово удержати у свому сердцю, жебы уно лишило ся на вічну памнять за лекції д-ра Фенцика.
Ко не прийшов и не знав за сесю лекцію, тот може учути його лекцію у будучности, коли стане извісно, коли така лекція буде зась проведена у нашому округови. Видав, у ближный час лекція буде у городі Єлизабет авадь даґде у другому місті. Ко присутствовав, тот не годен ся нарадовати тому, што муг власно видіти милого про нас гостя и чути його інтересну бисіду, слухати за історичні факты, доказы за історію нашого походжіня.
Треба знати, же д-р Фенцик высокої освіты, у послідні рокы быв выкладачом у Ужгороді, професором Богословської семинарії, быв учитильом свого милого карпаторуського народа. Сюды, в Америку, ун прийшов до нас, жебы выкласти пару лекцій, указати усьым, якым путьом мы можеме помогти нашым братам там, у старому краю, на руднуй земли – Пудкарпатськуй Руси, дочекати ся и добити ся прав самоуправліня, жебы Пудкарпатська Русь зробила ся, автономным самоуправляющым крайом.
По лекції, у вечирі, была учинена велика и богата гостина на честь д-ра Фенцика, на котруй присутствовали главні предводитилі нашого народа туй на Востоці. Гостина была у єдному из май великых готилю у Perth Amboy.
Гостина была удкрыта співаньом «Царю Небесный…», по чому брат Берзиниць привітствов д-р ФеницикаЮ а за розпорядитиля тостами быв назначеный пан Ґузлей, председа орґанізації «Свобод»”.
Пан Ґузлей, як опытный чоловік на подобных гостинах, краснорічно привітствовав гостю и малого гостя д-ра Фенцика. У своюй річи ун указав на тотыісторичні обстояня, котрі мы уже туй пережили и котрі переживаєме. Рекомендовав шиткым из любовльов удносити ся и пудпоровати ідию д-ра Фенцика, бо уна справедлива и основатилна.
У розпорядитиля тоусту на гостині у якости оратору записали ся паны І. Петах, Ґеорґій Ґенґор, І. Сасала, І. Ханас, І. Варґа из Rahwav, Перрі из Єлізатеб, М. Делиман, М. Дубивськый – председа Соколу, Сводобы из Bavonne п. Теліґа 0 главный діловыробник. У тот час прийшов май ор гор. пан Паттен, котрый привітствовав д-ра Фенцика уд имени города и пожелав му май великого успіху. Дале говорили: п. Якубик, гл. секретар, д-р Панков из Carteret, п Банитськый из Bayonne, Иван Маркулин из Avenel, п. Ємри Коник, Сок, орґ. Сводобы у бібліотекарь читалні им. А. Духновича, п. Талабішка, п. І. Чечур, п. П. Чован из Rahwav, п. Сциранка, редактор словацької ґазеты “Словак”, котрый желав д-ру Фенцику успіху у май ближньому часови и много другых оратору, бо навести їх річи в ґазеті невозможно.
Міс Анна Дудаш уд имени читалні А. Духновича пуднесла д-ру Фенцику красні косиці и краснорічно поздоровила уд имени члену читалні и усьых гостю. Д-р Фенцик так быв имленый річов міс Дудаш, што благодарив ї удділно за її привітственну річ.
Ищи многі из гостю мали дяку обратити ся из річами до д-ра Фенцика, но было уже пуздно и слово узяв пан Берзиниць, котрый поздоровив д-ра Фенцика уд имени читалні и в знак любови и честованя, як дар уд цімбору читалні им. А. Духновича, пудніс му дорогоцінноє перо Foutain Pen, из пудписом д-р С. А. Фенцик.
У кунци узяв слово д-р Фенцик и благодарив усьых присутньых за тоту щирость, за тоту гостинность, яку му ныні оказали зобравші ся из Perth Amboy и гості из цілого округую У своюй річи д-р Фенцик нагадав усьым, жебы усі кріпко ся держали свої віры, свого красного восточного обряда и свої греко-католицької цирькви.
Нагадаєме усьым, жебы не забывали свуй рудный край – Пудкарпатську Русь, свойих рудных там – у рудному краю, жебы каждый стара вся подати кусь помуч нашым братам у старому краю, котрі там бідувут уд голода и студени, и просив вшиткых по силі свойих возможностий пудпоровати акцію, котра має ціль скапчати усьых карпаторуськых на руднуй земли у єден силный союз про досягніня обіцяної мирныма договорами автономії и повного самоуправліня карпаторуського народа, жебы Пудкарпатська Русь єствовала не лем на листкови, не лем было говоріня за пудкарпатськый народ, но жебы было выконано усьо, штос я обіцяло світовов конференційов.
19:13
Річ д-ра Фенцика много раз перерывали голосныма рукоплесканями и, накониць, пузно у ночи, по кунцьови гостины, розходячи ся, усі гості желали д-ру Фенцику успіху у його місійнуй роботі на хосен нашого милого карпаторуського народа там, на руднуй земли – Пудкарпатськуй Руси, и туй – в Америці.
Ипен у тому номері ґазеты поміщена друга горяча, добре обрисовуюча наструй общества, статя, котру наводиме в части, што представлят великый інтерес.
«Войну из цулибатом час бы кунчити»
«Милі руські братя и сестры греко-католикы! У нашых ухах мы ищи чуєме тоты милі анґельські пісньоспіваня, у нашому сердцьови ищи удзывавут ся пісньоспіваня, котрі мы співали на праздник Рождества Ісуса Христа. Наші сердця и душі вєдно топили ся у неописуємуй радсоти и веселости на праздник Рождества Ісуса Христа.
Радовали вєдно и погрібающі восточный обряд. уни тішили ся вєдно из нами. Но хотів быя знати, ци прийшло на ум хоть бы єдному из погрібающых што тота могыла, котру ун выкопав про тебе восточный обряд, про тебе, богато облечена восточна цирькво, из тыма красныма пісньоспівами, котрых не має не єдна цирьква и не буде мати, погрібат ї на вікы.
На тото, што говорят нам погребатилі, отвічу, же коли мы в нашуй цирькву приймеме целібат, та сесі пісноспіваня уже не будеме співати, як мы співаєме типирь.
Я, пишущый сесі шорикы, голосно хаявляву, што не будеме. Туй, про приклад, укажу вам, погребатилі, смутный факт, укажу много припадку, як тото указала історія.
Там, на Спиші, было 47 греко-католицькых цирьквей, а типирь, як мы знаєме из звіта, їх ся лишило лем 11, словом: єдинадціть. Город Левоча быв руськым, там была руська цирьква. Погребатилі восточного обряда, пуйдіт типирь туды и послухайте, ци співавут там типирь тоты рождественні пісньоспіваня, як співали колись їх предкы?
Идіт у Стару Любовню! Сесе колись быв руськый городок, там колись у цекви перед алтарьом приносив безкровну жертву руськый сященик, руськый народ красно співав: «Рождество Твоє Христе Боже наш…». Но та най сесі погребатилі пуйдут туды типирь, туды, в сись руськый городок, най пуйдут у тоту цирькву, ци учувут уни там руськоє пісньоспіваня? – ніт, не учуєте, не найдете там перед алтарьом руського сященика… Лишив ся лем вічный и дорогоцінный про нас памнятник, а ипен: патронство цирькви – Преображіня Господа Нашого Ісуса Христа; сись памнятник лишив ся про нас вічным доказом, же сесе было колись руськоє село и сесе была руська цирьква и, богужаль, її ныні не є.
Типирь пуйдеме дале. Недалеко там є другы городок, Ґназда. Колись сесе быв руськый город, было руськоє поселіня, руська цирьква, там быв руськый сященик и руськый народ по-нашому співав, по восточному обряду. Небо и земля ныні торжествуют – днись там співавут на мертвому латинському языкови німицькі пісні.
Погребатилі руського восточного обряда пуйдете вы дале. Пиля Нової Любовни є село Колачку, кого вы типирь там видете? Там уже не є руськых людей, там не знавут не єдного слова по-руськы, а колись сесе было історичноє руськоє село.
Не буду вам, погребатилі руськости, доказовати дале, так як думаву, же и сього доста, но прошу вас, погребатилі руськости, – и совітуву Вам усьым, узьміт ящик и запечатайте «целібат» у тот груб, котрый вы напаровали про закопованя руськости. Там, у тому гробови, закопайте и тот мертвый німицько-латинськый язык, над тым гробом латинізації заспівайте, як співавут у нас по восточному обряду, вічну памнять, – а не латиснькый «circum dederunt me».
А ты, руськый народе, не будь предатильом руськости проти свої руськости, не помагай тым погребатилям копати могылу, слухай голосы свойих, як реліґіозных, так и націоналных вождю.
Я совіту вам, милі браты и сестры, кідь вы маєте возможность, пуйти послухати нашого гостя д-ра Фенцика, пуйти послухати його милу руську бисіду, його поучитилну лекцію; вы ниґда не забудете тото, што учуєте из його уст, так як тото слова історії, там учуєте тото, што вам не розкажут не на єднуй академії, бо боят ся, но д-р Фенцик сміло у очи повість правду и своими
19:13
тверджінями докаже фактами, шт оусьо тото так, як ун говорит. Ун вам подробно розтолкує, кым ся являє наш карпаторуськый народ, ун розкаже вам його походжіня, ун прочитат вам лекцію, котра буде про каждого из вас коштовати пувживота и вы ниґда її не забудете.
Не мож не удмітити удкликы на празднованя у Перт-Амбойі и не руськых ґазет, в часности привожу статі, поміщині у номерах 1 тай 2 ґазеты Slovak (Kedyže navštivi Ameriku emisár s V. Slov.)
Toto je otázka velmi vážna, ktorú pred kladá si ľud slovenský v Amerike Tud, väčšina ktorého tvorená je zo živlu pochádzajúceho s Východného Slovenska.
Mali sme v Amerike už toľkých i všatenkových hostov, ktorí k nám zavítali nás povzbudit alebo zavádzat (zvačša len, žial, zavádzať, mýliť). Tí, čo semiká prišli, obyčajne boli alebo strední alebo západní Slováci (Moyš, Buday, Hurban, Hlinka, Ruppeld Slávik a iní). Dosiaľ však nevieme, či by bol po vojne zavítal čolen jeden vážny a verný Slovák z východných krajov Slovenska.
Je to i poľutovania hodná vec i velmi pomýlená politika, že nijaký trpák“ alebo ,,hutorák” ešte neprišiel do Ameriky. Nuž tých krajov, kde je naša rodina vraj mada rónska, národne nevyspelá a čo inšie. Slová ci tých krajov by nejakého hosta, ale SVOJ HO človeka, najväčšmi tu potrebovali. Ne- menilo by na veci, keby to bol aj Šarišan Zemplínčan atd.; stačí len aby bol z Východu… Keď už niektorí členovia vlády československej ustavične vravia, že mnohí Vý- chodní Slováci sú ešte maďaróni, prečože nevyšle vláda nejakého súceho človeka do Ameriky? Pravda, musel by to byť poriad ny človek, nijaký ,,argaláš”, ale chlap vzde laný a verný národu slovenskému (ved na Východnom Slovensku ťažko najde sa čva choslovák” tých je najviac v iných ča stiach Slovenska).
Keď boli tu pred pár rokmi z príležitosti chicágskeho Eucharistického kongresu bis kupi Čársky a Vojtaššák, Východní Slováci nesmierne tešili sa, hoci títo veľadôstojní pánovia rodom nepatria Východu. Ale na šim Košičanom alebo Podhradčanom posta čilo, že títo biskupi účinkujú v ich krajoch Okoľko väčmi boli by sa potešili, keby ozaj takéto a podobné osoby rodom pochádzali niekde, napríklad, zo Šariša. Andrej Hlinka až tragickú chybu zrobil, keď so sebou ne- pojal nejakého prominentného kňaza alebo laika hutoráka” do Ameriky. Jeho takto dosť zdarilá návšteva bola by sa potkla ešte s väčším úspechom…
Keď toto píšeme, máme pozvánku na shromaždenie, vlastne hostinu, k pocte dr. sem zavítav- Štefana A. Fencíka, nedávna šieho emisára (vyslanca) z Podkarpatskej Rusi. Národ hrnie sa na jeho prednášky a to nielen národ rusínsky, ale aj národ sloobradu. venský východného (uniátskeho) Slováci takíto len preto hrnú sa k nemu, le- bo dr. Fencík je, takrečeno, z Východného Slovenska. Slovenských uniátov spoločná viera spája s Rusmi.
Východné Slovensko má už svoj vzdela- ný, vyškolený dorast, ktorý práve takú do- brú prácu koná pre slovenskú kultúru a slovenskú literatúru, jakú konajú ľudia z iných častí Slovenska. Veď školy sú teraz všade na Slovensku jednaké: všade sa v nich v šum- nej slovenčine vyučieva. Dobre by bolo, ke- by vyslali k nám na prednášky člena poprie- vratovej generácie, ale rozhodnie NIE politikára, tým menej,,argaláša” alebo Dérerov- ského kapitalistického socialistu. Toto vlast- ne aj škoda spomínať, lebo Východné Slovensko takýchto pliag azda ešte nemá.
vádzať, mýliť). Tí, čo semká prišli, obyčajne boli alebo strední alebo západní Slováci (Moyš, Buday, Hurban, Hlinka, Ruppeld Slávik a iní). Dosiaľ však nevieme, či by bol po vojne zavítal čolen jeden vážny a verný Slovák z východných krajov Slovenska. Je to i polutovania hodná vec i velmi pomýlená politika, že nijaký trpák” alebo ,,hutorák” ešte neprišiel do Ameriky. Nuž z tých krajov, kde je naša rodina vraj mada rónska, národne nevyspelá a čo inšie. Slová ci tých krajov by nejakého hosta, ale SVOJ HO človeka, najväčšmi tu potrebovali. Ne- menilo by na veci, keby to bol aj Šarišan Zemplínčan atď.; stačí len aby bol z Výcho du… Keď už niektorí členovia vlády česko- slovenskej ustavične vravia, že mnohí Vý- chodní Slováci sú ešte maďaróni, prečože nevyšle vláda nejakého súceho človeka do Ameriky? Pravda, musel by to byť poriad ny človek, nijaký,,argaláš”, ale chlap vzde laný a verný národu slovenskému (ved na Východnom Slovensku ťažko najde sa „,čva choslovák” tých je najviac v iných ča stiach Slovenska). Keď boli tu pred pár rokmi z príležitosti chicágskeho Eucharistického kongresu bis kupi Čársky a Vojtaššák, Východní Slováci nesmierne tešili sa, hoci títo veľadôstojní pánovia rodom nepatria Východu. Ale na- šim Košičanom alebo Podhradčanom posta čilo, že títo biskupi účinkujú v ich krajoch.
Okoľko väčmi boli by sa potešili, keby ozaj takéto a podobné osoby rodom pochádzali niekde, napríklad, zo Šariša. Andrej Hlinka až tragickú chybu zrobil, keď so sebou ne- pojal nejakého prominentného kňaza alebo laika hutoráka” do Ameriky. Jeho takto dosť zdarilá návšteva bola by sa potkla ešte s väčším úspechom… Keď toto píšeme, máme pozvánku na shromaždenie, vlastne hostinu, k pocte dr. sem zavítavy- Štefana A. Fencíka, nedávna šieho emisára (vyslanca) (vyslanca) z Podkarpatskej Rusi. Národ hrnie sa na jeho prednášky a to nielen národ rusínsky, ale aj národ slo(uniátskeho) obradu. venský východného (uniátskeho) Slováci takíto len preto hrnú sa k nemu, le- bo dr. Fencík je, takrečeno, z Východného Slovenska. Slovenských uniátov spoločná viera spája s Rusmi. Východné Slovensko má už svoj vzdela- ný, vyškolený dorast, ktorý práve takú dobrú prácu koná pre slovenskú kultúru a slo- venskú literatúru, jakú konajú ľudia z iných častí Slovenska. Veď školy sú teraz všade na Slovensku jednaké: všade sa v nich v šum- nej slovenčine vyučieva. Dobre by bolo, ke- by vyslali k nám na prednášky člena poprie- vratovej generácie, ale rozhodnie NIE politikára, tým menej ,,argaláša” alebo Dérerovského kapitalistického socialistu. Toto vlastne aj škoda spomínať, lebo Východné Slo- vensko takýchto pliag azda ešte nemá.
Keď taký emisár zavíta k nám, vecka pokladať za sviatok národný. Bodaj by ich žiadosť vyslyšali či už v Prahe či v Ružom berku. Čim skorej, tým lepšie!
Наведена статя характеризує наструй и желаня словаку у появивші ся у связи из мойов нащивов Америкы; друга статя, поміщена у 2 номері тої же ґазеты, є описом мої лекції и характерузиє удношіня нашых народностей на нейтралнуй території
Сеся статя Слідуча:
Dr. Štefan A. Fencík a jeho missia v Amerike.
Mali sme príležitosť videť a počuť dr. Stefana A. Fencika, tajomnika Občestva Alexandra Duchnoviča, ako i redaktora Podkarpatsko Ruskoho Holosu (Hlasu), ktorý v Amerike v záujme autonomie Podkarpatských Rusov mal už 110 prednáškov. Dr. Fencík je rodák z Bereckej. Ku nám Slová kom je veľmi priateľský. Počuli sme ho dva razy, ako i strávili s nim niekolko hodin. Je on grecko-katolíckým (uniatským) kňazom avšak neženatým. Je učencom a Slavianom Do Ameriky prišiel na pozvanie Podkarpat sko Ruskoho Sojuza (podobnému našej Slo venskej Líge). Prednáša v krásnej ruskej reči, avšak jeho prednášky pre pospolitý ľud sú dosť ťažké, lebo hovorí o svetových problémoch a historii Podkarpatskej Rusii viac ako vedátor, a nie ako ľudový rečník. Páčilo sa nám čo hovoril, kritizoval poťažne Madarov, ako i tých maďarských popov, ktorí ži- jú na ruských farách, ale v užšom kruhu pestujú maďarčinu a dietky svoje posielajú ešte i z Ameriky do maďarských škôl Budapeštu.
Svojmu poslucháčstvu maľoval obraz veľkej Russie a čo ona znamená pre Slavian- stvo. Kritizoval mýlne, ba i škodlivé názvy Rusíni, Ruthení a Rutínci, ktoré dali Podkar- patským Rusom Madari a ktoré pasujú jed- notlivcom do krámu, lebo oni hovoríli že rusinská reč, tak ako i slovenská, je len českým nárečím. Z historie dokazoval, ako 200 rokov pred Maďarmi Podkarpatskí Rusi dali kresťanstvu už sedem biskupov a ako malá Podkarpatská Rus dávala učencov i Moskve a Petrohradu. Spomenul ako Vajanský sníval o spase Slovákov a čakal na bieleho cára. Ako Rusko podporovalo každú slaviansku národnosť a ruská krv tiekla na obranu každej napadnutej slavianskej národnosti. Ziadal svoje poslucháčstvo, aby prestalo sa mýlne nazývať Rusínmi a Ruthénmi, ale aby bolo Podkarpatskými Rusmi a aby pomáhalo dostať úplnú autonomiu pre Podkarpatskú Rus v Česko-Slovenskej Republike.
Dr. Fencík urobil na nás dojem, že Slavian a že ide mu o dobro svojho národa Tešilo nás počuť, že jeho strana má tie naj priateľskejšie styky s Hlinkom a Rázusom že náš historik prof. Skultéty je čestným členom Öbčestva Duchnoviča. A tešilo najmä to, že dr. Fencík zdôraznil, že ide im o to, aby s Hlinkom a Rázusom, ako i sin mi dobrými čechmi zachránil ČSR od ger manskej a maďarskej kultúry.
Dr. Fencík hovorí česky a v Detroite mal prednášku pre Slovákov.
Не лем словянські, но и анґлійські ґазеты уділили великый позур сим руськым праздникам. Пошти усьо, што было написано у руськых, словацькых и чеськых ґазетах, было перепичтатано и великыма анґлійськыма ґазетами, як «The Pottsville Journal» уд 02.02.1935, 04.02.1935, «The Bridgeport Sunday Post» уд 30.12.1934 и другыма. Інтересно, же анґлійські ґазеты надзвычайно інтересувут ся и слідят за нашыма ділами. кідь скорше Пудкарпатськов Русьов занимали ся научні анґлійські журналы, як «The National Geographic Magazine (1927), у котрому была поміщена статя «Hospitality of the Czechs» написана Han. Hildenbrand, што содержала красно обробленый и богатый матеріал за П. Русь и многочислині ілюстрації, та и широкі публіцистичні ґазеты занимавут ся нашої утцюзнинов. Так анґлійська ґазета «The Bridgeport Sunday Post» уд 16 децембра 1934 року в обширнуй статі «The Romance of the Carpatho-Russian Settlement», што занимав цілу сторінку, роздумовувучи доста обєктивно и серйозно, призначат нам руськотсь, вымаганя на хоснованя руського языка, правилность хоснованя Общества им. А. Духновича и ґазеты «Наш Карпаторуськый Голос». Інтересна и Слідуча выдержка из ґазеты «Time» уд 1 янвуаря 1935 року:
…Your reporters were present at a lecture, or “Viče”, as it is called where our Carpatho-Russian Father O. Coughlin in the person of the Dr Reverend Stephen A. Fencik gave one of his splendid orations. Under the management of our fine young leader Mr. George Berzinec, Jr. of Rahway, N. J. Dr. Fencik has traversed the East and Middle-West of this country enlightening our people on the conditions prevailing in their Fatherland. Besides being the most accomplished speaker Carpatho-Russia, of our race we have ever heard, he reasons with such soundness and so logically that it is pleasurable to listen to our great orator. Seldom does one hear such an intelligent speaker adress his audience with such ease; he is literally at home on the stage. He penetrates the heart of every faithful Carpatho-Russian. Don’t miss him when he gives his farewell lecture in Elizabeth. Watch for thе date!!’
У середу, 2 янвуара, вєдно из доньков нашого карпаторуського писатиля Євґенія А. Фенцика – жонов о. Євґенія Петрашовича, мы ся удправили у Манвіль напаровати віче на 24 фебруара.
BINGHAMTON, N. Y.
Про мене было дуже інтересно поговрити из о. Є. Петрашовичом и из доньков Євґенія А. Фенцика… уни много розказовали ми за нашого покойного будитиля, выдаватиля “Листок”, и указали належавші йому сотні книжок. У них я дустав богатый матеріал и ориґіналні фотоґрафії Євґенія Владимира и другых.
У четвирь, 3 янвуара, я изась у Нью-Йорку, познакомивим ся и бисідовав из многыма діятилями православных округу. У тот же динь занимав-и мся парованьом віче у Нью-Йорку на 22 фебруара.
У пятниц. 4 янвуара, в 10 годин рана я удправив ся у Binghamton. Туй, у 3 годины дне мене чекала велика депутація из особ пану Мацкова, Живана, Лесслера и другых.
У 7 годин вечера удбыло ся засіданя пуд предводитильством Йосифа Мацкова, на октрому мині передали проґраму ближнього торжества. Туй я много дусзнав ся из нашої історіх, так як присутні члены правліня у свуй час совмісно робили на слободу карпаторуськых из професором Т. Г. Масариком. Надзвычайно інтересно розказовали паны Живан, Басов, о. Биґарій, професор Лесслер и другі.
По засіданю вечиряли ьсме у клубі «Elk», де удало ся дузнати ся многоє за самый город Binghamton.
Binghamton – сесе город обвуви, американськый Злин, город Endicotta – Johnsona американського Баті.
Город нараховує 85 тисяч обыватилю. ТУй много українцю, котрі розбиті на два лаґеря: на комуністу и на індепенденту (жуковцюв). Межи ними повна розєднаность и ненависть…Українці-комунсты у своюй ґазеті “Америка” уд 5 фебруара 1935 року напали на ня, и по поводу нашого праздника писали, же Феницк прийшов… нас зробити кацапами…”
Наші скапчані довкола трьох православных и єдного уніятського приходу… навгул нашых пиля 1000 файтю За выробу обову, главноє жерело єствованя и богатства города, розказовали так много інтересного, шт оя рішив на другый динь поникати сесі фабрикы. ПРо мене сесе особенно інтересно, бо сам Батя, гордусть нашої Чехословакії, быв туй простым робочым, а у себе на утцюзнині учинив усьо по прикладу Endicotta – Johnson-ського промысла и Binghamton-ськых фабрик. Нащава такых фабрик обіцяла много інтересного и поучного…
Субота, 5 янвуара. У 10 годин нащивив ся знатный бориць за руськость и за восточный обряд, Миколай Басош. У 11 годин мывєдно из о. Баґарійом удправили ся обзирати фабрикы Endicotta – Johnsonа – американського Баті.
У Binghamton 19 фабрик, до 20 тисяч робуникув; до 120 тисяч ботінку каждого сорта сесі фабрикывыпущаву ткаждоденно. Каждый робочый каждотыжньово робит по 40 годин, зароблявучи по 2 долары. Сесе файный заробуток и каждый годен жити. Говорили ьсме из робочыма и служащыма видиме удношіня и живуй туй ідеалні… Єдині фабрикы у Америці, на октрых не было забастовок и царствує мир и согласованя… Властником в типирішный час є Johnson. При фабриках корґазы, школы, паркы – сесе усьо про робочых, независима у усьых удношінях обставліня «республіка».
