Воспоминания о русинских традициях с И. Петровций «У Здрільовüв корчмі Штефан Чампаш пив по децї и споминав…»

Воспоминания о русинских традициях с И. Петровций «У Здрільовüв корчмі Штефан Чампаш пив по децї и споминав…»

У Здрільовüв корчмі Штефан Чампаш пив по децї и споминав:

  – Говорите, ош у кого які типирькы замкы на вонкашных двирьох мüцні. А я, чилядкове, тямлю щи тоты часы, кой нивкого ани вонкашні, ани уднушні двирї ся ни замыкали. Май перво тому, бо люде были чисні, в бога віровали, бога ся бояли, и нитко нивдкого нигда нич ни вкрав. Но, а щи й тому, бо были бідні: кить штось уд когось озьмеш, та як го схоснуєш – сусїды вздрять, упознавуть, бо каждый за каждого знав, ош у кого яка и на кому яка цурбатка, постüл, лайбик ци петек…

  Крозü возüр до чоловіка ни залїзеш, бо возоры на хыжах были малі, дись пядисят на тридцять центüв, тай нигда ся ни втваряли. Изза того ничистота была по хыжах, а вд ничистоты – хвороты шилиякі. Потüм пак быв державный розказ: чинити в хыжах возоры, што ся втварявуть, и ни єден, вать два на вшытку хыжу, ги вто сохтовано бывало, ай побüлше…

  За якыйись падамент у хыжи товды нитко й думати ни знав – была чиста зимля у вшыткых хыжах, а порядні й шіковні газдынї каждої суботы мастили вдну зимлю начисто замішенов глинов, уруньовали натоптані ямы, освіжали хыжу.

  Кой янеме вести бисїду за ідїня, та мусайно вповісти, ош мати клала на стüл – кить было ! – хлїб, капусту, пасулю, сыр, масло… Давали на стüл кминковку, кисилицю, пасулю з капустов, пасулю пудбивану, шилиякі поливкы, ратоту, пудбивку, мачанку… У пüсні дны ся іли крумплї варині, пичині, вüстяні, смажені, капуста… Крупы на замішкы товкли з тингиріцї у ступі.

  Муку на хлїб самі дома в ручних млинках мололи.

Хлїб збüлшого быв тингиричаный, хоть ся трафляв и житный. Домашньыма млинками мололи овес и яриць. Каждый динь ся мука молола, и каждый динь быв свіжый хлїб.

  Уже пак потому, кой ся начинили сїлські мелницї, та мололи мийтер, авать два жита, пшеницї ци й тингиріцї, и хлїб ся пüк дись раз на дисять днüв.

  Мüй нянько любив казати: ”Над крумплю – ниє !”. Тай поправдї крумпля была в чести в чиляди. Щи дотüть, докüть у нас ни было файтовых, лем май заможні газды годны были на зиму ся запасти трьома-пятьма міхами крумпиль, а май сигіняшні лем єдным-двома. Крумпиль было омалї, и іли йих лем на вилікі сята, гикой велику смакоту давали йих дїтьом авать хворым. Вяри, кой ся крумплї садили, та в ямкы метали по єдному різнику з начетверо розрізаної крумплї. Родили крумплї доста слабо, годно быти тому, бо диривляні плугы глубоко зимлю ни брали, а ни дуже глубоко посажену крумплю звирьхы поідали червакы, губила ина пошисть….

  Штефан Чампаш перехылив сему децу, вбытер уста и, спüвавучи, встав изза стола й пüшов собі домü.

Автор: Иван Петровций

Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора Иван Петровций, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Left Menu Icon