В этом году исполняется 470 лет со Дня первого письменного упоминания с. Чорноголова Великоберезнянского района в Закарпатье (1552 г.)

ҐРАТУЛУЄМЕ!

ЦЬОГО РОКУ виповнюється 470-ліття від першої письмової згадки (1552) про село ЧОРНОГОЛОВА на Великоберезнянщині.

Назва села. За однією з версій був опришок Головатий, бо мав велику голову. Жив він у хижі в лісі, де тепер село ЧОРНОГОЛОВА. Там його вислідило панське військо. Він відстрілювався, і йому нічого не могли зробити. Тоді ту хижку підпалили, і він згорів. Люди, які прийшли на те місце, увиділи на згарищі чорну обгорілу голову. І місце назвали Чорноголовою. І село, що там виникло, так назвали.

За іншою, яку розповіла одна з селянок: «З давных давен говорили, що двоє молодих людей втікали десь не знати вутки, бо їм не давали побратися. Йшли вни, йшли, де їх нуч застала, зробили собі колибу у тум потоці, в лісі. У туй колибі наклали огня, самі заспали. Колиба згоріла, разом з тым і вни згоріли. Потому люде, якісь мандрівники, йшли і найшли тоти дві голови. Голови були чорні, обгоріті, і тому назва од того й пушла, же село ЧОРНОГОЛОВА. То было десь у тум потоці, в Солоному. Там вода солена, так ся пучав поток кликати Солоный і присілок Солоный від того. І вудтам почалися перші номеры села Чорноголовы».

В державному податковому списку за 1552 рік йдеться про те, що ЧОРНОГОЛОВА належить до володінь Ужгородської домінії графів Другетів. Згідно з урбарієм 1691 року ЧОРНОГОЛОВА й навколишні села на правах округи входила у 4-й дискрит Ужгородської домінії графа Берчені, спадкоємця Другетів.

У давні часи село простягалося на схід від річки Лютянки, в урочищі Солоний. На розвиток ремесел у селі, зокрема гончарства і куховаріння, великий вплив мали переселені в 1788 році словаки, які заснували тут своє поселення. З того часу на розвиток культурних традицій ЧОРНОГОЛОВИ мала вплив культура сусідніх словаків.

Важливою подією для економічного і культурного життя села стало прокладення через село в кінці XIX ст. вузькоколійної залізниці Дубриничі – Люта, яка зв’язувала село із залізницею Ужгород – Великий Березний, а згодом і зі Львовом.

На 1906 рік, коли фірма «Бантлін» закупила ліс в околиці ЧОРНОГОЛОВИ, вузькоколійка досягла 30 км довжини. Перед селом вузькоколійка мала два відгалуження: одне йшло долиною Бачави під вершину Чело (вис. 623 м. над р.м.), друге – паралельно з основною гілкою до складу Лютянки. В 1917-1918 роках на відрізку Дубриничі-Чорноголова-Лютянка працювало 4 локомотиви, шо свідчить про інтенсивний вивіз деревини з околиці ЧОРНОГОЛОВИ. Привезену на склад у Дубриничі деревину широкою залізницею відправляли на Перечинський лісохімзавод.

У 1933 році в Дубриничах через р. Уж був побудований залізний міст, через який проходила також вузькоколійка. В ЧОРНОГОЛОВІ на той час уже працювала пилорама. В 1937 році вузькоколійка Дубриничі -Чорноголова-Лютянка й використовувала 44 вантажні вагони, один службовий і два вагони для перевезення робітників. Але в 1974 році вона була закрита як нерентабельна.

В 1934 році в селі було відкрито восьмирічку. Директором і вчителем був Варваринець. Середню школу було відкрито після війни. Директором школи було призначено ветерана війни Е.І. Коростильова. В 1955 році відбувся перший випуск учнів Чорноголівської середньої школи.

Велику роль у культурному житті села зіграло товариство «Просвіта», яке, починаючи з 1920-х років, діяло дуже активно. Проводилися мітинги, політичні акції. Місцевий мешканець Іван Шелепець організував театральний гурток, який об’їздив з виставами всі села району.

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.