Єден из управитилю сьої «республікы» казав: неникаючи на усьо Вами увидимоє, мы итак не годні конкуріровати из Батьом. Батя має булше дешевых робочых и тому товар у нього май дешевый уд нашого, но сесе лем у себе дома, туй сесе бы было невозможно… Батя туй ся учив и мыся гордиме, што ун перенюс нашу школу и методыу Європу… Слава му!… Передайте му привіт уд нашого имени.
У 7 годин вечера удбыло ся віче по Слідучуй проґрамі:
«Віче! Руськоє народноє Віче!
Binghamton
у суботу, 5 янвуара 1935 року
у Daniel Dickinson школнуй авдиторії
Зачаток у 7 годин вечера…
Проґрама
- Віче удкрыє привітством г. Георгій І. Мацко, председа Комітета.
- “My Coutry” и “Я русин быв…» заспівавут три хора вєдно пуд управліньом професора Димитрія Молеса.
- Хор греко-кат. руської цирькви Сятого Михаїла пуд управліньом професора Димитрія І. Молеса из Binghamton заспіват руські пісні.
- Хор православної цирькви Присятої Богородиці пуд управліньом професора Ильї Шиптенко из Binghamton заспіват руські пісні.
- Хор греко-катт. руської цирькви Сят. Ап. Петра и Павла пуд управліньом професора Ивана Н. Леслера из Edicott заспіват руські пісні.
19:15 - Лекція и річ о. д-ра Штефан а А. Фенцика.
- Заключіня: “Пора, пора за Русь Сятую!..”
Руськый народе из Binghamton– Edicott–ської околиці, приходи на сесі руські зборы. На сесе народноє віче повинен явити ся каждый вірный руськый сын и донька руського народа! Руські братя и сестры! Выскажіт любов и щирость до Вашого руського сына. Ко тот сын? Нико другый – як патріот, бориць за руськость о. д-р Штефан А. Фенцик. Ун розкаже нам за наші народні діла и укаже фільмы из живота нашого старокрайового народа, котрый бідує в Пудкарпатськуй Руси.
Каждого буде щиро привітствовати Комітет.
Най здравствує руськый народ!
Комітет по орґанізації віче.
Моє переятя за торжество и наструй на ньому такі, же я сміло годен повісти, же ищи ниґда не видів такої орґанізованости и дисципліны, як туй. По свому єдинодушству и настрою сесе май великый праздник, якый ми прийшло ся видіти. Туй, на віче, присутствовали не лем глоты нашых земляку, но и усі їх сященикы, усі хоры выступали вєдно, у помному мирі и согласованю, в усвідомліню свого єдинства и утвітственности перед народным ділом. Віче, концерт и гостина, по свому настрою, были выйимковыма…
Слава Вам, отці, орґанізаторы и карпаторуські глоты!…
У матеріалному удношіню торжество превзошло усі чеканя, были зобрані сотні долару… Были вынесині рішіня пудпоровати Наш “Карпаторуськый Голос”, удкрыти клуб им. А. Духновича, удкрыти и удвідовати курсы руського языка… Пуд силным и май удрадным переятьом я лишив Binghamton у ночи… Треба ся было пиловати у Freeland, куды я и удправив ся вєдно из Іоаном Тимковым, Михаїлом Лансовым и из проф. Сирком.
FREELAND, РА.
У неділю и понеділок, 6-7 янвуара, я провів у Freeland. Туй єдна из май великых карпаторуськых колоній у Америці; булше 700 файт, дух руської щирости, широта и гостинность, богаті цирькви и навгул состоятелна и обживша публіка. Ясно, же гр.-кат. сященика Шубу – сторонника єп. Такача туй не люблят и 95 % вірнику лишили го. Говорив им из старым дідом Іоаном Значком, просив им го розказати за місні настрої и удношіня… Розказує из слызами на очах, як ун прибыв Freeland, ищи в 1885 році, тогды туй было лем пять руськых файт.
«Я – розказує муй собисідник – у 1886 році просив за назначіня первого сященика. Тогды прибыв сюды о. Гулович… служив у «гаузах», цирькви не было. Наша «Compani» уділила нам землю и мы самі зачали муровати сесю велику цирькву. У 1932 році прибыв о. Шуба, прибыв проти нашої воли, мы знаєме якго провожали из Ранкина… Ун «целібатник» и мы го не хочеме… Што робит из нами єп. Такач, ун не хоче вызнавати нашоє «патронськоє» право… Мы 15 раз были у нього… Булше уже не будеме обращати ся, а вымуруєме собі нову руську цирькву… Але обстояня… И так пошти в усюй Америці…» И дідо реве, жалує ся и благодарит за муй приїзд: «бо Рождество Христово, а мы без вутця духовного…» – заключат ун.
За далшоє представляву розказ знатної писателькы пані А. Морис: («Американськы Руськый Вісник» уд 07.02.1935):
Велика радусть Фрілендськых вірнику.
о. д-р Штефан Фенцик вборонив вірный руськый народ.
Фріленд. Злобна писанина Просвіты уд 24 янвуара, у котрых “обер-католикы” зло нападавут на нашых щирых руськых предводитилю и о. д-ра Штефан а Фенцика, трутили ня до того, жебы в інтересах правды и защиты добрых фрілендськых вірнику написати пару шорику у наш милый А. Р. Вісник, котрый возвышат нам правду и боронит правду руського народа.
“Обер-католикы” уд дня збору різко нападавут на о. д-ра Штефан а Феницка, нашого великого руського патріота и приписувут му “смертелный” гріх, же ун прибыв до нас на Праздник Рождества Христового и совершив про нас усі Богослужіня. Усьо, што д-р о. Фенцик зробив про нас сись радусный Праздник, ун зробив булше славы Отця Небесного и про спасіня душ доброго фрілендського народа, коьоый дуставав удары и збыткованя уд несправедливої цирьковної власти за свою любов до восточного обряда. Сеся цирьковна власть, котра прикрыват ся плащом католичества и віры Христової, удносила ся до нас у послідньый рук так, як немилосердный Ірод до невинных ієрусалимськых отроку. И коли д-р. о. Штефан Фенцик, як сященик по духу Ісуса Христа, у великый Праздник Рождества Христового порадовав нас, та «обер-католикы» (Пан Шандор и Ко) верли ся на нього ги вовце и намагавут ся обезчестити перед руськым народом у Америці.
По-християнськым ци по-католицькы сесе? Ганьба такым людям называти ся католиками и християнами, а тым булше сящениками, котрі ганьблят ся, сердят ся за тото, же мы праздновали Рождество и же о. д-р Штефан Фенцик совершив про нас усі рождественні богосліжуня и повів нам красну проповідь.
До сього часу у нас у Фріленда была «Голгофа», бо цирьковна власть вєдно из другыма врагами розбили межи народа согласованя и убили межи нашых прихожан тот реліґіозный порыв, котрый єствовав туй уд сонованя цирькви. Цирьковна влада зачала преслдіовати нашых добрых вірнику и затягнула нас у судяжіня лем тому, же мы ся бориме проти целібата и твердо стойиме за усі права и привілеґії восточного обряда. Хоть нам треба было много пострадати уд врагу нашої восточної греко-католицької цирькви, єднакож, мы ся не удступиме уд свого, держиме ся и будеме го держати ся до смерти.
Перед Рождеством Христовым мы изнячили ся и думали, же не будеме мати ниякых Богослужінь. Но милосердный Бог не забыв за нас, послав нам руського сященика. От. д-р. Штефан Фенцик, котрый твердо стойит проти целібата и котрый из щирым сердцьом и любовльов удносит ся до робочого руського народа. Ун до нас прибыв на сись великый праздник: порадовав нас и залічив наші изранині сердця. Ун утер гуркі слызы старинькых вутцю и материй и руськых дітий, што ниґда не забуде народ у Фриланді.
У Фриланді наші руські люде на свої мозолисті центы вымуровали красну цирькву, фару, школу, зал и инше во славу Бога и руського народа. На усбй камняно-уґолнуй околиці не было такої великої и богатої фары, як наша. Межи собов мыжил иу согласованю и любови и славити Господа Бога. Но, коли наш добрый сященик о. Сиґизмунд Бринськый, твердов тоявшый за восточный обряд, умер, та прийшов ид нам чужый враг и повів, шт омы неякого удношіня не маєме до цирькви и цирьковнуй власности, так як мы проти целібата и латинізації.
Зачала ся борьба, у котруй приняв участь наш руськый народ из сятом вдохновліньом, бо мы знаєме, же стойиме за Божоє діло и за нашу дідизну и выдержиме сесю борьбу до кунця. У Фріленді нас много. До нашої парафії у часы о. Бринського належило булше 800 файт. Из сих файт, за выйимков дуже невеликого числа целебатнику, мы усі, як єден, стойиме и бореме ся за своє.
Мы арендовали собі невелику будову в сюй чужуй будові совершати усі наші Богослужіня. У сесю будову прийшов славный и добрый сященик о. д-р Штефан Фенцик и совершити усі службы до нашої великої радости. Мы лишили нашу крансу цирькву, котру муровали за наші жертвы. Сесе сьме зробили тому, што межи стінами тої цирькви, у котруй мы переже славили Господа Бога, ширят ся целібатничество и латинізація. Из сього міста, из котрого перед тым мыслухали поуку Христа, возвыщат ся ненависть до вірного руського народа. Мы вывели из сього заключіня и пуйшли у чужу будову, де супокуйно и из чистым сердцьом годні сьме молити ся Господу Богу. Наша віра заключена у нашых сердцях, а н ев тиґлах авадь каміню. Тому мы, хоть из тяжкым серцьом, лишили тоту цирькву и пуйшли у чужу будову, як тото зробили наші гомстедські братя и сестры, коли Єпископ Такач на самоє Рождество приказав заперти перед ними цирькву.
На Повечурю наш богобоязный народ прийшов у великому числови. У будові присутствовало булше 2000 чоловік Каждый ся радовив видячи милу особу о. д-ра Штефан а А. Фенцика пиля сятого алтаря. Усі сьме ся радовали и щиро співали вєдно из нашым духовным вутцьом «З нами Бог», розумійте языци!…» и «Рождество Твоє Христе Боже наш!». Унашых очах блистіли слызы душевної радости, бо мыуже два рокы не мали такых радусных празднику. Нашоє Богослужіня мож поруняти из тыма Богослужінями, котрі совершали перві християне у катакомбах в час преслідованя їх римськыма імператорами.
От. д-р С. Фенцик лишив ся у нас на праздникы Рождества Христового и красно совершав Богослужіня про булшу славу Бога и спасіня душ вірнику. На первый динь Рождества до сят. Миропомазаня пудыйшло 2130 вірных руськых душ, за котрі пише Просвіта, же уни булшовикы и бунтовщикы.
У час рождественных празднику у нас ся удбыло и народноє віче, на котроє прийшло много руського народа из города тай околиці. Межи иншым представлині бьл ии руські фільмы, котрі перенесли нас у нашу рудну руську землю и представили нам тоту културну роботу, котра чинит ся пуд Карпатами, пуд руководством вірных сыну руського народа.
Главным оратором быв наш возлюбленый руськый патріот д-р С. Фенцик, річ котрого произвела на нас грубоє переятя. Были тото золоті щирі слова, котрых мы не забудеме до смерти. У своюй річи ун говорив за давню славу руського народа, за велич руської културы и за тоты стражданя, котрі переносит руськый народ у старому краю и туй, у Америці. Врагы рыського народа бісят ся у старому краю и туй, на слободнуй земли Вашинґтона, розрывавут ся контракты, у котрых обезпечила ся націонална и реліґіозна слобода про карпаторуськый народ, у старому краю не выконувут контракт світової конференції, к отрому дана повна автономія Пудкарпатської Руси, а туй у Америці целібатникы розрывавут контракт Унґварської Унії, у котруй ґарантовані права – привілеґії Восточного Обряда. Проти сих врагу руськости и Восточної Цирькви – говорив д-р С. Фенцик – треба выступити усьому руському народу и скапчаныма силами боронити свою дідизну.
Красні и вдохновленні слова запалили у сердцях руського народа плоды на благо цирькви и народа. Наш руськый народ голосныма рукоплесканями наградив нашого вірного сященика и урського сына и увірив го, гто пуйде за його покликом.
На віче прибыв и о. Андрій Шлепицькый из St. Clair, Pa, котрый тоже повів красну и поучну річ до зобравшого ся руського народа, котру слухачі укрыли голосныма рукоплесканями.
Красноє слово повів и пан Миколай Бушко, у котрому представив живот руського народа туй и в старому краю. Ун также быв награжденый рукоплесканями.
Дорогі сестры и братя! кідь хочите учити щирі слова и хочете ся дузнати за живот нашого руського народа в старому краю, та неодмінно орґанізуйте віче в вашуй фарности и закличте ою д-ра Штефан а А. Фенцика. Ун є нашым вірним сящеником и великым руськым патріотом, котрый кріпок стойит и безстрашно боре ся за націоналні и реліґіозні права карпаторуського народа. Його слова, його поучіня, які ун подав у час рождественных сяток у Фріленді, коштувут булше золота и брильянту. Мы сей поукы будеме ся держати и пуйдеме по її слідам.
Най Господь Бог удердит о. д-ра Штефан а Фенцика межи нас, най благосовит його труды и дасть му здоровля тай благодіяня: на многая и благая літа!
А. Морріс”.
У вувторок, 8 янвуаря, раном быв у о. А. Шлепицького (St. Clair), из котрым обсудили сьме май ближоє фебруарськоє віче.
У 10 годин рана по літурґії у Freeland, вєдно из професором І. Тиковым вернули сьме ся машивнов у Нью-Йорк, там удбыла ся конференція из греко-католицькыма сящениками: Выслоцькым, Команом, Симком и другыма.
У вечирі, у переддинь Ап. первомученика Штефан а, из о. Д. Симком удправили сьме ся у Trenton.
TRENTON, N.Y.
У середу, 9 янвуара, динь Ап. первомученика Штефан а, динь «мого Анґела» и третьый динь нашого Рождества Христового. Приятно было хот ьу сись динь удпочити, спомнити праздник у свого доброго цімборы о. Д. Симкова.
Наші сяткы на чужбині вызывавут жаль и смуток… жаль по утцюзнині, по руднуй отсбановці и тварям….
На «щедрый вечур», хоть многі ня и кликали, но я ся удказав и просидів вичур у готилю… Хотіло ся сосредоточити и уддати ся свому думаню. Туй сесе привычні дны, каждый, у гонитві за доларом, не може уддати ся празднику и повинен робити… Сим ся пудкреслює еміґрантськоє положіня нашых братув… У Фріленді, перед ранішньов, приходили ид мині у готиль колядникы колядовати, было приятно и файно, айб осмутно; булше ся хотіло ревати, ги радовати ся…
19:15
Туй, у Трентоні, у много щирого Дезидерія и в кругу його файты я мало ся успокойив… туй я ся чув як дома… Мої сердечні ґазды, жебы розвеселит иня, закликали многочиселных гостю, у тому числі мого шовґора, д-ра Варґу, о. Артима и другых… Было утулно, тепло и інтимно.
У четвирь, 10 янвуаря, обзирали сьме Trenton. Обзирали сьме музеї, цирькви, школы, монастырь… Усьо устроєно основателно и богато. Особенно силноє перятя произвів на ня богатый зоолоґічный удділ музея.
У пятницю, 11 янвуаря, мы ся удправили у Нью-Йорк обзирати выставку машин.
Переятя уд выставкы ґрандіозноє, глота новых типу машин уже модилю 1935 року. Главна глота машин американської выробы, є пару машин німицької выробы. Фіґурірувут машины булше 50 шелеякых марок. Усі машины – послідньоє досягніня типирішньої технікы, без скоростей и снабжині радіо. Ціна машин колыше с уд 350 до 10 000 долару. Доста файну машину мож купимти уже за 600 долару, тото є приблизно 14 000 нашых крон. Навгул ціна магины у Америці на 8 раз май нижа ціны у Європі. Усьообщый навгуд принажувут красні модилі заводу Lincoln, Chevrolet, Plymouis, Cord, Stutz и Ford.
Інтересно навести офіційну статистику за 1934 рук числа проданых машин слідующыма фірмами:
Dodge – 90 139 Willys – 65
Pontiac – 72 645 Hupp – 6 566
Oldsmobile – 71 676 Packard – 6 552
Buick – 63 067 Auburn – 5 536
Studebaker – 41 560 La Salle – 5 182
Terraplane – 40 510 Cad llac – 4 899
Chrysler – 28 052 Reo – 3 854
Hudson – 19 307 Lincoln – 2 061
Nash – 14 315 Pierce-Arrow 1 740
Graham – 12 887 Austin – 1 057
De Soto – 11 447 Continental – 953
La Fayette – 9 301 Franklin – 360
Miscellaneous – 324
MONT CLARE, PA
У суботу, 12 янвуаря, быв закликаный греко-католицькым сящеником о. Александром Коссем на віче в Mont Clare. От. Александр уже 35 року у Америці, за свуй живот туй, за минувшину и типирішню Америку ун розказав много інтересного: «35 року минуло – говорит о. Александр – туй ліпше было жити, было булше роботы и гроши и менше інтриґ… Наш адміністратор о. А. Годобай быв прекрасным чоловіком… Тогды было ліпше, чим типирь…»
Mont Clare малинькый городок, усього 600 файт, из котрых 60 руськых – інформує о. Александр. Руські, главным образом, из Собраницького округа, булшинов проти целібата и націонално настроєні. До цирькви у Mont Clare приписані также вірникы из Phoenixville числом до 100 файт. “Туй совокупині май великі фабрикы чулок и білизня, и людность, особенно жоны, добре зараблявут, по 150-180 долару на місяць – свідчит муй інтересный собисідник.
Віче удбыло ся у крансому великому залі школы, котрый быв повностю набитый народом. Зборы удкрыв о. Александр. Кроме нього красно говорили М. Гайдош, М. Єнич, М. Ванце, В. Рацин и другі. Великоє и читавоє переятя на слухачу произвели слова їх старого и честуємого пастыря, коли ун заявив, же лем типирь на старі рокы, проживши довгый живот, ун, котрый фурт ся раховав руськым, мусів ся дузнати, же кось го рахує «русином».
TRENTON, N. Y.
У неділю, 13 янвуаря, у Trenton удбыла ся велика демонстрація за руськость. Туй українофілы и «русиністы» думали завадити демонстарції, но сесе ся не удало. От. Д. Симков енерґічно и всесторонно напаровав віче, в цирькви и повів слідующоє слово и віче пруйшло блискачно. Навожу обсяг афіш сього віча:
«Руськоє націоналноє віче
удбуде ся
У неділю, 13 янвуаря, с. г. в 7 годин 30 минут вечера у руськуй греко-кат. цирьковнуй школі Пр. Дівы Марії в Trenton. На сесе віче прийде наш возлюбленый и великый патріот о. д-р Штефан Фенцик и преподасть нам лекцію за націоналноє и културноє положіня Пудкарпатської Руси. Кроме нашого великого гостя, будут другі наші народні вожді, котрі будут говорити поучні річі за наш руськый народ
На часть нашого народного будитиля и защитника руського народа пуд Карпатами буде представлена інтересна и красна проґрама.
Дорогі руські братя и сестры из Trenton и околицб, приходіт усі привітствовати и послухати о. д-ра Штефан а Фенцика, котрый розкаже нам за смуток руського народа и укаже спосуб, котрым мож облегшити долю нашых старокрайовых брату.
Най буде обовязком совісти каждого карпаторуського прийти на сесе великоє віче и тым демонстровати, же мы из май великов довіров удносиме ся до о. д-ра Штефан а Фенцика, як вірному руському патріоту, и же у май великуй мірі осуджуєме у старому краю и туй тых Іроду, котрі убивавут руськость, як туй, так и там.
Най живе неділимый руськый народ!
На віче буде сердечно привітствовати усьых
Орґанізовуючый Комітет».
Проґрама, як и обіцяла обява, была дійсно інтереснов: прекрасно зыграли наші руські балалечникы пуд управліньом А. Барны, великый успіх мав хор пуд управліньом І. Митшела, прочувственно и из великым пудйомом повіли свої річи о. Симков, д-р Варга, о. Волькай, и Мих. Німчик. Моя річ, выходит, также была удачнов, так як не раз перерывала ся и награждала ся аплодесментами. Думаня, высказані на віче, и вопросы, пудняті на ньому, збудоражили позирачу и уни ищи довго по закрытю збору не розходили ся, продовжуючи обміньовати ся думанями и задавучи безконечні звіданя… Многі из присутных обіцяли морално и матеріално пудпоровати руськый фронт. Имливоє было привітство єдного из мойих колеґ по школі из В. Торуни… Пуд переятьом повного єднодушства розходили ся зборы…
У понеділок, 14 янвуара, я быв изась у Нью-Йорку. У сись динь мині пощастило побывати у опері Радіо Сіті.
У вувторок, 15 янвуара, удбыв ся прощалный вичур у Трентоні у о. Артима, котрый являє ся надзвычайно інтересным чоловіком, великым колекціонером и знатаком. Вечур быв дуже приятным, айбо и доста смутным… бо я ся розтавав из трентонськов інтеліґенційов…
19:16
У середу, 16 янвуара, у Нью-Йоркови, мене чекала велика делеґація пуд орґанізаційов о. Перегача, Мигалія, Онуфрія и другых. Усьый динь быв им занатый ділами адміністративного характера.
У четвирь, 17 янвуара, у о. Бурика, греко-католицького сященика у Bayoon удбыли ся важні зборы, на корых приняли участь многі из греко-кат. кліра, як о. Вислоцькый, о. Симков, о. Номан, о. Андрійкович и другі. За вопросы и постановы сих збору писатим раз не годен, но присутні на ньому произвели на ня переятя щирых руськых патріоту, неизмінно неспирающых и идущых вєдно из руськым народом.
NEWARK, N. Y.
Пятниця, 18, была затята пудготовков на віче у Newark, афіша котрого была Слідуча:
«Руськоє народноє віче»
у Newark, N. Y.
у суботу, 19 янвуара, 1935 року, удбуде ся Руськоє Народноє Віче у Kubis Hall pod No. 79 Jackson ulica.
Зачаток у 7 годин вечера, вступна плата лем 25 центу.
На сьому Руському Народному Віче д-р С. А. Фенцик прочитат свою лекцію за Пудкарпатську Русь, по вічови будут указані фільмові образчикы-картины.
Усьый руськый народ из Newark и округа повинен прибыти на сесе віче-зборы и послухати д-ра Фенцика
Комітет
У суботу, 19 янвуара, у 7 годин вечера удбыло ся віче в Newark. Зборы удкрыв о. В. Гугу. Красно говорив и привітствовав зобравшых ся председа «Востока» Гузлей из Elisabetha, N.Y, дале гооврив Г. Сабов, Г. Березиниць и так дале. По моюй бисіді, дівочкы-діти пуднесли мині великый и красный букет косиць. Накониць, сесі удачні зборы были закрыті заключным словом председы Г. Дротаря.
Народ туй, як и у булшині пункту, проти “целібатникув”, наструй такый, же и туй мож чекати великых подій… Нраод не хоче и не може забыти свою націоналность, сокрше авадь май пузно, но свою волю ун выразит власно и не позволит играти из собов…
WASHINGTON
У неділю, 20 янвуара, я дустав кликаня уд чехословаьцкого посланника Ф. Веверкы и у 12 годин рушив у Вашинґтон.
У 16 годин 15 минут я быв уже у Вашинґтоні, на вокзалі мене чекала внучка Євґенія Фенцика, Ольга Е. Петрашович.
У пониділок, 21 янвуара, у 11 годин я уже быв у канцилярії посланника Ф. Веверки, де мене чекав секретар, знатный писатиль Л. Брожок
Сесь динь мав про ня и про многых из нас грубоє значіня. Я знав наперед, же туй выяснит ся щирость удносин Карпаторуського Союза ид мині, до Чехословакії и ид удділным американськым орґанізаціям. До сього часу из того, што ся сообщало было ясно, же усі віча, котрых было булше 50, принимавут резолюції приняті Карпаторуськым Союзом и стоят на основі сих резолюцій. Я ищи раз повинен пудкреслити, же всі сесі резолюції принимали ся на зборах, орґанізованых розлучныма орґанізаціями, нич общого немавучыма из Карпаторуськым Союзом. Но в наслідок того, же 16 пункт резолюції говорит слідующоє: “Призываєме правліня Карпаторуського Союза, жебы за наші резолюції уно вірно увідомило Чехословацькоє правитильство и усі політичні партії у Чехословакії…” и в наслідок того, же Карпаторуськый Союз сесе не робив, мині было дано на конґресах и вічах, на котрых я выступав, удділноє повноважіня, жебыя сам передав уже приняті резолюції представитилю Чехословакі.
Часным образом уже было сказано, што Геровськый, хоть из осталныма членами Карпаторуського Союза и приняв сесі резолюції, но реалізовати їх не хоче. У Нью-Йорку я чув, што кідь передам сесі резолюції, та Геровськый буде явно выступати проти мене. У Клівленді из кругу мадярського консула передавали, што там часто быват Геровськый и Балог Балинт, котрый у тот час ся вчинив кумом того мадярського консула. Мині было ясно, што туй штось ся робит, но я не годен удступити уд резолюції, принятых Карпаторуськым Союзом, віче и конґресами. Кроме того, усі мої цімборы просили ня, што так як ся кладе звіданя за назначіня нового ґубернатора, за нові выборы и за реалізацію автономії, та нам треба активно участвовати у розширіню їх и возможно скорше явит ся мині ид представитилю Чехословакії, не лем інформовати го, но и узнати уд нього за типирішньоє положіня сих звідань на Пудкарпатськуй Руси.
Повинен указати, што чеськый консул у Клівленді уже напаровав мою ауденцію у Вашинґтоні и я чекав кликаня.
Я быв радый, што буду мати припадок серйозно погооврити из д-ром Ф. Веверков, представитильом Чехословакії, и як горожанин узнаву проґраму реалізації автономії, мавучи на позорі не на уоту не удступати уд нашых законных вымог. Было бы мужественно, кідь бы и делеґаты уд Карпаторуського Союза явили ся ид представитилю Чехословакії, айбо Геровськый, як мині было сообщено, «принципіално не пошкодовав говорити из чехами». Из сього момента шорова траґічность хыбної поведінкы Карпаторуського Союза у Піттсбурзі и такуй из того момента прерыват ся усяка связь післіднього из мнов. Про мене было важно, што осталні союзы стояли на моюму бокови позираня и помагали ми дале.
Д-р Ф. Веверка и його секретар А. Брож приняв ня дуже сердечно. Я передав їм великый матеріал за Пудкарпатську Русь, за нашу борьбу за автономію, за руськость, за руського ґубернатора и руського земського президента, передав много меморандуму и мої повноважіня.
Дуже шкудуву, што мої цімборы запоздили ся и не были вєдно изомнов на сюй аудіенції, хоть уни за сесе знали, так як перед удїздом мы мали засіданя у Нью-Йорку.
У вувторок, 21 янвуаря, я мав возможность познакомити ся из главным городом Злученых Штату, из Вашингтоном.
У Америці широта и розмах незвычні. Сесе ся дотулят и варошу. У Вашингтоні дійсно чуєш ся в столиці. Туй зосередженость културы и умільства, туй не є фабрик, не є дыма и сотулок, туй мозоґ величезної державы и усьо налажено и приспособлено про її роботу. Будовы нагадали ми Рим, Капитолій, вонкашно уни конкурівут из май великыма будовами Ватикана. Ачий усяды византійськый стиль, величезні паркы из колосалныма памнятниками, у тот час як у другых городах Америкы памнятнику почти не є. Вашингтон мож назвати “парком дипломатув”. Туй ся находят амбасадоры и послы усьых держав світу, сесе кладе свуй удпечаток на городі – много красных готилю и ресторану. По числу обыватилю Вашингтон поруняно невеликый город, усього пувмільйона обыватилю. Города Злученых Штату по вечилині и числу свойих обыватилю идут у Слідучому порядку:
- Нью-Йорк – 6 930 446 обыватилю, 2. Чикаго – 3 376 438 обыватилю, 3. Філадельфія – 1 950 961 – обыватилю, 4. Детройт – 1 568 662 обыватилю, 5. Клівленд – 900 429 обыватилю. 6. Сан-Луї – 861 960 обыватилю, 7 Балтимора – 804 874 обыватилю, 8. Бостон – 781 188 обыватилю, 9. Питтсбурґ – 669 817 обыватилю, 10 Сан-Франциско 0 634 394 обыватилю.
Май ґарндіозноє переятя производит так названый Капитолій – будова, у котруй поміщат ся парламент и сенат, »United States Patent Office« – у котрому зосереджині усі патентысвіту, туй находят ся памнятникы и бюсты усьых президенту, зачинавучи из 1775 року, утверджіня республікы, май велика у Америці бібліотека и сотні розлучных уряду и канцилярій американськых і чужинськых. Вашингтон мож назвати «Ватиканом Америкы». За Вашингтон мож написати…, на я маву на позорі передати лем своє переятя за столицю Сіверно-Американськых Злученых Штату.
Мене, як руського чоловіка, приятно зачудовало и обрадовало тото, што туй, не в приклад ціливізованым державам Європы, мож дустати на руському языкови красні выдаваня богато ілюстровані и содержающі усьо, што ся дотулят Америкы и Вашингтона. Так, наприклад, красноє выдаваня «Памнятна книжка Злученых Штатув» – Є. С. Барнея. Каждый руськый годен зачерити из такых інформатору и бедекеру буквално вшитко потребноє, включавучи и законы и усьо сесе на рудному руському языкови.
Дустав им почесный білет, котрій дав ми право многоє попозирати, я быв у парламенті и сенаті. Порядок на засіданях законодателных палат приблизно такый, як у парламентах Європы, но право інтерпелірованя и право слова абсолютно слободно. Інтересно удмітити малиньку деталь, што депутат авадь сенатор, говорячый річ у американському парламенті говорит из міста, а не выходит на трибуну. Общоє переятя такоє, што туй ищи не чує ся крізис парламентаризма. Мині удало ся говорити из пару «конґресменами» авадь по-нашому – депутатами парламенту и сената, у усьых їх бисідах преобладало думаня, што про правдивого и дійсного демократизма потребна повна зрілость народа. Єден из мойих собисіднику выразив думаня, што демократизм Європы раз лем на папірьови, и в самому зачаточному стані. Наблюдавучи демократизм и повну слободу у Америці, стає ясным, на кулько усьо сесе в Європі примітивно, кулько у нас розлучных понять и толковань сих понять, у булшині припадку преСлідучых свої власні авадь невеликого круга цілі и выгоды. И в сьому припадку ищи разпудкреслює ся перевага С. Амерк. Злуч. Штату, из котрыма Європа не в силах конкуріровати. Туй, у парламенті, у бисіді из ґрупов депутату, мині было приятно слухати думаня, што кідь бы державы Європы создали конфедерацію, та президент Т. Г. Масарик годен бы быти кандидатом у її президенты. Другый муй собисідник припомнив, што по поводу конфедерацій держав Європы уже ся много писало и што сись вопрос не новый. Но, заключив третьый из них, раз сесе лем утопія…
Свойих президенту американці дуже честувут, кругом їх имен много леґенд и анекдоту. Из 1797 року усьых президенту Сів. Ам. Злуч. Штату было 21. Первый из них Георг Вашингтон (1789-1797), великый єднатиль З. Штату. Послідні президенты: Вудро Вільсон (1913-1921), Вар. Гардинґ (1921-1923), К. Кулидж (1923-1927), Герберт Гувер (1928-1931) и Фр. Рузьвельт, выбраный у 1931 році.
Як уже было сказано, у Америці ачий не є нашых «каваринь» (кофеєнь), американці говорят, што такі заклады лем про «безробутных інтеліґентув) и американцю не є часу сидіти годинами за пивом, вином авадь кавильом. У Вашингтоні много чужинцю, много дипломату, усякого рода представитилю, и як фіґлювучи говорят, много «безробутных великанув», у наслідок сього у Вашингтоні сут и «кавярні», котрі ся туй кличут локалями, много дансинґу и другых закладу про безжурного и приятного проведіня часу. У вечирі, у єдному из такых руськых локалю я провів пару годин у обществі мойих знакомых и журналісту, наблюдавучи звыкы столиці. Туй я в первый раз видів представнику Радянської Росії, вели ся уни далеко не по пролетарськы и навгул нич пролетарського и большевицького в них не было…навборот… но писати за сесе ся не хоче…видиме туй, булше чим даґде, ідеї и дійсность – чоловіча природа розходит ся.
Общоє переятя уд Вашинґтона ґрандіозноє. Нич подобного видіти не приходило ся. Вашинґтон – сесе сплошный, абсолютно чистый парк, у котрому высят ся ґрандіозні и прекрасні по архітектурі будовы, у будовах зосереджині усі досягніня културы, комфорта и технікы, туй зосереджині представитильства и представитилі перед правитильством Сіверно-Американськых Злученых Штату уд усьых держав світу…
Сердечно благодарю усьых, ко содійствовав мині увидіти прекрасну столицю Сіверної Америкы и в особенности благодарю внучку нашого писатиля Є. Фенцика, журналістку Ольгу Петрашович…
NEW–YORK. N. Y.
У середу, 23 янвуара, на полудне я изась прибыв у Нью-Йорк. Туй ня чекали мої цімборы, котрым я подробно и офіційно розказав за свою аудіенцію у представитиля Чехословакії. Усі єдноголосно одобрили мою нащиву и переговоры из д-ром Ф. Веверков и туй ся выяснила маса туманных вопросу. Была констатірована потребность мати фурташный контакт из представитилями Чехословакії и што путтсбурськый Союз повинен делеґіровати свойих представитилю у Вашинґтон, котрі бы мужественно вымагали бы там реалізації Сен-Жерменського договору и предприняли бы про сесе усі міры, як сесе было постановлено на засіданях. Накониць, рішено было загнати у усі ґазеты слідующоє сообщіня:
“Д-р С. А. Фенцик у посланника д-ра Ф. Веверкы
21 янвуара д-р С. Фенцик нащивив посланника мін. д-ра Веверку у Вашинґтоні.
Д-р Фенцик радив ся за хыбы Пудкарпатської Руси.
Было заявлено, шт оусі орґанізації американськых карпаторуськых и націонално настроєні карпаторуські дома, настоювут на выконаню мирного договора, выражена лоялность чехословацькуй державі, рішително осуджена шелеяка ревизія и высказано желаня дале совмісно жити из чехами и словаками на основі демократичного руноправства, сохраняти конституцію Чехословакії. Кроме того было поставлено рішителну вымогу удалити усьых еміґранту из Галичины уд політичного живота. Обосновано сесе тым, што лем указані елементы розєднувут не лем карпаторуськых межи собов, но и карпаторуськых из чехами.
Дале вымагала ся неодкладна реалізація автономії, обява выбору в сейм и назначіня ґубернатора по закону и по воли народа. Рішително удклоняло ся намаганя назначати неспособных и негодных людей у ґубернаторы людей лем тому, што сесі кандидаты выгодні удділным партіям тай особам. Предложині были имена кандидату, котрі про карпаторуськый народ были бы добрі. Покладено вымогу, жебы была руська адміністрація у крайови, а главноє – руськый крайовый президент.
Делеґат передав обширный матеріал за актуалні хыбы пудкарпаторуського хараткера културного, політичного и економічного.
Посланник Веверка у цімборськуй бисіді приняв до позору вымаганя делеґата и обіцяв му інформовати правитильство. Будучи власно переконаный у возможности общої роботы из карпаторуськыма про блага державы, обіцяв содіяти по свойим силам на правитильство, жебы уно выконало справедливі вымогы карпаторуськых американськых и карпаторуськых дома.
Накониць, была выяснена и цирьковна борьба из єпископом Такачом и поданый запрос, чому не допускавут американські ґазеты карпаторуськых на Пудкарпатську Русь, хоть знано, што ипен заказані ґазеты помогли востановити ЧСР и навгул удносят ся до Чехословакії лоялно?
Раз не маву дякы говорити за конлюзії, айбо каждому ясно, што усі тоты паны, котрі на стовпчиках руськых, чеськых и мадярськых правитильственных ґазет называли ня “ірридентистом”, Єґличков и “ревизіоністом” не лем будут отвічати перед історійов, но и перед народом. Сесі зрадникы народа, скітивши єдину каждоденну руську ґазету не лем скітили наш и муй моралный капітал, но скітили и матеріално у тот час, коли я мужественно боров ся за права и автономію Пудкарпатської Руси и проти усякого рода іррідентизма. Колим ся вернув из Вашинґтона, я и мої цімборы мали сьме усі сесі ґазеты у руках, у котрых аґенты-провокаторы, шпіоны и горгуловці… хотіли психолоґічно вплынути на усьых наси на мене выкриками: “Фенцика треба арестовати”, “Фенцик іррідентист”, “Фенцик Єгличка…” Уже тогды я быв обезпеченый у Америці высокым містом и муг не вертати ся на утцюзнину… но я сесе не зробив.
Ищи не докус ясно, чому была учинена сеся провокація, ко дирижировав сьов шаленов атаков проти мене… но я увіреный, што сесе выяснит ся дуже скоро… и тогды будут предявлині “обвинителный акт из другого боку”. Я и мої цімборы розуміли, што такі клеветничеські напады на єдного невинного чоловіка, як сесе ся стало у даному припадку, єденичні в історії
Пополудню я быв закликаный обзирати Нью-Йорк, главным образом його стару часть. Совмісно из пару журналістами была выроблена ціла проґрама, но в тот час, до мого великого жалю, зачав падати такый читавый сніг, што за вандрованя по городу ніщо было й думати. Такого читавого снігу Нью-Йорк н евидів из 1891 року. Люба сполечуность зоперла ся и положіня до вечера грозило катастрофов. Трамваї на многых лініях и многі машины завязнули у путьови и нуждали ся в помочи.
У сись динь мині, хоть и из великым трудом, айбо удало ся нащивити мойих цімбору В. Берзного и Є. Шрейберта. Неникаючи на критичноє положіня, котроє создавав неперерывно падающый сніг, мы у Є. Шрейбера чули ся добрі. Туй я познакомив ся из многыма особами и дустав пару надзвычайно інтересных книг за Пудкарпатську Русь на анґлійському языкови, из котрых особенно ціннов была книга Np. Chapte: «So this Mukacevo».
У ночи радіо принесло вісті, што положіня у городі на тулько серйозноє, што город ассиґновав 2 мільойны долару на роботы по очистці города уд снігу. Радіопередача іронічно огласила, што за безробутных вступив ся сам Бог. Были міста, куды власти мусіли были загнати аеропланы из молоком и другыма потребныма продуктами хоснованя.
У четвирь, 24 януара, сніг падав по 10 годин рана и неникаючи на приняті міры положіня ся не поліпшило, выїхати трамвайом авадь машинов не мож было, хоть усьо обіцялоЮ што до вечера из снігом ся справлят. Телефон и радіо фунґовали и тому мы были в курсі усьых нашых діл. У 17 годин радіо сообщило, што катастрофа пруйшла и живот вступат у нормалный стан. Мільйон людей розсыпали ся по улицями и пилувчи ся робили свою роботу и обовязкы. У сись вечур великов компанійов мы пуйшли у театр “Капітол” и слухали “Паяцы”, по выступу, ипен тов многочиселнов компанійов, удправили сьме ся у авіню 48 в локаль нашого земляка Зиммерманна. Так не было не єдного слободного міста и лем кой нас упознав, адміністрація локая поклала нам стул. Туй, як и навгул у американськых локаях, дає ся проґрама. У тот час у Зиммерманна выступав ужгородськый ансамбль в особі Є. Каралы, И. Коборы и другых. За нашым великым столом было надзвычайно весело и мы ачий до рана проговорили и за нашу утцюзнину – Пудкарпатську Русь. Артисты написали куртоє привітство Ужгороду, котроє и было неодкладно загнано на утцюзнину. Розказовали, што в сьому локалі колись играв знатный циганськый маєстро Ріґо Янчі, котрый в наслідок затайив ся из яковсь мадярськов ґрафиньов. И типирь туй красный оркестр, а ресторан “Ціммерманн” є дным из ліпшых у Нью-Йорку.
PASSAIC, N. Y
У пятницю, 25 янвуара, я быв закликаный ид ою Клептовському на “ланч” и на засіданя удносно віче у Нью-Йорку. Туй присутствовали представитилі “російськых націоналных орґанізацій”” и было рішено орґ£нізовати зборы из участю усьых руськых орґанізацій: російськых, галицькых и карпаторуськых.
У вечирі мене чекав у себе знатный діятиль, адвокат, наш руськый патріот о. Міклош из Passaic, так як треба было обсудити приходящоє 5 фебруарськоє віче. У 7 годин вечера я прибыв ид о. Міклошу, у котрого мене чекало великоє общество. Там я ся познакомив из знатным діятильом православної цирькви, великым орґанізатором, сящеником и писатильом о. П. Г. Когаником, родом из Бехерова. Туй присутствовав и о. Телепа, знатный діятиль межи руськых галичан. Отиць Телепа розказав ми дуже много інтересного за галицькых діятилю навгул и в часности за тых, котрі у типирішньый час вмішувут ся у наш живот и доставлявут много пудлости. Повну інформацію дустав и пан Марков и за другых, дузнав ся, як галичане «проспали ауденцію» у президента Вільсона, кулько гроши уни зобрали и инше. За всьо не маву право написати, айбо радый, што маву точні інформації за первого и за многых галицькых діятилю. Думаня мого собисідника совпадат из нашым думаньом за галицькых міґранту. Ун не хоче пудпоровати їх на дале… сього доста… Многоє я ся дузнав у сьому надзвычайно інтересному обществі.
У Passaic до 70 тисяч обыватилю, руськых 9 тисяч, словаку – 10, поляку 15, останок – анґлічане и ірландці.
Туй 3 православні цирькви и єдна греко-католицька… говорят, што «и чотыри юрисдикції, тому не годі сьме конкуріровати из другыма народностями» хоть туй є красный народный дом, културный живот и намаганя, но усьо сесе могло бы быти значно май выще, кебы не было звады…
У суботу, 26 янвуара, кудь лем мы не заходили – усяды афіші за приходящоє віче, усяды говоріня за наші обстояня у старому краю, выходит усі читаво и горячо інтересувут ся свойов утцюзнинов Пудкарпатськов Русьов. Наніс візиты дакотрым из нашых землякув: бисідовали из Г. Оніском из Чинґазы, Миколайом Кичуров из Леґнавы и из многыма другыма. Обзирали сьме руськый народный «дом», секретарьом котрого є Г. Фецанич. «Смутно, не є согласу межи єпископами и благодаря сьому не є потребного єднаня… говорили.
У неділю, 27 янвуара, у 10 годин рана удправилисьме ся у цирькву, у котруй совершив богослужіня о. Коганик, слухали красный хор и розумну проповідь. На полуденку у пана Міклоша присутствовало много нашых земляку и соутцюзниць.
Націоналноє торжество руно у три годины удкрыло річов Г. Онискова, привітствовавшого зобравшых ся, котрых, по його словах, было булше 1000 чоловік. Руководитильом торжества быв выбраный о. П. Коганик, котрый повів велику річ, из теплотов удзывав ся у нюй за Президента Т.Г. Масарика. Навгул обєктивно за положіня на Пудкарпатськуй Руси говорив недавно прибывшый из утцюзнины О. Луговый. Дале свідовали цілі шоры выступув: редактора Гладика, І. Попа, Г. Берзинця, М. Кудлі и другых. Усі ораторы, при общому одобріню, говорили за наші цілі и културну роботу, указувучи на націоналноє двиганя, як на правилный путь до досягніня прав и слобоного розвою нашого народа. Усі обіцяли морално и матеріално пудпоровати нас и нашоє двиганя. Послідньым говорив я. У Америці єствує звык, што на подобных торжествах и зборах гость говорит послідньым, отвічаючи на вшиткі привіства и вопросы, задані ґаздами. Як на єдно из основань такого порядка, указовали, што гость повинен говорити послідным, бо у инакому припадку публіка не лишит ся слухати свойих, домашньых, оратору, котрых уже добре знає и из позиранями котрых добре знана.
У понеділок, 28 янвуара, рано я зась у Нью-Йорку, а у 12 годин уже повинен быв їхати у Джонставн через Піттсбурґ. Перед удїздом загнав им телеґарму, жебы мене встрітили и жебы не гублячи час, мож было переговорити и освідомити ся за далшу роботу.
Рано у вувторок, 29 янвуара, на вокзалі у Джонставні мене встрітив С. Иставник, знатный націоналный діятиль.
Туй ми было предложено як спеціалісту по цирьковным вопросам приняти участь у судовому ділі у американському суді. Я приняв предложіня и на другый динь повинен быв переговорити из американськыма адвокатами и суддями.
Кроме С. Истваника, я такуй туй ся познакомив из нашыма діятилями и борцями за руськоє діло: Ленгардом, Врабильом, Ґраном и из другыма представитилями руської інтеліґенції сього округа. Из бисіды я обідив ся, што усі уни красно інформовані у нашых цирьковных и політичных ділах. Обідив ся, што, за выйимков єдного сященика о. Ковалицького, усі сященикы идут вєдно из свойим народом и што туй царствує великоє народноє и націоналноє возбуджіня и двиганя.
Американськый Окружный Суд
Середа, 30 января.
У 9 годин рана мене чекали: адвокат Вилло, В. П. Барнум, о. Молчаній, С. Истваник, І. Роман и другі. уни желавут чути моє думаня удносно догматичных и юридичных боку греко-католицької цирькви. Выслухувут ня, як експерта и спеціаліста и розговоры тягли ся пошти до 8 годин вечера. Мої думаня удносно латинізації греко-католицької цирькви, целібата, унії, удносно привілеґій восточної цирькви и права патроната – «jus patronatus» были записані, переписані, прочитані и пудписані. Як им ся пак дузнав, на основі мойих доказу процес быв выграный. У моралному удношині я дустав повну сатисфакцію у звіданях, за котрых у мене ся склало твердоє переконаня, на основаню котрого я діяв и повноє оправданя мого научного переконаня.
Американськый суд надзвычайно основателно, точно и детално розбират діла. Я ниґда не предполагав, што суд выділит 10 годин выясніню такого вопроса, як вопрос целібата. Туй выслуханя боку и дискусій ведут ся перед адвокатами, суддя докус у сьому не участвує, усьо роблят адвокаты. Суддя, по тому як проштудірує протоколы, выносит своє рішіня писемно.
ST. CLAIRE, PA
У четвирь, 31 янвуара, знавучи проґраму, я первым поїздом удправив им ся через Піттсбурґ у St. Claire, ид о. А. Шлепицьокму.
По дорозі, у Піттсбурґ у Гоместеаді, я говорив из о. Варзалійом, п. Цмором, Зеєдником, Молчанійом и другыма кроме о. Ставровського, котрый не явив ся уже и тогды, выходит, находив сяпуд вплывом Геровського и годно быти єп. Такача. Сесе мене нич не зачудовало, бо я неуклонно держав ся усьых резолюцій, котрі наведині скорше самым Ставровськым и на октрых ги бы удбыло ся обєднаня.
о. С. Варзалій и другі любезно пудпоровали и укріпляли мене до далшої роботы и інформовали за тото у округови, у котрому мині предстояло выступати, котрый назвали округом “камняного уґля” и май булш богатов колонійов руськых.
У пятницю, 1 фебруара, раном ся удправив у Postville через Harrisburgh. У 7 годин череа я уже быв у Pottsvill, де ня встрітив муй цімбор, знатный робутник и барт нашого молодого робутника, студента, о. Андрій Шлепицькый.
У суботу, 2 фебруара, я ся знакомив у St. Claire из місныма діятилями и вєдно из о. Андрійом выробили сьме проґраму роботы на усьый фебруар. У свого любезного ґазды я ся чув як дома и радый быв удпочити по неперерывных поїздок и переживань. Пошти місяць я не мав возможности добрі ся выспати и пошти не лігав у постіль, а ся сам чудовав, як муг выдержати так довго без основателного отдыха.
Радовав им ся, што можу два-три дны присятити ся супокуйнуй роботі, привести у порядок свої спомины и запискы и помалы напаровати ся на вертаня… Маса письму и телеґрам кличут ня дому. У многых письмах сообщавут за тото, што дома ня арестувут… Указовав им сесе о. Андрію, но ун просто не годен быв сьому повіровати и сміяв ся, як над необоснованым и комічным побойованьом, много раз пудкресльовав мою коректность у роботі. Я ся сам сього НЕ БОЯВ и читавучи «Руськый Народный Голос», «Подкарпатські Гласы», «А-Зет» и инше, просто шкодовав сих ґорґульовцю, и шпіону, красно розумівучи, што, богужаль, подобных зраднику є доста у каждого народа. Час выяснит и зрадникы понесут заслужену кару…
О. Андрій предложив ми пуйти у Hazleton, Pa до о. Мартяка и Лапуткы и передчасно познакомити ся перед приходящым в сьому пінкті “віче”.
Вєдно из о. Андрійом мы нащивили Роберта Оларнича, шефа “of police Association”, карпаторуського и выщого поліцейського чиновника у Америці. Я быв дуже радый видіти свого земляка на такому важному посту и, кроме того, познакомити ся из щирым и говорючым чоловіком, котрый сообщив ми много інтересного… Ниґде в світі дедективна служба не покладена так высоко, як у Америці. Туй детективы не руководствувут ся політичныма переконанями, а преслідувут дійсных злодію и тому невинный чоловік не може быти арестованый и посаженый без основань у тюрму, як тото быват у дакотрых демократичных республіках в културнуй Європі. Благодаря любезности пана Роберта Оларнича, мині удало ся познакомити ся из технічнов постановков детективного діла у Америці. Передавати чудуючый розказ мого любезного собисідника не маву права, но тото, што я учув и увидів – дійно отвічат и даже превосходит опис у так названых детективных романах, котрыма увлікат ся моложава усього світа. Много чув им розказу из живота ґанстеру и за орґанізацію «Червена рука». Муй собисідник сам имив короля сиї орґанізації Ларосса. Розказовав, што, коли ун приняв свуй уряд, центром ґанстеру быв город Hazleton, Ра. У 1907 р. были имлині 7 члену сьої шайкы. Шайка Червеної рукы» безнаказано и нагло бітанґовала у городі, писала вымогы розлучным особам на грубі сумы долару из угрозов убити, кідь їх вымогы не будут выконані. Орґанізації ґанстеру построєні так тяжко и кооперативно, што борьба из ними надзвычайно тяжка. Нам, обычным смертным, не прийшли бы у голову тоты хытристи, котрыма повинні ся хосновати тай и другый бук… Из радустьов пудкреслю сообщеноє мині думаня за карпаторуськых ґубернатора Нью-Йорка пана Кофмана, што май ліпшым из народу, што живут у Америці сут карпаторуські, злодіяня межи них складавут лем 2%.
Муй собисідник розказав ми за тоту жорстоку дисципліну, пошти воєнну, котра принятя у американськуй поліції. Розказав, шт ов американськуй поліції єствуют и чорні полкы, но по свуй якости, выконавчости и ініціативі непомірно выще стоят білі.
Было принятопознакомити ся из корінныма американцями, котрі, проти принятого думаня, надзвычайно весилі и устроумні люде. Послідньоє свойство обяснює ся тым, што американці не тратят задер свуй час тай силы на сижіня у кафейнях и за пвиом, як тото принято у нас. Американці свуй волный час проводят у окружіню природы авадь дома, у свому фамілійному кругови и у кругови свойих знакомых и цімбору, и лем по сятах. Лем по неділях уни нащивлювут єден другого и туй ґаздыня хыжи хвалит ся май стерностьов приготовіня «сендвічув», а ґазда – «коктелув». Послідні представлявут мішанину многых напитку и їх приготовіня потребує знаня и смак. Не вымітувучи гроші на дорогоє и безхосенноє сижіня у кафейнях и пивных, американиць має средства и возможность обкласти свуй живот май типирішным комфортом.
NESQUEHONING, PA
У вечирі такуй того дне удбыло ся віче у Nesquehoning. За сесе віче «Американськый Руськый Вісник» у номері уд 05.03.1935 пише слідующоє:
«По руському віче у Nesquehoning, Ра»
Тяжкі часы родят и великых людей. Про нас, руськых людей, туй, у Америці, и в старому краю, такым великым чоловіком, котрого дали нам тяжкі часы, є наш дорогый о. д-р Штефан . А. Фенцик, прибывшый ид нам из нашого рудного краю – Пудкарпатської Руси. Робота и труды о. д-ра Фенцика приносят хосен нашым руськым людям в Карпатах и усьым нам, сынам Руси, живущым у слободнуй земли Вашингтона, де усі народы мавут націоналну и реліґіозну слободу.
По удїзда о. д-ра Фенцика из Америкы, його щирі слова лишат ся дорогов памнятьов у сердцях тых руськых людей, котрі слухали його лекції. Слово «руськый» некому не буде страшным. Каждый свідомый сын руського народа вызнає, што мы руські, а не грекы. Мы не годні єдночасно называти ся руськыма и греками. Грек є греком, а руськый – руськым. Не є розлуков тото, што мыся родили у Карпатськуй Руси, авадь на Галичині, авадь у Росії, авадь у Америці – мы лишаєме ся дітьми великого и славного руського народа.
Сього великого и славного народного труженика о. д-ра Фенцика закликали ид собі и наші руські люде из Nesquehoning на віче ,котроє ся удбыло 2 фебруара у High School Audturium. Груба зала была переповнена до посліднього міста. Зобравшый ся народ из великым вдохновліньом слухали слова нашого бойового патріота, вождя и гостя.
Коли д-р Фенцик быв представленый народу, – рукоплесканю не было кунця. Радовали ся усі, што учувут такого высокоученого руського сына, котрый жертвує животом, жебы лем увидіти сиринчливым свуй милый карпаторуськый народ у Чехословацькуй республіці.
Най дарує му Всемогущый Бог много року живота и послужит ун на славу великого руського народа на обох берегах широкого океана.
Лекція д-ра Фенцика была про усьых присутньых надзвычайно інтереснов и глубокопоучнов. Ун представив нам ясный образ живота и терпливости нашых брату и сестер у старому краю.
Кроме д-ра Фенцика были и другі ораторы, котрі говорили за єдинство и братство любови руського народа.
Перед кунцьом віче секретар зачитав резолюції, котрі были єдноголосно приняті. У сих резолюціях находят ся важні вымогы карпаторуського народа у рамках Чехословацької республікы.
Пишущый сесі шорикы радит каждому руському чоловікови пуйти послухати д-ра Фенцика. Такого розумного и спосубно лектора мы ищи не мали и не чули у нашому окружіню.
Най живе д-р Фенцик и най боре ся за права и слободу карпаторуського народа!
Штефан Свиґар».
У неділю, 3 фебруара, рано быв им у цирькви и слухав красну проповідь о. Андрія, пропитану глубоков любовльов до усього руського и до нашої рудної руськости. Красно співав хор. По літурґії туй ся зобрали земялкы, главным образом из Люты, из котрыма тепло и сердечно поговорили до самого віче.
За ґрандіозноє торжество у St. Clair, Pa много писали наші ґазеты, а типирь наведеме, што писав “Руськый Вісник” за сесі істинно величественні зборы.
Віче в St. Clair, Ра
3 фебруара удбыв ся великый праздник у St. Clair. Рано у положеный час была удслужена протоієрейом о. А. Шлепицькым Божественна літурґія, на котруй присутствовало кроме місных прихожан много народа из околиць. Красно співав хор пуд управліньом пана Михаїла Леновського. Была сказа удповідна до часу проповідь.
Точно в 3 годины прихожу у назначену про віче будову и, на своє зачудованя, нахожу грубу авдиторію, повну народа. Не є и єдного слободного міста и многі стояли. Оказало ся, што я не схыбив, коли представляв си прот. А. Шлепицького первокласным оратором.
У первых шорах вижу много (9) православных сященику и гостю. На возвышіню вижу доблесного гостя д-ра С. А. Фенцика и другых оратору, уже усьо напаровано до удкрытя віче. Через пару минут віче удкрыло ся молитвов «Царю Небесный» и вступным словом председыкомітета пана Василя Томчанія, привітствовавшого оратору и зобравшу ся публіку. Милыма словами кунчат своє привіство председа и передає ведіня збору о. прот. А. Шлепицькому, котрый теплыма словами, уже як розпорядитиль, удкрыв сись великый праздник и представив первого оратора, пана Петра Ратицю, председу СРПБА. Петро Ратиця говорив из великым пудйомом за значіня народної слободы и културы.
За руськость и за слободу руського народа говорили: Миколай Буско, о. прот. Печинськый, о. Михаїл Сотак и о. Василь Гамбал. Усі ораторы говорили красно и из великым вдохновліньом. Народ радо слухав їх и наділяв їх рукоплесканями. Межи річами выступав хор пуд управліньом пана Михаїла Леновського и файно выконовали руські пісні. Декламовали діти, а пані Анна Камінська повеселила публіку співаньом руськых пісинь свойим милозвучным голосом. За сесе усым їм благодарность.
Настав главный момент. Розпорядитиль представлят публіці великого труженика и руського патріота о. д-ра С. А. Фенцика, котрого публіка встрічав некунчающыма ся рукоплесканями. Д-р. Фенцик, як и сокрше так и типирь, говорит народу удкрыто, уд усього сердця, на чисто руському літературному языкови. Говорит історичну правду и річ му удкрыват очи усьым присутньым. Усі из удкрытым сердцьом принимавут каждоє слово. Мож
19:17
повісти, што нико ищи так щиро, так пудготовлено, не выступав из річю до свого народа, як ун, и його слова навхтема лишат ся у сердцях слухачу.
Слідовали фільмы – подобенкы, котрі тоже многоє нам нагадали. На подобенках мы мали возможность видіти нашых милых брату и сестер на руднуй земли и каждый чу ся ги бы ся находящым у свому рудному селі. уни там, в Карпатах, трудят ся и роблят за руськость и руську културу. Там видиме, што наш труженик ,котрый типирь находит ся межи нас, там тоже не мало поклав труда.
У вечирі у назначеный час у красному залі авадь галі были накрыті столы и напаровано усьо про услужованя гостю. У куртый час занимавут ся міста на 300 гостю и слідує богатоє гощіня, котроє напаровали добросередчні жоны олтарного сестричества при цирькви сятого Архистратига Михаїла. Гостина удкрыват ся молитвов «Отче Наш» и молоді дівкы у файных костюмах прислужувут гостям.
По кунцьови гостины зачинавут ся танці, котрі были до пузної ночи. Повиненим нагадати туй, як целібатникы аґітіровали проти віче иусього, што у нас ся паровало и удбыло, єднакож, руськый народ не послухав «панчукув», не дав себе обдурити, и прийшов у великому числі на віче и другі забавы. За сесе Вам, руські братя и сестры, велика благодарность, за Вашу стуйкость и удзывчивость. Присутньый».
Інтересно навести и другу статю, характеризувучи ненависть до усього руського из боку «Просвіты» и тоту недовіру, котру, як туй, так и там, фурт вела «Просвіта» у души руськых людей. Кроме того, в наведенуй статі содержат ся выдержкы из статі «Просвіты», из котрых ясно, што и врагы руськости мусят вызнати успіх віче.
«Опровержіня.
Прошу редакцію помістити у «Руськый Вісник» сесе опровержіня на появивші ся заміткы у «Просвіті» уд 21 фебруара у №8 пуд заголовком: «Ст. Клерськоє Збіговисько», так як знаву, што «Просвіта» сесе не зробит, не помістит опровержіня.
Коли ищи лем мав прибыти ид нам Ст. Клер д-р С. А. Фенцик ,уже тогды в «Просвіті» появила ся насмішка: «Де Фенцик бурдує?». Сим хотіли нашкодити и удбити усьых урськых людей уд нашого руського віче. Типирь, по віче, найшов ся якыйсь «Твердый и вірный русин» (?), котрый осмілив ся назвати нашоє віче збіговиськом. Сесе не мож лишити без утвіта.
Первоє, наші віче было обявлено у усьых руськы ґазетах булше чим за місяць. Увідомляли ся власно пошти усі руські люде, як и выщі руські представитилі и усі уни прийшли на віче, а врагы руського народа узнали, як добрі пруйшло віче, лем через свойих шпіону. Оказало ся, шт уна віче зобрало ся великоє число народа, што сучуствує руському роду и йому належит велика благодарность за його стуйкость. кідь туды трафив дійсно не «вірный и твердый русин», и як Хам осмілив ся посміховати ся над ґрандіозным и успішным віче по туй причині, што йому не любит ся наша руська літературна річ, та мы не винні у тому, што ун ищи не достигну до руськости.
Другоє, кідь бы»твердый и вірный русин» (?) воістину быв бы руськым, та и руська літературна річ його бы не сердила, так як ун знав бы руську історію и положіня сьогочасної Руси, знав бы и тото, што руськость нич общого не має из Сталіном и Троцькым.
Третьо, неко не муг хвалити Росію, бо її типирь не є, є лем СССР, котрым управлявут подобні «вірному и твердому уд Просвіты русину»…
«Вірный и твердый русин» дуже хыбит, коли думат, што руські люде не знавут по-християнськы и по-божеськы жити, и, што тому ун не годен удкрыти своє имня перед руськым народом, говорячи, што ткось годен вчинити му зло, навборот, наш руськый народ у нашых околицях дуже высоко цінит руського чоловіка.
Ун сам в своюй статі у «Просвіті» вызнає, што йому нараз не полюбило ся тото, што зал быв переповненый народом. Пише дале и просит у когось выбачіня у своюй злобі, у кого – неизвістно. Пише, што кідь бы ун знав, што йому нараз не полюбит ся такоє великоє число присутньых на вічі, та ліпше было сидіти дома и читати «Просвіту». Туй заявляву сьому «твердому и вірному русину», што и усі мы в нашому округови ипен того думаня, што йому дійсно было сидіти дома,
бо неруськый чоловік и так не хсонує ся тім, што є руськым.
Мы ся надієме, што сись «твердый и вірный русин» (?) в будущности пробудит ся уд глубокого сна и припомнит слова нашого великого будитиля А. Духновчиа:
Руськый муй род не забуду,
Лишу ся його сыном.
Розпорядитиль віче».
У понеділок, 4 фебруара, по ґрандіозному празднику, мы продовжили далшоє парованя ид найближым по нашуй проґрамі зборам. Кроме того, были из візитом у нашых вождю, бисідовали у Haselton из паном Лапутков, диктатором и председом котролної комісії “Єднаня”; из о. Мартяком, п. Печухом, из о. Петрицькым и из другыма.
У вувторок, 5 фебруара, бы быи закликані у Minersvill, Pa ид о. Пехинському, у котрого ся познакомили погти из усьыма місныма културныма робутниками. Там я встрітив о. Лиликова, Пехонського, Гамбалу, проф. Леновського и многых другых. Туй ми розказали, як о. Невицькый, котрый скорше быв руськый чоловіком, поміняв свої переконаня и иде типирь проти усього, што є руськым. У типирішньый час ун живе и тому же районі, народ го не любит и в бисіді из вірниками я дустав за нього май пудлу скверну атестацію.
У середу, 6 фебуара, были їздили сьме у Scranton и бисідовали из земляками из Зарічева, Дубринич и Березного. Зарічівські Мончак и Лесов ведут туй силну аґітацію за руськоє діло и обіцяли напаровати ґрандіозноє віче. Такуй того дне, у вечирі, из о. Андрійом удправили сьме ся у Wilkes-Beare, Pa.
Православна цирьква у Америці
WILKES–BEARE, PA.
У четвирь, 7 фебруара, вєдно из о. А. Шлепицькым мы нащивили Wilkes-Barre, Pa., де повинен быв удбыти ся православный Єпархіалный зїзд, скликаный Єпископом Адамом. Рано у мене были из візитом Еп. Адам и Екзарх Еп. Веніамін и закликали ня на удкрытя Зїзда из тым, жебы я повів пару слу за свою місію. Я утвітив, што як уніятськый сященик я не маву на позорі занимати ся цирьковныма ділами, но як журналіст не удкажу ся присутствовати На Зїзді.
Зїзд быв удкрытый у 9 годин рана Єп. Адамом. Присутствовали: Архієп. Віталій, Еп. Антоній, Екзарх Веніамін, Еп. Веніамін и дуже много сященику, делеґату и гостю. Я мав возможность бисідовати пошти из усьыма Пр. Владыками и, жебы поняти значіня сього Зїзда, розкажу дашто из історії православної цирькви у Америці, што безсумнівно інтересно и про нас.
Треба знати, яку силу представляла у 1914 році православна цирьква у Росії… уна управляла ся 3 митриполитами, 25 архієпископами, 40 єпископами, вікарных єпископу было до 80, протоієрею 3 023, сященику 45 000, діакону 47 284, псаломщику 14 610, заштатных протоієрею 388, заштатных сященику 1 878, діякону 649, псаломщику 2 715 и так дале. Руськых православных храму нарахововало ся 53 550, каплиць 22 820, чоловічых монастыру – 530, жунськых – 450, а в послідньых было 22. 210 монаху и 70 450 монашок. У Росії єствовали богословські факультеты у 4 університетах, 58 семинарій и 37 650 цирьковных шкул из великым чилом учинеку.
Православна цирьква у Америці (независимо уд юрисдикції) управлят ся 11 архієреями, 20 архимадритами, 96 протоієреями, 7 ігуменами, 190 сящениками, 10 ієромонахами, 4 протодіяконами, 14 діаконами, усього 351 чоловіком. Усьых руськых православных приходу у Америці 379. У Сівернуй Америці до 1933 року нараховує ся: 379 руськых православных приходу, 153 грицькых, 34 румунськых, 30 сирійськых, 17 сербськых, 9 албанськых, 4 болгарськых, а усього 626 приходу. (удносно православного вопроса недавно выйшла по-анґлійськы солідна книжка на 800 сторінок: «The most useful knowledge for orthodox Rusian-American jung People. Rev. P. G. Kohenik. Passaic, N.Y. 1934).
Наведині цифры говорят самі за себе, но туй ищи май великый хаос и, жебы усьо порозуміти, треба знати Слідучоє: основатильом православної цирькви у Америці є карпаторуськый протоієрей А. Товт (+1909) и самоє основаня удносит ся до 1891 році у Міннеаполісі. Єдночасно из протоієрейом Товтом вернули ся у православность отці Грушка, Обушкович и Дзубай.
Первым єпископом быв о. Александр Дзубай, што ся родив 27 фебруара 1857 року у Калнику, у 1880 році быв рукопокладеный у сященикы, у 1889 командірованый у Америку (Wilkes Beare, Pa), де орґанізовано много приходу, у 1913 році бів выбраный вікарійом греко-католицької цирькви ив 1914 році – духовным управитильом «Єднаня».
У 1914 році у Брадові удбыв ся конґрес уніятськых сященику. На котрому было рішено удалити українського фанатика С. Ортинського и были выбрані 3 кандидаты у уніятські єпископы: отці Дзубай, Мартяк и д-р Васиовчик. Сесі кандидаты много раз нащивльовали Апостольського Делеґаиа им протестовали проти латинізації и українізації «карпаторуської цирькви», но нич ся не добили. У маю 1916 року штатська інтеліґенція пуд предводитильством Юґаса, Пачуты и Ганчина, рішила ся на выборы из числа указаных кандидату єпископа. Не забывайме тото, што в 1914 році и до Америкы дуйшли хвилі мараморош-сиґетського процеса, а коли у Америці зачав робити о. Кабалюк, и руські войська появили ся у Карпатах, русофільськый наструй силно ся пудняв и даже были загнані привітствуючі телеґрамы Імператору Миколаю ІІ и Великому Князю Миколаю Миколайовичу.
У 1916 році о. Дзубай быв зась выбраный духовнім руководитильом «Скапчаня» и рішив приняти єпископство.
30 юлія 1916 року о. Дзубай бывоскорбленый Єп. Ортинськым, «постриг ся у монашество из наречіньом Штефан а…» (другыма словами – перейшов у православность) и уже 31 юлія того року возвединій у сан архімандрита…
Наречіня у єписокпы было учинено из согласованьом Сят. Синода ( у Москві) 6 авґуста у кафедралному соборі у Нью-Йорку, хиротінія у піттсбурґські єписокпы докончена 7 авґуста 1916 року.
Православныма єписокпами у Америці были миссіонеры: Володимир (1883-1891), Миколай (1891-1897), Тихон (1898-1906), Платон (1907-1914), а пак Єп. Штефан (1921-1934), у час владычества котрого и зачинавут ся у православнуй цирькви незлагоды.
Єп. Штефан приняв хиротонію уд руського Єп. Євдокія и московську юрисдикцію Сят. Синода… по хиротонії ун дустав указ уд Руського Імператора и Сят. Синода, што вызнає ся карпаторуська субліоцезія» у Піттсбурґови.
Многі думали, што карпаторуськым православным Єп. Штефан ом зачне ся нова ера, єднакож, нестабілность и революція в Росії вплынули на Америку… зачали ся інтриґы и, як в наслідок їх, хаос, котрый у типирішньій час розділят нас.
Єп. Штефан пересилят ся из Піттсбурґа у Нью-Йорк… го главі інтриґанту стає Єп. Александр, первый вікарій Єп. Євдикома. У 1917 році Єп. Євдиком быв выбраный Московськым митриполитом и уд сього часу зачинавут ся інтриґы Єп. Александра, котрый на кониць, вмісто Єп. Штефан а перебират престол Єп. Євдикома у Нью-Йорку. На кулько Єп. Александр пудчинив ся обстановці и сам быв революціонером у душі, свідчит його скликаня у Неділю Православства. Скликаня наводиме повностю:
«Во Христі возлюбленым пастырям Американської православної Руси
Христос Спаситиль наш, у часы земного живота, не належив ни до єдної політичної партії. Христу не было діла, ко правитиль: ци Кесарь, ци народ. Ун говорив не за ослободжіня уд земної власти, а за слободу души, за зливаня ї из Богом, а пак, што усі люде – діти Отця Небесного, и усі, як вуці, повинні мати єдного пастыря. Сяті апостолы, Слідучи приміру Спаситиля, учили, што в цирькви Божуй: «є єлин и скіф, раб и слободный, но вшелеялый и во всьых Христос». На туй пудставі и зобравші ся у Кливиланді (12-15 фебруара) Осященый Собор дозволив принимати до Православної Цирькви тых греко-католику (уніятув) котрі походят уд ипен того руського коріня, што и мы, но належат до політичної партії так названої «української».
Будучи православныма по вірі, мы єсьме руськыма по крыве и инак ся не годні сьме называти, лем руськыма. Наш дивіз: «Єдина неділима Православна Русь». Українці – тото не удділный, не удрубный народ – тото тоже сыны Сятої Руси. Українці – тото назва політичної партії. Но кідь уни зжили ся из тов назвов, кідь уна до того їм мила, што уни и православность готові приняти лем пуд умовов, што їм буде тота назва лишена, та цирьквно-народный собор и рішив тоту їм назву їм лишити, в надії, што ставши вєдно из нами по вірі, уни ся освідомлят єднов из нами американськов православнов Русьов (бо кідь из краю и быв якыйсь смысл руському народу ділити ся на партії, та в Америці ун цілком счезне. Туй сут дві великі політичні партії: Республіканська и Демократична. Їх мы и можеме, и повинні держати ся, кідь хочеме брати участь у горожанському и політичному животови Америкы).
Принимавучи у Православну Цирькву українцю, мысамі не робиме ся українцями, як руно принимавучи сербу, сироарабу, албанцю у нашу МІсію, не стаєме сербами, сироарабами, албанцями. Приймеме їх, желаючи спасіня десятку тисяч, а може и сотню тисяч нашых брату. Айбо готовісьме їх приняти пуд умовов, кідь уни: 1) цілком вызнавут догматы и обряды сят. Православної Цирькви, 2) вызнавут верхность Сятійшого Патріарха усьої Руси Тихона и Православного Русього Арїієпископа, 3) кідь согласят ся, жебы усі їх цирьковні власності были записані так, як вызнав Асященый Цирьковно_народный Собор у Кливеланді, на Арієпископа. Ґаздувськоє Управліня и Цирьковный Комітет знатної цирькви.
Дуже прошу пастырю в цирькви из амвона причитати народу тото має скликаня, бо находят ся злі дюде, котрі говорят, што мы вызнали Україну. Ніт. Тото не мы маєме рішати. И нашоє думаня, што живучі в Росії (Малоросії) руські люде лем по туй причині учинили Україну, жебы збыти ся уд Леніна и Троцького. Но сокро настане час, же буде єдна-неділима Русь.
Из братськов во Христі любовлю,
Александр,
Архієпископ С-Американськый.
24 фебруара. Неділя Православя
Усі настрої стали результатом хаоса в Росії, де в тот час быв убитый Імператор… усьо ся розпадало и розлагало ся… розлагала ся и цирьква…
Архієпископ Александр скликав у 1919 році (12 фебруара у Клівленді) цирьковный конґрес, на котрому у видячкы было видко повный розвал. Росіяне не пожелали ити из карпаторуськыма, хоть 93% православных вірнику были из Пудкарпатської Руси… булшина лишила ся на боці Єп. Штефан а… Єднакож, послідньый, видячи суєту, не пожелав быти выбраным приємником Митропилита Євдокима став Арієпископ Александр, а не Штефан Дзубай. Архієпископ Александр выдавав ґазету «Голос Цирькви» и неєднократно оскорбливо удзывав ся за карпаторуськых.
За выбраня Архієпископа Александра «за спасіня Прикарпатської Руси» и у другых постановах конґреса у Клівленді говорит наведеноє ниже скликаня: «Осященый собор американської православної цирькви пастырям и пасомым американської Православної Руси и усьым Православным Християнам молитовно желає в вірі сятуй твердо стояти, духом ся ймати и Господови нелінивно робити.
Сим из духовнов радустьов извіщаєме вшиткых, што на певрому засідані Собора клира и мирян Православної Цирькви у Америці, удбывшого ся у г. Кливеланді из 12/25 до 15/28 фебруара из секретнов подачов голосу, согласно чисто-демократичным зачаткам, на котрых держит ся ныні цілій світ и на котрых, по єдинодушному желаню кліра и мирян, соотвітственно практик Давної Цирькви, повинна ся муровати и наш удновленый цирьковный живот, выбраній Арїієпископом Сіверо-Американськым Преосященый Єпископ Александр, Первый Викарій С-Американської Єпархії. За нього было 242 голосы, проти 6 голосу за Преосященого Стеф. Піттсбурґського, 5 голосу за В. Преосященого Євлоґія, Архієпископа Волинського, 6 голосу проти и 8 воздержавшых ся уд голосованя.
По пудрахованю голосу, Преосященый Штефан , Єпископ Піттсбурґськый, высказав перед Собором повноє одобріня выбору. Тоже уд имени 50 000 православных сиро-арабу высказав началник Сироарабської Православної Місії, Преосященый Євфимій, Єпископ Бруклінськый; уд имени булше 100 000 сербу – Началник Сербської Місії Архимандрит Мардарій (Ускокович) и уд имени 50 000 православных албанцю Началник Албанської Місії Архимандрит Феофіл (Нолі).
Коли нововыбраный Архієпископ появив ся перед Собором, усі из вдохновліньом проспівали тричі «аскіос» и «Тебе Бога хвалим».
Твердо Слідучи принципу перестройкы усьго цирьковно-народного живота на новых, демократичных, зачатках, Осященый Собор скітив не лем інституцію, но и саму назву «Духовної Конституції», перечинивши ї у просту Канцилярію Архієпископа.
Типирь во главі управліня Місії, пуд руководством Архієпископа, сут два, докус нові, установы: Пресвитерська Рада из 12 выборных пресвитеру (13 уд монашествующого духовенства) и Ґаздувськоє управліня из Духовных (3) и Світськых (3) особ.
Через спершу ся пувдруга рокы тому выдачу пособій уд Сят. Синода, в наслідок постигшої Росії несиринчі, Осященый Собор установив 5 % збор уд усьых кружечных, свічных збору и так названі «Колективы» по усьым цирьквам Місії, при чому усьо присутньоє на Соборі духовенство єдиноголосно согласило ся уд свого желаня платити по 2%.
Жебы зняти наріканя на Місію за ги бы учиненый захват цирьковної власности ( хоть на ділі такого захвата не было, бо архієрей, на котрого записана власность, не може не продавати ї самовласно без согласнованя прихожан даного прихода, не заложити, не завіщати дакому, кроме свого приємника по посаді) Осященый Собор ся согласив на прелаганя Преосященого Александра, жебы на дале цирьковна власность записовала ся ( и пережі записы были поміняні) на Архієпископа (без имени) Ґаздувськоє Управліня и Цирьковный Комітет знатної цирькви.
Кроме сих и многых другых постанов, клонящых ся до блага Сятого Православя, Осященый Собор выніс Слідучі резолюції:
1) Рахувучи, што май важным сьогочасным звіданьом є звіданя за спасіня несиринчливої Пудкарпатської Руси, Осященый Собор призыват усі руські партії до єднаня про май плодовиту совєдну роботу про слободжіня Пудкарпатської Руси и просит усьых пастырю и мирян неліниво потрудити ся у сьому сятому ділі, заганявучи усі зобрані гроші на имня о. Прот. М. Фекулы, котрый має передати їх согласившому ся быти нашым 0 уд Місії делеґатом на Мирну Конференцію Преосященому Штефан у.
2) Осященый Собор обращат ся из основанов на чустві глубокої скорботы за погыбающых вуцях стада Ісуса прошіньом до уніяту и так названых незалежных, кличучи їх до возєднаня из Православнов Цирьквов.
3) Изходячи до прошіня Канадськых уніяту, што належат до Української партії, за тото, жебы їм и по принятя Православя, была лишена назва «Українці». Собор, изходячи из того положіня, што не мож змішовати політику из реліґійов, соглашат ся на удержаня назвы «Українська Православна Цирьква», будучи переконаныма у тому, што в наслідок єствующіх обстоянях, непорозуміня межи староруськов и українськов партіями єдного и того самого руського народа загладят ся и доквс пропадут.
4) Осященый Собор установив дні поминаня прострадавшых и убитых за Віру Православну сыну Пудкарпатської и Державної Руси – у Христопоклонну Неділю, 29 Авґуста и 14 Септембра.
5) Осященый Собор установив хоругв Православя, што повинен быти у каждому Православному храмі. Хорувг – малинового бархата, из зображіньом на лицьовому боці іконы Спаса нерукотворного, из надписом – «Спаси Господи, дюди Твоя и благослови достояніє Твоє», а на другому – трираменный хрест из надписом: «Сим побідивши».
6) Через зачавшый ся наструй у О-ві Взаємопомочи, што годен привести до абсолютному розбитю О-ва, Осященый Собор постановив вымагати чим май скоршого скликаня Конвенції О-ва.
7) Выразивши у телеґрамі на иммня Президента Злуч. Штату свою повну лоялность Американському Правитильству, Осященый Собор выносит повноє осуджіня булшовику ,а вєдно из тым выражат порицаня и презріня зараженым булшевицькым духом членам Місії, котрі ся старали и усно, и писемо, и через злобні доносы и суды шкодити інтересам Місії.
8) Осященый Собор выражат повну солідарность у роботі на благо Єдиної сят. Православної Цирькви из другыма русками Православної Цирькви у Америці: сироарабськов, румунськов, сербськов и албанськов и выразив повный соглашіня на ходатайство перед Сятійшым Патріархом Тихоном за хиротонію в сан Єпископа Сербского Архимандрита Мардарія и Албанського Архим. Феофана, пуд умовов, кідь на зборах духовенства и мирян, котрі ся скоро мавут удбыти – сербської и албанської Православної Цирькви означині архимандриты будут выбрані духовенством тай народом.
Выражаючи глубоку благодарность Матери – Цирькви Руської за матеріалну пудпору нашої Місії, котрі уна нам надавала плыном 27 року, Осященый Собор на вікы установлює – сохранити любов и сыновный послух Сятійшым Патріархам усьої Руси, из тым, жебы в типирішный час у усьых Православных цирьквах возносити имня Сятійшого Патріарха Тихона и в слід за ним имня нового Архієпископа Сіверо-Американського Александра.
Молячи Пастырначалника и Совершитиля нашої Віры Господа Ісуса Христа, най спасе Ун Цирькву Свою, уже стяжав Кровльов Свойов, и усьых нас утвердит у Православю и єдинодуманю, Осященый Собор просит усьых – пастырю и пасмомых єднати ся довкола нашых архіпастырю, и из новыма силами опочити ся на многочиселных врагу Православя. Из нами Бог! Розумійте, языцы, и покаряйте ся, яко з нами Бог!
Президіум Сященого Собора:
Смиренный Штефан , Єписком Піттсбурґськый,
Смиренный Євфимій. Єпископ Бруклінськый,
Архимандрит Мардарій,
Протоієрей А. Кукулевськый,
Александр Макаревич,
Петро Орлов
15 (28) фебруара, 1919 р., Кливеланд, О., С. А. С. Ш.»
Не лем революційні росіяне, но и о. Мартяк зачинавут жорстоку борьбу… екскомунікації, сатті єдні проти другых… у результаті – тяжкоє и безвыходноє положіня цирькви. Жебы уявити си ясно, штос я творит, доста прочитати циркуляр о. Г. Мартяка уд 20. 09. 1916 №288. Лансдорф.
Єп. Штефан а пудпорувут усі карпаторуські, а російські націоналісты, як Червинськый, Кедровськый и другі, Архієпископа Александра. сись цирьковный конґрес быв зачатков свад, котрі ся продовжувут и типирь 4 мая 1919. Єп. Штефан скликат у Піттсбурґови свуй конґрес. Другый, тоже сякый конґрес удбыв ся у 1921 році у Ґаррисбурґови. Согласованя не было… Єп. Штефан рішат ити на Пудкарпатську Русь, приняти создавшый ся статус кво, рішіня Московського Синода удносно Піттсбурґської карпаторуської єпархії… и коли пошти уже усьо иде до консолідації, у 1921 році у Америці появлят ся Єп. Платон и скликує у 1922 році, у Нью-Йорку цирьковный собор.
Председов собора выбират ся Єп Платон, котрій и проводит укріпліня Архієп. Александра у противагу Єп. Штефан у. Сам Єп. Платон на сьому соборі не рефлектує на місто главы православної цирькви у Америці, айбо уже через 6 місяцю, пуд якымось вплывом, Московськый Патріарх Тихон назначат Митриполитом усьої Америкі и Канады Платона. Митриполит Александр заганят ся у Європу. Митр. Платон робит из Єп. Штефан ом булш-менш согласно, послідньый скликує у 1932 році у Нью-Йоркови цирьковный собор, а пак удказує ся, вымагавучи си помучника и заміститиля. У 1923 році рокуполагат ся Єп. Адам и про Чехословакію Єп. Горазд.
У тот час циркулірувут слух, што Рим ладит ся розділити греко-католику на галичан и карпаторуськых, назначіньом двох Єпископу. Єп. Штефан у обіцявут, што ун буде назначеный уніятськым єпископом и пуд вплывом сих обіцянок Єп. Штефан поступат у монастырь Garymoore< N. Y.)
Неникаючи на обіцянкы Єп. Штефан назначіня не дустав и в тому же 1923 році бів назначеный Єп. Такач. Душевнорозбитый Єп. Штефан прожив ищи 10 року неописано страдавучи умер у 1933 році у свого родича д-ра Варґы у Трентоні.
Туй інтересно навести скликаня Єп. Штефан а, што указує на ціль собора и удношінядо сященику галциького и великоруського походжіня.
«Скликаня до до усьых всьочесных отцю угроруськых православных приходу и до всього угроруського православного народа у Америці.
Знаву, што доля угро-руського народа, у старому краю, лежит каждому угро-руському православному чоловікови, живущому у Америці, як горяча гранця на сердцю.
Тому я, по іниціативі Кливландськых власных збору угро-руського православного народа и його сященику, уд 4 мая н. ст. 1919 р., рішив держати конференцію из представитилями цілого угро-руського православного народа у Америці.
Предметом конференції буде: спасіня націоналности и праотчої віры нашого народа у старому краю через удправку делеґації.
Конференцію назначаву на середу 21 мая, нов. ст., 1919 р. У 10 годин рано, у Гарісбурґови, Па.
На конференцію прошу: усьых угро-руськых православных сященикув; усьых сященику гілицького и великоруського походжіня, котрі занимавут угро-руські православні приходы єдного мирянина, выбраного приходом из каждого угро-руського прихода.
Надію ся, же в сюй, про усю будучность угро-руського народа, критичнуй габі закликані на конференцію особы не удкажут нашому несиринчливому народу свойов помучов. Угро-руськый народ у старому краю лежит раненый в зарві. Будьме Самарянами, а не Левитами!…
Особенної помочи чекаву уд преподобных отцю галицького и великоруського походжіня, котрі обслужувут угро-руські приходы и вчинили ідеал годующого їх народа свойим ідеалом.
У надії найліпшого успіху, призываву на усьых Благословіня Господньоє,
Штефан ,
Єпископ Піттсбурґськых.
Нью-Йорк, 10 мая 1919 року.
Наводиме текст розпоряжена Патріарха Тихона за назначіня Митр. Платона Управляющым С.-Американськов Православнов Цирьквов:
Руська православна єпархія у Америці
Єпархіална Рада
23 октовбра 1923 р.
№2198
Вашоє Высокоблагословіня.
Удносно журналної постанові Єпархіалної Рады Сіверо-Американської Єпархії уд 23 октовбра (5 новембра) 1923 року, утвердженуй Його Высокопреосященством, Митрополитом усьої Америкы и Канады Платоном, уд того же числа, Вашому Высокоблагословіню препровождат ся текст Указа уд Його Сятішейства, Патріарха Московського и усьої Руси Тихона, на имня Його Высокопреосященства, Владыкы Митрополита Платона.
Текст читаєме так:
Высокопреосященому ПЛАТОНУ, Митрополиту Херсонському и Одеському, дочасово Управляющому Сіверо-Американськов Єпархійов:
Опреділіньом Сященого Синода уд 14/27 Апріля 1922 року Вашоє Высокопреосященство назначині дочасово управляющым Сів.-Американськов єпархійов, а протоієрей Феодор Пашковськый – єпископом Чикаґськым. Ныні, освідомивши ся за положіня Сів.-Американської Цирькви, признали сьме потребным назначити Вас Управляющым Сів.-Американськов Цирьквов, из ослободжіньом Вас уд управліня Херсонської и Одеської єпархії.
Тихон, Патріарх Московськый и усьої Руси,
29 септембра 1923 року
№41
Москва, Донськый монастырь
Означеный Наказ благоволіт оповіститу народу у ближный неділный динь из розясніньом, што Єпархіалноє Начальство буыло докус фурт правым, оглашаючи у Православнуй Цирькви у Америці за розпоряджіня, што ишли уд Його Сятішейства у скоршый час удносно Сіверно-Американської Єпархії, и, власно, удносно назначіня в ню про управліня Його Высокопреосященства, Владыкы Митрополита выйимково їх не измінявучи и точно слідувучи їм. Дуставши у сьому Наказі пудтверджіня и новоє выражіня дозирань за нашу Єпархію Його Сятійшества, Єпархіална Рада сим предлагат Вам совершити благодарственноє Господу Богу моліня из вірныма чадами Цирькви за милость Божу до Цирькви Православної у Сівернуй Америці, за здравіє и довгодентсвіє Сятійшого Патріарха и нашого Владыкы Митрополита.
Наказ буде опубікованій у Американському Православному Віснику у «клише» и порозганяный по Єпархії у май ближный час.
Єпархіална рада:
Члены: Кафедр. Прот. Л. Туркевич,
Прот. П. Попов, Прот. М. Ільинськый, прот. А. Кукулевськый, Прот. Є. Крыжановськый, СЯщен. І. Адамян, Сящ. І. Телеп.
Секретар: Прот. В. Лысенковськый.
Діло Єп. Штефан а Дзубайя продовжав Єп. Адам…, но проти нього фурт быв, до самої смерти, Митрополит Платон. Пак вступат Єп. Феофіл, котрый старат ся из усьых сил обєднати усьых руськых православных…
Переговоры вели ся у Сан-Франциско, Нью-Йорку, Клівленді (20. 11. 1934)… и типирь туй, у Вилкес-Беаре, изась по тому вопросу: єднаня усьых руськых православных.
На Соборі чотыри напрямы: Єкзарх Веніямін є представитильом Московсього Патріарха Сергія, Арієпископ Віталій представитиль сербської и загатарної російської цирькви, Єп. Веніямін – представитиль Феофіла, платоновиць, и накониць, Єп. Адам, котрый намагат ся продовжовати карпаторуську лінію, лінію покойного Єп. Штефан а.
Из принципіалного боку соглашіня досягнуто… Раз вызнати Патріарха Сергія не можут, сесе означало бы вызнати комуністув… но желавут дочасну руську автокефалію… назва карпаторуська, як руська и галицька, лишат ся, но повинна быти єдна юрисдикція, єдна діоцезія из територіалныма викаріями.
Думає ся, што соглашіня буде дусягнуто, так як усьо доста розобрано и напаровано… лем чекавут єдно: Карпаторуського Єпископа….
Собор быв надзвычайно інтересным… лем жаль, што и туй булше міста занимали власні звіданя, чим інтерес злучіня руської православної цирькви.
Про мене май важным было тото, што Пудкарпатськов Русьов занимавут ся у Москві, у Сербії, на засіданях и соборах у Америці и усяды вызнавут її руськость, цирьковну и політичну АВТОНОМІЮ. Вызнавут на тулько, што типирь, коли у Америці боят ся вплыву СССР, булшовизма и Сергія, руські цирькви у Америці будут ся реґістровати… як Карпаторуські православні цирькви… кідь на тото буде потребность.
У пятницю, 8 фебруара, рано мы вєдно из о. А. Шлепицькым вернули ся дому. У сись динь о. Мартяк и Чопей, місні авторитеты уніятськых сященику, закликали ня на «віче», котроє повинно удбыти ся 17 и 18 фебруара. сись припадок дозволив ми мати доста інтересну из ним бисіду.
У вечирі удбыло ся засіданя у о. Петрицького, де представила с возможность познакомити ся из інтеліґенційов міснов тай округа.
У суботу, 9 фебруара, мы нащивили Crackville и договорили ся за далшу роботу.
ALLENTOWN, PA
У неділю, 10 фебруара, из 10 годин рана я присутствовав на літурґії у Allentown у о. Дуды. По літурґії слідовали шелеякі торжества, торжественный обід и в 3 годины дне быв удкрытый розпорядитильом Фелеґільом конґрес.
Удносно сього конґреса представляву слово ґазеті «Світ», удносно котрої Цурканович и инші еміґранты писали в Ужгороді, што уна «не звука не пише за роботу Фенцика».
«Усі ся паруйте до віче в Allentown, Ра. У неділю, 10 фебруара 1935, у Карпато-Руськуй залі Сятого Миколая, For. Allen I Grant Street, Allnntown, Pa.
Віче зачне ся руно у 3 годины пополудню. Бетлеґем, Pa прикапчат ся и прийме повну участь.
На сесі наші великі, славні зборы кличеме усьых руськых людей из Allentown, Bethlehem, Catasauque Emaus, Northamton, Parmerton, Postown, Hhollipsburg I Alpha, N. J. и другых міст округа.
Главным оратором буде прибывшый из Старого краю общественный діятиль Карпатської Руси, д-р Штефан Андрійович Фенцик, котрый ознакомит из положіньом и історичныма фактами нашого рудного краю и укаже старокрайові фільмы (мовинґ пиктурес), картины, котрі нам буде доста інтересно видіти. Кроме того, пару другых променитых оратору будут говорити за наш народ на руському и анґлійському языкови. Хоры выконавут руські народні пісні.
По віче удбуде ся вечиря (гостина) на честь труженика и гостя, д-ра С. А. Фенцика. За вечирю 50 центу. Сердечно усьых привітствовати буде:
Злученый Комітет:
Штефан Канущак, секретар ч. 418 Єднаня, Михаїл Фелеґій, чл. Карпаторуського Клуба члены Комітета».
(ґаз. «Світ»)
Дале, такуй у туй ґазеті «Світ» поміщена Слідуча статя из описом самого віче:
«Народноє віче из участьов д-ра Фенцика»
У Аллентавні, Па, 10 фебруара, удбыло ся у шкулнуй авдиторії ґрандіозноє віче. Зобрало ся булше 800 чоловік, руськых людей, уніату и православных. Динь быв красный, сонце ярко світило.
Віче ся зачало у три годины пополудню. Усі из нетерплячков чекали прибытя дорогого гостя – д-ра С. Фенцика. Публіка бурныма аплодесментами привітствовала його появу у супроводжіню сященику. Наструй быв повышеный. Первый раз у животови нашої околиці зойшли ся руські люде без розлукы віросповіданя, первый раз сіли єден пиля другого уніятські и православні сященикы.
Председа віча, наш народный діятиль Михаїл Фелеґій удкрыв віче привітством нашого дорогого гостя и другых оратору и прибывшых на віче гостю, и зачитав привітство Карпаторуського Союза.
По привітстві послідовав выступ хора уніятської цирькви сятых ап. Петра и Павла из Бетлегем, Па., пуд управліньом професора Г. Митровкы, котрый заспівав американськый націоналный ґімн и руські народні пісні. Выступ хора было у усьых удношінях чудесноє и публіка приняла выступ непереставучыма рукоплесканями.
Первым оратором быв о. Миколай Дуда, настоятиль місного уніятського прихода Сятого Архистратига Михаїла. Ун фурт быв руськым патріотом и в своюй бисіді привітствовав д-ра Фенцика и гостю, заявив, што руськый народ повинен гордити ся, што владіє єднов третьов усього світу, што руська култура была первов и руськый народ повинен сокотити свою културу, свої цирьковні и народні права и солідароно удбивати наступ врагу. Річ му была выслухана из глубокым інтересом и награждена голосныма рукоплесканями.
По сьому выступив хор православної цирькви сятої Тройці у Катасаква, Па. Хор ся хоснує славов. Хором руководила молода донька о. Сінявського. Межи иншым было заспівано пару руськых співанок и «Я русин быв и буду», за што хор быв награжденый непереставучыма рукоплесканями.
Слідучый оратор, о. Сінявськый из Катасаквы призывав усьых до єдинства и солідарности, особенно типирь, коли и врагы и свої старавут ся погубити руськый народ и денаціоналізовати го. Указав на д-ра Фенцика, мающого смілость бороти ся за свуй народ и такым образом указовати усьым, як уни повинні сокотити свуй народ и свою націоналность.
По о. Сінявському, выступив анґлійськый суддя Лиґайського уїзда, Ґеннинґер, знатный руському народу у сюй околици и часто нащивляющый мітинґы и зоры, котрі ся орґанізовуют руськыма. Оратор наказовав присутньых орґанізовати ся и всокотити свуй материнськый язык, но при тому учити анґлійськый язык и стати добрым горожанином Злученых Штату. Говорив, же американська конституція не заказує придержовати ся свої націоналности и свого языка и указав на факт, што німці, котрі у сюй околици давно прибыли и мораване, словяне, котрі утікали уд преслідовань за тото, што пудпоровали Яна Гуса, ищи до типирь не забыли свуй рудный язык и што німицькый говур ищи и типирь у хоснованю, хоть предкы їм давным-давно прибыли сюды. У єден раз мало застудили ся до того языка, айбо вожді народа прилагавут усі силы, жебы го сохранити про потомство. Пак ся обратив ид д-ру Фенцику на німицькому языкови и благодарив го за його труды на хосен народа. Д-р Фенцик утвітив му на німицькому языкови.
Слідучым оратором выступив о. Олексій Бакайса, настоятиль уніятської цирькви сят. ап. Петра и Павла у Бетлегемі. Говорив, што красно освідомленый за положіня худобного народа у Пудкарпатськуй Руси, особенно в Пряшувщині, бо минуло 14 року ун мусів лишити рудну землю через несправедливоє удношіня до нього. Сердце болит у д-ра Фенцика, коли ун видит, як несправедливо поступавут из руськым народом.
По. А. Баксая, говорив анґлійськый ґенерал Ф. Д. Бирі, директор публічных діл города. Ун выразив радусть, што руськый народ має сиринчу мати вождя из рудної земли и уддає му честь и высказує думаня, што усі штаты повинні давати свойим націоналностям таку слободу у віросповіданю и націоналных удносинах, як дає Америка.
На трибуну оратору выступат знатный оратор, о прот. Штефан ко, настоятиль Бетлегемського православного прихода Сятого Миколая. Говорив ун по-руськы и по-анґлійськы про молодоє поколнія. Його річ повна факту за руськый народ и фурташно ся перерывала голосныма рукоплесканями. Ун говорив, же мадяре страшили карпаторуськых «русами», но у час войны народ мав припадок убідити ся, што тоты «русы» ипен такый руськый народ, як и уни, што послідовало зближіня усьых русок руського народа як туй, так и в старому краю, котроє пуйде на хосен вшиткым.
Председа віча представлят народу д-ра Фенцика.
Річ д-ра Фенцика тяжко описати. Дав ун куртый нарис історії карпаторуськых уд самого зачатку поселіня у Карпатах, його діятилность, културу, його стражданя у чужому ярмі, прислідованях його лідеру мадярами за їх руськость, пересажданя Америці синьо-жовтого флаґа, котроє є єдным май невозможный злодіяньу зраді руському народу, за тото, як врагы руського народа посягавут на усьо, што тот народ цінит и просив, жебы тота шкода українства, котра была перенесена у старый край из Америкы – американці искорінили… Рукоплесканям не было кунця. Річ д-ра Фенцика произвела глубокоє переятя на присутньых, укріпила народ на новых путях єднаня и солідарности.
По кунцьови бисіды д-ра Фенцика, на сцині выступив хор місної цирькви Сят. Арх. Михаїла пуд руководством г. Андрія Маскаринця. Удспівали «Подкарпатскіе Русины» и другі руські пісні. Публіка приняла выступ хора дуже благосклонно и наградила го рукоплесканями. У скорому часови хор выступив по радіо.
Через тото, што віче ся затягнуло май довше, чим ся предполагало, осталні ораторы мусіли говорити свої річі на гостині.
Присутні были закликані на гостину у зал при цирькви Сятого Миколая. На гостину прийшло пиля 150 чоловік. Выступали ораторы, говорив также и д-р Фенцик.
На гостині была дустана телеґрама уд сокольського удділа им. Фенцика из Брукліна из поздоровлінями д-ру Фенцику и из выражіньом пожелань усьыма силами пуддержовати ідию д-ра Фенцика. Произносили річі дакотрі из тых, котрі говорили скорше на вічі, а кроме того говорили: Миколай Бушко из Фраквиль, Франк Грицько из Паттсон и другі. Грицько говорив за тото, як його загнали у Василіянську школу и як там іезуїсты робили над тым, жеы спортити красный восточный обряд; просив д-ра Фенцика, жебы продовжав свою многохосенну роботу и што народ из ним буде до досягніня побіды. Дале призывав народ, жебы часто сходили ся на такого рода зборах, а также просив руськых из околиці Аллентуана, жебы у літі учинили ґрандіозный «Руськый динь», на котрому усі руські приняли бы участь. Усі учасникы збору выразили свуй соглас учинити «Руськый динь».
Гостина ся кунчила співаньом «Достойно єсть»
Миколай Гехар,
член Віч. Комітета
У понеділок, 11 фебруара, мене чекала велика радусть, я ся стрітив и бисідовав из мойими «земляками» из Зарічева пуд предводитильством Ивана Шатана из Торуни пуд предводитильством Андрія Ровкы и из Перечина – пуд предводитильством Рошкы и другых. Переятя уд встрічі лишило ся май ліпшоє и я быв сиринчливый уд того прекрасного удношіня ид мині и мої файты, котрыма были проникнуті и в іразили в сюй бисіді мої землякы. Особенно дотулило ся їх удношіня до мого покойного вутця.
У вівторок, середу и четвирь, 12, 13 и 14 фебруара, мав им возможность вчинити довгоє гуляня на аероплані над Америков, за што напишу май пузно.
У пятницю, 15 фебруара, я быв у Сен-Клері, де мене нащивив о. Федореньков из Фріланда, учитиль Сіркова и многі другі. У вечирі мої цімборы учинили «прощалный вечирок».
SCRANTON, PA
У суботу, 16 фебруара, у 12 годин дне я уже в Hazleon и у председы Лапуткы, котрый на своюй машині удправлят ня у Scranton, Pa, де пуд орґанізаційов Ивана Мончака (из Дубринич) и Михаїла Лессо (из Зарічева) повинен удбыти ся конґрес. У Wilkes–Beare у 4 годины пополудню, согласно нашої проґрамы, мене чекат делеґація вєдно из кльолв мы слідуєме дале у Scranton.
У Scranton мене чекала велика глота народа, котра встрітила и привітствовала так тепло и радусно, як ниґда. Там стрічали ня и мої цімборы дітинства, из котрыма у юности ся бавив у Зарічеві: Рогулич, Готрович, Мегела, Папулич, Бодак, Вакула, Станков, Євич и многі другі. По встрічі и привітствій быв из візитами у ст. Петрика и о. Ставровського, брата нашого писатиля. О. Ставровськый много розказовав ми за свуй живот и живот свого брата и нашого великого писатиля и будитиля и обіцяв ми дати пару рукопису. Розказовав много за руськоє двиганя у Америці, за борьбу проти денаціоналізації и за многоє иншоє. Жаль, што політика цирьковных кругу Америкы, в особенности єпископа Такача, намагат ся знищити усьо руськоє. Быв им и у представитилю руської общественности и усяды видів горячу любов и преданость руському ділу. Особенно файноє переятя проізвів на няо. Лахно, котрый помагав активно парованю приходящого конґреса.
У неділю, 17 фебруара, удбыло ся віче, за котроє предоставлю говорити ґазеті «Світ»:
«Ґрандіозноє віче у Scranton, Pa.
Удбуде ся 17 фебруара 1935 у неділю у 3 годины пополудню. Межи нами буде славный гость из старого краю: д-р С. А. Феницк и зачитат доклад за положіня у старому краю. Мы, живущый у Scranton руськый народ и наші славянські братя, повинні прибыти на сесі зборы у возможно великому числови, жебы указати, што в нашых сердцях кыпит добра русько-словянська кров. У усюй Америці наш народ ся двигат, проґресує и подає голос свідомости, а мы, живущі у Scranton и, в булшому числі, повинні вызнати правдов, што до сього часу не проявили нашого руського чуства, не выявили демонстративно, што мы руські. Не будеме спати, Братя и Сестры, бо у нашому городі є врагы нашої руської народности и наш обовязок всокотити нашу народность и наші традиції уд врагу.
На віче будут указані и картины (moving pictures) из Пудкарпатської Руси. Проґрама и будова, у котруй ся удбуде віче будут опубліковані у Слідучому номері.
Уд имени Комітета:
Иван Мончак,
Михаїл Лесо».
Опис самого віче выкладено у ґазеті у стихотворнуй формі:
Др Фенцик у Scranton, Pa
У Скрантоні місті,
Віче удбыло ся,
И туй д-р Фенцик,
З нами ся пошітив ся.
Місяця фебруара,
Дня сімнадцятого,
В залі І. М. К. А.,
Было люда много.
И хоралні гурткы
Прийшли заспівати,
Як треба Русь нашу
Уд сердця любити!
Пан И. Мончак
Быв добрым черманом,
Котрый представляв,
Спосубных річнику!
19:20
Они говорили:
За Русь єдину,
З нив скапчали
И Русь Карпатську!
Так «черман» представив
Доктора Фенцика,
Котрого вітала
Громада велика!
Пак д-р Фенцик
Предложив лекцію
За Карпатську Русь
И її терпіня.
Най буде слова
Д-ру Фенцику,
Як вірному вождю,
Славному оратору!
Най му Бог поможе
И його діяню,
Най його благословит
На каждому крочаю!
Врагы руськости
Уд злости пукавут,
Д-ру Фенцику,
Уже рады не дадут!
Най їх острі зубы
Задерь цвінкувут,
А наш руськый народ,
До ни не досягнут!
Микола Люла, Тайлор, Па.
HAZLETON, PA
У вечирі такуй того дне удбыло ся торжественоє віче у Hazleton, у городі «целібатникув» и Лапуткы.
«Американськый Руськый Вісник» у номері уд 26 фебруара так описує сесе торжество:
Віче в Hazleton, Pa
17 фебруара сього року удбыло ся торжественоє віче у Feely Hall, ґаздом котрого быв выбраный обыватиль Adoo Михаїл Пецух, председа главного суда «Єднаня».
Пецух поблагодарив за оказану му честь и краснов бисідов привітствовав присутньых, просив соблюдати тишину и супокуй, выслухати річі оратору, а вспр. о. І. Сабова просив удкрыти віче.
Вспр. о. І. Сабов пуйшов на встрічу желаню ґазды віче и удкрыв го молитвов «Царю Небесный». По молитві цирьковный хор парохії Гезлтон ном. 6 пуд руководством Андрія Морріс проспівав «Я русин быв…» и пару цирьковных и народных пісню, за што ґазда віче поблагодарив хор и уд имени Гезлтонської околиці, што ун быв такый добрый, прийшов и приняв участь у вічі и свойим привітством увеличив торжественность.
Первым оратором Пецух закликав старого няня вспр. о. Іоана Сабова, пароха из Ґазлетона ном. 6, котрый уже 43 рокы є у Америці и трудит ся у винограднику Христовому.
О. Сабов розказав, што, коли ун прибыв у Америку, туй ищи не было храму Божых и сященикы мусіли были у власных хыжах и залах приносити жертву Господу Богу, а типирь сященик, пришедшый из тсарого краю найде усьо готовоє, церьков, школу, парахіалный дом (фару), усі потребні цирьковні предметы чекавут го и усьо, што му потребно уже напаровано. Другоє діло было 45-50 року минуло, коли мы повинні были уд невірующых прятати ся по «шандах», жебы нас не перестріляли, як ся тото стало у Фрееланді у 1891 році, кідь не хыблю, у неділю у час хресного хода кругом цирькви быв устріленый єден руськый, – розказує оратор. Но мы не устратили присутность духа и не забыли нашу руськость, и ищи май ліпше и твердо зачали держати ся свого Восточного Обряда. Наш руськый народ повинен твердо держати ся свої віры и не повинен ганьбити ся руського языка.
Пак Черман представив нашого гостя о. д-ра Штефан а Фенцика и коли ун зачав говорити, та стало так тихо у залі, што каждый муг учути дурканя жебовых годинок.
О. д-р Феницк розказав нам, по якуй причині ун прибыв у Злучині Штаты: «Я прибыв сюды, жебы розказати Вам, як Ваші вутці, матери, братя и сестры живут у старому краю, де Вы ся родили»…
Дале были указані привезині из старого крабд-ром Фенциком фільмы.
Пецух поблагодарив о. Фенцика за його красну річ и труды, што быв такый добрый прибыти на нашу околицю и прочитати лекцію и представив Слідучого оратора, широкознаного труженика за наш руськый народ и восточный обряд о. Миколая Мартяка, котрый повів курту річ и нагадав нашому народу твердо ся держати свої віры, націоналности и восточного обряда, бо наш народ дуже крыхкый и легко годен быти зведеный из правилної дорогы якымось пройдохов. Накониць, поблагодарив д-ра Фенцика и усьых прибывшых на віче.
Присутствовали Слідучі наші сященикы: о. Миколай Мартяк, о. Іоанн Сабов, о. Антоній Мґлей и о. Миколай Криштоф.
Віче кунчило ся співаньом «Достойно єсть»… у 11 годин вечера.
Замітка: Но ци видите, панови из «просліпы», як вы нападете на честь о. д-ра Фенцика, што ун їздит по Америці и розбиват народ на партії и направлят го до схизмы: и збират гроші на нищіня нашого обряда. Нападаєте на того руського патріота, котрый нич инше не робит, як лем пудпорує наш народ у тому, што ун є руськым. А вы, зрадникы тої самої нації, лем знаєте убивати того, ко гооврит вам правду у очи. Ищи тоты його колеґы, котрі ся из ним учили мавут смілость говорити, што ун є москальом, кацапом и схизматиком.
Вічевик».
LOPEZ, PA
Понеділок, 18 фебруара. Ниґдам не дума, што в Америці може єствовати «городок» без якыхось културных удобств, електрикы и так дале. Ипен такоє положіня. Як на нашуй верховині… Туды, у Lopez, Pa, мене закликав о. И. Крохмалный, жебы я мав понятя за тоту страшну бідноту, котра хоть и рідко, айбо встрічат ся у Америці. Ко там жиє? – звідаву шофера. Лем руські и словакы – дуставу утвіт.
Глубокый сніг… нико не хоче тугды везти. Накониць, из помучов о. І. Крашкеєвича удає ся найти машину.
У Лопезі мене чекали о. Крохмалный, К. Гулик, С. Декер и многі другі.
На віче присутствовали усі руські и пудкреслили, што туй, у ЛОпезі, ищи ниґда не было не єдных зборув… и усі надзвычайно ся радовали, што могли дашто ся дузнати за рудный край.
Пузно у ночи, по глубокому снігу, межи первобытної романтичної природы, вертали сьме ся дому из того гурського села, лежащого на высоті булше 2000 метру.
У вувторок, 19 фебруара, у 12 годин дне, я уже быв у Нью-Йоркови, де вєдно ищ Сабовым, Березинцьом и другыма нашыма діятилями нащивили пару музею и вызначных будов. У вечирі были у май великому опереточному театрови, де ишла опера І. Штрауса: «The greal waltz». За сесе мож бы было написати дуже много, жебы представити си усю ґрандіозность американської технікы и художественных двигань. Думаву, што у Європі такого театра, котрый муг бы конкуріровати из нью-йоркськым – не є. Американська преса, привыкша до ґрандіозных постановок, и тота написала, што нич подобного не виділа у Америці до сього дне.
У середу и четвирь, 20-21 фебруара, я вандровав по Флориді. Опис красоты сьої красної земли дуже удлиннили бы мої спомины и тому я удкладуву їх на будучность. Повім лем, што Флорида произвела на ня май силноє переятя, чим Італія.
У пятницю, 22 фебруара, у вечирі, у Нью-Йоркови, удбыв ся ґрандіозный конґрес-віче обєднаных руськых, галицькых и карпаторуськых обществ.
Председами на конґресі были выбрані П.П. Зубов, и Г. Сабов.
Віче у 8 годин вечера у великому залі (руська комната) удкрыв О. Клопотовськый и передав ведіня його достойным представитилям руського світу «уд Попрада до Владивостока» Зубову и Сабову.
Г. Сабов привітствовав представитилю усьых руськых цирьков: Архієп. Адама и православных сященику и представитилю уніятської цирькви, о. Чорняка, Бискоцького и другых. Другый представитиль П. Зубов привітствовав усі руські, карпаторуські и галицько-руські корпорації.
Уявіт си тот наструй и чуство, котрі овладіли всьыма при виді културного єднаня усьых русок руського народа, котроє робило ся у первый раз в нашуй історії на слободнуй земли Вашинґтона.
Архієпископ Адам, як и представитилі, указав, што карпаторуські у Америці складавут 80 проценту усьых руськых, што живуй туй и тому на них лежит велика місія и утвітственность за долю руськых у Америці. Архієпископ Адам, карпаторуськый православный єпископ, дуже ученый чоловік и, хоть походит из Галичины, но є великым цімбором карпаторуськых. Ун прекрасно інформованый за роботу буковинськых міґранту и из свого боку из возмущіньом інформовав нас за шпіонську роботу сих пару людей.
Архієпископ навів історію войн руського народа, говорив за усьых словян и тепло спомнив освободитилю усьых словянськых народу и держав. Слава му мал ивелику вагу тай успіх.
По Архієпископови Адамови говорили: о. Кушвара уд имени Архієпископа Віталія, Павлович, Измаїлов, Гладик, Баганич, о. Чорняк и другі. По бисіді оратору слідовав концертный удділ.
Моя річ была выслухана из великым позуром и я самый из восторгом переживав такый важный момент нашої роботы, я чуствовав, што мы – руські усі ся туй обєднали, чуствовавши, же в сердцьови Америкы зачинат ся нова ера про руськоє націоналноє двиганя.
19:20
Уся преса из ентузіасмом писала за сись конґрес и в особенности красні статі, у котрых пудкресльовало ся єдинство руського народа и успішность націоналного двиганя, помістив у єдинуй каждоденнуй руськуй ґазеті у Америці «Росія» знатный журналіст и редактор Рыбаков.
MANVILLE, N. V.
У суботу, 23 фебруара, мене закликав Архієпископ Адам, гостьом котрого я быв до 3 годин дне, по чому удправили сьме сяиз о. Шиманськым у Манвіль.
Там ня чекав о. Є. Петрашович, зять Є. А. Фенцика, нашого писатиля и поета. Мині было надзвычайно приятно поговорити ищи раз из о. Євґенійом, котрый ми подарив пару рукопису. О. Євґеній и сам писатиль, поет и музикант. Ун много робив на културному полю нашого народа, много розказовав ми за американськый живут, многоє я дузнав сяод нього за ужасну борьбу проти Такача и денаціоналізатору карпаторуського народа. О. Євґеній быв знакомый из первым православным єпископом С. Дзубайом и Балоґом Балинтом.
У неділю, 24 фебруара, удбыло ся віче у 2 годины у Менвіль, Н. І. И у 7 годин у Раґвай, Н. І. Обява за віче была Слідуча:
«Карпаторуськоє народноє віче удбуде ся у неділю, 24 фебруара 1935 року, у 2 годины пополудню у польському народному залі у Манвіль.
Привітство д-ра Фенцика, лектора – В. Шиманськым. Концертный удділ выконат хор.
Лекція д-ра Фенцика, по котруй декламація дітей школы. Кроме того, будут говорити и другі ораторы. По сьому будут указані moving pictures, фільмы, картины из Карпатської Руси. Накониць, великый бал, играт первокласный оркестр.
Карпаторуськый народ из Менвіля и околиці, приходи на віче и послухай сих оратору, послухай нашого вождя д-ра Фенцика, котрый поздоровит тя на сьому вічі
Комітет».
«ҐРАНДІОЗНОЄ ВІЧЕ
у неділю, 24 фебруара 1935 року,
Зачаток віча у 7 годин вечера у централнуй залі
Знатный лектор
Д-Р ШТЕФАН А. ФЕНЦИК
Вождь из Карпатськуй Руси и утвітственный редактор каждоденної ґазеты «Наш Карпаторуськый Голос».
Приходіт глотов на сесе націоналноє віче не лем из Роґвай но из околиць: Нью-Йоркської и Нью-Джеркської и укажіт, што Вы любите руськость, што Вы руські душов и тілом. На сесе віче кличеме усьых нашых греко-католицькых руськых сященику, вождю реліґіозных и націоналных и Вас, дорогі Браты и Сестры. Докажеме на ділі, што мы любиме свою націоналность, што мы за права нашых Брату у Пудкарпатськуй Руси.
Нас призыват голос, жебы мы спасали нашу дорогу матірь – Карпатську Русь, нашу сяту руськость уд авантюристу, котрі пробувут скітити руськость за океаном. Мы руські – повинні послухати вылаженого ид нам из Карпатської Руси вождя д-ра Штефан а Андрійовича Фенцика, котрый нам розкаже за стражданя нашых брату на руднуй земли.
По віче будут указані картины из рудної земли и тому каждый, ко чуствує ся руськым, повинен прийти попозирати тоты картины, котрі повинні дуже інтересовати выходцю Карпатської Руси.
Не забывайте динь, місто и час!
Комітет».
У Манвиллі віче зачало ся концертом. Красно и из великым успіхом говорили: Ою Кушар, Василь Козак (из Росвигова), о. Жон, редактор Гладик и о. Баран.
У 7 годин вечера у Ровеї, у цирькви, мене чекала велика глота чиляди и привітствовав о. Баран.
Віче удкрыв председа О-ва им. А. Духновича Ґеорґій Берзиниць, котрый пудкреслив, што я выступаву у Америці уже 125 раз. До усього, што руські, зобравші ся удносили ся надзвычайно тепло. Чуствовало ся, што в О-ві им. А. Духновича народ свідомо никат на націоналноє двиганя.
У 10 годин вечера пуд предсидатильством Ивана Маркулина удбыла ся гостина. На гостині говорив: І. Гезлей, председа «Свободы», о. Баран, Г. Берзиниць, учитиль И. Варґа, пані Стиць, И. Шашала, А. Медвідь из с. Давидкова, М. Булеца из Калника, д-р Музыка, пані Черепіня из с. Давыдкова, Г. Ладаній из с. Давыдкова и В. Ляхович из Ракова.
У понеділок, 25 фебруара, я лишив Ровей и в обществі о. Барана и Г. Берзина, удправив ся у Філадельфію до о. Русина.
Там нас уже чекали руські патріоты из усьої околиці. Наводиме кликаня на віче у Філадельфії:
«Великоє карпаторуськоє віче
у городі Філадельфії
орґанізовує ся Карпаторуськыма приходами
На віче буде присутствовати великый діятиль Карпатської Руси о. доктор Штефан Фенцик и другі собисідникы.
Віче удбуде ся у понеділок 25 фебруара у цирьковному залі, 341.
Кличеме усьых карпаторуськых, а также и руськых из державної Руси.
19:21
Подкарпатскіе Русины, оставьте глубокій сонъ,
Народный голосъ зоветъ вас: не забудьте о своемъ.
Наш народъ любимый, да будетъ свободный!
Mass meeting will be held Monday February 25, 1935 7:00 P. M. at Church Hall 341 Fairmount Ave, Philadelphia, Pa.
The speaker will be Doctor Stephen Fencik Admission Free”.
Віче было удкрыто о. Русином. Говорили: В. Сидорськый, о. А. Хущник, Ґеорґій Берзиниць, о. И. Барна, о. И. Корицькый, о. И. Баран, А. Рущак из Андрашовиць, Михаїл Товт из Корытнян. Усі руські и анґлійські ґазеты удмітили віче великыма статями и благожелателныма отзывами.
У вувторок, 26 фебруара, уд рана мы из о. Русином обзирали Філадельфію, сись грубый и красный город. Філадельфія (по числу людности 1 мільйон 950.961 чоловік) третьый город и в минувшині перва столиця Злученых Штату Сіверної Америкы. Обыватилі города май булше німці, словян пиля 200 тисяч, из них 100 тисяч поляку и пиля 60 тисяч руськых. У Філадельфії находит ся май великый у світі корґаз на 10 тисяч постилю. У городі много выщых учбовых закладу, клубу и театру, булльше 76 теметову и 300 цирьквий. Паркы города славлят ся на усьый світ. За Філадельфію и її цінности єствує груба література и глота опису. Інтересующі ся годні зачерити из сьої літературы и опису много інтересного. Навгул город производит ґрандіозноє переятя.
У 8 годин вечера удбыло ся віче у Pottstown, куды мы прибыли на пару машинах. У Pottstown нас стрічав и принимав о. Таптич, красный орґанізатор. На віче присутствовали ачий усі уніятські и православні сященикы, што говорити за укріпліня туй націоналного фронта. Културноє єднаня на вічі бывшых до сього часу врагу мало величезноє значіня. На вічі выступали: о. Коссей, Черняк, Барна, Русин, Гульдент, Тапич и многі из світської інтеліґенції.
У середу, 27 фебруара, я обзирав околиці Філадельфії.
У четвирь, 28 фебруара, вернувим ся у Нью-Йорк.
У Нью-Йорку удбыла ся нарада из представитилями руськых из державної Руси пуд предсидатильством Зубова удносно орґанізації великого конґреса при участи усьых руськых орґанізацій у Америці.
У вечирі быв им на лекції Д. Выслоцького (Ваньо Гунянка), представитиля Лемко-Союза и комуністичного двиганя. Лектор лем ся вернув из радянської Росії, де пробовав пудготовити орґанізацію еміґрації лемку из Польщі у Сибір. Лекція не мала неякого успіху. Присутствовавші прийшли ради любопытства. Лектор кыну и мої доклады, цитовав многі їх міста, но из честованьом и доста обєктивно їх критиковав. На многых мойих докладах ун присутствовав. На кониць лектор заявив, што ун ищи не може оприділити, ци побідит у Росії и Європі комунізм, ци націоналізм.
У пятницю, 1 марта, у 8 годин 15 минут рана я прибыв у Піттсбурґ, де повинен быв из мойими цімборами обсудити далшу роботу. У Піттсбурзі у о. Варзалія, котрый у сись динь быв суспендірованый єпископом Такачом, удбыла ся наша ділова конференція. На сюй нараді я быв закликаный на засіданя Карпаторуського Союза у Піттсбурзі.
У суботу, 2 марта, у Піттсбурзі у карпаторуському обществі наструй быв надзвычайно напруженый. Напруга ся наблюдала не лем межи о. Варзалійом и о. Ставровськым, но и межи вшиткыма діятилями у Гомстеді и Піттсбурзі. Чує ся зачаток жорстокої борьбы межи русиністами-целібатниками и защитниками руськости и восточного обряда, приближіня выбору «Єднаня».
Я прийшов на засіданя Карпаторуського Союза у якости гостя. На засіданю присутствовав и А. Геровськый. По прошіню председы о. Ставровського я зробив доклад за свої переятя за Америку и розказав за результат мої ауденції у посланника, д-ра Веверкы, у Вашинґтоні.
По мойому докладі на мене страшно выступив Геровськый, заявившый, «же я зрадив свуй народ заявов лоялности до Чехословацької Республікы». По сьому тяжкому оскорбіню мене и мойих принципу я демонстративно лишив засіданя, и заяив, што уни удступили (учасникы засіданя Карпаторуського Союза у Піттсбурзі) уд ориґіналного плана и уд нашых резолюцій, и, што я на дале не желаву из ними робити. По сьому конфліктови,
Карпаторуськый Союз выпустив проти няпрокламацію, котру загнав у європейські ґазеты. Из свого боку я інформовав за поведінку Карпаторуського Союза усі орґанізації, котрі ся лишили вірныма резолюціям и высказали недовіру Геровському.
Ориґіналный протокол сього памнятного засіданя є у мене.
Недовіра, выражена Геровському осталныма Карпаторуськыма Союзами и другыма орґанізаціями, уловено у тых повноважінях, котрі выдані мині. Про приклад навожу текст двох из них:
«Карпаторуськый Союз у Клівленді
23 марта 1925 року
Д-ру С. А. Фенцику, перед удїздом на рудну землю П. Русь
ПОВНОВАЖІНЯ
Клівлендськый Карпаторуськый Союз уповноважує д-ра Штефан а А. Фенцика перед удїздом на Пудкарпатську Русь вести переговоры уд сього Карпаторуського Союза у Клівленді, як йому ся видит ліпше.
Єдночасно Клівлендськый Карпаторуськый Союз гордит ся назначіньом д-ра С. А. Фенцика Вождьом Карпаторуського народа у Америці и просит брату на руднуй земли – Пудкарпатськуй Руси, пудпоровати д-ра Фенцика.
Тотже Союз высказує свою смиренну благодарность за поучителні лекції и інтеліґентный поступок д-ра Фенцика и ненапад на братув-чеху туй, у Америці.
Мы высказуєме недовіру д-ру Геровському, котрого мы даже не знаєме, як карпаторуського, докус не соглашаєме ся из його поступками и будеме ся старати увідомити усьый карпаторуськый народ у Америці, жебы ун його не вірив.
Надієме ся на выконаня нашого прошіня, за што мыуже власно просили д-ра Фенцика, што ун верне ся ид нам у Америку и буде продовжати роботу на хосен нашого народа.
Йосиф Гадвабный,
председа и многочислині пудписы члену К. С. У Клівленді.
«Восточный Карпаторуськый Союз у Америці
18 марта 1935 року
Д-ру Штефан у Андрійовичу Фенцику, перед його удїздом на рудну землю – Пудк. Русь.
ПОВНОВАЖІНЯ
Восточный Карпаторуськый Союз уповноважує д-ра Штефан а А. Фенцика перед його удїздом на Пудкарпатську Русь вести переговоры уд сього Восточного Карпаторуського Союза, як йому ся видит ліпше.
Єдночасно Клівлендськый Карпаторуськый Союз гордит ся назначіньом д-ра С. А. Фенцика Вождьом Карпаторуського народа у Америці и просит брату на руднуй земли – Пудкарпатськуй Руси, пудпоровати д-ра Фенцика.
Тотже Союз высказує свою смиренну благодарность за поучителні лекції и інтеліґентный поступок д-ра Фенцика и ненапад на братув-чеху туй, у Америці.
Мы высказуєме недовіру д-ру Геровському, котрого мы даже не знаєме, як карпаторуського, докус не соглашаєме ся из його поступками и будеме ся старати увідомити усьый карпаторуськый народ у Америці, жебы ун його не вірив.
Надієме ся на выконаня нашого прошіня, за што мыуже власно просили д-ра Фенцика, што ун верне ся ид нам у Америку и буде продовжати роботу на хосен нашого народа.
Из честьованьом В. К. Р. С.
Председа: Іоан Поп, секретар Ґеорґій Сабов, казначей: Михаїл Рыбницькый, рек. Окр. Ґеорґій Біжиницькый.
Подобным образом недовіру Геровському высказано 9 орґанізаціями у Америці, из котрыма я робив и роблю далше.
Айбо итак ся находят як у Америці, так и на Пудкарпатськуй Руси, ґіперлоялні аґенты-провокаторы, котрі продовжавут гойкати, што «Фенцик робив и робит из Геровськым», «ун ирридента», «Егличка» и так дале. Історія выявит сих придатилю.
По сьому інцидентови у 11 годин 35 минут ночи я рушив у Буффало, Н. І.
BUFFALO, N. Y.
У неділю .3 марта, у 7 годин 30 минут рана, я уже быв у Буффало. Там ня чекав муй цімбор о. Облетілов из Владимирова. У Буффало много нашых из Липника и Колмоша. Встрітили ня радо и щиро. Усяды красовали ся на руському и анґілйсьокму языках Слідучі оповісткы:
«Руськоє народноє віче у Буффало, Нью-Йорк
У неділю, 3 марта 1935 року удбуде ся у walski Hall, 930 Grant Street Amhers, зачаток у 2 годины пополудню.
Руськый народ у городі Буффало и в околици усьый ся скапчав, без розлучности віроісповіданя и ґоґрафічного походжіня, приняти участь не лем у роботі про парованя и орґанізації віче, но прибуде усьый на сесе великоє, небывалоє ищи у Буффало, Руськоє Народоє Віче.
Будут и другі ораторы, котрі повідят свої річі не лем по-руськы, но и по-американськы.
Хор руської православної цирькви сятых Апостолу Петра и Павла выступит из богатов цирьковнов и світськов проґрамов.
По віче удбуде ся гостина у цирьковному залі, 44 Бенцинґер ст. на честь нашого великого гостя, д-ра Штефан а А. Фенцика.
Кличут ся усі руські люде, котрі живут на околицях города Буффало, прибыти як на нашоє великоє торжественноє віче, так и на гостину.
Усьых сердечно будеме стрічати:
Злученый Комітет
У 3 годины С. Русняк удкрыват ґрандіозні зборы. Наструй «шаришан» надзвычайно повышеный. Было інтересно учути, што «дома уни думали, што уни словакы. Типирь видят, што належат до великого руського народа». Наші руські из Словакії являвут ся май горячыма патріотами. Усьо сесе выявило ся и чуло ся у словах Русняка. Добрі и теплі річи уд о. Волькольді и Облетілова. Адвокат Пійкус говорив по-грицькы и по-анґлійськы. Сам ун родом грек и иронічно удмічат, што типирь ун видит, што мы не грекы ( у Буффало греко-католику иронічно называвут греками) а руські. Його доказатильство хыбности назвы «греко-католикы» мало великый успіх. Иван Крафчик, Василь Попович, Г. Охар и другі говорили уд имени шаришан и пудкреслили, што уни стоят за єдинство руського народа, што шариш исконна руська земля.
У понеділок, 4 марта, мене нащивило пару депутацій пуд предводитильством Ивана Нбюла (из Єгреша). Ивана Грабовчака (уд имени шаришан) и Василя Готта ( Из Чернаго Ардова). У вечирі было засіданя довірнику пуд предсидатильством о. Облітелова, на котрому было пудписано заяву проти ревизіоністу и выражено соглас из мойими резолюціями.
NIAGARA FALLS, N.Y.
У вувторок, 5 марта, вєдно из свойими цімборами удправилим ся на границю Канады, у Niagara Falls, єдно из май красных місті на світі. Вєдно из о. Облітеловым и Волькодійом мы обзирали величезный водоспад и окружаючі го красні паркы. Туй дві рікы в місті свого злыву из надзвычайным шумом вывилавут ся из грубої высоты и тручавут далі свої воды. Американська техніка найшла способы освітити електриков сесю ґрандіозну картину и мож си уявити яку фантастичну бавку фарб представлят водоспад при електричному освіщіню. Многі тисячі американцю уддыхавут туй у літі пуд новты падавущых мас воды, окруженых рідкої красоты місностьов.
КАНАДА
По тому мы ся удправили у Канаду. Анґлічане приняли нас на границі доста любезно и, хоть наші паспорта не удповідали вшиткым вымогам, нас пропустили ознакомити ся из нив.
По свому пространству, клімату и богатству Канада напомиант Сибір и справедливо называт ся американськов Сибірьов.
Величезні пространства Канады мавут лем 14 млн людности. Ищи сто року тому її людность не перевышала 300 тисяч чоловік; быстрота роста колонізації Канады перевышат осталні части Америкы. Главныма языками межи обыватилями сут анґлійськый тай французькый. У реліґіозному удношіню преобладат анґліканська церьков, дале католицька, пак пресвитеріанська (методисты и бабтисты) и в послідньый час пуд єпископством епископа Арсинія ширит ся православя.
Богаті чорноземом землі, хащі, степы, рувнины и долины, а на сівері пустыні широко верженої тундры, чередувут ся из грубыма, нагадующыма моря, живописныма озерами и многоводныма ріками. Урожаї досігавут величезных розміру, кідь літо довгоє и теплоє, кідь не зачнут скоро дути студині сіверні вітры. Масы дикого звіря являвут ся истинным бычом рідкого обыватильства и каждый вадас привістує ся обыватилями и являє ся желанным гостьом.
Горы Канады обладавут невычерпимыма богатствами. Туй є ачий усьо: золото, камняный угиль, срібло, мідь, желізо, нікиль, свиниць, сурьма, ґіпс, ґрафіт, абсет вистум, цинк кобальт, слюд, платина, мышяк, аметист, аґаты, мраморы, фосфориты, сланці, нафта и инше. Лісы давут красный стройовый матеріал. У Канаді много корабелных верфю. Степы способствуют скотоводству и Канада вывозит за гатар много рогатої худобы, коний, овиць, масла, сыра, яйиць и другых продукту ското и птицьоводства. Озера, рікы и берега океану повні рыбов, котру у великуй кількости вывозят за гатар.
Канада представлят федералный союз провінцій и територій из ґлавным городом Оттавов. Влада над державов находит ся у руках ґенерал-ґубернатора, назначаємого корольом Анґлії. Так як Канада являє ся єднов из анґлійськых доминій (Дамініон аф Канада). Міністерство Канады утвітственно перед парламентом, складающым ся из двох палат. Парламенту належит законодавча власть, выконавча – находит ся у руках ґубернатору провінцій и територій, назначеных на 5 року. Туй царствує повна слобода и честваня до прав людности.
Пуздно у ночи, пуд незмовкаючый концерт Ніаґары, мы ся вернули дому.
У пятницю, 8 марта, я изась у Ґомстеді у о. С. Варзалія, де мене чекат много письму и телеґрам из Європы, из Праґы, в часноти уд нашых студенту. Усі письма кличут дому, так як близят ся выборы.
Такуй того дне удбыло ся надзвычайно важноє засіданя удносно мої політичної роботы. Про Америку быв выробленый план такым образом, што моя робота туй повинна кунчити ся 24 марта, у Клівленді. Обсудили доста важный цирьковный вопрос, выробили план далшої роботы. Усьо было протоколіровано и зафіксовано на папірьови. Добра ци пудла выроблена нами практика – укаже будучность и уже укаже пудготовка нової конвенції у 1936 році, но раз выробленого нами плана оглашати не можу.
У суботу, 9 марта, я изась на вокзалі и отправляю ся у Farrell Sharon Pa. Там ня чекавут: Васков (из Дравиць), І. Сембер (Середньоє), М. Цеголный (также из Дравиць) и другі. Віче удбыло ся у тотже динь, у вечирі, из Слідучов проґрамов:
«Руськоє Народноє Віче
орґанізовує
Farrell a Sharon Amerikan Carpatho-Russian Cifizen & Social Dlubs
у суботу, 9 марта 1935 року у Polish Hall Wallis Ave – Farrel, Pa.
у 7 годен вечера.
Главным оратором и докладчиком буде недавно прибывшый из Карпатської Руси наш общественный діятиль д-р Штефан Андрійович Фенцик, котрый сообщит історичні факты за Карпатську Русь, а также и типирішньоє положіня нашого карпаторуського народа у Чехословакї. Будут указані фільмы из живота старого краю.
Прибыти на народноє віче кличут усі руські люде, што живут у Farrell I Sharon, Shenango Valley и цілої Mercer County а также New Castle, Pa., Youngstown Campbell, Struthers I Warren, Ohio.
Усьых буде сердечно привітствовати и встрічати:
Розпорядителный Комітет»
Зборы удкрыв І. Браско. Дале говорив І. Франек, градоначалник, дуже добре удносящый ся до карпаторуськых, ун пудкреслив, што йому дуже приятно привітствовати сыну май великого народа у світі и, што ун быв бы сиринчливый, кідь бы муг читати в ориґіналі творы А. С. Пушкіна. Річ градоначалника мала великоє значіня и произвела великоє переятя. Пак говорив началник Шерона, Н. Томас, привітствуючи нас на анґлійсьокому языкови и говорячи много компліменту по адресу Мошанков, д-р Сопкович, о. Петрик и многі другі. На гостині присутствовали и наші євреї, д-р Грюзн и другі из Бардієва. Віче произвело великоє переятя, неговорячи уже за концертный удділ сього вечера, покладеного пуд управліня знатного музиканта Йосифа Зопотоцького.
NEW CASTLE, YOUNGSTOWN, PA
У неділю, 10 марта, за мнов заїхав о. І. Милій и мы вєдно удправили ся ид ньому у New Castle. Туй у цирькви мене привітствовалисященикы и місна інтеліґенція пуд предводитильством знатного писатиля и професора І. Б. Романа (из Шарда).
У такуй тот динь, у вечирі, удбыло ся віче у Youngstown, на открому присутствовали як уніятські, так и православні сященикы, выступали из річами о. І. Яцканич, І. Громяк, В. Ковалицькый, І. Миллій, Ганчак, І Мацков и другі. У концертному удділині приняли участь пять хору и много солісту, выступ котрых быв удміченый великов похвалов усьої американської и руської пресы.
У понеділок, 11 марта, я зась у New Castle у о. І. Милія. О. Милій уже из 1906 року находит ся у Америці и у 1918 році привітствовав професора Т.Г. Масарика и принимав активну участь у прикапчаню карпаторуськых ид Чехословакії. У New Castle я мав возможность встрітити ся и поговорити из свойими земляками из Чергова и из другых сел Земплина.
У вувторок, середу и четвирь, 12-14 марта, мы нащивили ряд колоній сього района и мали пару нарад.
У пятницю, 15 марта, удбыло ся віче у New Castle. Туй ми удало ся стрітити ся и побисідовати из многыма из Габуры и из Маковиці. Каждый из них лишив у моюй памнятнуй книжці по пару теплых, бодрых, повных енерґії и надій шорику.
У суботу, 16 марта, удбыла ся послідня прощална гостина из концертнов проґрамов у New Castl-і.
У неділю, 17 марта, я уже быв зась у Rankint-і у о. Варзалія, де у 10 годин рана удслужив літурґію и дав наказ, у 3 годины дне удбыло ся великоє успішноє віче. На вічі красно говорили о. С. Варзалій, С. Такач, о. Облетілов, Андрій Коваль и о. Молчаній. Было інтересно учути из уст 12 ручної дівочкы слідующоє привітствіє у стихотворнуй формі:
«Высокопреподобный Отче Духовный!
Руськый народ в Ранкині
Ныні радує ся
И в знак радости
Сердечно лікує,
Бо явив ся межи ними
Руськый Вождь, сященик:
Хранитиль наш милый,
Доктор Штефан Фенцик.
Прийшов ид нам у Америку
Нас усьых поучити,
Што як мы маєме
Руськый род любити.
Повість ун нам слова правдиві,
Представит врагу,
Котрі збыткуют типирькы
Нашу сяту Церьков.
Сыого сына великого
Нашої руської цирькви
Привітствую я щирым сердцьом
У нашому руському окружіню.
У знак любови, честованя,
Пудному му косиці.
И усі мы будеме щиро
Богу молити ся,
Жебы ун муг во здравії
Иши довго жити,
А нас руськых, церьков руську
Уд врагу хранити».
У вечирі того ж дне удбыла ся нарада и у вечирі у цирькви о. Варзалія и прорік того дне ищи єдну проповідь.
У пониділок, 18 марта, продовжили ся зборы и у вечирі удбыло я великоє віче у Monessen, Pa.
У Монессені нас привітствовав о. Янчишин, котрый и быв председов ґрандіозної маніфестації. Выступили из річами: П. Ратиця, председа правліня о-ва «Скапчаня», о. С. Варзалій, о. Облетілов, д-р Павло Барна, адвокат, о. І. Оленик, о. М. Ставровськый и другі. По віче удбыла ся красна гостина.
У вуторок, середу, четвирь, пятницю и суботу, 19-23 марта, удбыв ся ряд цирьковных нарад и прощань из мойими многочиселныма цімборами, як уніатами, так православныма, перед мойим отїздом на послідньоє віче у Клівленді и перед отїздом из Америкы. У послідньый динь, перед удїздом, много чиляди было у ня, наградивши на прощаня дорогыма про ня памятками.
У неділю, 24 марта, по путьови у Клівленд, на віче усяды видко афіші, летучкы и некунчающі ся бисіды за будущі и минувші выступы.
Привожу єдно из такых извіщань:
«Напаруйте ся ид карпаторуському народному віче у Клівленді!»
24 марта, пополудню удбуде ся у Клівленді у Публічнуй Аудиторії великоє народноє віче пуд покровитильством Карпаторуського Союза. Віче буде выимково народно-културным и річи будут лем за нашых народных културных и політичных світськых ділах. На зборы прийде и д-р Штефан Фенцик, як старокрайовый політичный и културный діятиль. Ун розкаже за старокрайовоє політичноє положіня нашого карпаторуського народа. Приймут участь и другі ораторы, як, наприклад, общилюбимый патріот и світило нашого народа д-р Петро Жидик и другі.
Кроме них будут говорити и місні ораторы за наші американські културні и народні звіданя тай хыбы. Наші місні хоры будут співати руські пісні – словам проґрама буде поучителна и богата. Сеся проґрама буде сообщена у слідующому номері нашої ґазеты.
Дорогі руські Браты тай Сестры! Уже в типирішньый час мы маєме обіцяня из боку нашых приходу (ар) и локалных предводитилю, што уни прийдут на віче и будут из нами кооперовати. Най укаже Клівлендськый руськый народ свою силу, бо сесю силу мусай указовати типирь, коли діло иде за будучность нашого карпаторуського народа и туй, у Америці,а там, у Старому Краю. На віче будут присутствующыма и представитилі нашого великого горда Клівленда и коли уни увидят, у нас є єдиногласность и єдность, коли увидят, што мы серйозно інтересуєме ся нашыма ділами, тогды уни будут честовати нас и раховати ся из нами.
Аґитіруйте усі межи свойими цімборами, жебы и уни прийшли на нашоє віче. Най не буде межи нами ниякої незлагоды типирь, коли треба пувісти твердоє слово у нашых націоналных, културных, и общественных інтересах
Комітет».
Дале наводиме проґраму віча:
«Карпаторуськоє народноє віче орґанізовує ся Карпаторуськым Союзом у неділю, 24 марта 1935 року у Публік Аудіторіум Балл Роом.
Зачаток віче точно в 2 годины пополудню.
Проґрама віче:
Удкрытя віче І. Думничом, председов Союза.
Хоры спувают «My Country» и руськый народный ґімн.
Йосиф Гадвабный, председа А. Р. Н. Братства.
Д-р А. М. Цмор, політичный секретар Карпаторуського Союза.
Штефан Мокрис, член главы суда Союза.
Майор города Гарі Л. Девис.
Професор Йосиф І. Валентейхик, управитиль руськых шкул.
Д-р Петро Цмор, главный дохтор Союза.
Василь Рацин, редактор «Родина».
Михаїл Калинич, руськый пудузятник.
Андрій Ф. Кореній, руськый пудузятник.
Д-р Б. Калда чехословацькый консул.
Лекція д-ра Штефан а А. Фенцика, представитиля Карпатської Руси.
Демонстрація старокрайовых картин. (Moving Pictures).
Закрытя віче.
Сесе быв муй послідньый выступ у Америці и ун мав про ня и про мою акцію величезноє значіня.
Председа И. Думнич удкрыват зборы и привітствує гостю. І. Гадвабный желає ми усього май ліпшого и пудкреслює, што по мойих выступах у Америці зачинат ся нова ера, радує ся, што православні и уніяты скапчали ся на єднуй націоналнуй платформі. С. Мокрись говорит по-анґлійськы, професор І. Валентійчук говорив уд имени росіян и д-р П. Жидик уд имени Карпаторуського Союза, послідньый говорив за солідарность межи словянами, просив присутсвующого представитиля Чехословакії, жебы не была забыта історія, што про істрію чеху буде доста невыгодно невыконаня мирных договору и заключат словами: «ТАК БУДЕМЕ ЧЕСТОВАТИ ВАС, ЯК ВЫ НАС». А. Кореній, великы авторитет у Клівленді, присит мене и консула Б. Калду не забывати за нашых у Словакії.
По сих річей слідовали концертноє удділіня.
Дале, М. Калинич говорив за реалізацію автономії.
С. Мокрис, градоначалник города, великый авторитет и искусный ораторЮ тепло привітствовав ня и указовав, што анґлічане и Америка усе з великым чудованьом позиравут на руську културу и у Клівленді усякі руські торжества являвут ся великым праздником про усьый варош.
По сьому слідовала моя річ. У первуй части свої річи я говорив за Пудкарпастьку Русь. Пак говорив за свої переятя у Америці, повинен бів указати, што типирішньый конґрес, як и первый, были орґанізовані Карпаторуськым Союзом и принадлежат ойму, и, што важно тото, што сись Союз стойит на основі нашых резолюцій, без якыхось їх міняня, што туй присутствує д-р А. Цмор, політичный секретар К. С., котрый предложив и резолюції, из чого слідує, што уся руська Америка, протистує проти любого РОДА РЕВІЗІЙ И СТОЙИТ НА ПЛАТФОРМІ ЧЕХОСЛОВАКІЇ. Дале я заявив протест проти політикы д-ра А. Геровського, котрый на послідньому засіданю Карпаторуського Союза ги бы удступив ся уд нашых резолюцій. Я говорив пошти дві годины, прощав ся из мойими братами у Америці, в кунци річм привітствовав консула д-ра Б. Калду и просив го передасти Совіту Міністру Чехословакії усьо, што ун туй чув тай видів.
Ищи многі брали слово, привітствовали и прощали ся из мнов.
Предпослідньым говорив консул д-р Б. Калда, котрый указав, што желає реаговати на тото, што туй говорило ся и «особенно на слова д-ра Фенцика». У первуй часьт свої річиконсул заявив, што чехы фурт были русофілами и, што такоє отношіня вытікат из їх русофільства ид нам, карпаторуськым. Дуже тепло отозвав ся за чесько-руські удносины, за войну… Дале подробно говорив за Пудкарпатську Русь и повів, што автономія у скорому часі буде осуществена. Накониць, спират ся на моюй роботі у Америці и на моюй річи. Туй ун пудкреслює, што йому знані тоты страшезні інтриґы, котрі ведут ся проти мене, што ун рахує потребным офіційно реаговати на сесе и загнати у Прагу соотвітствующый доклад. Говорит, што чехословацькоє консульство и офіційні кругы ДОВОЛНІ роботов д-ра С. А. Фенцика, ШТО УН РАХУЄ ПОВИННОСТЬОВ ВЫРАЗИТИ ПОСЛІДНЬОМУ БЛАГОДАРНОСТЬ ЗА ПРОВЕДЕНУ РОБОТУ И ОСОБЕННО ЗА РОБОТУ ПРОТИ ИРРИДЕНТИСТУ И РЕВИЗІОНИСТУ.
Річ консула мала великый ефект и розсіяла тоті сумнівы, же появили ся пуд вплывом інтриґанту, же «Фенцик буде арестованый», за што писали недзільські, Пудкарпатські Ґласы и другі аґенты.
По річи консула мині были вручині письма и благодарности уд многых обществ и корпорацій.
Послідньым у тому же тоні говорив д-р А. Цмор, принимавучи и розділявучи мої резолюції, давучи мині перед консулом повноважіня передати всьо сесе Празі и на тых же основанях вести далшу роботу на Пудкарпатськуй Руси. Основна часть його річи гласит слідующоє:
«Настоящым выражат ся щира благодарность д-ру Штефан у А. Фенцику за націоналну роботу, котру ун выконовав У Злученых Шаттах Сіверної Америкы уд новембра 1935 року свойими докладами на многых народных зборах. У сих докладах ун представив нам повну картину того смутного положіня, у котрому находит сяна руднуй своюй земли наш старокрайовый карпаторуськый народ. Акція д-ра С. А. Фенцика и возбудила великый інтерес у Американськуй Руси ид Старому крайови и мы віриме, што на основі такого результата нам, представитилям Американської Руси, удасть ся создати май тісну связь межи Європейськов и Американськов Русьов.
Мы навгул реално представляєме собі и розумієме, што д-р С. А. Фенцик встрітив ся у Америці из великыма тяжкостями. Но при типирішньых обстоянях робота каждого народного труженика тяжка, тому што єствуют усякі фракції, усякі направліня. Наш общый обовязок порядити сесі розлукы, скітити усьо, што нас розділят.
Мы просиме д-ра С. А. Феницик, як апостола руського єдинства. Мы кріпко надієме ся, што ун поняв нашоє горячоє желаня, не перестане ся трудити, терпіти, страдати за націоналноє єднаня, котроє є цільов Карпаторуського Союза в Сівернуй Америці. Просиме його, жебы ун передав нашым руськым братам и сестрам на Утцюзнині нашоє щироє руськоє поздоровліня и нашу глубоку просьбу: жебы в Старому крайови наші браты и сестры злучили ся у борьбі за політичну слободу Карпатської Руси и в Руськуй културнуй роботі в інтересах ліпшої будучности усього карпаторуського народа и во славу усього карпаторуського народа.
Най наступит кониць братської вражды межи нами! Най прийде царство руського злучіня!
Най жиж руськый народ!
Політичный секретар».
А. М. Цмор
У 8 годин веера того же дне удбыла ся прощална гостина. Єдночасно была прощална гостина у консула д-ра Б. Калды по случаю його перевода из Клівленда у Питтсбург. Мы ся дорадили корпоративно посітити сись другый банкет, жебы простити ся из коснулом и познакомити ся из чеськым обществом.
Наструй на обох гостинах быв красный.
На гостині у консула выступали: Ганчин, Баран, Гадвабный, Думнич, я и другі. Консул, прощавучи ся из нами заявив, што за роботу руськых и особенно за мою роботу ун увідомит офіційні кругы.
У ночи у обществі Дзамкы, Думнича, Гадвабного и другых я ся удправив на вокзал и по доимливому прощаню выїхав у Питтсбург. По важнуй конференції у Питтсбургови, на вокзал ня провожала тоже велика компанія, у котруй были о. С. Варзалій, Ставровськый и другі. Усі обіцяли пудпору на основі нашого договору, проґрамы и резолюцій.
У пониділок, 25 марта, я быв уже у Нью-Йоркови, де вєдно из Г. Берзинцем и Г. Сабовым выконали усі формалности удносно паспорта и обсудили проґраму будущых робут тай контакта. По сьому я поїхав у Бриджпорт попрощати ся из о. Чорняком.
Вуторок, середу и четвирь, 26-28 марта, я провів у Бриджпорті, произносив пару проповідю у цирькви и попрощав ся из тыма, котрі прибыли туд из провінції.
Пятниця, 29 марта, послідньый динь мого перебываня у Америці. Занявши уже місто на пароході «Париж», я дустав кликаня на послідню прощалну гостину. Привожу ґазетный звіт («Росія») за сесю гсотину:
«Прощална гостина на честь д-ра Фенцика в Нью-Йоркови»
Неникаючи на тото, што отїзд д-ра Фенцика быв нечеканым, бол ем за три дны до отїзда ун ся дорадив лишити Америку, єднакож, Нью-Йорськый Комітет во главі из свойим аґиналным председов Сабовыс устиг красно орґанізовати гостину 29 марта 1935 року, у вечирі, в будові Руського Клуба. До сотні нашых руськых щирых патріоту зобрало ся уддати честь заслуженому гостю, народному труженику и повісти му милоє: до встрічі.
Точно в 8 годин 30 минут вечера, Сабов привітствує зобравшых ся патріоту, котрі были не лем из Нью-Йорка, но были и не пошкодоваші труда прибыти на гостину из околичных городу. Там были из Jonkers, Rahway, Perth Amoy, Bayonne Bridgeport, Trenton, Pasbac и из другых городу, котрых привело сюды лем нашоє націоналноє діло, так як через народного діятиля мы истинно помагаєме націоналному ділу.
Межу присутствовавшыма быв и Архієпископ Адам, пожелавшый д-ру Фенцику много успіха на націоналному полі и Н. П. Рыбаков, гл. редактор каждотыжньової ґазеты «Росія», выходящої у Нью-Йоркови. Дале говорив и о. Євґеній Волкай; наш піонер и патріот, о. Алексій Выслоцькый, В. П. Гладик, видный галицькый труженик, о. І. Клопотовськый, Іоан Поп, П. П. Зубов уд имени общеруського скапчаня у Америці пожелав сиринчливого пути и много успіха на націоналному поприщі.
Дале привітствовав и желав сиринчі Гор уд Руського Силянського Націоналного Союза, котрый передав также д-ру Фенцику повноважіня уд названої орґанізації. Гор кроме того, передав привіт уд Архієпископа Віталія. Говорив ищи М. Маханиць уд имени Карпаторуського Клуба, высказуючи свою радусть, што Клуб має честь у своюй будові гостити нашых проминентных особ. Ищи брали слово Берзиниць из Rahway и другі, а в кунци велику річ пувів д-р Фенцик, розказовав за свої переятя за
19:22
час свого перебываня в Америці. Из май великов щиростьов говорив ун за руськый народ у Америці, што сись народ не пурвав связі из свойими братами, як морално, так и матеріално готовый помагати їм.
Д-р Феницк увіряв зобравшых ся, што ун ниґда не стане на службу врагам и не пуйде проти русього народа и проти віры, ай навборот, фурт раховав и рахує свойим обовязком помагати свому народу добыти усі права, котрыма хоснуют ся усі осталні цивилізовані народы. Обіцяв, што и ун не пурве связі из Американськов Русьов и по своим силам и возможностям фурт буде готовый юй послужити.
Благодарити присутствующых за оказану йому честь и по сьому тостмайстер также благодарив гостю за їх участь и красну прощалну гостину, котрый пиля пувночи приходит до кунця и у присутствующых памнять за нього всокотит ся на довгый-довгый час.
Гость».
Уд лиця руськых «скауту Парижа» у Америці прошу передасти привіт руськым скаутам в Пудкарпатськуй Руси.
Пудписы.
Сиринчливої дорогы до Рудного Краю и назад до Америкы.
Иван Поп (председа руськых соколув).
Най живе наш великый бориць за руськый народ, д-р Штефан А. Фенцик. Дай му, Боже, здоровля!
Из Миклош (суддя, председа руської моложавы).
Дай му Боже много сиринчі и здоровля, жебы муг и на дале робити за руськый народ!
Єлизавета Попа.
Д-ру Штефан у А. Фенцику. До кунця боріт ся за руськый народ, мы фурт из Вами.
Миколай Выслоцькый
Д-ру Штефан у А. Фенцику. Желаву Вам сиринчливої дорогы у нашу рудну землю и май ліпшого успіху у трудах востановліня правдивої карпаторуської автономії.
Іоан В. Выслоцькый
Д-ру Штефан у А. Фенцику. Робіт на хосен нашого бідного народа Карпатської Руси, жебы и там засіяла звізда возроджіня и пробудив ся народ.
Михаїл Гайдук, Бруклін
Руськость сесе сила! Сесе мы ниґда не забудеме. Сесе Вы нас научили.
Юліан Дзвончик, Нью-Йорк
Уд всьої душі желаю Вам довести Вашоє патріотичноє руськоє діло до успішного кунця.
Поможи Вам Всевышньый!
Н. Г. Гор
Як чоловік, так и народ зачинат подражаньом, айбо из часом повинен повісти: «Я живу и єствую нравственно» – повів великый руськый історик Карамзин.
Най живе нравственно Карпатська Русь пуд руководством свойих націоналных вождю, межи котрых д-р Фенцик, Слідучи приміру свого стрыя Євґенія, занимат достойноє місто.
В. П. Гладик, редактор.
Дорогый цімбор и земляк, о. Штефан !
Дозвольте ми, земляку, правда, неавтономної части руської земли, но тым не менше руської части вутчизны Червеного Сонечка, князя Владимира Руноапостолного, у прощалный вечур перед Вашым отїздом из слободної Американської Руси, высказати Вам, дорогый муй отиць, моє сердечноє спувчутя, же нам треба было рунявучи куртый час видіти ся тай робити. Можу повісти чистосердечно, што я радый нашому из Вами знакомству. Дай Вам Господь Бог усього май ліпшоє, сиринчі и благополуччя Вашуй дорогуй Утцюзнині. Вашуй Утцюзнині передайте муй привіт земляка. Най юй, страдальці неотныні, дасть Господь сиринчу и правдиву слободу, бо каждому слобода май мила уд усього. Я, як сын пудяремної Руси, страдалиці, борющуй ся за слободу и волю, прощаю ся из Вами, желаю Вам, жебы Вы из парламентської трибуны добили ся слободы и воли народу и Вашої земли.
Благословляву Вас и молю Бога, най пошле благословіня Вам особисто и Вашому дорогому народу, гыбнущому на Карпатах, но не погыбшому.
Ваш доброжелатиль, цімбор и честоватиль.
Архієписокп Адам, Карпаторуськый, Н. І.
І.
Ваш, благодарный за Вашу проповідь единства великаго русского народа,
П. Зубов
У послідні минуты розтаваня, у знак честованя и преданости:
От. Євґеній Волкай, Мих. Радницькый, Птеро Булеца, Михаїл Дзадик, Михаїл Богуськый, Андрій Гобуцькый, Михаїл Гусинка, Димитрій Дыбич, Штефан Шкымба, Павло Юраик, Иван Дубовськый, Йосиф Крушко, Йосиф Дзюбак, Миколай Крушко, Андрій Биланич, Іоан Ледней, Карл Марковцій, Адам Бекиш.
Сиринчливої дорогы и много силы про борьбу за права и будучность руського народа пуд Карпатами и за усю руську землю.
Сыны руського народа из сівернув берегу Карпат.
Бенедикт Бродя и Симеон Рубась
От ґазеты «Росія» заганяєме сердечный привіт и низькый поклон славному и стойкому руському народови героїчної Пудкарпатської Руси. Вірьте в свої силы и неприклонно боріт ся за слободу Пудкарпатської Руси, за славу и велич Християнську, Великої и Неділимої Росії.
Звізда сиринчі, славы и величи єдиного и неділимого руського народа имат ся.
Бог в помуч!
Редактор-выдаватиль ґаз. «Росія» Н. Рыбаков
Благодарю Господа Бога, давшому мині дожити до того сиринчливого дне, коли руськый народ у Америці, благодаря Вашым трудам, став скапчаным у єдну силну, славну и могучу файту. Най пошле Вам Господь силы и здоровля ищи на много року труда на слову руського народа.
Ваш слуга, протоієрей о. Клопатовськый.
Многочестованый д-р С. А. Фенцик!
Вы лишили нам, сынам Великої Руси, роботу, котру мы, як сыны Руси, Словянськый Союз Дем. Клубов
будеме продовжовати.
города Нью-Йорка
Субота, 30 марта. «Париж» – май велика шіфа французького торгового флота. У мене красноє місто, провожавут многочислині цімборы… фотоґрафіруєме ся…бисіды… зась бисіды…. Слызы …гудок, берег и величный город плыне в даль…удті ся несе музика, гойканя и долітат куртоє «пробач»…
Чудна погода, на шіфі повный комфорт… у кабіні я єден, туй лем годен єм ся выспати и осмыслити пережитоє, котроє яркым кіном проходит перед очима….
Неділя, 31 марта,праздник, тишина и торжественна обстановка на шіфі. Я красно удпочиваву, хочу убдумати, обробити и оформити свої планы… стук у двирі… прощална телеґрама из Америкы… через пув-годины зась стук… зась телеґрама из другого боку: «чекаєме тя… но будеш арестованый»… и ищи телеґрамы. Муй наструй испорченый. По словах д-ра Калды, по такуй щируй и самоотверженуй роботі, награда ми – АРЕСТ! За борьбу из ревизіонизмом, силным и пышно розцвітающым за границьов, за слова правды, за призов помогти рудному народу, замість благодарности – ТЮРМА! Невіроятно!!! Заганяву цімборам у Америку телеґраму из предуприждинійом быти готовыма, кідь штос ь ся из мнов стане…
У пониділок и у вуторок, 1-2 апріля, я робити уже не муг, переживав, хоть старавим ся держати ся в руках, быв булше на людях, гуляв и стара вся розвеселити ся. Из многыма перезнакомивим ся, на шіфі было много руськых, бисіды из из котрыма мене мало удволікали и успокойили.
У середу и четвирь, 3-4 апріля, наструй ипен такый; вечерами играєме у гиппик… фурт выграву… мої компаньйоны пудсміювут ся и говорят, што сесе фурт ся перед неудачов… переставу играти… най буде, што буде!…
У пятницю, 5 апріля, ближеме ся ид Анґлії… туй и Плимут…
У суботу, 6 апріля, мы уже у Франції, а у 12 годин у Парижови.
ПАРИЖ
У неділю и у пониділок, 7-8 апріля, мав им нараду из мойими цімборами у Парижі, уни тоже были того думаня, што мене арестувут на границі.
У пониділок, 8 апріля, я рушив у Хеб.
У вувторок, 9 апріля, у 2 годины дне я пудходив ид Хебу, на вокзалі видів чекавшых ня мойих цімборув: Гаджу, Барана и Янія, но … «меном закона» и я лишеный быв возможности розполагати ся собов.
У середу, 10 апріля, у 5 годин рана я в Богумині, у руках детективу.
У Четвирь, 11 апріля, у 4 годин рана я в Кошицях, а у 7 годин уУжгороді, де мене помістили у єднуй из камер при поліції.
Туй я провів тяжкый місяць … 36 днув…
. . . . . . . . . . . . .
У пониділок 13 мая, быв пущеный на слободу пуд залог в 50 тисяч крон, а 19 мая выбраный депутатом парламента.
Моє діло не кунчено, я чекаву рішіня суда авадь парламента, по чому представляву общественности обширный и учителный матеріал сьої траґедії. Вірю, што скоро прийде час, коли ми ся удасть розкрыти и указати світу, як борят ся у нас из общественныма діятилями, як пудкупами и предатильством у ХХ вікови у центрі Європы, мнящої себе културнов и цивилізованов, борят ся из чужым думаньом.
Проти свойих предатилю, я сам напишу обвинителный акт и уни понесут заслужену кару и прозріня общественности. Раз, проти сих клеветнику и предатилю маву до 50 процесу, из котрых читава часть уже мнов выграна.
Кидь я буду обвиненый, та смиренно понесу кару и даже из удовлетворіньом, так як страдаву за муй рудный народ… кідь правда восторжествує, тогды предатилям пощады не буде…
За муй арест у Америці знали уже 10 апріля. Богужаль, по цензурным умовам я не можу опубліковати усьо, што писали американські ґазеты по поводу мого ареста и по адресу мойих преслідоватилю, наведу, што мож:
(«Росія», 10 апріля 1935): «Д-р С. Фенцик арестованый правитильством. Прага, 10 апріля. – Д-р Штефан Фенцик, якраз вернувшый ся из Америкы у Чехословакію по приказу чеського правитильства нечекано быв арестованый на штації Егер, на чехо-германськуй граници. Арестованого д-ра С. Фенцика направили у тюрму у город Ужгород. Чеськоє правитильство обвинят д-ра Фенцика у связи из патріотичныма карпато-руськыма орґанізаціями у Америці, намагающыма ся ид автономії Пудкарпатської Руси».
(«Восток, 18 апріля 1935).
Американська Русь защищат д-ра С. А. Фенцика
Рознесла ся вість по всьому світу, што д-ра Штефан а А. Фенцика, арестовали. Сеся вість паралізовала каждого руського и словянина, котрый знав лоялность д-ра Фенцика и ко чув його горячі лекції, на котрых ун говорив и возбуждав Американську Русь лишати ся лоялнов ид свойим старокрайовым братам у рамках Чехословакії.
Як сообщавут из Прагы, його обвинявут у тому, што ун у Злученых Штатах мав діло из ирридентистами. Д-р Фенцик по кликаню Американської Руси приходив, жебы інформовати нас за положіня нашых рудных старокрайовых брату, мы знаєме, што д-р Фенцик не мав діла нискым другым, лем из нашыма карпаторуськыма, кідь чехословацькоє правитильство рахує нас – американськых карпаторуськых – ирридентистами, та мы рахуєме свойим обовязком боронити честь д-ра Фенцика и самых себе.
Щирі патріоты и вожді Востока пуд протекторатом Восточного Отділа К. С. Зыйшли ся на передчасному засіданю у городі Нью-Йорк, у будові Карпаторуського клуба, 21 апріля, про нараду и розбиратильства обвиновачінь нашого любимого гостя и вождя д-р Фенцика, вернувшого ся на рудну землю и арестованого братами чехами. По предлагань и пояснінь, чому быв арестованый д-р С. А. Фенцик, рішено встати на защиту проти несправедливого поступка чехословацького режима: 1. Протестовати перед очима усього світу, 2. Пудпоровати морално и матеріално, 3. Указати нашу лоялность ид д-ру Фенцику, 4. Высказати нашоє недовольство чехословацькому правитильству и рішено орґанізовати:
Масові зборы (віче),
котроє удбуде ся у неділю, 5 мая 1935 року, зачаток у 3 годины пополудню у будові
Vo Elizabeth-Carleret Hoteli, Eastn Jersey Street, Elizabeth/ N. J.
и т. д., ціла сторунка сього номера ґазеты посящена мині и мойому аресту. Наводиме часть другої статі сього номера ґазеты «Восток»
«Спомины за Фенцика»
Наш любимый гость и труженик націоналного скапчаня д-р Штефан Андрійович Фенцик лишив берега слободної Америкы, но його націонална робота безостановочно ся продовжат.
Ун убєднав не лем нас, карпаторуськых без розлукы віры, но усьых руськых на платформі націоналізма. Доказом сього являє ся тото, што не лем карпаторуські, но усьый руськый народ из усьых боку виде нам на помуч зачинавучи из єдениць, орґанізацій, ґазет и так дале, и придлагат нам сполупрацю.
М повинні вызнати, што любов ид утцюзнині, борьба за слободу свойих брату, што належат нашому руському народу, мы повинні вести борьбу фурташно, закі наші барты в Карпатськуй Руси не дустанут слободу, ґарантовану мирныма договорами.
Мы требуєме уд чехословацького правитильства тото, што нашым братам было ґарантовано – автономію из повныма правами. Мы требуєме уд чехословацького правитильства таку слободу нашым братам у Карпатськуй Руси, яку дає Америка у себе чехословацькым представитилям» и т.д. Накониць навожу конечну фразу третьої статі того же номера «Востока»:
«Арест отця д-ра Штефан а А. Фенцика
Мы в минуту хресных страждань стуйкого и пламенного борця за руськость, за славу и велич єдиного и неділимого руського народа, в минуту тяжкых испытань Отця Штефан а Фенцика, заганяєме через тюремні решіткы наш братськый привіт из щирыма пожеланями мужати ся и неприклонно вести далшу борьбу за слободу и сиринчу Карпатської Руси и усього руського народа».
(«Росія», 4 мая 1935)
«В защиту руськости»
Ид арестови д-ра С. А. Фенцика и закрытю його ґазеты «Наш Карпаторуськый Голос».
У первуй части сьої горячої статі, її автор указує «мрачный процес умертвліня великого народа» руського булшовиками, а пак переходит на удношіня ид руськости в Пудкарпатськуй Руси:
«Але уже місяць, як у ужгородськуй тюрмі сидит у закрытю єден из славных сыну Пудкарпатської Руси, єден из ліпшых и стуйкых її вождю – д-р Отиць Штефан Фенцик. Уже булше місяць закрыта у адміністративному порядку каждотыжньова ґазета в Ужгороді «Наш Карпаторуськый Голос», редактором и выдаватильом котрої быв Штефан Андрійович Фенцик. Такым образом не лем єден из ліпшых и стуйкых сыну Пудкарпатської Руси и руського народа вырваный из руської масы и вережный у темницю, но убита также єдночасно и возможность удкрыто, мужественно и чесно бороти ся за націоналну правду, за выщі ідеалы руського народа и його културу, путьом закрыта тої каждотыжньової ґазеты, духовным руководитильом котрої быв от. Штефан .
Єдиным злодіяньом С. А. Фенцика являє ся його безгранична любов до свого руського народа, любов до свої рудної Пудкарпатської Руси, за автономію котрої ун боров ся и буде ся бороти. Бо автономія сього краю была торжественно пудтверджена и Версальськым договором и Чеськым правитильством.
Будучи докус лоялным до Чеської Республікы, до її правитильства, д-р Фенцик докус законныма путями намагав ся до реалізації народных прав».
(«Правда») «… Айбо найшов ся чоловік, котрый вер клич ид самозащиті. И нараз ся посыпали на нього громы недовольства: бунтовщик, послідоватиль Егличкы, зрадник. Шпіон, злодій и паскуда… И пуйшла нагонка: обыскы, звілніня уд посады и арест». И пак: «Наші симпатії на боці гонимых. Мы сочуствуєме тым, ко за ідию пудвергат ся обыскам по ночам, ко за народноє діло иде в тюрму». И накониць: «Очевидно, арест д-ра Фенцика и закрытя ґазеты послідовали в связи из предстоящыма выборами, годно быти в карпаторуськый семй».
(«Руськый Вісник») «Вся Американська Русь повинна протестовати»
«Любов и почитаня як американського, так и старокрайового руського народа окружат особу д-ра Фенцика. Благодарный руськый народ из терпіня свого вірного вождя зовє вінок, котрый покладе на його голову, и ун перечинит ся в ореол славы.
Празднуєме праздник Христового Воскресіня, праздник Побіды, Хритос быв поруганый, униженый свойими врагами и, накониць, розпятый на хресті. Ясноже, Христос побідив свойих врагу и из славов воскрес из гроба. Таккже буде и из нашов руськов правдов и из нашым вірным сыном д-ром Штефан ом Фенциком. Чекат наша руська правда, прийде праздник руської Побіды пуд Карпатами и наш вірный сын буде награжденый за своє терпіня, принесеноє за слободу свого рудного народа»…
Из звіта за Всьонародноє Віче Востчоного Карпаторуського Союза в Єлизавет:
«…. Віче уднесло ся різко неґативно и заклеймило пробы критикы и інтриґ проти д-ра Фенцика, исходящых уд дакотрых особ ид шору карпаторуськых.
На віче выявило ся выйимковоє єдинодушство всых в оцінці д-ра Фенцика, як выдающого ся народного вождя и борця за єдинство руського народа и руські націоналні ідеалы, тому Віче свойим моцным и єдинодушым рішіньом, выкладеноє в форму напечатаної при сьому резолюції, катогорично постановило требовати ослободжіня о. Штефан а Фенцика и повного спираня любых репресій проти руського народа в Пудкарпатськуй Руси» (Росія, 8 мая).
Резолюції Всьонародных Карпаторуськых Збору у Юнкерсі, 19 мая 1935 року, приняті єдиногласно:
Требуєме неодкладної реалізації автономії про Карпаторуськый народ.
Требуєме повнов слободы слова про Руську націоналну пресу.
Высказуєме нашу повну лоялность и симпатії Карпаторуському націоналному вождю д-ру Штефан у Фенцику и привітствуєме його як неустрашимого борця за права Карпаторуського народа».
Ограничуючи ся, тым немногым, што мож напичатати у умовах нашого живота по поводу удношіня Американської Руси до мого ареста, заключаву выражіньом щирої благодарности усьым, близько принявшым ид сердцьови постигшоє ня:
«Благодарность д-ра Штефан а А. Фенцика
Моя сердечна благодарность Вам – дорогі Браты и Сестры, Карпаторуські в Америці.
Маву честь посредством ґазеты «Світ» выразити мою сердечну благодарность уд имени усьых націоналных діятилю у Карпатськуй Руси, котрі выбрали ня за посланника у Пражськый Парламент.
Вам знано, што по моюму вертаню у Карпатську Русь я быв арестованый. Типирь я заявляву, што радуву ся, што я муг сидіти у тюрмі за руськый народ, про октрый я буду трудити ся футашно на націоналнуй ниві и проти целібата, єдночасно проти губитилю нашого націоналного двиганя.
Высказуву свою лоялность усьым руськым у Америці и повторюву мою заяву, же усі мої обіцянкы, котрі я повів на многых вічах, выконаву на тулько, на кулько доста буде мойих сил.
Ваші браты в Карпатськуй Руси благодарят Вас за Вашу памнять за них и просят Вас не спирати Ваші намаганя за всокочіня истинної руськости и її цирькви.
Д-р Штефан А. Фенцик
депутат пражського парламента».
ЗАКЛЮЧЕНЯ
Я кунчив свої спомины… Скорше я предполагав писати инак, но пуд натиском коалиціонных ґазет заставленый им быв повностю наводити документы и базовати ся выйимково на документалных даных, уділявучи позуру свойим переживаням и переятям. сись труд повинен указати накулько неоснователні и низькі были пробы дакотрых особ знищити мене тай скітити двиганя, котрому я служу. Опубліковані документы указувут, накулько я быв и опстав ся вірным ідеї Чехословацької Республікы, договорам, заключеных нив, її конституції, из якым трудом мині треба было бороти ся из ревизіонистами и ревизіонистичськым жерелом у Америці. За мою вірность и за мої труды, щирі, явні и открыті, мене ся старали зробити Єгличков, ирридентистом и ревизіонистом ипен тоты, ко выходит сам має удношіня ид послідньым, авадь робит за гроші такых, авадь… тот, у кого не чиста совість. Я власно не мав и не маву ниякых выгод за свою роботу, за тоті незгоды и мукы, котрім пережив. Досягнена законного порядка на моюй Утцюзнині, поліпшіня живота рудного народа, выключіня из його окружіня особ, розгалающых и губящых народ, лем сесе буде про ня наградов и утіхов… Мої врагы, врагы руського народа, котрі преслідованьом правды, невірным изображіньом правды, невірным изображіньом реалности, в наслідок желаня пудслужити ид силным світа сього, гублят народ и нашу Республіку.
Спираючи ся доста подробно на настрою карпаторуськых у Америці я попутно намагав ся дати характеристику и тым особам, котрі роблят там у новому руському націоналному духови.
Я ся старав май подробно спирати ся на тому, што характеризує Американську Русь.
Наведині документы, выдержкы из американськых ґазет, річ и події давут возможмноть вывести слідующоє:
У Америці зачинат ся нова ера, ера руського націоналного выдроджіня – ренесанс.
Єднаня и консолідація чинит ся не тулько на цирьковнуй платформі, кулько на націоналнуй. Целибат у Америці соотвітствує українськосу сепаратизму у нас, в Пудкарпатськуй Руси.
Американська Русь любит и сято хранит свою реліґію и цирьковні права, як мы любиме и честуєме свуй руськый язык, язык свойих славных предку.
Межи Американськов и Пудкарпатськов Русьов єствує тісный контакт, котрому не припятствує пространство.
Наша доля, живучых на Утцюзнині, тісно скапчана из дольов нашых брату у Америці и борьба, штос я удбыват межи карпаторуськыма у Америці, являє ся и нашов борьбов.
Американська Русь, як вірный страж, пылно слідит на дольов свойих брату на Утцюзнині и лишат ся нерушно стояти на основі 12 пункту президента Вільсона, мирных договору и повної автономії Пудкарпатської Руси у рамках Чехословацької Республікы.
Цільов мої поїздкы было познакомити ся из Американськов Русьов, оюєктивно інформовати ї, возбудити дух Александра Духновича и укріпити руськость.
Довіра и удношіня, котрыма мене почестовали землякы у Америці, я цілком удношу ид тым ідяем и ид тому двиганю, котрому служу и котроє рахуву єдиноправилным и спасателным про муй народ, тому я не ганьблю ся наводити у мойому труді лукаві про мене отзывы, глубоко прочуствованоє и имливоє удношіня, як наприклад:
«Общилюбимый наш Отиць Д-р Фенцик!
Уд имени Карпаторуськых материй и жун Общества Духновича привітствую Вас, як нашого вождя и не лем у Карпатськуй Руси, но в Американськуй Руси, котра Вас любит, як первого істинного вождя нашого народа.
Маву сиринчу передати Вам сесі косиці, як символ нашої любови до Вас, наш дорогый вождь. Най сесі косиці служат фурташным ланцом нашого контакта через Антлантичный океан.
Отиць Д-р! Я, як руська жона в Америці, прошу Вас лем за єдно: ослободіт наш народ в Карпатськуй Руси так, як вождь Америкы Георгій Вашингтон ослободив наші милі Злучині Штаты.
Идіт сміло в перед, а мы, кідь треба, пожертвуєме животом.
Анна Дудаш».
Высказаноє у сьому привітстві у пристуности многочиселної публікы розположіня до мене, я удношу ид тым великым ідиям, котрі спасут карпаторуськый народ, уд денаціоналізації, безправя тай гыбилі.
Приношу сердечно благодарность усьым обществам и многым-многым тисячам земляку у Америці за довіру тай помуч оказані ми во имня карпаторуського народа и про карпаторуськый народ.
Най муй скромный труд буде скромным памнятником того, што и я дашто приніс на алтар мого народа.
Муй призыв не забытый и по мойому отїзді из Америкы, привожу в доказ заключіня статі, напечатануй у «Американському Руському Віснику» 13 децембра 1935 року, через сім місяцю по моюму отїзді:
«Вспр. О. Д-р Феницк добре выконав свою місію! кідь ун буде продовжовати так и дале, то мож ся надіяти, што за нього ся лишит памнять май булше, чим за всьых вєдно взятых, нащивившых до сього часу Америку.
Дорогі браты тай сестры! Єднайте свої силы вєдно, збирайте ся в єдно цілоє, всі руські люде в єдну масу и скапчаня пуд єдным флаґом требуйте автономію про свойих рудных руськых брату и про рудный край, Пудкарпатську Русь! Сокотіт чистоту, права и привілеґії Восточного Обряда нашої історичної Цирькви.
Йосиф Пятак».
Труды д-ра Штефан а А. Фенцика
Ст. Гергард и його місто в історії и філософії. Будапешт, 1918.
Інтуіція як основа значіня умільства, Ужгород, 1918.
Пісні Пудкарпатськых Русину том І, Прага, 1921.
Пісні Пудкарпатськых Русину том ІІ, Прага, 1923.
Наш націоналный ґімн, Ужгород, 1927
Руськый Народный Календар на 1928-34 рр., Ужгород, выдавательсво О-ва им. А. Духновича.
Діятилность О-ва им. А. Духновича за 1922-24 и за 1927-28 рр., Ужгород, выдаватильство О-ва им. А Духновича.
Чехословакы и Карпаторуські, Ужгород, 1929.
Список рекомендованых в сільські бібліотекы в Пудкарпатськуй Руси, Ужгород, 1929, выдаватильство Пудкарпаторуського Народопросвітнього Союза.
Галичина, Ужгород, 1928.
Євминій Иванович Сабов, Ужгород, 1929.
А. И. Добрянськый, зборник, Ужгород, 1929.
«Карпаторуськый Світ» за 1928-32 рр., Ужгород, выдаватильство О-ва им. А. Духновича.
Руськым скаутам в Пудкарпатськуй Руси, Ужгород, 1930.
Масарик, юбівелный зборник, Ужгород, 1930.
Алоіз Ирасек, зборник, Ужгород, 1930.
Моя поїздка в Болгарію. Карпаторуськы и Росіяне, Ужгород, 1930.
Зборникы стиху Є. А. Фенцика у 3 томах.
Управы про гуслі. Удобрено Мін. Нар. Просв. В якости учебника.
Учебник теорії музикы, ч.1
Ум тай інстинкт звіркы (на німицькому и мадярському языках)
«Ужгород-Америка», путьові заміткы, 1936.
Posted in History, Long-Form and tagged fencik. Bookmark the permalink.
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/, Старик Поллок STARIK POLLOCK , в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).
